Воєнний прогноз NV на 2025-й. П’ять головних факторів, які обумовлять хід війни на найближчі декілька місяців

За допомогою експертів NV з’ясував, від чого і як саме буде залежати стан справ на фронті у наступному році.

Наступні місяці будуть найбільш важкими для України, — так виглядає консолідована думка багатьох міжнародних та вітчизняних воєнних експертів, серед іншого й тих, з якими поспілкувався NV.

Передусім складне положення на фронті буде обумовлено тим, що в кінці січня має відбутись інавгурація нового президента США Дональда Трампа, який обіцяв за добу завершити розв’язану РФ проти України війну. Не факт, що це йому вдасться, але перспектива переговорів вже зараз змушує російського диктатора Путіна гнати вперед свою армію, аби забезпечити «сильну» позицію, а Україну — завдавати потужних та дошкульних ударів у відповідь. Додатковим стимулом є непередбачуваність нового господаря Білого дому, який може спробувати змусити Москву та Київ до початку мирного процесу.

NV за допомогою аналітиків оцінив найбільш значущі фактори — не лише суто військові, але й політичні, — які впливатимуть на позиції ЗСУ протягом наступного надважкого півріччя.

Фактор № 1: Дональд Трамп

Вже в грудні 2024-го, майже за два місяці до власної інавгурації, Дональд Трамп почав докладати перші зусилля до того, аби в кінці січня 2025-го всадити Україну та РФ за стіл перемовин.

Так, 16 грудня він розповів, що намагається зупинити війну Росії проти України разом зі своєю командою. За словами триумфатора американських виборів, ситуація в Україні «складна і жахлива».

Хоча чіткого плану дій у Трампа ще нема, з’явились певні обриси того, чим він буде оперувати. Зокрема, за власним зізнанням колишнього-майбутнього американського лідера, йтиметься про постачання ЗСУ американської зброї. Схоже, цю «карту» новий господар Білого дому розігріватиме як з офіційним Києвом, так і з путінським режимом. Ще одним «джокером» в його рукаві може бути питання окупованих територій.

Водночас Москва повністю втратила контроль над Сирією й через це втрачає вплив в африканських країнах.

Паралельно Кремль, за словами експерта-міжнародника Назара Приходька, почав говорити про «дипломатичний шлях» досягнення цілей так званої «СВО», а також вчити губернаторів РФ відпрацьовувати з населенням «перемогу» у війні.

Водночас Трампа заявив, що Путіну треба зупинитися, бо якщо «ти втратив 700 тисяч людей, ти вже програв». І це є кардинальної зміною риторики нового господаря Білого дому, який раніше казав, що «Україна вже програла, що її храми з золотими куполами зруйновані, і значить там сотні тисяч загиблих».

Тепер же Трамп додає, що Зеленський дуже хоче перемовин.

Приходько вважає, що новий старий американський президент дійсно може силою примусити Кремль до якихось «відповзань» з українських територій. Якщо ж Трамп не зможе всадити Путіна за стіл перемовин, він збільшить постачання зброї Україні. Та вдасться до інших інструментів тиску на РФ. Зокрема, спробує «обвалити» ціни на нафту та натиснути на Китай, аби той припинив підтримувати Москву.

Перебіг подій навколо миротворчої активності Трампа визначать події зокрема й на фронті, — там можливі як тимчасові призупинення вогню, так і активізація бойових дій з обох боків.

«Трамп — це людина, у якої власне его не вміститься у стандартну двокімнатну квартиру. Власне, ця його заява про завершення війни за 24 години лягає в цю парадигму. Йому доведеться виконати свою найгучнішу обіцянку, так чи інакше», — вважає Приходько.

Фактор № 2: Далекобійна зброя

Далекобійна зброя потрібна ЗСУ передусім для того, аби завдавати потужних і дошкульних ударів по об’єктах на території РФ. Зокрема це дозволить нанести ураження аеродромам тактичної авіації країни-агресора, аби нівелювати фактор використання ворогом корегованих авіаційних бомб (КАБ), — безпосередньо на лінії фронту, а також для прифронтових населених пунктів та таких міст, як Харків, Суми, Чернігів, Херсон.

Як пояснив вітчизняний воєнний експерт Олександр Коваленко, у ворога нема проблеми з кількістю гармат, проте є недоліки з їх невисокою загальною якістю. Бо переважно окупанти оперують радянськими зразками, зокрема й буксируваними гаубицями, менш ефективними, ніж сучасні самохідні натівські зразки, що є на озброєнні ЗСУ. Тому українські Сили оборони мають якісну перевагу в артилерії. Росіяни компенсують цей свій недолік масованим використанням КАБів.

Далекобійна ракетна зброя дозволить ЗСУ зменшити кількість ворожих авіабаз поблизу від кордону та лінії бойового зіткнення. Окрім того, ATACMS та Storm Shadow здатні діставати інші важливі об’єкти ворога: логістичні вузли та центри управління військами — командні пункти, штаби. «Удари по них підриватимуть систему управління ворога, зменшуватимуть її якість», — розповів Коваленко.

Потрібною для ЗСУ далекобійною зброєю є, передусім, ATACMS із бойовою частиною касетного типу (модифікація М-39 та М-39А1). Але додатково Україна може отримати від США АGM-158 та АGM-154. Перша — це крилата ракета дозвукового типу, друга — плануюча бомба, у деяких модифікаціях — з реактивним прискорювачом, що дозволяє їй летіти на відстань 150 км і навіть 300 км.

Далекобійна зброя не лише «відсуне» місця базування ворожої тактичної авіації подалі від фронту й кордону, та зашкодить керуванню окупаційного угрупування. Є й фактор економічного тиску: ракети можуть діставати російські нафтопереробні заводи (НПЗ) та великі бази зберігання палива, з яких йде постачання до військових вузлів забезпечення.

Фактор № 3: Системи ППО

Американські системи ППО Patriot стали значущим фактором глобальної оборони України, які вдало протидіють головній перевазі РФ — крилатим та балістичним ракетам. Саме цією зброєю окупанти намагаються знищити енергетичну інфраструктуру країни, аби довести її до блекауту.

Проте, аби повністю закрити небо Повітряним силам ЗСУ потрібні ще десь 15−20 Patriot, визнав нещодавно президент Володимир Зеленський. Оскільки вони дорогі – по $1,5 млрд кожна, і країни ЄС неохоче надсилають їх до України, багато чого буде залежати від того, чи почнуть вони активніше передавати системи офіційному Києву.

Олександр Коваленко додає, що нині ЗСУ потрібні ще більш досконалі американські системи протиракетної оборони THAAD (Terminal High Altitude Area Defense), які розроблені для захисту від ракет середньої дальності та інших високошвидкісних повітряних загроз. Саме така ППО здатна захистити мирні міста України від так званого Орешника — переробленої міжконтинентальної ракети, яку Путін намагається представити як свою «диво-зброю».

Окрім того THAAD використовує концепцію «кінетичного перехоплення», тобто збиває високошвидкісні цілі без підриву бойової частини. Таким чином система працює більш ефективно і мінімізує ризики, пов’язані з вибухами та розлітанням уламків, що особливо важливо для густонаселених міст.

Система THAAD здатна перехоплювати цілі на висоті до 150 км, що дозволяє діяти у верхніх шарах атмосфери й навіть у космічному просторі. Це дає їй можливість нейтралізувати загрози ще до того, як вони досягнуть своєї мети. Крім того, THAAD має високий рівень мобільності. Але ця система ще дорожча — $2,3 млрд за одну батарею без урахування радара AN/TPY-2. І шансів отримати її в ЗСУ небагато.

«Отримаємо очікувану відмову. Але в такому разі ми знову ж можемо використовувати цей фактор — тоді дайте нам більше Patriot, — пояснює Коваленко. — Ми зараз знаходитимемося у стані торгів, як було з адміністрацією Джозефа Байдена».

Посиленням ППО стане і збільшення кількості багатоцільових літаків F-16 на аеродромах українських Повітряних сил. Наявні перехоплювачі зараз використовуються саме під час полювання за російськими крилатими ракетами.

Якщо Україні вдасться закрити своє небо від далекобійних ракет РФ, це виб’є з рук Путіна один з його найулюбленіших козирів — загрозу енергетиці.

Фактор № 4: Мобілізація в Україні

У грудні тема посилення мобілізації в Україні стала міжнародною: американські високопосадовці вже відкрито почали казати Володимирові Зеленському, що до війська час брати людей не з 25 років, а з 18-ти. Бо ЗСУ не вистачає військових, і зниження віку дозволить швидко надолужити нестачу. США ж, зі свого боку, забезпечать їх всім необхідним.

Проте офіційний Київ не менш прямо відповідає, що розглядати зниження мобілізаційного віку він не буде, адже новоствореним бригадам бракує зброї та техніки.

Коваленко вважає, що підсилити ЗСУ молодь 18+ не зможе. По-перше, ця вікова категорія недостатньо чисельна. По-друге, ідеальними штурмовиками є люди 25−35 років. «Це вік, коли фізичні можливості на максимумі, а у 18 років важко собі уявити штурмовика, що опиняється в цьому жахітті війни, щоби при цьому ще психологічно не зірватися. Вплив на психіку юнаків набагато серйозніший, ніж на дорослу людину», — вважає експерт.

Окрім цього, саме молодь 18−25 років буде, на його думку, важливою частиною для відновлення країни.

Проте, серед вітчизняних експертів та військових є й ті, які вважають, що ЗСУ потрібне омолодження, бо зараз вони виглядають ледь не старішою армією світу. Водночас і представники української влади визнавали, що до війська лише до кінця 2024 року потрібно додатково призвати 250−300 тис. людей.

Тобто, посилення мобілізації все одно потрібне, якщо мирні ініціативи Трампа не спинять бойові дії на початку наступного року. Буде це зроблено за рахунок 18−25-річних, чи більш старших людей, — вже другорядне питання.

Одним зі стимулів цього процесу Коваленко вважає фінансове заохочення мобілізованих. «Зараз уже не питання ідеології чи патріотизму, тут повинна бути мотивація інших категорій. І цією категорією завжди була мотивація заробити грошей, отримати разову виплату і на цьому побудувати якесь своє майбутнє, отримати пільгу по кредитах. Зараз на державному рівні повинно вирішуватися це питання», — вважає експерт.

Як приклад він наводить мобілізацію ув’язнених: довгий час цього не робили в Україні, а потім все ж наважились на такі зміни, — і звільнені з колоній добровольці гарно показали себе на фронті.

Так само важливим — у разі провалу трампівської ідеї швидкого миру — буде й питання насиченості нових підрозділів ЗСУ озброєннями. За деякими оцінками, при мобілізації додаткових 100 тис. осіб потрібно буде утворити 125 повноцінних батальйонів. Ці підрозділи за штатної комплектації потребуватимуть 1375 танків, понад 4 тис. ББМ, 1,5 тис. одиниць артилерії. Такої кількості техніки в України немає, тому все залежитиме від західних партнерів.

Фактор № 5: реорганізація ЗСУ

У кінці 2024 року в керівництві ЗСУ заговорили про потребу модернізації, осучаснення української армії.

Військовому керівництву та армії в цілому не вистачає сучасної доктрини національної оборони, вважає австрійський військовий оглядач Том Купер. Внаслідок цього не були запроваджені однакові стандарти якості для армії та щодо мобілізації.

Своєю чергою військовий експерт Віктор Кевлюк вважає, що потрібно переоцінити те, хто та чим займається в системі оборони. До прикладу, чітко прописати функції ЗСУ Нацгвардії, ГУР, СБУ. І прибрати дублювання функцій. Адже логічно, що відповідно до регіонів існують чотири оперативні командування. Проте є п’ять повітряних командувань, три командування адміністрації державної прикордонної служби, декілька оперативно-тактичних об’єднань і п’ять об’єднань Нацгвардії.

Через це, за словами експерта, не зрозуміло, хто від прикордонників має бути при штабі певного оперативного командування, які саме повітряні підрозділі його прикривають, які сили Нацгвардії мають бути йому підпорядковані. «Цей несистемний поділ призводить до того, що сили й засоби різних відомств підпорядкування дуже погано між собою взаємодіють, адже на командних пунктах військових відряджені люди, які не мають повноважень приймати рішення», — пояснює Кевлюк.

Також не дуже вдалою є система бригад та оперативно-тактичних угрупувань, як об’єднань вищого рівня. Практика доводить, що в такому варіанті окремі батальйони певних бригад розпорошуються та тимчасово підпорядковуються іншим. Так погіршується взаємодія та злагодженість бойових частин.

Коваленко вважає, що аби навести лад у цій царині, варто перейти на дивізійну систему. Тоді з’являться постійні структури вищого за бригадний рівня.

«В росіян це і працює, до речі, — пояснює Коваленко. — Інколи виникає ситуація, коли в зоні бойових дій, наприклад, знаходиться російська дивізія, а їй протидіють три наші бригади. І ця ворожа дивізія через систему управління має кращу взаємодію підрозділів, ніж ті три бригади, які розрізнені. Іноді навіть командири бригад між собою не спілкуються, не взаємодіють, не доповідають, яка ситуація в них на тій чи іншій ділянці».

У ЗСУ зараз розробляють концепцію реформування армія, але вона націлена на структуру «бригада-корпус».

Корпус чисельніший за дивізію і зазвичай складається з декількох бойових дивізій й/або бригад та формувань забезпечення. Така система дозволить суттєво зекономити людський та матеріальний ресурс. А от перехід на систему «корпус-дивізія» потребуватиме в рази більших людських, фінансових та матеріальних ресурсів, з чим в Україні є проблеми.

В будь-якому випадку вдосконалення організаційної структури ЗСУ допоможе Силам оборони стати більш боєздатними.

За матеріалами nv.ua