Президент Володимир Зеленський після двох днів переговорів у Берліні з представниками команди президента США Дональда Трампа перейшов у звичний останніми днями формат — короткі брифінги для журналістів “на ходу”, цього разу вже під час перельоту до Нідерландів. Тон меседжів — обережний оптимізм щодо рамки угоди, але жорсткі запобіжники по територіях і вимога “гарантій, які працюють”.
“Мирний план” і рамкова угода
Переговори у Берліні (14–15 грудня) підвели сторони до найскладніших деталей рамкової 20-пунктної угоди. З поточної версії “мирного плану”, за словами Зеленського, прибрали “деструктивні пункти”, і документ став “більш робочим”, хоча “не ідеальним”. Зеленський попереджає: вилучені “токсичні” пункти не мають “вилазити” в інших документах під іншими формулюваннями.
Берлін: прогрес є, але “болючі” пункти нікуди не зникли
На тлі берлінських зустрічей лінія Зеленського — показати, що переговори не зупинилися і “рухаються вперед”, але ключові ризики зосереджені у двох вузлах: території та механізм примусу Росії виконувати домовленості.
За оцінками західних партнерів, нинішня конструкція може включати безпекові гарантії “натівського типу” (за логікою статті 5), але з прив’язкою до голосувань і процедур у США.
У паралельному європейському треку лідери низки країн ЄС та інституцій ЄС говорять про контур гарантій, який може включати європейсько-очолювану “багатонаціональну силу” в Україні, а також американський механізм моніторингу припинення вогню.
“Швидко — не означає якісно”
Один із центральних акцентів Зеленського — різниця між “поставити дедлайн” і “побудувати стабільність”. Він прямо формулює вимогу: Україні потрібна не просто швидкість, а “якість у цій швидкості” — щоб угода не стала паузою перед новим витком війни.
“Для нас важлива якість при будь-якій швидкості…”
Це важливо в контексті сигналів, що найбільші розбіжності зберігаються навколо територіальних параметрів: західні медіа й агентства пишуть, що Вашингтон тисне на швидке оформлення рамки, але компроміс щодо “болючих” територіальних рішень досі не знайдено.
“Різдвяне перемир’я”: політичний тест для Москви
Після спільної появи з канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом у публічний простір вийшла ідея перемир’я на Різдво — як мінімум короткої паузи в ударах і бойових діях, зокрема в енергетичному сегменті. Зеленський публічно підтримав саму логіку “будь-якого ceasefire”, але підкреслив: реалізація — це питання політичної волі Росії.
Показово, що Москва на цьому етапі намагається тримати два меседжі одночасно: з одного боку — демонструє повагу до ролі Трампа, з іншого — не бере на себе чітких зобов’язань. Речник Кремля Дмитро Пєсков заявляв, що Трамп “щиро працює над врегулюванням” і що ці зусилля в РФ “високо цінують”.
Донбас: червона лінія “ні де-юре, ні де-факто”
Окремо Зеленський повторює тезу, яку в Києві називають незмінною: Україна не визнаватиме Донбас російським — ані юридично, ані фактично. Водночас він визнає: саме території залишаються тим місцем, де консенсусу з партнерами/посередниками досі немає.
На тлі цього в інформаційному полі з’являються різні моделі — від “вільної економічної зони” до ідей демілітаризації окремих ділянок. Але навіть у західних публікаціях підкреслюється, що статус і контроль над територіями — головний камінь спотикання.
Вибори
Вибори можливі лише після припинення вогню та створення безпекової інфраструктури. Після ceasefire може знадобитися 60–90 днів (або інший погоджений термін) на підготовку; потрібна взаємодія з Радою для змін у законодавстві.
Пакет із “п’яти документів”: що це означає і навіщо їх розводять окремо
Окремим блоком Зеленський описує “пакет із п’яти документів”, на який розраховує Київ у межах нинішньої рамки переговорів. Головний сенс — розкласти майбутню угоду на кілька юридично й політично різних шарів, щоб найкритичніше (безпека) не залишилося на рівні декларацій.
За словами президента, частина з цих документів стосується гарантій безпеки і має бути проголосована та затверджена Конгресом США. Зеленський прямо проводить паралель із механізмом НАТО — “дзеркальним” до принципу колективної оборони (в його формулюванні — “як у НАТО”).
При цьому інші документи, за його словами, мають закріпити післявоєнний контур підтримки — зокрема відновлення та створення фонду компенсацій для людей, які втратили житло.
Важливий нюанс: ще на початку грудня Зеленський говорив про “три документи” (рамковий, гарантії, відновлення), а тепер пакет розширився до п’яти — це сигнал, що переговори входять у стадію, де деталізацію розкладають на окремі “папки”: безпека, припинення вогню/контроль, відновлення/компенсації та політична дорожня карта.
Що далі
Найближчі кроки, які озвучуються публічно, виглядають так:
- допрацювання пакетів документів українською та американською командами;
- консультації США з Росією і далі — із Трампом;
- потенційна зустріч переговорних команд у США вже найближчим часом;
- після цього — рішення, чи виходити на контакт на рівні лідерів.
Паралельно Європа намагається закріпити свою роль у майбутній архітектурі безпеки: “гарантії мають бути ефективно вбудовані”, а будь-які територіальні рішення — не можуть прийматися силою і мають бути прив’язані до волі українців.
Україна намагається тримати “вікно дипломатії” відкритим, але підкладає запобіжник: якщо РФ валить домовленості — тоді має вмикатись план “санкції + зброя + гарантії”, а тема територій лишається найбільш вибуховою.
За матеріалами forbes.ua
