10 березня Володимир Зеленський у відповідях на запитання журналістів окреслив одразу кілька великих сюжетів — від перенесення нового раунду переговорів за участі України, США та Росії до української допомоги країнам Близького Сходу, потреби в ракетах для Patriot, можливостей вітчизняного ВПК і реакції на дії Угорщини. Якщо звести всі його заяви в одну картину, то вона показує головне: Україна одночасно готується до нового дипломатичного циклу, намагається не допустити послаблення тиску на Кремль і прагне конвертувати власний воєнний досвід у стратегічні домовленості із союзниками.
Переговори поставили на паузу, але не скасували
Однією з ключових тем стала нова тристороння зустріч України, США та Росії. За словами президента, її планували провести у вівторок-середу, і українська сторона була готова їхати до Туреччини. Втім, ініціатором перенесення виступили саме Сполучені Штати, які запропонували повернутися до цієї розмови наступного тижня. Зеленський також дав зрозуміти, що серед можливих майданчиків далі розглядаються Туреччина або Швейцарія.
Водночас президент окреслив і зміст майбутнього раунду. За його словами, серед головних тем — продовження обмінів та підготовка зустрічі на рівні лідерів. Окремо він наголосив: просування по територіальних питаннях без політичного контакту на найвищому рівні він не бачить. Це важливий сигнал, бо було ще раз фактично зафіксовано межу між технічними консультаціями і тим, що може бути предметом реального політичного компромісу.
Київ бачить ризик: Москва просуває тему послаблення санкцій
Ще одна принципова заява стосувалася контактів між США та Росією. Зеленський сказав, що Вашингтон не розкриває Києву всіх деталей своїх розмов із росіянами, хоча українська сторона має частину інформації і через інші канали. На цьому тлі він прямо заявив, що Україні відомо про діалог Росії зі США щодо можливого зняття санкцій.
Президент дав зрозуміти, що саме цю лінію вважає однією з найбільш небезпечних. На його думку, послаблення санкцій стало б не лише ударом по Україні, а й дуже поганим сигналом для всього світу, адже гроші, які Росія отримує від економічної активності, конвертуються у фінансування війни, виробництво зброї і подальшу агресію. У цій логіці санкції залишаються не супровідною, а центральною частиною стратегії стримування Кремля.
Близький Схід став для України не лише ризиком, а й можливістю
Окремий блок заяв Зеленського стосувався нового безпекового сюжету — участі України у допомозі країнам Близького Сходу на тлі іранської дронової загрози. Президент повідомив, що Україна направила три команди до Катару, Об’єднаних Арабських Еміратів і Саудівської Аравії. Йдеться про фахівців, які мають допомагати у протидії атакам типу Shahed і в стабілізації ситуації в регіоні.
У цій частині Зеленський фактично сформулював нову українську зовнішньополітичну роль: країна, яка роками захищалася від масованих дронових і ракетних ударів, тепер експортує не лише політичний досвід війни, а й практичні рішення у сфері ППО та протидії безпілотникам. Це означає, що українська війна дедалі сильніше перетворюється на джерело прикладних компетенцій, затребуваних поза межами Європи. Цей висновок випливає зі змісту заяв президента про відправлення команд і переговори щодо обміну українського досвіду на конкретні оборонні ресурси.
Головний інтерес Києва — ракети для Patriot
Зеленський не приховував, що українська допомога партнерам на Близькому Сході має і прагматичний вимір. Він сказав, що в обмін Київ розраховує передусім отримати дефіцитні ракети PAC-2 і PAC-3 для систем Patriot. Саме не пускові установки як такі, а боєкомплект до них президент назвав пріоритетом.
Це одна з найважливіших тез у всьому масиві його відповідей. Вона показує, що Україна намагається монетизувати свій досвід у сфері протидії іранським дронам і повітряним загрозам у конкретний ресурс для власної оборони. Інакше кажучи, Київ пропонує партнерам не абстрактну солідарність, а модель взаємовигідного обміну: українські компетенції та технології в обмін на критичні засоби ППО.
Drone Deal зі США не зник — його просто відклали
Окремо Зеленський підтвердив, що Україна справді пропонувала США так званий Drone Deal — передачу технологій і рішень, які дозволяють ефективно боротися з Shahed. За його словами, угоду не скасували, а лише відтермінували, і Київ досі зацікавлений у її підписанні. Президент навіть окремо зазначив, що хотів би оформити таку домовленість із президентом США.
Тут важлива не лише сама наявність пропозиції, а й те, як її описує Банкова. Зеленський підкреслив: ефективність дають не тільки дрони-перехоплювачі, а цілий комплекс українських рішень — оператори, софт, радарне поле, організація роботи. Тобто Україна продає партнерам не окремий виріб, а інтегровану систему знань і практики, випробувану в умовах великої війни.
Україна готова виробляти антибалістичні ракети, але чекає на ліцензії США
Ще одне стратегічне повідомлення стосувалося українського оборонно-промислового комплексу. Зеленський заявив, що Україна могла б швидко розгорнути виробництво антибалістичних ракет, здатних збивати російську балістику, але для цього потрібні американські ліцензії. За його словами, з огляду на створену за час повномасштабної війни виробничу базу, Україна могла б випускати такі ракети не лише для власних потреб, а й для всієї Європи.
Це, мабуть, одна з найсильніших заяв дня в довшій перспективі. Вона означає, що Київ уже мислить себе не тільки як отримувача західного озброєння, а як потенційного виробника елементів європейської протиракетної архітектури. Проблема, як випливає зі слів президента, вже не стільки у відсутності інженерного ресурсу, скільки в політичному та ліцензійному рішенні з боку США.
Оперативний вимір війни: удар по Брянську як сигнал Росії
Під час цього ж спілкування Зеленський повідомив, що українські військові уразили завод у Брянську, який виробляє системи управління для російських ракет. Пізніше Генштаб окремо уточнив, що йдеться про значні пошкодження виробничих потужностей заводу «Кремній Ел» після удару ракетами Storm Shadow. Увечері президент назвав цю атаку справедливою відповіддю агресору.
Політичне значення цього епізоду полягає в тому, що Зеленський поєднав дипломатичну і військову рамки в одному інформаційному дні. З одного боку — розмова про нові переговори, з іншого — демонстрація, що Україна і далі здатна бити по російській військовій інфраструктурі в глибині території РФ. Це посилює позицію Києва: переговори не означають відмову від тиску, а навпаки можуть відбуватися паралельно з ударами по критичних для російського ВПК цілях.
Сумщина, Угорщина і Київ: короткі, але показові сигнали
Серед інших тем президент відреагував на ситуацію на Сумщині. Він визнав, що Росія не відмовилася від ідеї так званої буферної зони на Сумщині й Харківщині, але додав, що станом на 10 березня не бачить ризиків для Сумської області, а українські сили стримують ворога і захищають прикордонні населені пункти.
Ще один різкий коментар стосувався Угорщини та історії з інкасаторами Ощадбанку. Зеленський назвав дії Будапешта бандитизмом і фактично закликав європейських партнерів не ігнорувати цю ситуацію.
Окремо президент повідомив, що ще не вирішив, у якому статусі Олександр Кубраков може долучитися до підготовки Києва до наступної зими. Але сама поява цього сюжету в переліку відповідей показує: Банкова вже зараз прив’язує питання міської інфраструктури й енергостійкості до персональних рішень на найвищому рівні.
Усі заяви Зеленського 10 березня складаються в доволі цілісну картину. Україна готується до нового раунду переговорів, але не вірить у змістовний прорив без розмови лідерів; уважно стежить, щоб Москва не виторгувала послаблення санкцій; намагається конвертувати власний досвід війни в нові оборонні домовленості; і водночас демонструє, що зберігає здатність бити по ключових елементах російського ВПК. У цій логіці Київ уже не просто просить допомоги — він дедалі частіше пропонує партнерам обмін: технології, досвід, виробництво і безпекову експертизу в обмін на ресурси, які дозволять Україні вистояти й посилитися.
