Візит прем’єр-міністра Нідерландів Роба Єттена до Києва 8 березня був значно важливішим, ніж просто черговий дипломатичний жест підтримки. Формально йшлося про зустріч нового глави уряду однієї з найпослідовніших країн-партнерів України. Але по суті це була демонстрація нової моделі відносин між Києвом і Європою: не лише “донор — отримувач”, а співтворці спільної оборони, спільного виробництва зброї, спільної енергетичної стійкості й спільної системи відповідальності для Росії. Саме так цей візит подали і в Офісі президента, і в спільній декларації двох країн, і в матеріалах Reuters про переговори в Києві.
Зеленський говорить не тільки мовою подяки, а мовою конкретних інструментів: щорічний обсяг підтримки, PURL, ракети PAC-2 і PAC-3, спільне виробництво, ліцензії, радари, енергетична підготовка до наступного сезону, санкції, тіньовий флот, трибунал, а також українська експертиза з боротьби проти “шахедів”. Тобто сама рамка розмови вже інша: Україна не просто просить ресурси, вона пропонує Європі власний досвід як елемент континентальної безпеки. І саме це робить зустріч із нідерландським прем’єром політично значущою далеко за межами двосторонніх відносин.
Чому цей візит став символічним
Офіційний Київ спеціально підкреслював символізм моменту: перший візит Єттена після Брюсселя — саме до України. У заяві президента це подано як доказ того, що Нідерланди розглядають Україну не як периферійний сюжет, а як один із пріоритетів європейської політики безпеки. У спільній декларації сторони прямо зафіксували, що безпека України є невід’ємною від безпеки всієї Європи, а стабільність континенту неможлива без тривалої стійкості України. Це важлива формула: вона переводить українське питання з площини солідарності в площину стратегічної необхідності.
Для Києва це особливо цінно зараз, коли Європа одночасно живе в кількох кризах: війна Росії проти України, загострення на Близькому Сході, тиск на ринки енергоносіїв, дискусії довкола нових пакетів допомоги та санкцій. На цьому тлі візит очільника уряду Нідерландів мав показати: навіть коли глобальна увага розсіюється, Україна не зникає з політичного фокусу. Ба більше, вона стає ще важливішою, бо накопичила той воєнний і технологічний досвід, який тепер потрібен і самим партнерам.
Нідерланди як модель “передбачуваної підтримки”
Одна з найважливіших тез Зеленського на пресконференції — це акцент на прогнозованості. Він окремо подякував Гаазі за рішення про підтримку на рівні 3 млрд євро щороку, назвавши саме таку модель найефективнішою під час довгої війни. У цій фразі є ключ до розуміння українського підходу: Києву дедалі менше потрібні символічні жести і дедалі більше — гарантовані багаторічні інструменти. У спільній декларації це закріплено формулюванням про “всеосяжну довгострокову допомогу”, яка включає політичну, військову, невійськову, дипломатичну й моральну підтримку.
Це принципово відрізняє нідерландську лінію від більш нервової моделі союзницької допомоги, де рішення ухвалюються пакетами “під кризу”. Для України передбачуваність — це майже окремий вид зброї. Вона дозволяє планувати закупівлі, ремонти, контрактування виробництва, сезонну енергопідготовку та інституційні реформи без постійного режиму політичної лотереї. Саме тому в українському публічному меседжі Нідерланди подані не лише як друг, а як приклад того, якою має бути зріла європейська політика підтримки.
PURL, Patriot і дефіцит часу
Окремий нерв цієї зустрічі — ППО. Зеленський прямо говорить про критичну роль програми PURL для закупівлі ракет до систем протиповітряної оборони, насамперед PAC-2 і PAC-3 для Patriot. У спільній декларації зазначено, що Нідерланди стали першою країною, яка зробила фінансовий внесок у PURL і взяла на себе загальні зобов’язання на 750 млн євро для спільних закупівель американського озброєння. Документ також прямо підкреслює, що належне фінансування PURL у 2026 році є життєво важливим для стійкості України, особливо її ППО на тлі безперервних російських атак по цивільній та критичній інфраструктурі.
Ця тема звучить особливо гостро через близькосхідну війну. Reuters кількома днями раніше писав, що конфлікт довкола Ірану може відтягнути на себе частину американських ракет-перехоплювачів, включно з PAC-3, на які спирається і Україна. За даними Reuters, більшість Patriot для України постачаються саме через натівський механізм PURL, а затягування війни на Близькому Сході може посилити затримки поставок, бо Сполучені Штати не здатні нескінченно масштабувати виробництво в короткий строк. Тобто проблема для Києва не абстрактна: це не “можливо колись бракуватиме”, а ризик прямого стискання повітряного щита вже цього року.
Саме тому в заяві Зеленського поява Нідерландів у зв’язці з PURL і Patriot виглядає не просто дипломатичним компліментом. Це спроба прив’язати одного з найнадійніших європейських партнерів до тієї ділянки оборони, де ціна затримки вимірюється не політичними рейтинґами, а вцілілими електропідстанціями, виробництвами, логістикою і життями. У цьому сенсі Київ фактично каже Європі: зараз вирішується не тільки питання “скільки ще ракет дати Україні”, а й чи встигне Захід адаптувати свою оборонну економіку до нової епохи воєнного перевантаження.
Від постачання зброї до її спільного виробництва
Найцікавіше в цій пресконференції — не сам факт підтримки, а те, що Київ і Гаага говорять уже мовою виробництва. Зеленський окремо підкреслив: разом із Нідерландами Україна вже виробляє зброю, і ця робота буде продовжена та розширена. Reuters уточнює, що сторони обговорювали інвестиції та можливі виробничі обсяги, а в спільній декларації зафіксовано намір розширювати співпрацю оборонних індустрій, зокрема через спільні виробничі проєкти в межах ініціативи Build with Ukraine.
Це вже інша фаза війни. У 2022–2023 роках ключовим був доступ до західних запасів. У 2024–2025 роках — здатність переконати союзників передати складні системи. У 2026-му на перший план виходить промислова кооперація: хто швидше навчиться виробляти те, що реально працює на фронті, той і отримає перевагу. Саме тут Україна стала цікавою Європі не лише як політичний фронтир, а як лабораторія сучасної війни. І саме тому Нідерланди, які мають фінансовий ресурс, технологічну базу та політичну волю, є для Києва ідеальним партнером для переходу від логіки донорства до логіки спільного військово-промислового контуру.
Особливо показово, що тема дронів проходить через всю зустріч наскрізно. Україна останніми місяцями відкриває нові заводи для поглиблення спільного виробництва з європейськими країнами, а сам Зеленський підкреслює унікальний український досвід боротьби з іранськими дронами. Це означає, що безпілотники перестають бути лише “полем битви інновацій” і стають предметом великої союзницької індустріальної політики. І тут Україна вперше за довгий час не пасивний споживач технологій, а один із тих, хто формує стандарт.
Радари як сюжет, що багато пояснює
На перший погляд, епізод із радарами у виступі Зеленського виглядає другорядним. Але насправді це один із найважливіших фрагментів брифінгу. Президент прямо каже, що під час поїздки на фронт у Дружківку отримав конкретний запит від військових саме щодо радарів і передав його нідерландському прем’єру, підкресливши, що Нідерланди є однією з країн, які виробляють такі системи. Офіс президента в окремому повідомленні після зустрічі також зафіксував цей сюжет як один із центральних.
Чому це важливо? Тому що радари — це історія не про гучний символізм, а про реальну зміну тактики виживання на полі бою. Сучасна війна — це не лише більше снарядів чи більше ППО великої дальності. Це ще й вміння бачити низьковисотні цілі, дрібні БпЛА, коригувати вогонь, захищати особовий склад і реагувати на зміни ворожої тактики в реальному часі. Коли Зеленський публічно витягує це на рівень переговорів із європейським лідером, це означає, що Київ просуває не “великі красиві пакети”, а систему точкових, але критично важливих рішень. Саме так виглядає дорослішання воєнної дипломатії.
Енергетика: другий фронт відносин із Нідерландами
Зустріч у Києві була не лише про зброю. У заяві Зеленського енергетика винесена серед перших тем, а спільна декларація містить дуже конкретні цифри: загальний обсяг нідерландської допомоги українському енергосектору від початку повномасштабного вторгнення сягнув 489 млн євро. Нідерланди також підтвердили намір продовжувати підтримку енергетики України для її захисту, відновлення та підвищення стійкості.
Паралельно уряд Нідерландів у своєму офіційному огляді допомоги зазначає, що на 2026 рік уже розподілено частину пакета невійськової підтримки: 35 млн євро — на відновлення енергетичної інфраструктури через ЄБРР, 20 млн — до Ukraine Energy Support Fund, 55 млн — через Світовий банк на критичну інфраструктуру, а ще 50 млн залишено як гнучкий резерв на найбільш нагальні потреби. На тому ж урядовому ресурсі зазначено, що в січні Нідерланди додали ще 23 млн євро енергетичної підтримки, довівши обсяг допомоги українському енергосектору у 2026 році до 133 млн євро.
Окремо Енергетичне співтовариство повідомляло в лютому, що додатковий внесок Нідерландів у 35 млн євро довів їхній внесок у Ukraine Energy Support Fund до 100 млн євро, з яких 3 млн призначені на дахові сонячні системи для лікарень у межах ініціативи Ray of Hope. Тобто нідерландська допомога — це не лише великі політичні суми, а й дуже прикладна логіка енергетичної стійкості: ремонти, обладнання, децентралізація, генерація, підготовка до наступної зими.
У ширшому сенсі це показує, що Київ і Гаага будують двошарові відносини. Перший шар — оборона. Другий — життєзабезпечення держави в умовах війни. І другий не менш важливий, бо російська стратегія давно працює не лише проти армії, а проти здатності країни жити, виробляти, опалювати міста, забезпечувати базові сервіси й утримувати соціальну стабільність. Саме тому енергетика в цій зустрічі не є “фоном”. Це одна з головних арен, де вирішується, чи витримає Україна ще одну воєнну зиму без системного виснаження тилу.
Україна як експортер безпекової експертизи
Мабуть, найсильніша політична лінія цієї пресконференції — Близький Схід. Зеленський говорить про нього не лише як про новий ризик для України, а як про момент, у якому нарешті стало видно глобальну цінність українського досвіду. У його формулюванні країни регіону та США вже звернулися до України по підтримку, а Київ готовий надати передусім експертизу, досвід військових, а також засоби для захисту від “шахедів” і крилатих ракет. Reuters уточнює, що Україна готова продавати дрони-перехоплювачі, які не використовує власне військо, а перша група інструкторів мала вирушити до регіону вже наступного дня.
Це надзвичайно важлива зміна ролі. Після двох років, коли Україна була головним одержувачем західного досвіду, 2026 рік показує зворотний рух: тепер сама Україна стає країною, яка експортує ноу-хау війни нового покоління. Ідеться не просто про окремі технічні рішення, а про цілісну школу протидії масованим комбінованим ударам, де з’єднані ППО, мобільні вогневі групи, радіолокація, дрони-перехоплювачі, швидка адаптація й тісний зв’язок із фронтовою апробацією. Саме це Зеленський і намагається донести партнерам: Україна вже не тільки об’єкт допомоги, вона — джерело безпекового капіталу.
Водночас у цій темі є й тривога. Чим довше триватиме велика війна навколо Ірану, тим вищий ризик, що західні ресурси ППО, особливо американські, розтягнуться між кількома театрами. Reuters прямо попереджав про можливість посилення дефіциту ракет для України, якщо близькосхідний конфлікт затягнеться. Отже, Київ намагається перетворити загрозу на аргумент: раз світ нарешті побачив, що український досвід потрібен не лише нам, то цей досвід має бути інституціоналізований у спільних програмах, виробництві, закупівлях і європейській оборонній політиці.
Трибунал, компенсації і нідерландський вимір справедливості
Ще один великий блок цієї зустрічі — відповідальність Росії. Зеленський окремо наголошує на ролі Нідерландів у створенні трибуналу за агресію Росії, а в спільній декларації зафіксовано домовленість працювати разом над якнайшвидшим запуском Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України. Там само згадується дипломатична конференція в Гаазі 16 грудня 2025 року, на якій 35 держав та ЄС підписали Конвенцію про створення Міжнародної компенсаційної комісії для України.
Для України це питання принципове. Війна затягується, і тому дедалі важливішим стає не лише забезпечення оборони сьогодні, а й створення інституційного каркасу післявоєнної справедливості. Саме Нідерланди через Гаагу, міжнародне правосуддя, репутацію правової держави й власну політичну послідовність є для України одним із найцінніших союзників у цьому вимірі. Якщо зброя допомагає вистояти, то трибунал і компенсаційні механізми мають допомогти довести, що злочин агресії не розчиняється з плином часу в дипломатичних формулах.
Тіньовий флот, нафта і гроші Путіна
Зеленський навмисно переводить частину розмови від оборони до економічного знекровлення Росії. Він прямо пов’язує здатність Кремля воювати з його нафтовими доходами і закликає Європу зупиняти рух російських танкерів, блокувати та конфісковувати інструменти тіньового флоту. Спільна декларація також підкреслює важливість спільної санкційної політики й окремо називає тіньовий флот Росії механізмом обходу санкцій та збереження енергетичних доходів.
Цей сюжет напряму пов’язаний із ширшим конфліктом усередині Європи. 7 березня Зеленський публічно заявляв, що немає прогресу ані щодо 20-го пакета санкцій ЄС, ані щодо пакета допомоги Україні на 90 млрд євро. Reuters 5 березня повідомляв, що Угорщина затримує схвалення цього пакета, пов’язуючи свою позицію з темою відновлення прокачування російської нафти через “Дружбу”. Отже, розмова про санкції в Києві з прем’єром Нідерландів — це не побічна тема, а частина боротьби за те, щоб Європа нарешті визнала: не можна одночасно фінансувати українську оборону і залишати Росії лазівки для заробітку на нафті.
ЄС: не питання “чи”, а питання “коли”
Показово, що в запитаннях журналістів і у відповідях обох сторін окремо прозвучала тема вступу України до ЄС. Спільна декларація підтверджує спільне бачення майбутнього членства України в ЄС і НАТО, а також фіксує позитивну оцінку реформ, які Київ проводить попри війну. Там само згадується і друга Львівська конференція, що має відбутися в Нідерландах у березні 2026 року як майданчик для поглиблення міжурядової співпраці, відновлення і європейської інтеграції.
Політичний сенс цього блоку простий. Зеленський фактично говорить: для України вступ до ЄС — не зовнішньополітична “опція”, а вибір суспільства, за який країна вже платить воєнну ціну. Із цього випливає ще одна сильна теза: якщо Україна вже довела, що може не лише захищатися, а й зміцнювати безпеку інших, тоді питання членства стає для Європи не моральним жестом, а раціональним рішенням. Відтак центр дискусії зміщується: не Україна має доводити, що вона потрібна ЄС, а ЄС має пояснити, чому він досі відкладає політичні рішення, які сам же визнає стратегічно необхідними.
Що ця пресконференція сказала про саму Україну
Якщо дивитися ширше, то ця зустріч показала ще одну важливу зміну. Україна дедалі частіше говорить із партнерами не мовою травми, а мовою суб’єктності. Так, у Києва досі критичні потреби в ракетах, радарах, енергообладнанні й грошах. Але водночас Україна вже має те, чого не вистачає багатьом союзникам: реальний досвід великої сучасної війни, адаптовану оборонну інженерію, культуру швидкого виробництва й практичне знання про те, як виглядають комбіновані атаки XXI століття. Саме цю нову якість Київ і демонструє у розмові з Нідерландами.
Тому головний результат візиту Роба Єттена — навіть не конкретна сума чи черговий пакет. Головний результат у тому, що Україна і Нідерланди публічно оформили нову логіку партнерства. Вона складається з п’яти елементів: довгострокова військова підтримка, спільне виробництво зброї, енергетична стійкість, санкційний тиск на джерела російських доходів і побудова механізмів справедливості. Це вже не модель “врятуйте Україну”. Це модель “будуймо разом безпечнішу Європу через український досвід і нідерландську спроможність”.
Головний сенс цієї зустрічі полягає в тому, що Україна і Нідерланди вже говорять не лише про підтримку під час війни, а про спільне будівництво нової архітектури безпеки. Якщо раніше Київ здебільшого виступав отримувачем допомоги, то тепер дедалі чіткіше постає як країна, що одночасно воює, виробляє, навчає і пропонує союзникам власний досвід сучасної війни. Саме тому візит Роба Єттена до Києва варто читати не як окрему дипломатичну подію, а як сигнал: Україна вже стає частиною майбутньої оборонної системи Європи.
За матеріалами president.gov.ua
