Українським студентам запропонували спроєктувати роботів, які пересуватимуться сушею, водою або навіть під землею без традиційного колісного чи гусеничного шасі. Новий челендж Brave1 та Українського фонду стартапів має провести команди через увесь цикл — від ідеї до фізичного прототипу та його демонстрації оборонним виробникам. Це вже друга спроба державної defence-tech екосистеми системно залучати студентські лабораторії до розв’язання прикладних військово-інженерних задач.
Українські університетські та коледжні команди отримали незвичне інженерне завдання: створити робота, який зможе рухатися без коліс і гусениць.
Кластер оборонних технологій Brave1 та Український фонд стартапів запустили челендж Brave Students: «Альтернативні роботи» за підтримки Міністерства цифрової трансформації та Міністерства освіти і науки. Реєстрація відкрита до 17 вересня 2026 року.
Формулювання задачі навмисно широке. Майбутній апарат може пересуватися по землі, працювати як амфібія або рухатися під землею. Головне обмеження — не використовувати традиційне колісне чи гусеничне шасі.
Організатори прямо називають серед можливих принципів руху крокування, повзання та кочення, але не обмежують учасників цими схемами. Команди самі мають визначити не лише конструкцію, а й завдання, яке виконуватиме робот.
Тобто Brave1 фактично пропонує студентам почати не з готового технічного завдання на конкретний виріб, а з питання: де звичний наземний робот перестає бути достатньо ефективним і яким іншим способом машина могла б пройти там, де колеса або гусениці мають обмеження?
Що саме мають створити студенти
Фінальним результатом челенджу має бути не презентація і не комп’ютерна модель, а фізичний роботизований прототип.
За офіційними умовами учасники повинні пройти кілька послідовних етапів:
- реєстрацію команд і стартовий кік-оф;
- розробку концепції та її презентацію інженерам оборонних компаній;
- створення фізичних прототипів командами, які пройдуть відбір;
- демонстрацію прототипів і їх подальше доопрацювання;
- фінальну демонстрацію готових рішень.
Таким чином, від студентів очікують фактично скорочений цикл створення технологічного продукту: проблема — концепція — конструкція — прототип — тест — зміни конструкції — повторна демонстрація.
Це суттєво відрізняє формат від типових студентських конкурсів, де достатньо представити ідею, бізнес-план або цифрову модель.
Детальний календар наступних етапів не публікують із безпекових міркувань. Його отримають зареєстровані та відібрані команди. Організатори також попереджають, що графік може змінюватися залежно від безпекової ситуації.
Чому саме «без коліс і гусениць»
Колеса та гусениці залишаються найочевиднішим рішенням для більшості наземних роботизованих комплексів. Вони відносно прості, технологічні, добре масштабуються і дозволяють перевозити значне корисне навантаження.
Однак сучасне поле бою далеко не завжди є середовищем, зручним для класичного транспортного шасі.
Воронки, уламки будівель, траншеї, високі бордюри, дерева, густі зарості, заболочений ґрунт, вузькі проходи або інженерні загородження можуть різко ускладнювати рух.
Саме тому експериментальні роботи з ногами, сегментованими корпусами та іншими нетрадиційними системами пересування давно досліджують у світі.
Наприклад, американське агентство DARPA створювало чотириногу систему Legged Squad Support System (LS3) саме з розрахунком на те, що вона зможе рухатися складною місцевістю разом із піхотним підрозділом і перевозити вантажі там, де звичайному транспорту працювати важче. Експериментальна система мала переносити до 400 фунтів — близько 180 кг — спорядження.
Американські військові дослідження тривають і щодо руху чотириногих роботів по складному деформованому ґрунту — зокрема глибокому багну. Для таких машин проблема полягає не просто в здатності переставляти «ноги», а в постійному аналізі нестійкої поверхні й адаптації алгоритмів руху до середовища.
Існує й інший напрям — змієподібні роботи. Їхня перевага полягає не у швидкості, а у здатності проходити вузькими та складними просторами. Подібні конструкції, наприклад, досліджували для пошуково-рятувальних операцій усередині зруйнованих споруд.
Отже, умова Brave1 не означає, що колісні або гусеничні НРК визнані неефективними. Навпаки — такі системи вже масово використовуються українськими військовими.
Ідея нового челенджу полягає у пошуку додаткової мобільності для ситуацій, де традиційне шасі стикається з фізичними обмеженнями.
Робот може ходити, повзти або котитися
Важлива особливість конкурсу — організатори не наказують студентам створити, наприклад, чотириногого робота.
Варіантів принципово більше.
Крокуючі системи
Це роботи на двох, чотирьох, шести чи більшій кількості механічних кінцівок.
Теоретична перевага такої конструкції — можливість вибирати точки опори замість того, щоб безперервно контактувати із землею всією ходовою частиною.
У складному середовищі робот може переступити невелику перешкоду, змінити висоту корпусу або спробувати використати окремі стабільні точки поверхні.
Але за це доводиться платити складнішою механікою, системами стабілізації, алгоритмами керування та потенційно більшими енергетичними витратами.
Повзучі та сегментовані роботи
Інша модель нагадує рух змії, черв’яка або гусені — але без традиційної механічної гусениці.
Корпус може складатися із сегментів, які змінюють положення один відносно одного та таким чином пересувають всю платформу.
Такі рішення можуть бути цікавими там, де особливо важливі низький профіль або можливість працювати у вузьких проходах.
Роботи, що котяться
Заборона на колеса не означає заборони на обертальний рух взагалі.
Організатори прямо допускають кочення як один із варіантів.
У такому випадку рухатися може значна частина корпусу або весь апарат, а не окремі колеса.
Амфібійні системи
Умови конкурсу окремо допускають рух не лише сушею, а й водою. Це відкриває простір для конструкцій, здатних переходити між різними середовищами або працювати на берегах, заболочених ділянках та мілководді.
Підземні платформи
Найбільш незвичним напрямом у формулюванні Brave1 є можливість створення апарата для підземного руху.
Організатори поки не деталізують, яку саме концепцію мають на увазі. Отже, не варто трактувати анонс як замовлення на конкретний тип підземної системи: спосіб руху і сценарій застосування повинна запропонувати сама студентська команда.
Навіщо Україні ще один напрям наземної робототехніки
Новий конкурс з’являється в момент, коли наземні роботизовані комплекси переходять в Україні від поодиноких експериментів до значно ширшого застосування.
За даними Міністерства оборони, від початку 2026 року до кінця липня НРК виконали 66 300 місій. Йдеться насамперед про логістичні та евакуаційні завдання. Під час таких операцій наземні роботи можуть перевозити під обстрілами вантажі масою близько 200–300 кг.
Для порівняння, від січня до початку червня Міноборони повідомляло про понад 50 000 таких місій: більш як 7500 у січні та понад 14 000 лише у травні.
Масштабування має і закупівельний вимір. Раніше Міноборони заявляло про намір законтрактувати у першому півріччі 2026 року 25 000 наземних роботизованих комплексів — удвічі більше, ніж за весь 2025 рік. Стратегічною ціллю відомство називало переведення максимально можливої частини фронтової логістики на роботизовані рішення.
Тобто студентський конкурс запускається вже не навколо абстрактної перспективної технології.
В Україні сформувався реальний і швидко зростаючий сектор НРК, а сам Brave1 повідомляє про понад 200 виробників наземних роботизованих комплексів у своїй екосистемі.
Саме це змінює значення студентського челенджу.
Університетському прототипу не потрібно самостійно проходити весь шлях до серійного виробництва. Потенційно цінною може бути навіть окрема вдала механічна схема, система приводу, спосіб подолання перешкод або інша інженерна ідея, яку згодом можна розвивати разом із виробником.
Де такі роботи потенційно можуть бути корисними
Конкретного бойового призначення організатори не встановлюють. Навпаки, одна із задач учасників — самим визначити сценарій застосування.
Тому говорити, що майбутні студентські роботи обов’язково стануть евакуаційними, логістичними або бойовими машинами, поки передчасно.
Проте сам розвиток українських НРК показує, які функції роботизовані платформи вже можуть перебирати у людини.
Сухопутні війська називають серед них доставку вантажів, евакуацію, мінування та вогневу підтримку. Міноборони особливо активно масштабує логістичні й евакуаційні сценарії.
Головна логіка роботизації полягає не просто у заміні людини машиною заради автоматизації.
Цінність НРК найбільша там, де машину можна відправити у зону високого ризику замість військовослужбовця.
Саме тому нестандартна мобільність може стати окремим напрямом розвитку: якщо робот здатний пройти маршрутом, який недоступний звичайній платформі, він потенційно розширює набір ділянок, на яких роботизація взагалі можлива.
Від «дрона з лапками» до повноцінного робота
«Альтернативні роботи» — не перший експеримент Brave1 зі студентськими командами.
Першим став конкурс Brave Students: «Дрон з лапками».
Його учасникам запропонували розробити механічну насадку для FPV-дрона, яка дозволяла б апарату закріплюватися на різних природних або штучних поверхнях, утримуватися без витрати енергії, а потім контрольовано від’єднуватися і продовжувати політ.
Масштаб першої спроби був відносно невеликим, але вже показав модель, яку Brave1 тепер розширює.
До конкурсу долучилися 33 команди з 15 університетів та чотирьох закладів професійної і фахової передвищої освіти.
Три найкращі команди — «Оленячі роги» з КПІ, TICK із Харківського авіаційного інституту та iKozaky з Донецького національного технічного університету — поділили призовий фонд у 90 000 грн.
Ще десять команд отримали можливість протягом місяця працювати над своїми розробками разом із виробниками дронів та адаптувати їх до вимог індустрії.
Новий конкурс суттєво складніший.
Якщо «Дрон з лапками» передбачав створення окремого механічного модуля для вже наявної платформи, то тепер студентам пропонують спроєктувати саму роботизовану машину та спосіб її пересування.
Отже, команді доведеться поєднувати одразу кілька компетенцій: механіку, електроніку, системи керування, програмування, прототипування, енергетику й випробування конструкції.
Brave Students як кадровий резерв для defence tech
Другий челендж демонструє й ширшу зміну підходу до роботи університетів з оборонними технологіями.
Традиційна модель передбачає, що студент спочатку завершує освіту, потім приходить у компанію та вже на роботі стикається з реальною продуктовою розробкою.
Brave Students намагається скоротити цей шлях.
Студент отримує прикладну проблему ще під час навчання, розробляє рішення, робить фізичний прототип і демонструє його представникам компаній.
Після першого конкурсу паралельно була запущена платформа стажувань, через яку студентів намагаються з’єднати з технологічними компаніями та оплачуваною частковою зайнятістю. МОН прямо називало Brave Students інструментом системної взаємодії між студентами, закладами освіти та виробниками технологічних рішень.
Для українського defence tech це потенційно означає формування ще одного каналу пошуку інженерних кадрів.
Причому конкурс дозволяє виробникам побачити не лише резюме студента, а готовий прототип і те, як команда поводиться в повному циклі розробки.
Що отримають переможці
Саме тут важливо відділяти заявлені можливості від того, чого організатори поки не обіцяли.
Офіційно заявлено, що перспективні команди зможуть представити свої прототипи українським виробникам оборонних технологій, доопрацьовувати їх після випробувань і потенційно перейти до подальшого розвитку рішення.
Проте в оприлюднених умовах нового челенджу наразі не оголошено конкретного призового фонду, державного гранту для кожного учасника, гарантованого контракту чи закупівлі створеної техніки.
Так само участь у конкурсі не означає автоматичного прийняття прототипу на озброєння або його використання військовими.
Шлях від студентського демонстратора до серійного виробу може потребувати суттєвого доопрацювання, випробувань, виробничої адаптації та проходження відповідних процедур.
Тому формулювання про те, що студенти «створять роботів для фронту», варто розуміти як мету напряму і потенційне практичне застосування, а не як гарантований результат конкурсу.
Хто може податися
Челендж відкритий для студентів українських університетів і коледжів, які хочуть працювати над прикладною інженерною задачею.
Кінцевий термін реєстрації — 17 вересня 2026 року. Форма заявки оприлюднена Українським фондом стартапів та іншими організаторами конкурсу.
Після реєстрації команди переходять до концептуального етапу, де повинні сформувати не лише конструкцію майбутньої машини, а й логіку її застосування.
Найкращі концепції отримають шанс перейти до фізичного прототипування.
Чому цей конкурс важливіший за один студентський прототип
Найпомітніший результат «Альтернативних роботів» може полягати навіть не у появі однієї машини, яку швидко передадуть військовим.
Значення конкурсу — у пошуку нетрадиційних інженерних архітектур.
В українській робототехніці вже сформувався великий сегмент колісних та гусеничних НРК, і їх застосування швидко масштабується. Наступним питанням стає не лише кількість роботів, а й розширення середовищ, у яких вони можуть працювати.
Як пройти там, де колесо провалюється? Як подолати перешкоду, через яку не проходить низьке гусеничне шасі? Як зробити платформу достатньо компактною для вузького простору? Чи можна створити машину, яка змінює спосіб руху залежно від поверхні?
Brave1 фактично віддає ці питання студентським командам без наперед заданої відповіді.
І саме в цьому полягає експеримент.
Українським студентам пропонують не повторити наявний НРК у меншому масштабі, а спробувати знайти інший принцип мобільності. Після цього оборонні інженери зможуть оцінити, чи є серед студентських прототипів рішення, яке варто перетворювати з навчального експерименту на реальний технологічний продукт.
На тлі десятків тисяч місій, які наземні роботи вже виконують на фронті, питання стає цілком практичним: як відправити машину туди, куди сьогодні все ще доводиться йти людині.
