У Верховній Раді почали збирати підписи під зверненням до президента Володимира Зеленського із закликом звільнити головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського. Паралельно Financial Times повідомляє, що глава держави вже проводить консультації з військовими командирами та оцінює можливих наступників. Конфлікт, який ще нещодавно здавався внутрішньою суперечкою між Міністерством оборони та Генеральним штабом, переріс у масштабну політичну кризу — із протестами, парламентським тиском і ризиком зміни командування безпосередньо під час війни.
Питання про майбутнє Олександра Сирського вперше вийшло далеко за межі закритих нарад військово-політичного керівництва. Тепер воно одночасно обговорюється в Офісі президента, Верховній Раді, військовому середовищі та на вулицях українських міст.
Народні депутати розпочали збір підписів під запитом до президента з пропозицією розглянути звільнення головнокомандувача. Ініціативу публічно представив депутат від партії «Голос» Ярослав Железняк.
У документі пропонують не лише усунути Сирського, а й змінити сам підхід до призначення вищого військового керівництва. Нового головнокомандувача депутати закликають обирати за критеріями професійної ефективності та здатності забезпечувати конкретний, вимірюваний технологічний результат. Крім того, автори ініціативи хочуть запровадити регулярне звітування військового командування перед парламентом.
Щоб депутатський запит був офіційно направлений Володимиру Зеленському, його повинні підтримати щонайменше 226 народних депутатів. Це не означає автоматичної відставки Сирського, однак перетворює кадрове питання на повноцінну парламентську вимогу.
Що саме пропонують депутати
Зміст депутатської ініціативи складається з трьох основних пунктів.
По-перше, президенту пропонують розглянути звільнення Олександра Сирського з посади головнокомандувача Збройних сил України.
По-друге, нового керівника армії пропонують визначати не лише за військовим званням, досвідом чи близькістю до політичного керівництва, а за здатністю демонструвати конкретні результати. Окремий наголос зроблено на технологічності — використанні дронів, автоматизованих систем управління, аналітики даних, засобів радіоелектронної боротьби, штучного інтелекту та нових моделей організації військ.
По-третє, майбутнє військове керівництво депутати хочуть зобов’язати регулярно звітувати перед парламентом. Ймовірно, йдеться не про розкриття оперативних планів або секретної інформації, а про політичну та інституційну підзвітність: використання ресурсів, проведення реформ, забезпечення підрозділів, мобілізацію, підготовку військових і реалізацію оборонних програм.
Така вимога відображає ширшу дискусію про те, наскільки закритою повинна залишатися система військового управління під час тривалої війни. З одного боку, армія потребує захищеності від політичного втручання та витоку інформації. З іншого — військове керівництво управляє величезними державними ресурсами та ухвалює рішення, що безпосередньо впливають на життя військовослужбовців і стійкість країни.
Чи може Верховна Рада звільнити Сирського
Парламент не має повноважень самостійно звільняти головнокомандувача ЗСУ.
За законом, головнокомандувач призначається за поданням міністра оборони, а рішення про його звільнення ухвалює президент України. Президент також є Верховним головнокомандувачем Збройних сил та здійснює керівництво у сферах національної безпеки й оборони.
Отже, навіть якщо звернення підтримають 226 або більше депутатів, остаточне рішення залишатиметься за Володимиром Зеленським.
Водночас політичне значення такого запиту не варто недооцінювати. Підтримка більшості конституційного складу Ради означатиме, що питання довіри до головнокомандувача перестало бути суперечкою окремих політиків і стало позицією значної частини парламенту.
Для президента це створить додатковий тиск. Ігнорування запиту може посилити критику Офісу президента, тоді як звільнення Сирського може бути сприйняте як визнання системних проблем у військовому управлінні.
Зеленський уже розглядає кандидатів — FT
На тлі парламентської ініціативи Financial Times повідомила, що Володимир Зеленський справді розглядає можливість заміни Олександра Сирського.
За інформацією видання, президент збирає військових командирів, щоб отримати безпосередню оцінку ситуації на фронті. Паралельно він нібито проводить або готується проводити співбесіди з можливими кандидатами на посаду головнокомандувача.
Ключовою умовою для Зеленського, за даними FT, є здатність нового керівника забезпечити безперебійну передачу повноважень і не допустити ослаблення оборони вздовж приблизно 1200-кілометрової лінії фронту.
Це принциповий момент. Йдеться не лише про пошук популярнішого або технологічнішого генерала. Потенційний наступник повинен швидко отримати контроль над системою командування, зберегти керованість угруповань військ, продовжити поточні операції та не допустити внутрішнього розколу серед генералітету.
Заміна головнокомандувача під час активної війни завжди пов’язана з ризиками. Новий керівник може мати інше бачення оборонних пріоритетів, структури командування, мобілізації, ротацій або використання резервів. Навіть технічна передача справ потребує часу, якого під час російського наступу може не бути.
Саме тому Зеленський, за інформацією FT, готовий звільнити Сирського лише тоді, коли побачить кандидатуру, здатну гарантувати стабільність армії в перехідний період.
Як конфлікт Федорова і Сирського спричинив кризу
Безпосереднім каталізатором нинішньої кризи стала відставка міністра оборони Михайла Федорова.
Федоров представляв технологічне крило військово-політичного керівництва. Його підхід передбачав масштабування безпілотних систем, цифровізацію управління, використання аналітики, розвиток далекобійних ударів і зміну процедур оборонних закупівель.
Олександр Сирський, натомість, відповідав за безпосереднє військове командування, утримання фронту, розподіл резервів, оборонні операції та координацію між різними угрупованнями військ.
Сама по собі різниця між цивільним міністром-реформатором і військовим командувачем не є незвичною. У демократичних державах Міністерство оборони та генеральний штаб часто мають різні функції й можуть сперечатися щодо бюджетів, пріоритетів або реформ.
Проблемою стало те, що робочий конфлікт, за словами його учасників, перетворився на системне протистояння.
Федоров після відставки заявив, що запропоновані його командою зміни наштовхувалися на постійний опір. Він звинувачував військове керівництво у блокуванні реформ та небажанні змінювати традиційні підходи до ведення війни. За даними Business Insider, колишній міністр стверджував, що практично кожна ініціатива щодо модернізації стикалася із запереченнями з боку командування.
Федоров також повідомив, що пропонував призначити головнокомандувачем начальника Генерального штабу Андрія Гнатова. Після того як Зеленський вирішив залишити Сирського, міністр, за його словами, погодився продовжувати співпрацю, але надалі сторони так і не змогли виробити спільну модель роботи.
Зеленський публічно визнав, що конфлікт став настільки глибоким, що Федоров і Сирський фактично не могли нормально взаємодіяти без президентського посередництва.
Це створило надзвичайно небезпечну для воюючої держави ситуацію: цивільне оборонне відомство, яке відповідає за ресурси, закупівлі та політику, і військове командування, яке використовує ці ресурси на полі бою, втратили можливість ефективно координувати свої дії.
Чому Зеленський спочатку звільнив Федорова
Рішення президента усунути Федорова, але залишити Сирського викликало значну суспільну реакцію.
З погляду Зеленського, вибір міг пояснюватися необхідністю зберегти безперервність військового командування. Міністр оборони є політичною посадою, і його заміна формально менше впливає на оперативне управління військами. Звільнення головнокомандувача, навпаки, безпосередньо зачіпає всю вертикаль управління фронтом.
Однак у суспільстві це рішення було сприйняте інакше. Для прихильників Федорова воно означало, що президент пожертвував реформатором заради збереження консервативної військової системи.
Відставка міністра спричинила рідкісні для воєнного часу протести. Демонстранти вимагали повернення Федорова або відставки Сирського, пов’язуючи колишнього міністра з технологічною модернізацією оборони.
У публічному просторі конфлікт швидко перетворився на протиставлення двох моделей війни.
Перша модель — більш традиційна: масові сухопутні сили, жорстка вертикаль командування, оборона територій, централізоване планування та перевага кадрових військових структур.
Друга — технологічна: дрони, роботизовані системи, цифрове управління, децентралізація, швидке масштабування успішних рішень і оцінювання командирів за вимірюваними результатами.
Насправді сучасна війна потребує поєднання обох моделей. Технології не можуть повністю замінити піхоту, артилерію, інженерні війська та логістику. Водночас традиційна армія без масового використання безпілотників, сенсорів і цифрових систем ризикує втрачати людей і техніку значно швидше за противника.
Проте в умовах політичної кризи складна дискусія була спрощена до персонального вибору між Федоровим і Сирським.
Чому вимога звільнити Сирського отримала суспільну підтримку
Критика головнокомандувача накопичувалася не один місяць. Її основні причини стосуються не лише конфлікту з Федоровим.
Частина військових, волонтерів і політиків критикує стиль управління, який вони вважають надмірно централізованим. Інші говорять про проблеми з ротаціями, поповненням підрозділів, комунікацією між штабами та бойовими частинами.
Також лунають претензії щодо втрат, кадрових призначень, використання резервів і запізнілої реакції на зміни на полі бою.
Прихильники Сирського, зі свого боку, наголошують, що головнокомандувач працює в умовах надзвичайного дефіциту ресурсів. Україна поступається Росії чисельністю населення, обсягами мобілізаційного резерву, запасами ракет і можливостями військової промисловості.
За таких обставин навіть найефективніший командир не може усунути всі проблеми фронту кадровими або організаційними рішеннями.
Крім того, Сирський має досвід керування великими операціями й добре знає структуру ЗСУ. Його раптове усунення може створити невизначеність саме тоді, коли Росія намагатиметься скористатися будь-якою внутрішньою нестабільністю в Україні.
Хто може замінити Сирського
Офіційного списку кандидатів наразі немає.
Найбільш очевидною кандидатурою у публічному просторі є начальник Генерального штабу Андрій Гнатов, якого пропонував призначити Михайло Федоров. Його перевагою може бути глибоке знання чинної системи командування та можливість забезпечити відносно плавну передачу повноважень.
Водночас консультації Зеленського з корпусними й оперативними командирами можуть означати, що президент розглядає ширше коло кандидатів — зокрема генералів, які мають безпосередній досвід управління великими угрупованнями на фронті.
Потенційний наступник Сирського повинен відповідати одразу кільком суперечливим вимогам.
Він має користуватися довірою бойових командирів, але водночас бути готовим змінювати систему. Повинен розуміти класичні сухопутні операції, але не ставитися до технологій як до допоміжного інструменту. Має бути здатним працювати з президентом, урядом і парламентом, однак не перетворюватися на політичну фігуру.
Крім того, новий головнокомандувач повинен буде швидко вибудувати робочі відносини з новим керівництвом Міністерства оборони.
Заміна лише однієї людини не розв’яже проблему, якщо між військовим і цивільним керівництвом збережеться конфлікт повноважень, відповідальності та стратегічних пріоритетів.
Відставка Сирського може не завершити кризу
Навіть якщо Зеленський ухвалить рішення про зміну головнокомандувача, це не означатиме автоматичного завершення політичної кризи.
По-перше, виникне питання, чому конфлікт між міністром оборони та головнокомандувачем не був урегульований раніше.
По-друге, владі доведеться пояснити, чому спочатку було звільнено Федорова, а вже після протестів і парламентського тиску почав розглядатися варіант відставки Сирського.
По-третє, суспільство очікуватиме не просто кадрової заміни, а зміни системи. Якщо новий головнокомандувач продовжить ту саму політику, не отримає реальних повноважень або зіткнеться з аналогічними конфліктами, політична напруга швидко повернеться.
З іншого боку, відмова Зеленського звільняти Сирського також матиме наслідки. Президенту доведеться публічно підтвердити довіру до головнокомандувача та взяти на себе відповідальність за подальші результати його роботи.
За такого сценарію будь-які нові невдачі на фронті, проблеми з мобілізацією чи скандали у військах опозиція пов’язуватиме вже безпосередньо з рішенням Зеленського зберегти Сирського.
Головний ризик — політизація армії
Найнебезпечнішим наслідком нинішньої кризи може стати втягування військового керівництва у відкриту політичну боротьбу.
Генералів починають оцінювати не лише за їхніми рішеннями на полі бою, а й за політичною популярністю, взаєминами з Офісом президента та підтримкою окремих партій або суспільних груп.
У демократичному суспільстві військове керівництво не може бути позбавлене критики. Однак зміна командування під тиском вулиці або політичних кампаній створює небезпечний прецедент.
Рішення про призначення головнокомандувача повинне спиратися на професійні критерії, аналіз ситуації на фронті та оцінку здатності кандидата керувати армією. Воно не може бути лише способом тимчасово знизити суспільне невдоволення.
Водночас закритість і посилання на воєнну таємницю не повинні використовуватися для уникнення відповідальності. Влада має пояснити, які саме системні проблеми спричинили конфлікт між Міністерством оборони та командуванням і як вони будуть усунуті.
Які сценарії можливі
Перший сценарій — Сирський залишається на посаді. У цьому випадку Зеленський повинен буде підтвердити йому політичну довіру та визначити нову модель взаємодії між Генеральним штабом і Міністерством оборони.
Другий сценарій — головнокомандувача звільняють найближчим часом. Це може частково зменшити суспільне невдоволення, але створить ризик дестабілізації командування. Ключовим стане те, наскільки підготовленим буде наступник і чи отримає він підтримку вищого генералітету.
Третій сценарій — рішення відкладають. Зеленський може провести серію консультацій, сформувати команду наступника та здійснити заміну пізніше, коли перехід буде менш ризикованим.
Четвертий сценарій — масштабна реформа військового управління. У такому разі кадрові зміни можуть торкнутися не лише головнокомандувача, а й Генерального штабу, командувань видів військ, системи корпусів та механізму взаємодії з Міністерством оборони.
Останній варіант є найскладнішим, але саме він може відповідати масштабу проблеми. Конфлікт Федорова і Сирського показав, що персональні суперечки стали наслідком ширшої інституційної кризи.
Не просто боротьба за одну посаду
Дискусія про звільнення Олександра Сирського — це не лише питання персональної відповідальності головнокомандувача.
Йдеться про те, якою має бути українська армія на наступному етапі війни: наскільки швидко вона здатна змінюватися, як оцінюються результати командирів, хто відповідає за технологічні реформи та де проходить межа між цивільним і військовим управлінням.
Парламентський запит не може сам по собі звільнити Сирського. Але збір 226 підписів стане сильним політичним сигналом і значно звузить простір для мовчання з боку президента.
Зеленський опинився перед вибором, у якому немає безпечного варіанта. Збереження Сирського означатиме особисту відповідальність президента за подальшу роботу командування. Його звільнення створить ризики для стабільності фронту та вимагатиме швидкого пошуку наступника.
Головне завдання влади — не просто визначити, хто залишить або обійме посаду. Україна повинна отримати систему командування, у якій технологічні зміни не блокуються внутрішніми конфліктами, військові рішення оцінюються за результатами, а відповідальність не розчиняється між Офісом президента, Міністерством оборони та Генеральним штабом.
Саме від цього, а не лише від прізвища нового головнокомандувача, залежатиме, чи стане нинішня криза початком реформи — або черговою кадровою перестановкою без зміни самої системи.
