Чому РФ довго “не чіпала” українську залізницю — і чому тепер б’є по ній системно.
Коли Росія заходила в Україну в лютому 2022-го, залізнична мережа країни виглядала для Кремля не як ціль, а як трофей. Вона була потрібна «цілою» — для швидкого контролю територій, підвозу ресурсів і перезапуску економіки під окупаційними адміністраціями. Та війна пішла не за планом. І те, що роками залишалося символом стійкості України, у 2025-му перетворилося на одну з найвразливіших точок — бо саме залізниця стала головною артерією фронту, економіки й дипломатії.
Чому на старті війни залізницю справді «щадили»
У перші місяці повномасштабного вторгнення Росія, за оцінкою WSJ, значною мірою «обходила» масштабне руйнування колій і вузлів, розраховуючи, що інфраструктура знадобиться їй у разі захоплення країни. На відміну від енергетики чи складів пального, залізниця — це інструмент управління територією: вона дозволяє перевозити масово й дешево. У 2022-му в Кремлі ще жили логікою «швидкого фіналу», де УЗ мала стати частиною окупаційної логістики, а не руїною.
Що змінилося: залізниця стала «нервовою системою» війни
Війна перейшла в затяжну фазу, а Україна вибудувала економіку й постачання навколо залізниці. WSJ нагадує базову цифру: понад 60% вантажів у країні рухається саме рейками. Це означає, що удари по залізниці б’ють одразу по трьох критичних напрямах:
- фронтова логістика (війська, боєприпаси, ротації, ремонт);
- експорт/імпорт (зокрема маршрути до портів і прикордонних переходів);
- внутрішня економіка (руда, вугілля, паливо, агропродукція).
Окремий нерв — коридор на захід. Зеленський прямо пов’язує серію ударів із завданням РФ “пригальмувати» гілку Київ—Ковель як логістичний міст із Польщею.
Чому удари різко посилилися саме у 2025-му
За даними Укрзалізниці, лише у 2025 році Росія здійснила понад 1100 атак по залізничній інфраструктурі — приблизно стільки ж, як у 2023–2024 разом. WSJ також наводить оцінку збитків: $5,8 млрд.
Факторів кілька — і вони накладаються:
Логіка примусу, а не захоплення.
WSJ описує зсув: Москва нині тисне на Київ, намагаючись змусити прийняти невигідні умови, а удари по «життєвих системах» — класичний інструмент примусу.
Технологічний апгрейд дронів і точність.
AP фіксує еволюцію: від поодиноких атак на тиждень на ранніх етапах — до приблизно 10 атак на тиждень із серпня 2025-го, плюс перехід до більш “прицільного” полювання на локомотиви. Серед причин — дрони з бортовим відеозв’язком і можливістю коригування в польоті.
Удар по енергетиці, що живить залізницю.
Окрема тактика — бити не лише по станціях і депо, а по підстанціях і елементах живлення, що множить затримки й ускладнює відновлення.
Обхід української ППО через Білорусь.
Зеленський заявляє, що «шахеди» намагаються обходити рубежі перехоплення, зокрема використовуючи білоруський напрямок; Reuters передає цю ж логіку як один із чинників ворожих ударів по інфраструктурі на заході/північному заході.
Історії, що пояснюють масштаб: Фастів і Коростень
Фастів (6 грудня 2025): вузлова станція під Києвом отримала потужний удар — повідомлялося про руйнування вокзалу та пошкодження залізничної інфраструктури, пожежі, обмеження в русі, постраждалих. Це не “випадкова” точка на мапі: такі вузли забезпечують перерозподіл потоків навколо столиці.
Коростень (22 грудня 2025): зійшов з рейок вантажний поїзд, постраждала локомотивна бригада; УЗ згодом уточнювала, що аварія пов’язана з вибухом «шахеда», а пасажирські маршрути довелося перекидати з затримками.
Ці кейси важливі тим, що демонструють: мета — не лише «пошкодити рейки», а вибивати рухомий склад і людей, тобто те, що найважче замінити швидко.
Як відповідає Укрзалізниця: «залізниця під бронею»
WSJ описує, що УЗ адаптується під “війну на рейках”:
- антидронові засоби/глушники на рухомому складі;
- укріплення підстанцій (зокрема бетонування/екрани для зменшення ураження);
- посилені протоколи безпеки для персоналу на ризикових напрямках.
Паралельно є й людський вимір: WSJ наводить дані, що суттєва частка персоналу (з числа приблизно 180 тис. працівників) вибула — через еміграцію, службу в армії або поранення/загибель. Це робить «війну проти залізниці» ще й війною на виснаження кадрів.
Чи може РФ “паралізувати” УЗ
Повного «вимкнення» досягти важко — мережа велика й має резервування. Але логіка РФ, схоже, інша: зробити перевезення повільнішими, дорожчими й менш передбачуваними. Це вже дає ефект: затримки, перекидання маршрутів, просідання експортних ланцюгів, додатковий тиск на ППО й ремонтні бригади. Окремо небезпечною виглядає тенденція, яку описує AP: точніші дрони спрощують «полювання» на локомотиви та станційні вузли.
Росія «щадила» залізницю, доки вірила в окупаційний сценарій і потребу отримати інфраструктуру “цілою”. У 2025-му залізниця стала ціллю №1, бо перетворилася на ключовий канал постачання фронту, стабільності економіки й зв’язку України із Заходом. А модернізація дронів і тактика ударів по вузлах та енергоживленню зробили атаки частішими й болючішими. Відповідь УЗ — інженерна й організаційна “броня”, але в цій війні на рейках головне питання — хто швидше виснажиться: система ремонту й ППО або “конвеєр” атак.
За матеріалами nv.ua
