Українське виробництво чорної ікри, зруйноване на початку війни, поступово відновлюється. Попри втрати, зупинки комплексів і ризики відключень електроенергії, бізнес знаходить способи вижити — від побудови сонячних електростанцій до виходу на преміальні міжнародні ринки.
За даними Держрибагенства, у 2024 році в Україні вироблено близько 2,5 тонни чорної ікри, що на 20% більше, ніж роком раніше. Фактичні обсяги більші, адже частина продукції залишається “в тіні” через контрабанду й недосконале регулювання. Ринкова ціна якісної ікри сягає до 65 000 грн за кілограм, що робить її порівнянною з вартістю срібла.
Основні виклики для галузі — енергозалежність і контрабандний тиск. Виробники інвестують у власні енергетичні рішення, а ті, хто дотримується стандартів CITES, знову експортують українську ікру — навіть до Ватикану.
Попит на осетрову рибу повернувся до довоєнного рівня, що свідчить про поступове відновлення легального виробництва ікри. Українська чорна ікра залишається нішевим, але стратегічно перспективним експортним продуктом, у якому поєднуються інновації, енергонезалежність і традиція.
У перші тижні війни, на початку березня 2022 року, на митному терміналі аеропорту “Бориспіль” зникли чотири ящики чорної ікри. Це була експортна партія до США від одеської рибоводної компанії “Акватоп”.
Товар пройшов митне оформлення 23 лютого та був готовий на дозавантаження до літака. “Коли після 24 лютого минуло пару тижнів, на моє запитання щодо ікри в аеропорту відповіли, що вона зникла”, – розводить руками директор та один із засновників Акватопу Олександр Лушкін.
Ще через тиждень він почне роздавати осетрів до військових госпіталів та готувати найбільший осетровий комплекс інтенсивного вирощування до консервації. “Тепер всі ємності на 5 000 кубічних метрів, де було до 100 тонн осетрів, порожні. Під час обстрілів неможливо підтримувати роботу такого великого комплексу”, – каже Олександр Лушкін. Найбільший експортер українського кав’яру, виробничі потужності якого сягали 4 000 кілограмів на рік, зупинився навесні 2022 року.
Але виробництво чорної ікри в Україні не лише зберігається, а навіть зростає. За даними Держрибагенства, в 2024 році вироблено майже 2 500 кілограмів чорної ікри. Цим займається 14 компаній, що трохи більше, ніж у 2023 році. Тоді про участь в осетриновому бізнесі відзвітували 12 підприємств. І це лише офіційні цифри.
Фактичні обсяги більші, впевнені в профільній асоціації – “Українській аквакультурній спільноті” (УАС).
Хто та чому береться за бізнес з вирощування чорної ікри?
Срібна жила
Ціна якісної чорної ікри на полицях магазинів сягає вартості банківського срібла – до 65 000 грн за кілограм та вище. Отже, пропажа в бориспільському аеропорту начебто невеликої партії (чотири ящики по п’ять кілограмів фасованого в банки кав’яру в кожному), за ринковими цінами коштувала понад мільйон гривень.
Але такі гроші платять лише за кав’яр найкращої якості. Браконьєрська або контрабандна чорна ікра дешевша у два з половиною рази. Саме така продукція переважає на українському ринку, річна ємність якого до 14 тонн кав’яру.
Наразі середня гуртова ціна в Україні тримається на рівні $600 (25 000 гривень) за кілограм чорної ікри. “Все, що дешевше цього рівня, – підробка, імітація”, – каже Ігор Масюк, віцепрезидент УАС.
Кому належить ринок
За підрахунками Української аквакультурної спільноти (УАС), річне споживання чорної ікри в Україні становить близько 14 000 кг на рік.
Виробництво ікри в Україні становить близько 6 000 кг. З них майже 2 500 кг (42%) офіційно задекларовані.
Решту споживання – до 8 000 кг – перекриває імпорт, з якого приблизно 2 000 кг (25%) офіційно розмитнені.
Усі опитані осетроводи не хочуть говорити про собівартість виробництва чорної ікри. Звертають увагу на велику кількість змінних – від виживання риб, якості та вартості кормів до своєчасності відокремлення зі стада самців. Цей крок дозволяє скоротити витрати, адже для виробництва ікри потрібні лише самиці осетрів.
Від чого залежить заробіток?
Мокра справа з вимогами до енергетики
Одна справа – вирощувати осетрів у відкритих водоймах. В таких умовах осетри починають приносити ікру на восьмий – десятий роки життя. Таким чином розводять рибу в Одеському осетринницькому комплексі, головна ділянка якого розташована в дельті Дунаю.
Інші терміни на закритих рибоводних комплексах, з установками закритого водозабезпечення (УЗВ) – там риба починає приносити гроші вже на четвертий – п’ятий роки життя.
Але й витрати на електрику для підйому, фільтрації, аерації та обігріву води на порядок більші, ніж у відкритих фермах. І головне – якщо установка залишиться без енергії, то у власника є всього кілька годин для розв’язання проблеми. Інакше риба загине. Саме через таку небезпеку ухвалили рішення про закриття власники Акватопу, згаданого на початку цієї статті.
“Потрібні кілька незалежних джерел енергозабезпечення. У нас є досвід, що навіть резервна лінія від Укрзалізниці може дати збій”, – каже директор та співвласник компанії “Карат 928” Роман Тімуш (Гайворон, Кіровоградська область). Ця компанія завершила будівництво власного осетрового комплексу в 2022 році. І в цей же рік, через грозу, одночасно перестали працювати міські мережі та згоріла підстанція у залізничників. До неї під’єдналися з самого початку, розглядаючи як підстрахування. Роман Тімуш розповідає, що після того випадку вони ще збудували сонячну електростанцію з акумуляторами на 15 кВт, а також придбали резервні бензинові генератори.
Але такі рішення підходять для відносно невеликих осетрових господарств. “Для забезпечення наших резервуарів потрібно побудувати сонячну електростанцію на десятку гектарів. На додачу потрібні величезні акумулятори – а без них ніякої безперебійності не буде”, – пояснює директор Акватопу.
Щоб відкрити осетрову ферму на 5 000 кубічних метрів та 100 тонн риби, необхідно $5 млн, каже він. У Карата 928 наявна потужність від трьох до п’яти тонн риби. Інвестиції у проєкт там оцінюють у $160 000 (без врахування витрат на додаткове енергозабезпечення).
Якщо проаналізувати інформацію з відкритих джерел та від опитаних рибоводів, то орієнтовна собівартість чорної ікри коливається біля позначки 7 000-10 000 грн за кілограм. (Оптові ціни для якісної ікри від 25 000 грн/кг.) Собівартість без урахування витрат на залучення довгострокового капіталу, адже перші гроші осетровий проєкт почне приносити лише через п’ять років.
Чорна ікра з Піднебесної та Придністров’я
З півдня на український ринок кав’яру проривається продукція тираспольського осетрового комплексу “Акватір”. Хоча Тирасполь є столицею самопроголошеного Придністров’я, розташований тут Акватір змушений позиціонувати себе як молдовський виробник. Адже лише так ця компанія зможе експортувати чорну ікру в усьому світі. До речі, Молдова (насправді це Акватір) на третьому місці за імпортом кав’яру в Україну – її частка близько 10%.
Трішки більше чорної ікри минулого року завезли з Нідерландів.
Решта, а це 80% імпорту чорної ікри, утримує Китай.
Вміння продавати – більше ніж половина успіху
Налагодження продажів продукції не менш важливе, ніж побудова ефективного виробництва. На українському ринку значна частина дешевої продукції з Китаю та Придністров’я. Зокрема, з невизнаної республіки надходить 10% імпортного кав’яру (неофіційного – ще більше).
Це “збиває” гуртові ціни на внутрішньому українському ринку. Тож в гурті в Україні ціна на кав’яр вдвічі нижча, ніж у Європі. У таких умовах є два шляхи – розвиток експорту на преміальні ринки та пошук постійних споживачів якісної ікри в Україні.
Останнє має особливості. “Для того, щоб заробити на чорній ікрі, її потрібно продавати тим, хто її просто їсть. Той, хто робить селфі з бутербродом, на якому чорна ікра, не є цільовою аудиторією”, – пояснює Олександр Лушкін з Акватопу. Саме ті, хто “просто їсть чорну ікру”, можуть оцінити її смак, адже обирають за якістю, а не за ціною.
Він знає, про що говорить. Кав’яр від Акватопу під брендом Black Sea Caviar з 2018 року закуповувало Державне управління справами.
“Ми постачали ікру не лише до Києва, на державні прийоми, а й до Ватикану”, – каже директор Акватопу.
Експорт української чорної ікри в папську державу почався в 2021 році, і його не встигли поставити на потік. Це були кілька партій, які офіційно експортували до Ватикану.
За останні півтора року в Україні зростають продажі осетрових риб. Вони вже досягли довоєнного рівня. Це є непрямою ознакою того, що нарощується виробництво чорної ікри, яка не потрапляє в офіційну статистику.
Виробництво осетрових, т
| Разом | Гібриди осетрових | Осетри | Стерлядь | Інші | |
| 2024 | 72,1 | 21,3 | 23,9 | 26,8 | 0,1 |
| 2023 | 43,7 | 15,7 | 14,3 | 12,1 | 1,6 |
| 2022 | 47,0 | – | – | – | – |
| 2021 | 77,1 | – | – | – | – |
Адже у разі використання забійного методу виробництва чорної ікри рибу відправляють на продаж. “Продають або самців, або рибу після відбирання ікри. Саме виробництво осетрини на продаж за мету ніхто не ставить”, – каже Ігор Маслюк.
Майже дворазове збільшення пропозиції осетрини на ринку вже відчутне – ціни на неї співставні з прайсами на морську рибу. Так, на маркетплейсі для підприємців Prom.ua кілограм сирої осетрини можна придбати за 700 грн. Сібас – 580 грн/кг, дорадо – 660 грн/кг.
Як вирощувати чорну ікру, яку куплять у Ватикані
- Забезпечити жорстко контрольовану якість, яка виключає вплив природних факторів. Для цього найкраще вирощувати осетрів за технологією установок закритого водозабезпечення. Таким чином контролюються всі параметри води та нівелюються ризики заражень.
- Всі корми та препарати мають бути якісними та перевіреними. Вирощувати класичних осетрів, утримуватися від вирощування гібридів – бестер, калуга.
- Використовувати забійний спосіб отримання ікри, а не здоювання. “Забезпечити стабільну якість ікри у разі здоювання неможливо. Стабільно краща ікра лише у разі забійного способу, хоч як це сумно”, – каже Олександр Лушкін.
- Виконувати всі вимоги, необхідні для отримання сертифіката СІТЕS. Саме він відкриває можливість експорту. СІТЕS – міжнародна угода про торгівлю “червонокнижними” видами, до яких належать осетрові.
За матеріалами biz.liga.net
