Україна разом із сусідами запустила два нові міждержавні маршрути. Мета імпорт газу — Route 2 та Route 3 — у межах ініціативи “Вертикальний коридор”. Перші місячні аукціони на постачання газу з Греції до України на січень 2026-го відбулися 22 грудня, але бронювань не сталося.
Це виглядає парадоксально: саме зараз Україні потрібні додаткові джерела імпорту й гнучкі маршрути, а регіональні оператори навіть погодили суттєві знижки на тарифи. Насправді «нуль» на першому аукціоні — радше симптом того, як працює нова модель бронювання (і як швидко ринок здатен підлаштовуватись), ніж провал самої ідеї.
Два нові маршрути і спільні правила гри
Route 2 та Route 3 — це спільні “маршрутні” продукти бронювання потужностей, погоджені регуляторами України, Молдови, Румунії, Болгарії та Греції. Їх запускають як доповнення до Route 1, який працює з літа 2025 року.
Ключова ідея: не купувати транзит «шматками» по кожній країні окремо, а отримати єдину пакетну потужність по всьому ланцюжку — від точки входу в Греції до виходу в Україну. Це має зняти одну з головних проблем Трансбалканського напрямку: невизначеність, чи вдасться зібрати потрібний обсяг потужності на всіх міждержавних точках одночасно, і потребу брати участь у кількох аукціонах паралельно.
Читайте також: Піднятися з руїн. Як війна вдарила по економіці України та скільки втратив бізнес
Маршрут 2: LNG з Александруполіса через Балкани до України
Route 2 створений під поставки зрідженого природного газу (ЗПГ) з термінала Александруполіса (плавучий термінал) на український ринок. Він стартує на грецькій системі DESFA в точці Amfitriti, проходить через інтерконектор Греція–Болгарія (IGB/ICGB) і далі йде Трансбалканським коридором до України.
Маршрут у вигляді ланцюжка точок, який публікують оператори: Amfitriti → Komotini (DESFA/IGB) → Stara Zagora → Negru Voda/Kardam → Isaccea/Orlovka → Kaushany/Causeni → Grebenyky.
Маршрут 3: “каспійський” газ із TAP (у т.ч. азербайджанський) — тим самим коридором
Route 3 призначений для імпорту газу, який заходить у регіон через Трансадріатичний газопровід (TAP) і далі може бути доставлений до України через IGB та Трансбалканський коридор. У новинах його часто називають маршрутом для “азербайджанського газу” — бо TAP транспортує каспійський газ, зокрема азербайджанський.
Технічний старт Route 3 — у Комотіні на стику TAP/IGB, далі — тим самим шляхом на північ: Komotini (TAP/IGB) → Stara Zagora → Negru Voda/Kardam → Isaccea/Orlovka → Kaushany → Grebenyky.
Окремий важливий нюанс для ринку: оператори та медіа нагадують, що інтерконектор IGB має потужність 3 млрд куб. м/рік з потенціалом розширення до 5 млрд куб. м/рік, а частина обсягів зарезервована довгостроково під поставки з Азербайджану.
Читайте також: Нафтогаз домовився з Orlen про імпорт 300 млн куб. м американського газу з післяоплатою
Route 1 (для контексту):
- Уже працює з липня 2025: Kulata/Sidirokastro → Negru Voda/Kardam → Isaccea/Orlovka → Causeni → Grebeniki.
Як саме працює бронювання: один аукціон, місячний продукт і «лише на вихід до України»
Нова схема навмисно зроблена максимально «коридорною»:
- Лише місячні продукти — тобто купується потужність одразу на місяць.
- Один спільний аукціон на місяць на платформі RBP (Regional Booking Platform).
- Єдина (рівна) потужність уздовж усього маршруту: обсяг визначається правилом “мінімальної доступної потужності” на будь-якій з точок. Якщо виходить «0», аукціон по продукту скасовують.
- Номінації обмежені “виходом до України” — без доступу до внутрішніх точок транзитних країн. Це зроблено, аби продукт був саме про доставку в Україну, а не про торгівлю «по дорозі».
- Механіка аукціону для Route 1/2/3 описується як Uniform Price Auction – єдина ціна.
Ціна питання: навіщо знижки і хто дав найбільше
Щоб зробити маршрут комерційно привабливим, оператори погодили координовані знижки:
- базова рамка — знижки в діапазоні 25%–50% по коридору;
- у практичних параметрах (закріплено в регуляторному документі): 25% у DESFA та Bulgartransgaz, 50% у Transgaz і VestMoldTransgaz, 46% у ICGB та ОГТСУ.
ICGB окремо підкреслювала, що її 46% — одна з найбільших знижок у регіоні, а мета Route 2/3 — допомогти Україні оперативно і дешевше закачувати газ у підземні сховища.
Що показав перший аукціон 22 грудня — і чому «ніхто не купив»
За даними медіа, перші аукціони за новими маршрутами відбулися 22 грудня 2025 року — продавали місячні потужності на січень 2026-го.
Дві цифри, які зараз найчастіше цитують:
- на бронювання пропонували 4,89 млн куб. м/добу, але жодна компанія не забронювала обсяги на січень;
- водночас у грудні українські трейдери бронювали 1,2 млн куб. м/добу для постачання газу з Греції — найвищий показник від старту Трансбалканського маршруту.
Чому так могло статися?
1) Надто короткий “підготовчий коридор”. Самі правила Route 2/3 — продукт, який потребує синхронізації рішень регуляторів і операторів одразу у кількох країнах. Коли фінальні погодження з’являються близько до дати торгів, частина трейдерів просто не встигає «зшити» логістику закупівлі LNG/газу та фінансові гарантії під транспортування.
2) Route 1 уже показував, що попит чутливий до тарифів і умов. Восени 2025-го поставки по Route 1 фактично зупинялися: на вересень і жовтень потужності не бронювали, а причинами називали високі тарифи й відсутність довгострокових гарантованих умов доступу. Повернення інтересу в листопаді пов’язували зі зниженням тарифів і сезонною потребою України наростити імпорт.
3) «Маршрутний продукт» навмисно обмежує гнучкість у дорозі. Номінації — лише на вихід до України, без внутрішніх точок транзитних країн. Це зменшує можливості хеджування/перепродажу «по дорозі» і робить рішення про бронювання більш бінарним: або везеш в Україну, або не бронюєш.
Чому це важливо саме для України: імпорт, ПСГ і «страховка» від атак
Вертикальний коридор — це спроба перетворити південний напрямок (Греція–Болгарія–Румунія–Молдова–Україна) на сталу альтернативу в умовах ризиків:
- повернення інтересу до Route 1 потреба України збільшувати імпорт напередодні опалювального сезону після ударів по видобутку.
- фінансові оцінки/рішення уряду щодо закупівель газу, які підсвічують масштаб проблеми та ціну «страховки» через імпорт.
- Оператори в спільній позиції прив’язують розвиток Трансбалканського коридору до логіки REPowerEU і поступового витіснення російського викопного палива з європейської системи — тобто коридор задуманий як довша стратегія, а не разова акція «на зиму».
«Тонке місце» коридору: як піднімають доступну потужність
Окрема деталь, яку мало хто помічає за заголовками про Route 2/3: операторам важливо розширювати саме “вузькі шийки” на міждержавних точках.
Bulgartransgaz повідомляв, що Route 1/2/3 пропонуватимуться зі збільшеною потужністю, зокрема через рішення переносити/перерозподіляти незаброньовані залишки між окремими точками (у логіці «динамічного підходу»).
Саме такі інженерно-регуляторні «дрібниці» часто визначають, чи стане коридор реально масовим для трейдерів, чи залишиться нишевим інструментом.
Коли наступні спроби
- Аукціони повторюватимуться щомісяця (правило — “четвертий понеділок” місяця перед місяцем постачання).
- Ключовий тест — не “стартовий” січень, а лютий–квітень 2026-го, коли в учасників ринку буде більше часу підготувати закупівлі і логістику, а оператори — стабілізувати “динамічні” доступні обсяги на вузьких точках.
- Варто дивитися на два індикатори:
- чи збережеться/розшириться тарифний пакет знижок і чи не з’являться нові обмеження;
- чи стане маршрут зручним «операційно» (без скасувань аукціонів через незавершені аукціони на окремих точках — такий ризик прямо прописаний у правилах продукту).
Route 2 і Route 3 — це не просто «ще два маршрути», а спроба перезібрати правила доступу до південного газового напрямку в Україну: один аукціон, пакетна потужність, великі знижки, і чітка ціль — доставка газу саме в Україну.
Те, що перший аукціон на січень 2026-го не дав бронювань, поки що більше схоже на ефект запуску “в останній момент” і жорстку ринкову дисципліну, ніж на відмову ринку від коридору. Вирішальними стануть наступні місяці — і те, чи зможуть оператори втримати знижки та “розшити” вузькі місця коридору.
За матеріалами biz.liga.net


