ISW фіксує посилення української кампанії ударів по російській нафтовій, портовій та військовій інфраструктурі. На фронті суттєвих змін небагато, однак Росія нарощує дронові атаки й експериментує з mesh-мережами для глибших ударів по Україні. Український удар по Туапсе – тамтешньому нафтопереробному заводу – в ніч проти 28 квітня став уже третім ураженням цього об’єкта за місяць і, схоже, змусив Кремль публічно визнати масштаб проблеми. Паралельно українські сили продовжують бити по російських військових цілях у Криму, на окупованих територіях Донеччини, Луганщини, Запоріжжя та Херсонщини. Росія, своєю чергою, не демонструє значних просувань на більшості напрямків, але активізує дронову кампанію проти українського тилу й шукає технічні способи обходити українську РЕБ.

Оцінка Інституту вивчення війни за 28 квітня 2026 року показує дві паралельні тенденції. Перша — Україна дедалі системніше працює по російській нафтовій, портовій, логістичній та військовій інфраструктурі в глибокому тилу. Друга — Росія, не маючи швидких оперативних успіхів на фронті, намагається компенсувати це інтенсивністю атак безпілотниками, малими штурмовими групами та технологічними адаптаціями.

Особливо показовою стала реакція Москви на удар по Туапсинському НПЗ. Зазвичай Кремль намагається применшувати наслідки українських атак по енергетичних об’єктах, але цього разу російська влада запровадила надзвичайний стан у Туапсинському районі, а путін особисто доручив міністру з надзвичайних ситуацій контролювати ліквідацію наслідків.

Читайте також: Кремлю бракує людей для технологічної війни: у Росії взялися за студентів

Туапсинський НПЗ: чому цей удар має значення

У ніч з 27 на 28 квітня українські війська завдали удару безпілотниками по Туапсинському нафтопереробному заводу в Краснодарському краї. За даними Генерального штабу України, на об’єкті виникла пожежа, а оцінка бойових збитків ще тривала.

За супутниковими знімками та даними відкритих джерел, на території НПЗ і нафтобази були зафіксовані численні пожежі й димові шлейфи. Український OSINT-проєкт оцінив, що удар міг пошкодити щонайменше чотири резервуари для зберігання нафти.

Важливо, що це вже третій удар по Туапсинському НПЗ у квітні. Попередні атаки відбулися в ніч з 15 на 16 квітня та з 19 на 20 квітня. Українські Сили безпілотних систем повідомляли, що ті удари знищили 24 резервуари та пошкодили ще чотири.

Туапсинський НПЗ має річну потужність близько 12 мільйонів тонн нафти, а російські опозиційні джерела писали, що після попередніх ударів підприємство вже призупинило роботу свого єдиного нафтопереробного комплексу.

Читайте також: Від війни до репресій: як путін намагається втримати Росію, що втомилася від “перемог”

Що це означає

Удар по Туапсе — це не ізольована атака, а частина ширшої кампанії України проти російської енергетичної та логістичної інфраструктури на півдні РФ. У квітні українські сили вже били по об’єктах у Краснодарському краї, Новоросійську, Кримську, Тихорецьку, Єйську та Туапсе.

Це створює для Росії одразу кілька проблем:

ускладнює переробку, зберігання й транспортування нафтопродуктів;
змушує перекидати ППО для захисту глибокого тилу;
підвищує витрати на ремонт і логістику;
створює політичний тиск, бо атаки стають видимими для російського суспільства;
б’є по експортній інфраструктурі, яка прямо або опосередковано фінансує війну.

Кремль уже не може робити вигляд, що нічого не сталося

Особливо показовою є реакція російської влади. Після удару по Туапсе влада Краснодарського краю оголосила надзвичайний стан у Туапсинському муніципальному окрузі. Також було визнано факт розливу нафти.

путін зустрівся з очільником МНС РФ Олександром Куренковим і доручив йому вирушити до Туапсе для контролю за реагуванням. Речник Кремля Дмитро Пєсков визнав сам факт удару, але заявив, що деталі щодо уражених об’єктів засекречені.

Це важливий момент. Зазвичай Москва або замовчує, або применшує наслідки ударів по нафтовій інфраструктурі. Але атака 27–28 квітня, за оцінкою ISW, була достатньо значною, щоб викликати особисту реакцію путіна і публічний коментар Пєскова.

Пєсков також спробував подати українські удари як чинник дестабілізації світових енергетичних ринків. Але в ширшому контексті йдеться про те, що Росія сама намагається використати енергетичну кризу для збільшення доходів від експорту енергоносіїв і фінансування війни проти України.

Українська логіка: бити по великій «поверхні вразливості» Росії

ISW робить важливий висновок: Україна, ймовірно, продовжуватиме використовувати велику атакувальну поверхню російського тилу та перевантаженість російської ППО.

Росія має величезну кількість стратегічно важливих, але складних для повного прикриття об’єктів:

НПЗ;
нафтобази;
порти;
термінали;
нафтоперекачувальні станції;
склади боєприпасів;
логістичні вузли;
командні пункти;
бази ракетних комплексів;
радіолокаційні станції.

Що більше Україна нарощує виробництво власних далекобійних безпілотників, то частіше такі об’єкти стають цілями. Для Росії це створює дилему: або розосереджувати ППО по всій території, або залишати частину критичної інфраструктури вразливою.

Фронт: без великих змін, але з локальними українськими просуваннями

На лінії фронту ISW не фіксує великих оперативних проривів Росії. Російські війська продовжують наступальні дії на багатьох напрямках, але в більшості випадків не мають підтвердженого просування.

Водночас українські війська, за даними ISW, нещодавно просунулися на Харківському та Оріхівському напрямках.

Харківський напрямок

Геолокаційні кадри показали, що російські війська обстрілюють українські позиції на південній околиці Вовчанська. Це свідчить про нещодавнє просування українських сил у цьому районі.

Росія продовжує намагатися створити буферну зону біля кордону з Бєлгородською областю та відтіснути українські сили від міжнародного кордону. Однак суттєвого успіху на цьому напрямку ISW не підтверджує.

Куп’янський напрямок

На Куп’янському напрямку російські війська продовжують інфільтраційні місії та обмежені наземні атаки, але без просування. Те саме стосується напрямку Борової.

Це свідчить, що Росія продовжує тиснути малими групами, намагаючись знайти слабкі місця в українській обороні, але поки не досягає помітних тактичних результатів.

Донеччина: інфільтрації, малі групи і тиск на логістику

На Донеччині російські війська продовжують наступальні операції на кількох напрямках, зокрема в районі Костянтинівки, Дружківки, Покровська, Добропілля, Новопавлівки та Олександрівки.

Особливу увагу ISW звертає на тактичний район Костянтинівка — Дружківка. Геолокаційні кадри показали український удар по російських позиціях на північ від Русиного Яру після, ймовірно, російської місії з інфільтрації.

Український командир, який діє на Костянтинівському напрямку, повідомив, що росіяни продовжують піхотні та моторизовані штурми. Водночас, за його словами, Росія не досягла вогневого контролю над українськими наземними лініями зв’язку, попри збільшення кількості дронів.

На Покровському напрямку російські війська, за повідомленнями українських військових, діють малими піхотними групами біля Гришиного. Їхня мета — створити видимість просування. При цьому вони не використовують протитеплові плащі чи інші засоби захисту від безпілотників.

Це важлива деталь: вона показує, що російська тактика малих груп залишається виснажливою, але не завжди забезпечена достатнім рівнем захисту від української аеророзвідки та FPV-дронів.

Українські удари по окупованих територіях: логістика, командні пункти, склади

Окрім ударів по території РФ, українські сили продовжують кампанію середньої дальності по військових об’єктах на окупованих територіях.

За даними ISW та Генштабу України, удари були зафіксовані по:

російському логістичному центру в окупованій північній Вознесенівці Луганської області;
складу боєприпасів у Лисичанську;
скупченню російських військ поблизу Родинського на Покровському напрямку;
скупченню російських сил біля Великої Новосілки;
локомотиву з потягом, який перевозив паливно-мастильні матеріали на Донецькій залізниці;
командних і спостережних пунктах у Запорізькій області;
пункту управління безпілотниками біля Голої Пристані на Херсонщині.

Ця кампанія має практичну мету: не лише завдавати втрат, а й порушувати управління, логістику, постачання пального, переміщення резервів і роботу російських дронових підрозділів.

Крим: удари по радарах і ракетній інфраструктурі

Окремий напрямок — удари по окупованому Криму. У ніч з 27 на 28 квітня українські сили атакували російську радіолокаційну станцію біля Охотничого. Імовірно, вона належала радіотехнічному батальйону Ай-Петрі.

Також Сили спеціальних операцій України повідомили про удар по місцю зберігання балістичних ракетних комплексів «Іскандер-М» поблизу Овражок у Криму.

Це має особливе значення, тому що Крим залишається для Росії важливою військовою платформою:

для запуску ракет і дронів;
для роботи ППО;
для радіолокаційного контролю;
для базування авіації;
для забезпечення південного угруповання військ.

Показово, що російський мілблогер уже поставив під сумнів здатність російських військ ефективно перехоплювати українські безпілотники над морем під час їхнього підходу до Криму. Це свідчить про зростання нервозності в російському інформаційному середовищі.

Російська дронова кампанія: 123 безпілотники за ніч

У ніч з 27 на 28 квітня Росія запустила по Україні 123 безпілотники різних типів, зокрема «Шахеди», «Гербери», «Італмаси» та інші. Приблизно 80 із них були «Шахедами».

За даними Повітряних сил України, було збито 95 дронів. 19 безпілотників уразили 16 об’єктів, а уламки впали ще в чотирьох місцях.

Під ударами опинилася сільськогосподарська, комерційна та житлова інфраструктура в Києві, Миколаєві, Запоріжжі, а також у Чернігівській, Дніпропетровській та Сумській областях.

Це демонструє, що Росія продовжує ставку на масовані дронові атаки як спосіб тиску на українську ППО, тилову інфраструктуру та цивільне життя.

Mesh-модеми: нова проблема для української РЕБ

Одна з найважливіших технічних деталей звіту — повідомлення про використання Росією mesh-модемів на далекобійних дронах.

Mesh-мережа дозволяє групі безпілотників підтримувати зв’язок між собою. Це може розширювати дальність керованого польоту і давати змогу атакувати глибші цілі в українському тилу.

За словами українського експерта Сергія «Флеша» Бескрестнова, такі мережі можуть розширювати дальність російських дронів до 220 кілометрів. Це дає змогу керувати польотами в напрямку Києва, Полтави, Дніпра, Кривого Рогу, Одеси та Миколаєва.

Особлива небезпека полягає в тому, що засоби РЕБ, які пригнічують супутникову навігацію, можуть бути менш ефективними проти таких систем, якщо дрони керуються вручну через мережевий зв’язок.

Це не означає, що українська РЕБ стає неефективною загалом. Але це показує, що Росія адаптується і шукає способи обходити вже наявні українські контрзаходи.

Білоруський напрямок: військова інтеграція без різких змін

У розділі про Білорусь ISW згадує дипломатичну активність Мінська на саміті міністрів оборони Шанхайської організації співробітництва. Міністр оборони Білорусі Віктор Хренін зустрівся з представниками Індії та Ірану.

Це не свідчить про негайну нову загрозу з білоруського напрямку, але вписується в ширший контекст: Росія й надалі інтегрує Білорусь у власні військово-політичні рамки, а Мінськ підтримує контакти з державами, які важливі для антизахідної дипломатичної архітектури Москви.

Ключові висновки

Україна посилює кампанію ударів по російській нафтовій інфраструктурі.
Третій удар по Туапсинському НПЗ за квітень показує системність цієї стратегії.
Кремль змушений публічно реагувати.
Надзвичайний стан у Туапсе, поїздка глави МНС і коментарі Пєскова свідчать, що удар мав помітні наслідки.
Російська ППО перевантажена великою кількістю потенційних цілей.
Україна використовує глибину російського тилу як простір для системного тиску.
На фронті Росія не демонструє великих успіхів.
Наступальні дії тривають на багатьох напрямках, але більшість із них не дають підтвердженого просування.
Українські сили мають локальні просування на Харківському та Оріхівському напрямках.
Крим залишається важливою ціллю для українських ударів.
Ураження радарів і місць зберігання ракетних систем послаблює військову інфраструктуру РФ на півострові.
Росія адаптує дронову кампанію.
Використання mesh-модемів може ускладнити роботу української РЕБ і розширити глибину атак.
Війна дедалі більше переходить у формат змагання технологій, логістики та витривалості тилів.

Оцінка ISW за 28 квітня показує, що Україна дедалі активніше переносить тиск у глибокий тил Росії, зосереджуючись на нафтовій, портовій, логістичній та військовій інфраструктурі. Удар по Туапсинському НПЗ став символічним і практичним прикладом цієї стратегії: він не лише пошкодив важливий об’єкт, а й змусив Кремль публічно реагувати.

На фронті Росія продовжує наступати, але без значних підтверджених проривів. Водночас Москва нарощує дронові атаки й адаптує технології, зокрема через mesh-мережі. Тому найближчий етап війни, ймовірно, визначатиметься не лише боями за окремі населені пункти, а й здатністю сторін бити по тилу, захищати інфраструктуру, масштабувати виробництво дронів і швидше пристосовуватися до технологічних змін.

За матеріалами understandingwar.org