Міністерство оборони зобов’язало військові частини не припиняти грошове забезпечення сім’ям військовослужбовців, які зникли безвісти, лише через появу документів про впізнання тіла. Виплати мають тривати, доки не виникне одна з передбачених законодавством юридичних підстав: набрання законної сили рішенням суду про визнання військового безвісно відсутнім або складення актового запису про смерть.
Відповідне окреме доручення Міноборони №4264/уд датоване 23 вересня 2026 року. Воно вже доведене до органів військового управління, військових частин, установ та організацій за підпорядкованістю. Міністерство повідомило про нього 28 вересня.
Рішення має практичне значення для родин зниклих військових: у деяких частинах виплати припиняли після отримання документів про впізнання тіла, хоча смерть людини ще не була зареєстрована у встановленому законом порядку. Тепер Міноборони прямо заборонило таку практику.
Що саме змінило Міноборони
Формально базові правила виплат не змінилися. Вони вже містяться у законодавстві.
Постанова Кабміну №884 визначає, що грошове забезпечення військовослужбовця, який зник безвісти, виплачується щомісяця визначеним особам на підставі наказу командира. Для зниклого безвісти виплата має тривати до дня, коли набере законної сили судове рішення про визнання його безвісно відсутнім, або до дати складення актового запису про смерть включно.
Проблема виникла не через відсутність норми, а через її неоднакове застосування у військових частинах.
За даними Міноборони, в окремих випадках фінансові служби припиняли виплати, щойно надходили документи про впізнання тіла. У результаті сім’я могла залишитися без грошового забезпечення в період між ідентифікацією загиблого та юридичним оформленням смерті.
Доручення №4264/уд має уніфікувати практику: документа про впізнання недостатньо.
Коли тепер можна припинити виплату
Для родин зниклих безвісти ключовими є дві юридичні події.
Перша — набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім.
Друга — складення органом державної реєстрації актів цивільного стану актового запису про смерть.
До настання однієї із цих подій грошове забезпечення за правилами постанови №884 повинно продовжувати виплачуватися.
При цьому законодавство встановлює ще одну межу: в усіх випадках такі виплати здійснюються не довше дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу відповідної частини.
Саме тому Міноборони паралельно готує зміни до наказу №280 — Інструкції з організації обліку особового складу. Міністерство хоче прямо закріпити, що військовослужбовця, якого раніше вважали зниклим безвісти, у разі підтвердження загибелі виключатимуть зі списків особового складу у зв’язку зі смертю саме на підставі актового запису про смерть.
Станом на 29 вересня це наступний запланований нормативний крок, а не вже завершена зміна наказу №280.
Чому впізнання тіла недостатньо
Ідентифікація тіла та державна реєстрація смерті — пов’язані, але юридично різні процедури.
Документ про впізнання може підтверджувати результат ідентифікації людини. Однак сам по собі він не замінює актовий запис про смерть, який вноситься до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Саме актовий запис створює передбачені законом юридичні наслідки для переходу від статусу зниклого безвісти до оформленої смерті.
Міноборони прямо зазначило: чинне законодавство не визначає документи про впізнання тіла як самостійну підставу для припинення виплат родині. Отже, військова частина не може створювати таку підставу власним внутрішнім рішенням.
Це особливо важливо у воєнних умовах, коли між ідентифікацією останків, отриманням необхідних документів та державною реєстрацією смерті може минути певний час.
Хто може отримувати гроші зниклого військовослужбовця
Порядок залежить від того, чи залишив військовослужбовець особисте розпорядження на випадок полону, інтернування або зникнення безвісти.
Військовий може заздалегідь визначити одну або кількох осіб, яким має виплачуватися його грошове забезпечення, та встановити їхні частки у відсотках. Це передбачено статтею 9 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Якщо такого розпорядження немає, закон передбачає виплату 50% грошового забезпечення після встановлених законом відрахувань, розподілених рівними частками між визначеним колом осіб. До нього належать дружина або чоловік, законні представники малолітніх чи неповнолітніх дітей, діти з інвалідністю з дитинства незалежно від віку або їхні законні представники, а також батьки військовослужбовця — з передбаченими законом винятками.
Якщо немає ані особистого розпорядження, ані осіб цієї категорії, рівними частками може виплачуватися загалом 20% грошового забезпечення повнолітнім дітям, рідним братам і сестрам, законним представником яких є військовослужбовець.
Частина грошей, яка не виплачується родичам відповідно до цих правил, зберігається за самим військовослужбовцем.
Яке грошове забезпечення зберігається
Йдеться не просто про умовну «зарплату військового».
Постанова №884 передбачає збереження посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення — підвищень, надбавок, доплат, постійних винагород і премій — та відповідних одноразових додаткових виплат.
При цьому враховуються зміна вислуги років і зміни норм грошового забезпечення, а належні суми підлягають індексації відповідно до закону.
Тобто статус зниклого безвісти сам по собі не означає «заморожування» розміру виплати на рівні того дня, коли військовий зник.
Чи призначаються виплати автоматично
Ні. Для отримання належної частки грошового забезпечення визначена законом або особистим розпорядженням особа повинна звернутися із заявою на ім’я командира, начальника або керівника військової частини, установи чи організації, де військовослужбовець перебував на грошовому забезпеченні.
Заяву можна подати особисто, поштою, а за наявності технічної можливості — електронною поштою або через відповідні інформаційні системи.
До заяви, залежно від ситуації, додаються документи, які підтверджують особу заявника та його право на виплату. Серед базових документів — паспорт або інший документ, що посвідчує особу, дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків та банківський рахунок у форматі IBAN. Для окремих категорій заявників потрібні документи, що підтверджують родинний чи інший передбачений законом статус.
Скільки часу військова частина може розглядати заяву
Після отримання заяви та документів командир має ухвалити рішення про виплату або відмову.
Постанова №884 встановлює конкретний строк: протягом 15 календарних днів із дня подання заяви заявникові повинні письмово повідомити про прийняте рішення.
Якщо у виплаті відмовлено, частина зобов’язана вказати причину.
Ця норма важлива для родини і з практичної точки зору: усна відповідь фінансової служби або повідомлення на кшталт «виплати зупинено» не замінюють належним чином оформленого рішення, якщо сім’я звернулася за процедурою, передбаченою постановою №884.
Коли у виплатах справді можуть відмовити
Законодавство містить окремий перелік причин.
Зокрема, відмова можлива, якщо за виплатою звернулася особа, яка не має на неї права; якщо не подано необхідні документи; або якщо в установленому порядку з’ясовано, що військовослужбовець добровільно здався в полон, самовільно залишив військову частину чи місце служби або дезертирував.
Окремі обмеження також встановлені для визначених осіб із громадянством РФ або Білорусі, тих, хто постійно проживає в цих державах, а також осіб, засуджених за державну зраду, колабораційну діяльність чи пособництво державі-агресору.
Натомість сам факт впізнання тіла військовослужбовця до цього переліку не входить.
Саме цю практичну проблему і закриває нове доручення Міноборони.
Що робити, якщо частина вже припинила виплати після впізнання тіла
Насамперед родині варто з’ясувати офіційну підставу припинення виплат.
Якщо актового запису про смерть ще немає, судове рішення про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім не набрало законної сили, а кошти припинили нараховувати виключно через документ про впізнання, така ситуація суперечить позиції, яку Міноборони закріпило дорученням №4264/уд.
Практично алгоритм може виглядати так:
- Звернутися до військової частини письмово та попросити повідомити номер, дату і правову підставу рішення, через яке припинили виплати.
- Послатися на постанову Кабміну №884, за якою для зниклого безвісти виплата триває до набрання законної сили судовим рішенням про визнання безвісно відсутнім або до дати складення актового запису про смерть включно.
- Зазначити доручення Міноборони №4264/уд від 23 вересня 2026 року, яким військовим частинам заборонено використовувати документи про впізнання тіла як самостійну підставу для припинення виплат.
- Поставити питання про поновлення виплати та нарахування сум за період, коли їх не виплачували, якщо припинення не мало законної підстави.
- Якщо частина відмовляє, вимагати письмове рішення із зазначенням причини.
Чинний порядок прямо передбачає можливість повторного звернення після усунення причин відмови. Рішення про відмову у виплаті також може бути оскаржене в судовому порядку.
Для можливого спору доцільно зберігати заяви, докази їхнього направлення або отримання військовою частиною, відповіді командування, банківські виписки та документи, з яких видно дату припинення виплат.
Що буде після оформлення смерті
Актовий запис про смерть змінює юридичну ситуацію.
Після його складення військовослужбовець уже не перебуває в режимі виплат як зниклий безвісти. Належне йому, але не виплачене грошове забезпечення надалі оформлюється за правилами, установленими для випадку загибелі або смерті. Чинний порядок виплати грошового забезпечення у ЗСУ прямо прив’язує відповідні процедури до здійснення актового запису про смерть.
Це не означає автоматичного припинення всіх виплат і соціальних гарантій родині. Змінюється правова підстава: замість режиму забезпечення сім’ї зниклого безвісти починають застосовуватися механізми, передбачені для сімей загиблих військовослужбовців.
Саме тому дата юридичного оформлення смерті має настільки важливе значення.
Що ще має змінити Міноборони
Доручення №4264/уд уже діє всередині системи Міноборони, однак відомство планує додатково закріпити правило на рівні своєї нормативної бази.
Йдеться про зміни до наказу Міноборони №280, яким затверджена Інструкція з організації обліку особового складу.
Міністерство повідомляло, що опрацьований проєкт має прямо передбачити: якщо підтверджено загибель військовослужбовця, якого до цього обліковували як зниклого безвісти, виключення зі списків особового складу здійснюється з дати складення актового запису про смерть, зазначеної у відповідному свідоцтві.
Це має прибрати ще одну можливість для різного трактування правил кадровими та фінансовими службами військових частин.
Чому це рішення важливе
На перший погляд ідеться про вузьке адміністративне уточнення. Насправді воно стосується моменту, коли родина військовослужбовця перебуває у найбільш невизначеному становищі.
Впізнання тіла може свідчити про те, що пошук людини фактично завершився трагічно. Але між цим моментом і завершенням усіх юридичних процедур може існувати часовий проміжок. Якщо фінансова служба частини припиняє виплату одразу після ідентифікації, родина одночасно втрачає кошти за старим статусом, ще не отримавши можливості повноцінно оформити права, що виникають після державної реєстрації смерті.
Саме такого «провалу» Міноборони тепер вимагає не допускати.
Тож головне практичне правило для родин можна сформулювати просто: документ про впізнання тіла не є юридичною заміною актового запису про смерть і сам по собі не дає військовій частині права достроково припинити грошове забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця.
Доки не настала визначена законом підстава, виплата має продовжуватися.
