«Під час прильотів сміливих не буває». Журналісти приїхали на ТЕС після масованого обстрілу і поспілкувалися з тими, хто ту ніч пережив.
Репортаж з теплоелектростанії, що до влучення в неї російських ракет і дронів була однією з найпотужніших в Україні.
Українські журналісти разом із колегами з іноземних ЗМІ їхали через всю країну, щоб на одному із прикладів побачите наслідки масованого обстрілу енергосистеми України. Це було надскладне завдання. А саме — розповісти про те, як вижила, виживає, виживатиме одна з найпотужніших теплоенергостанцій України, що зазнала масованого обстрілу, і при цьому навіть не натякнути, про яку саме станцію йдеться.
За виданою на станції інструкцією, публічно можна говорити лише про те, що не заборонено. А заборонено все. Згадувати про географічне розташування, кількість пошкоджених енергоблоків, виробничі потужності, обсяги відновлення. Фотозйомка — лише крупними або середніми планами та зі строго визначених ракурсів.
Фото: NV/Сергій Окунев
Забороняється знімати будь-які написи, цифрові позначення, таблички, індикатори, технічні дошки, загальні плани, зовнішній вигляд станції, будівлі, труби, фасади, панорами. «Тобто, бачимо дірку в стіні, сфотографували дірку в стіні, — інструктує журналістів співробітник служби безпеки, який назвався Юрієм. — Зайві питання не ставите».
Приміром не можна обговорювати з персоналом можливі подальші атаки, енергетичні карти, стан об’єктів. Після зйомок добре навчені люди з служби безпеки станції перевірили всі відзняті кадри та відео, прослухали усі інтерв’ю. Найнебезпечніше прибрали, також надали низьку рекомендацій, відхилитися від яких не можна. Ніхто не сперечається. Всі розуміють — війна. В письмовій інструкції коротке пояснення: «Противник використовує ці дані для коригування нових ударів».
Така буденність ТЕС
Площа перед ТЕС. Залишки спалених легковиків. Панорама вщент розбитого фасаду станції. Все це наслідки російської ракети, що впала тут нещодавно. Обабіч дороги трактор риє траншею, поруч невелика група працівників з лопатами допомагає техніці прибирати наслідки останньої атаки і готуватися до можливих наступних.
Галина, співробітниця станції, показує журналісту світлину парадного входу до ТЕС. На фотографії видно двері, які геть винесло, на підлозі велика калюжа крові. Це все, що залишилося від дворового пса. Бідолашний на свою біду прописався на прохідній ТЕС, зустрічав та проводжав зміни і у такий спосіб чесно заробляв на харч. Він не знав, що за кілька тисяч кілометрів живуть звірі, гірші за всіх йому знайомих собак, які прагнуть знищити всю цивільну інфраструктуру України.
Ремонтні роботи на ТЕС, після останньої масованої ракетної атаки російських агресорів / Фото: NV/Сергій Окунев
На щастя в той кривавий день це була перша і остання жертва комбінованої шахедно-ракетної атаки на критичний об’єкт, який не можна називати по імені, але можна по батькові. Об’єкт належить Ринату Ахметову, а саме — його компанії ДТЕК.
З лютого 2022 року ТЕС ДТЕК Енерго були обстріляні російським окупантом понад 210 разів. Кожна з цих атак — це хвиля шахедів, крилатих ракет, балістики.
«Не було хіба що КАБів (керовані авіабомби)», — уточнює енергетик Олександр про цю ТЕС. В цілому під час повномасштабного вторгнення вже пошкоджено понад 63 тис об’єктів енергетичної інфраструктури України. Варвари XXI століття у такий спосіб намагаються унеможливити відносно спокійне життя в Україні.
12 листопада моніторингова місія ООН з прав людини в Україні оприлюднила вражаючу статистику. Кількість цивільних жертв із січня по жовтень 2025 року на 27% перевищує показники за аналогічний період минулого року, а загальна кількість загиблих і поранених за перші десять місяців 2025 року вже перевищила показники за весь 2024 рік.
«Масовані удари по енергетичній інфраструктурі загрожують занурити мільйони людей у темряву та холод», — про таке ще наприкінці вересня попередив світ Антоніу Гутерреш, генсекретар ООН. Але, щоб таке передбачити, не обов’язково бути Гутеррешем. Достатньо бути енергетиком на ім’я Василь. Його бригада під час найбільшої за всю війну ракетної атаки на рідну йому ТЕС була на зміні.
«Та це не перший раз у нас, — чи то жаліється, чи хизується 59-річний енергетик. — Днями ракета тут поруч була. Вікна всі повилітали».
На власний ризик
Заходимо на інструктаж в одну із вцілілих кімнат центрального офісу ТЕС, яка пережила серію російських атак і щодня готується до продовження цих бузувірських акцій. На стіні два аркуші з повним і деталізованим описом озброєння, яке потенційно та наявно використовує РФ проти об’єктів цивільної інфраструктури.
На першому аркуші опис ворожого ППО: мінімальна та максимально висота ураження, радіус дії, дальність польоту, максимальна швидкість. На другому під назвою Ракетна загроза опис ракет, установ, тактико-технічні характеристики. Це не те, щоб дуже важлива наука для енергетиків, але зайвою вона вже не буде. Коли під час повітряної тривоги надходить повідомлення про характеристику загроз, найрозумніші з енергетиків можуть скласти пришвидшену програму оперативних дій, щоб і людей вчасно сховати, і бодай якесь обладнання вберегти. Так було і в цю атаку.
«Те, що станція атакована, було видно за десятки кілометрів, — згадує Олександр, керівник департаменту виробництва ТЕС. — Я вже з дому бачив, що тут задимленість. До прибуття пожежної команди персонал багато чого встиг зробити».
Енергетик Олександр розповідає журналістам про наслідки ворожої атаки на ТЕС / Фото: NV/Сергій Окунев
Те, що на станції нестерпно палало, свідчить дим з деяких частин станції, який досі здіймається в небо. Робочі з підйомника заварюють пробоїни та закривають вибиті вікна листами полікарбонату. Штучний захисний мур геть увесь в дрібних дірках. Його також латають. «Але це ще від попередніх російських атак», — заспокоює Олександр. Це не дуже заспокоює.
Далі Олександр розповів про ступень руйнувань, перелік аварійних робіт, про слабкі та сильні сторони ТЕС, чим користується ворог. Порівняв все це з попередніми атаками, які порівнянно з останньою здаються не такими вже й потужними, розказав про цілі ворога та способи, як енергетики намагаються унеможливити всі ці цілі.
Триває аналіз відзнятого матеріалу. Обличчя спіробітника станції, що відповідає за безпеку, прикрито через безпекові міркування / Фото: NV/Олександр Пасховер
«Станція — каже Олександр, — це бомба. Тут є газ, водень, мастила». Іншими словами енергетик розказав все, від чого у відповідального за безпеку на станції Юрія рука потягнулася до валідолу. Але за згодою сторін все розказане Олександром залишилося для мемуарів, що будуть написані у кращі часи.
Мовчазний перекур
На лавочці сидять з десяток енергетиків та відпочивають від ранкових робіт. На десяток облич дві легкі посмішки. «Це вам пощастило побачите таке, — каже Олександр, — Зазвичай перерв майже нема, хіба що короткий перекус чи перекур».
Журналіст попросив у відпочиваючих на перекурі енергетиків дозвіл сфотографувати їх. Після чого майже всі, наче за командою, викинули чи сховали цигарки.
— Егей, не хвилюйтеся, ми не з Мінздраву — реагує журналіст на цей флешмоб. Ті, хто повірив в цю версію, продовжили курити. Без слів зрозуміло: енергетикам не до жартів.
Мовчазний перекур / Фото: NV/Сергій Окунев
Хоча вже вищезгаданий Василь каже, що під час останньої атаки жоден з його команди не злякався і був достатньо балакучим. Правда за секунду Василь відредагував цю свою легенду. «Ну, що значить не злякалися — просто все було без паніки, — пояснює Василь. — Коли 17 прильотів, сміливих не буває. Все горіло. Даху вже не було. Нам вже не було куди тікати».
— І що ви в той момент сказали своїм підлеглим? — уточнює журналіст.
— Ну, ви пам’ятаєте, що сказали вболівальники харківського Металіста? От саме це сказав і я.
Популярне гасло фанів харківського Металіста для неозброєного вуха звучить так: «Путін — алло».
У Василя є персональні причини згадувати, що «Путін — алло». Син та зять Василя зараз на фронті. Кілька колег, яких він перелічує по іменах, там загинули. На тепер всі тривоги Василя зосереджені на відновлення роботи станції, що забезпечує світло та тепло в тисячах домах України, а також, і це може ще важливіше, забезпечує енергетичний баланс всієї енергосистеми. Адже одна з функцій всіх ТЕС, так зване маневрування, тобто швидка зміна потужності станції, на що неспроможні атомні ЕС. Це важливо для забезпечення стабільності енергосистеми та покриття пікових навантажень.
Енергетик Василь тільки тепер з усмішкою згадує той день, коли його зміна в буквальному сенсі прийняла удар російських ракет на себе. / Фото: NV/Сергій Окунев
Енергетики добре усвідомлюють, що навіть, працюючи в український глибинці, вони вирішують не локальні, а загальнонаціональні безпекові задачі. Агресор це також розуміє. І тому діє відповідно своїм злодійським задумам. Здається, що проти цього лому нема прийому. Але всі його шукають. Часто з ризиком для життя
«Професійно ми готові до всього, — каже Володимир, начальник зміни котло-турбинного відділення. — Але важко посилати людину на ліквідацію наслідків. Йдеш сам робити».Триває аналіз відзнятого матеріалу. Обличчя спіробітника станції, що відповідає за безпеку, прикрито через безпекові міркування.
Він все відновить / Фото: NV/Сергій Окунев
На першому поверсі будівлі висить старе оголошення. В ньому, певно е з мирних часів, заклик до співробітників вносити раціональні пропозиції, щодо покращення роботи станції. За продуктивну ідею обіцяють фінансову винагороду.
— Василю, у вас є рацпропозиція, як захистити ТЕС від ракет агресора? — запитує журналіст.
— ППО треба багато. Багато! — відказує він.
— Е, ні, Василю, за таку пропозицію вам гроші не заплатять.
— (Сміється) Я це знаю. Це глобальна пропозиція. Багато ППО. А ще краще — багато ракет.
Насамкінець робітники ТЕС нарешті пред’явили журналістам таємну зброю всієї станції. Направду вони говорили про неї весь день. Але показали лише наприкінці. Це кішка на тривіальне ім’я Мурка. В іншій версії – Маруся. Місцевий талісман. Вона пережила всі ворожі нальоти. Всім своїм виглядом вона демонструє таку кошачу гідність, що й людям передається дещо від того. Одного разу, як розказує Олександр, йому довелося рятувати Мурку із завалів. Але можна бути впевненим: якщо б Мурка могла говорити, то в її версії було б, що це вона врятувала Олександра, коли на нього ледь не завалився поверх. Так чи інакше обидві версії мають право на своє існування.
Навчена недобрим досвідом Мурка під час повітряних тривог легко знаходить собі сховища. Їй ще жодного разу не знадобилося скористатися своїм правом на девʼять кошачих життів. І її живучість тримає всіх в тонусі. Про ласку цієї тварини на станції розказують легенди. Щоправда поки на станції розказують лише легенди.
За матеріалами nv.ua
