Україна входить у новий етап війни, де загроза балістичних ударів, дефіцит систем ППО, потреба у десятках мільярдів доларів на оборону та пошук дипломатичного виходу дедалі більше пов’язані між собою. Саме такою постає картина із тривалої розмови президента Володимира Зеленського з українськими журналістами напередодні Дня Незалежності.

У центрі розмови були одразу кілька тем, які визначатимуть для України найближчі місяці: російська ракетна програма, підготовка до зими, запаси ракет для Patriot, перспективи SAMP/T та FREYJA, фінансування армії, плани Росії на фронті, переговори зі США та європейськими партнерами, можливість припинення вогню, вибори під час війни, корупційні справи навколо Офісу президента і пошук альтернативи супутниковому зв’язку Starlink.

Якщо звести сказане Зеленським до однієї формули, президент описує ситуацію як боротьбу одночасно на трьох рівнях: Україна має вистояти військово, забезпечити себе фінансово і не втратити дипломатичне вікно, яке Київ бачить від кінця 2026 року до літа 2027-го.

Балістика стає головною ракетною загрозою

Одним із найважливіших сигналів Зеленського стала оцінка російського ракетного потенціалу.

За словами президента, зараз Росія має близько 600–630 балістичних ракет, а її потенційна виробнича спроможність може становити приблизно 100 ракет на місяць, або до 1300 на рік.

Водночас Зеленський підкреслив, що йдеться про максимальний потенційний сценарій, а не про підтверджений фактичний темп виробництва.

Ця різниця принципова. 1300 ракет на рік — це не твердження, що Росія вже виробляє саме стільки. Йдеться про потенціал, якого російський військово-промисловий комплекс може намагатися досягти.

Для України проблема полягає не лише в кількості ракет. Значно важливішою є специфіка балістичної зброї.

Крилаті ракети Україна, за словами президента, навчилася перехоплювати значно ефективніше. Тут працюють винищувальна авіація, IRIS-T, Hawk та інші комплекси. Проте проти балістичних ракет набір доступних засобів набагато вужчий.

Фактично Україна опинилася перед проблемою, коли росіянам достатньо нарощувати виробництво швидше, ніж західні партнери можуть виготовляти та передавати необхідні ракети-перехоплювачі.

Тому Київ намагається змінити саму логіку протидії.

Україна полює не тільки на ракети, а й на пускові

Одним із найцікавіших аспектів заяв Зеленського стало повідомлення про нову складову боротьби з російською балістикою.

За словами президента, Україна почала системніше атакувати пускові установки та позиції, з яких запускається балістичне озброєння.

Зеленський повідомив, що українські сили нещодавно уразили одну з пускових установок комплексу «Іскандер» поблизу українського кордону.

Це принципово інший спосіб боротьби.

Класична протиракетна оборона передбачає, що ракета вже летить на ціль і її необхідно перехопити. Але якщо кількість доступних перехоплювачів обмежена, логічним доповненням стає знищення пускової установки ще до моменту старту.

Таким чином формується багаторівнева система протидії:

по-перше, Україна намагається збивати ракети;

по-друге, знищувати пускові установки;

по-третє, бити по підприємствах російського військово-промислового комплексу;

по-четверте, перекривати постачання критичних компонентів через санкції;

по-п’яте, створювати власні засоби дальнього ураження та нові системи протиракетної оборони.

Саме ця багатошарова модель дедалі більше визначатиме українську стратегію щодо російської балістики.

Patriot: головна проблема — не лише комплекси, а ракети до них

Україна входить у зиму з гострим дефіцитом ракет для Patriot.

Зеленський повідомив, що запит Повітряних сил на зимовий період становить приблизно 360 ракет, тоді як сам він хотів би забезпечити щонайменше 300.

На цьому тлі особливо показовою є наведена президентом цифра: світове виробництво таких ракет становить близько 600 на рік.

Тобто українська потреба на одну зимову кампанію потенційно може становити понад половину глобального річного виробництва.

Саме тому Київ звертається не лише до виробників, але й до країн, які мають ракети у власних запасах.

Зеленський заявив, що Україна хотіла б отримати доступ приблизно до 5–10% американських запасів ракет для Patriot. За його словами, Київ готовий навіть оплачувати такі поставки, щоб Сполучені Штати могли згодом відновити власні склади.

Це фактично демонструє масштаби проблеми: питання вже не зводиться до політичного рішення «передати чи не передати». Навіть за наявності політичної волі існує фізичне обмеження виробничих потужностей.

600 ракет PAC-2 — рішення не на цю зиму

Окремо Зеленський повідомив про домовленість із Німеччиною щодо 600 ракет PAC-2 для Patriot у 2027–2028 роках.

Для довгострокової стійкості це важливий сигнал.

Але зимової проблеми 2026–2027 років така домовленість не вирішує.

Тому Київ одночасно працює за кількома напрямами:

• шукає додаткові ракети для вже наявних Patriot;
• очікує посилення SAMP/T;
• працює із Францією над ракетами Aster 30;
• розвиває проєкт FREYJA;
• обговорює створення української ракети для Patriot.

Останній пункт потенційно може стати одним із найбільш стратегічних.

Українська ракета для Patriot: новий етап співпраці з Raytheon

За словами Зеленського, Україна обговорює з американською компанією Raytheon можливість створення української ракети для систем Patriot.

Американська сторона, як заявив президент, позитивно поставилася до ідеї та визначила українського виробника, який може працювати над цим напрямом. Йдеться про Fire Point.

Уже відбулася перша технічна зустріч між українською та американською сторонами.

Якщо цей проєкт буде реалізований, він потенційно змінить саму модель залежності України від західних запасів.

Зараз Україна значною мірою залежить від того, скільки ракет союзники можуть фізично передати.

У випадку локалізованого виробництва з’явиться інша модель: Україна зможе поступово нарощувати власне забезпечення систем Patriot і зменшувати залежність від американських складських запасів.

Це довгий технологічний шлях, але стратегічно він може бути важливішим за окрему партію ракет.

SAMP/T, Aster 30 та FREYJA: ставка на європейську ПРО

Окремий пласт української стратегії — пошук європейських альтернатив.

Зеленський повідомив, що восени Україна очікує нові французькі радари і посилення системами SAMP/T.

Також Київ планує домовлятися про виробництво додаткових ракет Aster 30.

Особливого значення набуває SAMP/T NG, нове покоління європейської системи ППО/ПРО, у розвитку якої Україна прагне брати участь.

Другий, ще більш довгостроковий проєкт — FREYJA.

Його концепція полягає у створенні нової європейської системи протидії балістичним загрозам. Українська сторона має працювати над ракетою-перехоплювачем та пусковою установкою, тоді як партнери — над радарами, сенсорами та іншими компонентами.

За словами Зеленського, FREYJA вже переходить від політичних декларацій до технічного рівня.

Це важливий момент.

Україна фактично намагається не просто отримувати готові західні системи, а вбудовуватися у створення наступного покоління європейської протиракетної оборони.

Паралельно Україна створює власну балістичну зброю

Захист від російських ракет — лише половина стратегії.

Друга половина — можливість завдавати ударів на велику відстань.

Зеленський раніше говорив, що українська ракетна програма вже перейшла від експериментів до випробувань.

Тепер президент знову пов’язує її із середньостроковою перспективою 2026–2027 років.

У результаті формується своєрідний ракетний контур:

перехоплення — знищення пускових — удари по ВПК — власні далекобійні ракети.

Це важливо, оскільки Україна прагне змусити Росію витрачати дедалі більше ресурсів не лише на виробництво ракет, а й на захист власних військових підприємств, складів і пускових районів.

Фінансування: другий після балістики критичний виклик

Другим головним викликом Зеленський назвав фінансування оборони.

За його оцінкою, дефіцит становить близько 27 млрд доларів.

Президент пояснив, що частину коштів, передбачених на другу половину року, Україна змушена була витратити раніше — зокрема на виробництво дронів та інші нагальні військові потреби.

Тепер виникла потреба закрити бюджетну діру до кінця 2026 року.

Особливо важливим є поділ цієї суми за часом використання.

Приблизно 8–10 млрд доларів необхідні заздалегідь, щоб забезпечити закупівлі озброєнь і потреби армії вже на початку 2027 року.

Ще близько 20 млрд доларів — це грошове забезпечення військових, виплати сім’ям загиблих та інші оборонні видатки.

Таким чином, мова йде не про абстрактний «брак грошей», а про необхідність забезпечити безперервність військової системи на стику двох бюджетних років.

€30 млрд від Європи: політичне питання стає військовим

На цьому тлі особливого значення набувають європейські фінансові програми.

Зеленський закликав Верховну Раду не блокувати рішення, необхідні для залучення приблизно 30 млрд євро європейського фінансування.

У логіці президента це не ресурс конкретної політичної сили, а критично необхідні державі кошти.

Ця теза має ширший контекст.

Фінансування України дедалі більше перетворюється на частину військової стратегії. Кошти потрібні не лише для соціальних виплат чи підтримки бюджету, а для закупівлі боєприпасів, дронів, ракет, виробництва зброї та забезпечення армії.

Отже, внутрішня політична дискусія навколо законодавчих рішень автоматично стає питанням обороноздатності.

Фронт: Зеленський говорить про спробу вийти на паритет

Щодо ситуації на фронті президент озвучив амбітну оцінку.

За його словами, з початку 2026 року Росія окупувала близько 990 км² української території, тоді як Сили оборони повернули під контроль приблизно 820 км².

Зеленський очікує, що до кінця року Україна може вийти на паритет за площею окупованих і звільнених територій.

Одночасно він заявив, що майже вся територія Дніпропетровської області, за оцінкою української сторони, вже звільнена. Залишається близько 10 км² — фактично три невеликі населені пункти.

Також президент повідомив про іншу наступальну операцію на фронті, результат якої Київ очікує до кінця серпня.

Ці оцінки варто розглядати саме як заяви українського військово-політичного керівництва. Реальну динаміку фронту необхідно оцінювати окремо за незалежними даними.

Костянтинівка, Слов’янськ і Краматорськ — головна російська вісь

За словами Зеленського, головними напрямками російського наступу залишаються:

Костянтинівка — Слов’янськ — Краматорськ.

Президент пов’язує це з наміром Кремля повністю окупувати Донецьку та Луганську області.

Водночас він вважає цей план нереалістичним.

Окремо Зеленський попередив про можливу осінню мобілізацію в Росії.

За його словами, після завершення виборів до Держдуми Москва може мобілізувати близько 300 тисяч людей, причому більшість із них може бути спрямована на східний фронт.

Також президент припустив появу додаткової загрози на півночі України — в районі Чернігівщини та Київщини. Він зазначив, що наразі в Брянській області не спостерігається відповідного угруповання, але ситуацію відстежують.

Заяви про майбутню мобілізацію та чисельність російських військ є прогнозами українського керівництва, а не встановленими наперед фактами.

Втрати Росії: які цифри назвав Зеленський

Президент заявив, що від початку 2026 року загинуло близько 155 тисяч російських військових, а загальні безповоротні втрати Росії він оцінив у 267 тисяч осіб.

Ці показники також слід сприймати як оцінки української сторони.

Однак вони важливі з іншої причини: Зеленський пов’язує можливу нову мобілізацію саме з необхідністю компенсувати величезні втрати Росії на фронті.

Тобто Москва, на його думку, не переходить до скорочення воєнних зусиль, а навпаки намагається підтримувати чисельну перевагу за рахунок нових хвиль поповнення.

Удари по російській логістиці: від військових об’єктів до Wildberries

Важливою темою розмови стала логістика.

Зеленський заявив, що російські удари по українській цивільній логістиці — зокрема по «Укрпошті» та «Новій пошті» — стали одним із мотивів для українських атак по російській логістичній інфраструктурі.

Серед таких цілей президент окремо згадав об’єкти Wildberries.

За його словами, через мережу компанії постачалися товари для російських військових, а сама компанія є важливим джерелом доходів у РФ.

Зеленський оцінив прямі збитки від ударів по об’єктах Wildberries приблизно у 1 трлн рублів, а сукупний економічний ефект — з урахуванням боргів, перебудови логістики та інших наслідків — приблизно у 3 трлн рублів.

Що відбувається з настроями в Росії

Ще одна резонансна теза Зеленського стосувалася суспільних настроїв у Росії.

Президент заявив, що, за даними української сторони, понад 60% росіян хочуть завершення війни або припинення вогню.

Також він говорив про нібито зниження підтримки влади та «Єдиної Росії» і про зростання популярності російської партії «Яблуко».

Переговори: Київ бачить «вікно можливостей» до літа 2027 року

Найбільш стратегічна частина розмови стосувалася дипломатії.

Зеленський назвав період від саміту G20 у США наприкінці 2026 року до кінця літа 2027 року найбільш активним можливим «коридором» для завершення війни.

Логіка президента пов’язана з американським політичним календарем: після літа 2027 року у США дедалі більше ресурсів політичного процесу буде поглинати наступна президентська кампанія.

Тобто, на думку Києва, саме до цього моменту Вашингтон матиме найбільше можливостей концентруватися на українському врегулюванні.

Але Зеленський не говорить, що війна неодмінно завершиться у цей період.

Навпаки, його оцінка полягає в тому, що дипломатичне вікно існує, але Росія поки не демонструє готовності скористатися ним.

Що Україна готова обговорювати

У словах Зеленського вимальовується послідовність, яку Київ вважає прийнятною.

Перший етап — припинення вогню.

Після цього можуть обговорюватися:

• контроль за режимом тиші;
• відведення військ;
• буферні або демілітаризовані зони;
• подальші політичні домовленості;
• територіальне питання.

Одна з ідей, яка обговорюється із США, — створення спеціальної або вільної економічної зони.

За логікою запропонованого варіанта, українські та російські сили мали б здійснити симетричний крок назад, а між сторонами могла б з’явитися зона під контролем або наглядом третьої сторони.

Але для Києва принциповим залишається одне: це не означає юридичного визнання окупованих українських територій російськими.

Чого Київ не готовий робити

Найважливіша червона лінія, яку озвучив Зеленський, — односторонній вихід українських військ із контрольованої частини Донеччини.

Президент фактично відкидає логіку, за якою Україна повинна самостійно залишити територію, а Росія натомість припинить наступ.

Київ ставить зустрічне питання: якщо українська армія відійде, що гарантуватиме, що російські війська не підуть далі?

Саме питання гарантій безпеки залишається одним із центральних у всій дипломатичній конструкції.

Розбіжності з Трампом: чи справді Росія хоче миру?

Ще одна важлива теза стосується взаємодії Зеленського з президентом США Дональдом Трампом.

Український президент характеризує відносини як робочі, але визнає серйозну різницю в оцінках Кремля.

Київ виходить із того, що Росію необхідно примушувати до миру — санкціями, військовим тиском, посиленням України та ударами по її військово-промисловій базі.

У Вашингтоні ж, за словами Зеленського, періодично виходять із припущення, що Москва може бути готова до домовленості сама по собі.

Саме тут і виникає одна з головних суперечностей.

Для України дипломатія без тиску на Росію ризикує перетворитися на переговори про умови, на яких Москва може продовжувати війну.

Зерновий коридор і енергетика: Київ наполягає на взаємності

Окремо Зеленський розповів про переговори щодо припинення атак на енергетику та аграрну інфраструктуру.

За його словами, Росія готова припинити удари по українському зерновому коридору лише в обмін на припинення українських атак по енергетичних об’єктах РФ.

Київ вважає таку постановку питання неспівставною.

Українська позиція полягає у взаємному припиненні ударів за секторами:

• якщо домовлятися про аграрний сектор — припиняються удари по аграрних об’єктах;
• якщо про енергетику — взаємно припиняються удари по енергетиці;
• якщо йдеться про припинення вогню — воно має бути загальним.

Логіка Зеленського проста: якщо сторони можуть погодитися не бити по окремих секторах, постає питання, чому тоді не перейти до повного припинення вогню.

Київ вважає, що проблема полягає не у відсутності формулювань, а у відсутності готовності Кремля прийняти загальне припинення бойових дій.

Вибори під час війни: категоричне «ні»

Однією з найгучніших внутрішньополітичних тем стала дискусія про проведення виборів під час війни.

Поштовхом до неї став публічний заклик колишнього міністра оборони Михайла Федорова до оновлення політичної системи та проведення виборів.

Зеленський виступив проти.

Президент назвав проведення виборів під час активної війни «цунамі для держави», яке може розколоти Україну.

Аргументи Києва залишаються практичними.

Як провести голосування:

• для військових на фронті;
• у прифронтових районах;
• для мільйонів українців за кордоном;
• в умовах ракетних та дронових атак;
• із гарантією таємниці голосування;
• з рівним доступом кандидатів до виборчого процесу;
• без використання війни як інструменту зовнішнього чи внутрішнього тиску?

Зеленський заявив, що Україна готова обговорювати вибори, якщо партнери запропонують конкретний механізм, який забезпечить безпеку, легітимність і демократичність голосування.

Але такого механізму, за його словами, ніхто не запропонував.

Президент пов’язує це безпосередньо з продовженням російської агресії.

Федоров і конфлікт навколо Міноборони

Окремо Зеленський пояснив, чому Михайло Федоров залишив посаду міністра оборони.

За його словами, президент намагався дати Федорову та колишньому головнокомандувачу ЗСУ Олександру Сирському можливість врегулювати особистий конфлікт.

Оскільки цього не сталося, Зеленський вирішив звільнити обох.

Водночас президент заявив, що позитивно ставиться до Федорова, але вважає неправильними деякі його подальші політичні кроки.

Однією з найцікавіших деталей стала історія зі Starlink.

Скандал навколо Starlink і Маска

За словами Зеленського, Міністерство оборони надало йому інформацію про нібито згоду Ілона Маска дозволити Україні використовувати Starlink на території Росії.

Це було б надзвичайно важливо для українських військових операцій далеко за межами української території.

Однак під час зустрічі з президентом США Трампом, за словами Зеленського, той заявив, що жодної такої згоди Маск не давав.

Саме цю ситуацію президент назвав однією з причин, яка вплинула на кадрові рішення.

Тут фактично йдеться не лише про технічну помилку.

Використання супутникового зв’язку під час війни є стратегічним питанням. Якщо керівництво отримує неправильну інформацію про межі дозволеного використання критичної системи, наслідки можуть бути набагато ширшими за звичайну бюрократичну помилку.

Україна шукає власний аналог Starlink

На цьому тлі Зеленський заявив про роботу над власною альтернативою супутниковому зв’язку Starlink у партнерстві з європейською країною.

Президент також заявив, що Росія разом із Китаєм розвиває паралельний супутниковий проєкт і розраховує бути готовою до кінця 2026 року.

Український проєкт, за словами Зеленського, вже перебуває на етапі випробувань.

Водночас президент не розкрив технічних характеристик.

Раніше українська компанія Fire Point повідомляла про запуск супутників і плани масштабувати власне угруповання.

У стратегічному сенсі цей напрям може бути не менш важливим за виробництво ракет.

Starlink для України — це не просто доступ до інтернету. Супутниковий зв’язок є частиною військової інфраструктури: від координації підрозділів до роботи безпілотних систем.

Тому залежність лише від однієї приватної американської технології створює ризик, який Київ тепер прагне зменшити.

Корупційний скандал: Зеленський каже, що антикорупційні органи працюють незалежно

Ще однією важливою темою стала справа Ірини Мудрої.

Після обшуків та оголошення підозри НАБУ і САП Зеленський звільнив її з посади заступниці керівника Офісу президента.

Президент заявив, що не мав додаткової інформації про можливі порушення Мудрої і дізнався про частину обставин разом із суспільством.

Водночас він наголосив, що інформації, яка була доступна на момент обшуків, виявилося достатньо для кадрової реакції.

Зеленський також заявив, що керівники антикорупційних органів «мають до нього нуль питань».

Його позиція полягає у тому, що НАБУ і САП повинні працювати незалежно, а президентська команда має реагувати на їхні розслідування.

Окремо президент відкинув ідею кадрової чистки заради самої чистки.

За його словами, ротація не повинна ставати самоціллю: змінювати чиновників є сенс лише тоді, коли є обґрунтовані причини і люди, здатні ефективно замінити їх.

Що все це означає для України

Узяті разом заяви Зеленського показують досить цілісну картину.

Україна готується до ще одного складного етапу війни, причому ключовою загрозою стає не лише масоване застосування дронів або крилатих ракет.

На перше місце виходить балістика.

Росія нарощує ракетний потенціал, а Україна стикається з фізичним дефіцитом перехоплювачів.

Тому Київ намагається компенсувати нестачу трьома способами: знищувати пускові, бити по російському ВПК і будувати власну ракетну та протиракетну інфраструктуру.

Другий фронт — фінансовий.

Без мільярдів доларів і євро Україна не зможе підтримувати поточний темп виробництва озброєнь, забезпечувати армію та готуватися до наступного року.

Третій — дипломатичний.

Київ бачить обмежене вікно до літа 2027 року, але не готовий входити в переговори на умовах односторонніх поступок.

Четвертий — внутрішньополітичний.

Зеленський фактично говорить, що до завершення активної фази війни вибори є не способом стабілізації, а потенційним джерелом масштабної політичної дестабілізації.

І п’ятий — технологічний.

Україна поступово переходить від моделі «отримувати західні системи» до моделі «спільно створювати наступне покоління зброї».

Це видно одразу в декількох сферах: ракети для Patriot, FREYJA, SAMP/T, власні балістичні системи та супутниковий зв’язок.

Головний сигнал розмови Зеленського

Заяви президента фактично зводяться до однієї стратегічної установки: Україна повинна пережити 2026–2027 роки не лише за рахунок допомоги партнерів, а шляхом максимального нарощування власної військової спроможності.

Patriot потрібні вже зараз.

SAMP/T і Aster 30 — на найближчу перспективу.

FREYJA — на наступний технологічний цикл.

Власна ракета — щоб Україна не залежала виключно від чужих запасів.

Власний супутниковий зв’язок — щоб критична військова інфраструктура не залежала від одного зовнішнього оператора.

Власне виробництво дронів і ракет — щоб компенсувати дефіцит західних поставок.

А дипломатія, за задумом Києва, має працювати паралельно.

Не замість оборони, а з позиції посиленої оборони.

Саме тому в розмові Зеленського військові, фінансові та дипломатичні питання постійно перетинаються.

Чим більше Україна здатна протистояти балістичним ударам — тим сильніша її переговорна позиція.

Чим стабільніше фінансування армії — тим менше можливостей у Росії домагатися поступок виснаженням.

Чим швидше Україна створює власні ракети, ППО та супутникові системи — тим менша її критична залежність від партнерів.

І навпаки: якщо проблема з фінансуванням, ракетами та захистом інфраструктури залишиться невирішеною, дипломатичне «вікно можливостей» ризикує перетворитися на вікно тиску на Київ.

У цьому й полягає головна стратегічна теза виступу Зеленського: Україна хоче завершення війни, але прагне прийти до переговорів не через виснаження, а через посилення власної позиції.