10 березня 2026 року Міністерство оборони України оголосило про зміну моделі щодо закупівлі дронів: відтепер потреба в БпЛА має формуватися автоматично, на основі бойових даних із цифрових систем, а не вручну й не під конкретні назви виробів або виробників. Наказ уже підписаний міністром оборони Михайлом Федоровим. Генштаб має формувати запит лише за технічними характеристиками, а конкретні рішення визначатимуться рейтингом дронів, побудованим на основі даних із єБалів, DOT-Chain, Brave1 Market, DELTA та Mission Control. Паралельно вводиться й нова бюджетна логіка: 80% коштів — на рішення, які вже довели ефективність, 20% — на нові розробки для бойового тестування.
На перший погляд це виглядає як чергова управлінська новина. Насправді ж ідеться про спробу змінити сам принцип, за яким держава визначає, що саме потрібно армії. У попередній моделі між фронтом, штабом, закупівельником і виробником завжди залишався великий простір для ручного впливу, суб’єктивних оцінок, затягування рішень і появи того самого “зоопарку” рішень, коли в підрозділів накопичується надто багато несумісних або сирих систем, які доводиться допрацьовувати вже в бойових умовах. Нова архітектура намагається розірвати це коло: якщо дрон не показує результату на фронті, система не повинна перетворювати його на державний пріоритет.
Чому реформа закупівлі дронів з’явилася саме тепер
Це рішення не виникло в порожнечі. За останні місяці Міноборони та пов’язані цифрові платформи вже наростили величезний масив даних і каналів постачання, які тепер можна звести в єдину логіку. Станом на середину грудня 2025 року доступ до замовлень через DOT-Chain Defence уже мали 186 бойових бригад ЗСУ та бригади корпусів «Азов» і «Хартія», а на перший квартал 2026 року через цю систему було закладено 12 млрд грн на замовлення дронів та іншої техніки. Через маркетплейс фронт уже отримав 175,4 тис. одиниць техніки на 7,687 млрд грн, а Агенція оборонних закупівель прямо заявляла про ціль забезпечувати через DOT-Chain до 70% усіх FPV-дронів у 2026 році.
Паралельно розгортався й Brave1 Market — інший, але дуже важливий елемент цієї екосистеми. Наприкінці 2025 року Мінцифри повідомляло, що лише за п’ять місяців роботи через Brave1 Market військові підрозділи замовили дронів та іншої техніки на 10 млрд грн, а 100 тис. одиниць замовленої техніки вже були на найгарячіших напрямках. Ключова ідея цієї системи — не просто електронний каталог, а механіка, за якої військові обмінюють зароблені за бойову ефективність єБали на потрібні засоби. Тобто держава вже певний час збирає не абстрактні звіти, а дані про те, що реально працює, що реально замовляють і що реально потрібно бригадам.
Читайте також: “Весняний перезапуск оборони: як Міноборони намагається перевести війну з режиму «гасіння пожеж» у режим системного управління”
Як саме працюватиме нова модель
Найважливіше нововведення полягає в тому, що Генеральний штаб більше не має формувати потребу через конкретні назви виробів. Він задаватиме лише параметри: тип задачі, технічні характеристики, очікувані спроможності. Далі система, спираючись на зібрані бойові дані, має визначати, які саме вироби найкраще відповідають цим вимогам. Тобто держава переходить від моделі “закупити конкретну модель Х” до моделі “закупити найкраще рішення в конкретній категорії за фактичними результатами”. Це принципово інший спосіб мислення: не бренд і не лобістський ресурс, а функція, ефективність і підтверджений результат.
У цій системі кожен цифровий інструмент виконує свою роль. єБали — це статистика реальної ефективності засобів на полі бою. DOT-Chain та Brave1 Market показують, що військові купують самостійно, тобто де є живий і негайний попит. DELTA та Mission Control дають аналітику бойового застосування, синхронізацію даних і ширший контекст місії. Інакше кажучи, йдеться не про одну “магічну” базу даних, а про зшивання кількох цифрових джерел у єдину систему ухвалення рішень.
Особливе значення тут має Mission Control у складі екосистеми DELTA. За даними Міноборони, станом на 6 березня 2026 року в системі вже було сформовано понад 150 тис. цифрових звітів про виконані місії. Міністерство прямо пояснює, що ця система дозволяє відмовлятися від паперової звітності, бачити картину дронових операцій у реальному часі та приймати закупівельні рішення на основі точних даних. За день до оголошення нової моделі Міноборони також повідомило, що DELTA після масштабування пройшла незалежне оцінювання кіберзахисту: експерти перевірили понад 160 вимог, і відхилень не виявили. Це важлива деталь: коли держава переводить закупівлі в цифрову площину, довіра до самої системи стає не менш важливою, ніж довіра до дрона.
Читайте також: “Ціль «50 тисяч на місяць»: що насправді означає найгучніша заява Михайла Федорова”
Що це може змінити на фронті
Якщо ця модель справді запрацює так, як її описує Міноборони, то головний ефект буде не в самій автоматизації, а в появі замкненого циклу: бойове застосування → цифровий звіт → рейтинг ефективності → державне замовлення → масштабування виробництва. Така логіка здатна різко посилити саме ті рішення, які вже довели результативність у полі, і одночасно виштовхувати з ринку системи, що гарно виглядають у презентаціях, але не витримують фронтової перевірки. Іншими словами, держава намагається перетворити фронт із місця постійного “ручного ремонту” закупівельних помилок на джерело даних для відбору найкращих рішень.
Для виробників це теж означає нову реальність. Якщо раніше перевагу можна було здобути через швидкість комунікації, влучний момент або правильний доступ до замовника, то тепер дедалі важливішими ставатимуть цифри: кількість уражень, місце дрона в рейтингу аналогів, частка в закупівлях за єБали, типи цілей, дистанції застосування. На початку січня 2026 року Мінцифри прямо повідомляло, що виробники в Brave1 Market бачитимуть ринкові позиції, ефективність техніки, рейтинг підрозділів-користувачів і деталі застосування. Тобто мова вже не лише про цифровізацію фронту, а й про цифровізацію конкуренції між виробниками.
Формула 80/20: спроба поєднати масовість і інновацію
Окремо варто звернути увагу на нову бюджетну формулу. Вона виглядає доволі прагматично: 80% ресурсу йде на те, що вже довело ефективність, а 20% залишаються на нові рішення. Це важливо, бо одна з головних проблем будь-якої data-driven (керована даними) системи — ризик почати фінансувати лише “вчорашніх переможців”. Якщо вкладати всі гроші тільки в те, що вже набрало статистику, армія може запізнюватися з переходом на нові покоління технологій. Саме тому резерв у 20% на тестування є не другорядною деталлю, а запобіжником від застою. Він має зберегти простір для експерименту, швидкого бойового випробування й появи нових лідерів.
У ширшому контексті цей підхід добре стикується з рішенням, яке набрало чинності з 1 січня 2026 року: військовим підрозділам дозволили закуповувати комплектуючі для дронів за кошти загального фонду, а не лише спеціального. Міноборони пояснювало це потребою швидше доукомплектовувати й адаптувати безпілотники під конкретні бойові завдання. Разом обидва рішення створюють цікаву конструкцію: центр дедалі жорсткіше відбирає, що закуповувати масово, а самі підрозділи водночас отримують більше фінансової гнучкості, щоб адаптувати техніку під свою ділянку фронту.
Де можуть бути слабкі місця
Втім, у цієї моделі є і вразливості. Будь-яка система, яка ухвалює рішення на базі цифрових звітів, настільки добра, наскільки якісними є вхідні дані. Якщо на різних ділянках фронту підрозділи по-різному фіксують результати, якщо умови застосування надто відрізняються, якщо якийсь засіб сильний у вузькій ніші, але слабший у загальній статистиці, алгоритм може недооцінити важливі рішення.
Інша небезпека — надмірна віра в метрику: те, що добре рахується, не завжди повністю описує бойову цінність. Саме тому для цієї моделі критично важливими будуть якість первинного обліку, постійне коригування критеріїв оцінки та збереження простору для командирського здорового глузду. Потреба в даних не скасовує потреби в професійному військовому судженні — вона лише змінює баланс між ними.
Є й ще один потенційний виклик: боротьба між стандартизацією та адаптивністю. З одного боку, держава справді хоче позбутися “зоопарку” рішень і зосередити гроші на найбільш ефективних виробах. З іншого — сам ринок дронів розвивається надто швидко, а різні відтинки фронту потребують різних конфігурацій, комплектуючих і способів застосування.
Тому справжній успіх реформи залежатиме не лише від того, наскільки добре система відсіє слабкі продукти, а й від того, чи не придушить вона корисну фронтову різноманітність, яка часто й народжує технологічний прорив. Саме тут 20% на інновації та окрема гнучкість підрозділів у закупівлі комплектуючих виглядають як спроба втримати баланс.
Що це означає стратегічно
Насправді рішення Міноборони — це історія не лише про дрони. Це історія про те, як українська армія дедалі глибше переходить до моделі війни, в якій управлінське рішення має спиратися не на інтуїцію чиновника й не на наполегливість постачальника, а на верифікований масив бойових даних. Якщо ця логіка вкорениться, то вона може поширитися і на інші сегменти — від РЕБ до наземних роботизованих систем, а згодом і далі, туди, де сьогодні ще домінують паперові погодження та повільна бюрократія. Уже зараз Міноборони прямо каже, що після запуску цифрової звітності для дронів наступним кроком має стати цифрова звітність для артилерії.
У підсумку нова модель закупівель БпЛА — це спроба перетворити українську війну дронів із хаотичного, хоч і дуже винахідливого середовища на систему керованого масштабування найкращих рішень. Її головна обіцянка — менше ручного впливу, менше корупційного шуму, менше неефективних закупівель і більше зв’язку між реальним бойовим результатом та державними грошима. Її головний ризик — що будь-який алгоритм може почати спрощувати надто складну фронтову реальність. Але навіть із цим застереженням крок виглядає важливим: Україна намагається воювати не лише дронами, а й даними про дрони. І в сучасній війні це може бути не меншою перевагою, ніж сама кількість безпілотників.
За матеріалами censor.net
