Щоб офіційно визнати себе банкрутом, потрібно витратити від 60 000 до 80 000 грн. Людині, що не може віддати борги, часто це недоступно.
Щодня українські суди відкривають у середньому три нові справи про визнання громадян банкрутами. Якщо у 2020 році таких проваджень було лише 222, то у 2024-му – вже 972, а лише за перші вісім місяців 2025-го – понад 800. Тенденція очевидна: дедалі більше громадян намагаються офіційно визнати себе банкрутами.
За даними Опендатабот, загалом за останні п’ять років було відкрито 2 948 справ про банкрутство громадян, 52% справ з 2021 року стосуються чоловіків, а 48% – жінок.
Втім, за словами адвокатів, з якими поспілкувалася LIGA.net, ця цифра радше ілюструє не доступність процедури, а відчай людей, які опинилися у фінансовій пастці. Реальна кількість українців, які мають непосильні боргові зобов’язання, у десятки разів більша. Так, станом на березень 2025-го у Єдиному реєстрі боржників зафіксовано понад 9 млн боргів (йдеться про кількість проваджень).
Що не так з процедурою банкрутства в Україні? Скільки це коштує та які ризики за собою несе? Як це працює в інших країнах та що потрібно змінювати в Україні? Про це в матеріалі LIGA.net
Чому зростає кількість справ про банкрутство
Основна причина того, чому збільшується кількість справ про неплатоспроможність – війна. Мільйони українців втратили роботу або бізнес, доходи скоротилися, а кредитні зобов’язання залишилися.
Але є й інший чинник – поступово з’явилася судова практика, яка зробила процедуру передбачуванішою. “З’явилася практика Верховного Суду, яка дозволяє більш чітко розуміти процедуру та її результати”, – пояснює помічниця адвоката об’єднання “Веріті Груп” Вікторія Банзерук.
Опитані LIGA.net адвокати та юристи кажуть, що у 2019 році, коли процедура банкрутства для фізосіб тільки зʼявилася, до неї ставилися скептично та сумнівалися в ефективності.
Як працює процедура банкрутства
З моменту відкриття справи про неплатоспроможність зупиняється нарахування штрафів і пені. А нараховані відсотки перестають зростати. Арешти з рахунків і майна можуть бути зняті.
Проте банкрутство не означає автоматичного списання боргів. Процедура дозволяє або реструктуризувати борг, або списати його у разі, коли майна людини явно не вистачає для розрахунків.
“Відкриття справи веде до зупинення стягнення. Тому банкрутство – це не втеча від боргів, а законний спосіб почати фінансове життя з “чистого аркуша”, – зазначає адвокатка з господарського та податкового права юридичної компанії “PROCTOR” Світлана Трощинська.
Не всі борги підлягають списанню, наприклад, аліменти, відшкодування шкоди життю і здоров’ю, збитки від кримінальних правопорушень та соціальні платежі залишаються за боржником навіть після завершення процедури.
Втім, процедура має й свої мінуси. Трощинська додає, що банкрутство передбачає ліквідаційну стадію, під час якої цінне майно боржника (автомобілі, додаткове житло, коштовності) можуть продати на торгах.
Є певні винятки, наприклад, єдине житло, мінімально необхідні побутові речі. Але, за словами юристів, потенційному банкруту варто готуватися до того, що майно продадуть.
Також протягом п’яти років боржник не зможе повторно ініціювати банкрутство. А ще три роки після завершення справи не вважатиметься особою, що має бездоганну ділову репутацію. “Це певною мірою обмежує права боржника у майбутньому та створює додатковий психологічний бар’єр”, – підкреслює адвокатка Банзерук.
Скільки коштує визнати себе банкрутом
Основна проблема процедури полягає у її ціні. Для відкриття справи потенційний банкрут має заплатити 45 420 грн. Це аванс на винагороду арбітражного керівника.
До цього додаються витрати на адвокатів, оцінювачів, публікації оголошень та інші супровідні платежі. У підсумку повна вартість процедури може сягати 60 000–80 000 грн.
“Парадокс очевидний: у більшості боржників таких коштів немає. Але без цієї суми справу просто не відкриють”, – пояснює адвокат, партнер Crowe Mikhailenko Сергій Клюца.
Як наслідок: за шість років існування механізму ним скористалися лише кілька тисяч людей – крапля в морі порівняно з кількістю тих, хто має проблеми з кредитами. Як писала LIGA.net, станом на березень 2025-го у Єдиному реєстрі боржників було зафіксовано понад 9 млн боргів (йдеться про кількість проваджень).
В чому складність процедури
Фінанси – це лише одна з проблем. Не менш вагомий бар’єр – складність і тривалість процесу. Для того щоб звернутися до суду, потрібно підготувати багато документів: декларації про майновий стан, дані про доходи та витрати, довідки з банків, інформацію про майно членів сім’ї.
“Ініціюванню банкрутства має передувати трирічна підготовка всієї родини з відстеження майнового стану” – зауважує Клюца. Це означає, що без системного збору даних і професійного юридичного супроводу шанси на успіх мінімальні.
З іншого боку, надто простий механізм міг би стати об’єктом зловживань. “Надмірне спрощення створить підґрунтя для шахрайства, однак нинішня складність робить цю процедуру недоступною для більшості”, – пояснює адвокат юридичної компанії “Максим Боярчуков та Партнери” Максим Чередніченко.
Як результат: за п’ять років дії закону про неплатоспроможність фізичних осіб в Україні таких справ – лише близько трьох тисяч.
Що можна змінити
Адвокати, з якими поспілкувалася LIGA.net, пропонують кілька очевидних кроків для того, щоб наблизити процедуру для тих, кому вона необхідна:
- знизити вартість входу – наприклад, дозволити оплачувати роботу арбітражного керівника частинами або створити компенсаційний фонд;
- розширити інструменти реструктуризації, щоб більше справ закінчувалися мировими угодами з кредиторами, а не продажем майна;
- спростити процедуру для безнадійних боргів – коли очевидно, що активів у боржника немає, такі справи могли б розглядатися швидко і без зайвих витрат;
- цифровізувати процес – автоматизувати подання документів і зробити відкриті реєстри.
Україні потрібні також спрощені процедури для невеликих боргів, вважає Клюца. “Наприклад, для сум до 500 000 гривень, а також механізми досудової реструктуризації”, – каже він.
Як це працює у світі
У багатьох країнах світу інститут банкрутства фізичних осіб давно працює як інструмент соціального захисту, а не як формальна і дорога процедура.
Польща є одним із найближчих до нас прикладів. Тут процедура максимально спрощена й доступна для пересічних громадян, а судовий збір становить близько семи євро.
“У Німеччині діє механізм повного відтермінування судових витрат, включно з оплатою послуг арбітражного керівника. Також обов’язковою є спроба досудового врегулювання з кредиторами”, – розповідає юрист Максим Чередніченко.
У Швеції застосовують більш гнучку систему. Тут держава виходить із принципу, що головне – повернути людину до активного економічного життя. Саме тому допускається списання до 95% боргу.
У США зробили акцент на поєднанні юридичних і освітніх механізмів. Окрім самої процедури банкрутства, закон передбачає обов’язкове кредитне консультування. Людина повинна пройти навчання з фінансової грамотності та скласти план подальшої поведінки.
“У США Система Chapter 7 дозволяє швидко (за три-шість місяців) та за співмірну плату (~$1,5) списати борги з “fresh start” для чесних боржників. Альтернативна Chapter 13 забезпечує реструктуризацію на три-п’ять років зі збереженням житла”, – додає Сергій Клюца.
Міжнародні приклади показують, що банкрутство може бути не стільки покаранням чи довготривалою бюрократичною тяганиною, скільки реальним інструментом соціальної реінтеграції. І що доступнішою є процедура, то більше людей користуються нею легально, замість того щоб залишатися в тіньових схемах чи довічній заборгованості.
За матеріалами finance.liga.net
