Росія фактично втратила здатність самостійно запускати людей у космос уперше з 1961 року. Причина – аварія на Байконурі, яка пошкодила єдиний діючий стартовий комплекс для «Союзів», тоді як США та ЄС нарощують власну космічну автономність і військову присутність на орбіті. На цьому тлі для України відкривається нове вікно можливостей у європейському космосі.
Як сталася аварія на Байконурі
Вранці 27 листопада з майданчика 31/6 космодрому Байконур стартувала ракета «Союз-2.1а» з кораблем «Союз МС-28». На борту – двоє росіян та астронавт NASA Крістофер Вільямс. Політ до Міжнародної космічної станції пройшов штатно, корабель успішно пристикувався, екіпаж у безпеці.
Проблеми виявили вже після старту – на землі. Під час післяпускового огляду з’ясувалося, що газовий струмінь першого ступеня відірвав фрагмент стартового комплексу №6 на майданчику №31. Частина конструкцій мобільної сервісної платформи, яка дає доступ до «хвоста» ракети та містить важливі комунікації, фактично провалилася в газовідвідний канал.
Роскосмос визнав «пошкодження низки елементів стартового столу» та публічно запевняє, що: «Для відновлення є всі необхідні резервні елементи, й найближчим часом пошкодження будуть усунені».
Водночас експерти та популяризатори космонавтики говорять значно жорсткіше. Віталій Єгоров, один із найвідоміших російських оглядачів космічної галузі, заявив, що Росія фактично втратила можливість запускати людей у космос – такого не було з 1961 року.
Причина проста: пошкоджено єдиний діючий стартовий майданчик для пілотованих «Союзів».
Читайте також: «Топліва нєт, но ви дєржитєсь!».
Соціальний і протестний вимір паливної кризи в РФ
Один старт на всю «космічну наддержаву»
Сьогодні російська пілотована космонавтика тримається на дуже крихкій конструкції:
- Єдиний космодром для пілотованих запусків – Байконур у Казахстані. Росія його не контролює, а орендує, сплачуючи щорічну плату.
- Єдиний робочий стартовий комплекс для «Союзів» – майданчик 31/6.
- Історичний «Гагарінський старт» (майданчик №1), з якого полетів Гагарін, закрили в 2019 році. Офіційно його готували під музейний комплекс і довгі роки не модернізували під сучасні ракети.
- Космодром «Східний» на Далекому Сході РФ наразі не має сертифікованої інфраструктури для пілотованих запусків – звідти літають лише безекіпажні місії.
За таких умов пошкодження 31/6 означає, що РФ не має робочого майданчика для пілотованих стартів тут і зараз. Формально ракети серії «Союз» у неї є, але «летіти» їм більше нізвідки.
Для МКС це не катастрофа: США вже мають власні кораблі Crew Dragon (SpaceX) і Starliner (Boeing), а залежність від «Союзів» давно не критична. А от для російського космічного іміджу це удар, якого не було з часів початку космічної ери.
Читайте також: Росія між чорним і жовтим золотом.
Як нафтові санкції штовхають Кремль у африканське «криваве золото»
Радянська спадщина тріщить по швах
Ситуація з Байконуром ще раз показує, що радянська космічна спадщина, яку десятиліттями експлуатували без глибокої модернізації, входить у фазу системної деградації.
Ключові моменти:
- Старт 31/6 почали використовувати ще у 1960-х роках.
- Після закриття «Гагарінського старту» саме він став єдиним робочим майданчиком для пілотованих програм на базі «Союзів».
- Санкції, дефіцит імпортних комплектуючих, хронічне недофінансування та корупція в російському ВПК підірвали можливість комплексної модернізації.
Сам факт, що газовий струмінь ракети здатен відірвати й обвалити частину сервісної платформи – це не «дрібна технічна несправність», а показник глибоких проблем із станом інфраструктури. Навіть базові елементи стартового комплексу не витримують штатних навантажень.
Для путінської влади це особливо болісно, адже космос був одним із ключових елементів великодержавного наративу: «Ми – спадкоємці Гагаріна, ми – космічна наддержава, здатна на те, чого не можуть інші».
На практиці:
- важкі ракети «Протон» йдуть у минуле;
- нові носії на кшталт «Ангари» буксують;
- тепер під питанням опинився навіть наймасовіший та найуспішніший продукт – «Союз» як платформа для пілотованих польотів.
Що може зробити Росія: дорогі й довгі сценарії
Формально в Росії є кілька шляхів виходу з кризи, але всі вони потребують часу, грошей і технологій, з якими у країни великі проблеми через війну та санкції.
1. «Швидкий ремонт» 31/6
Офіційна позиція Роскосмосу – пошкодження «найближчим часом» буде усунено. Проте характер аварії (обвал важких конструкцій у газовий канал, можливі термічні й механічні деформації) свідчить, що мова може йти не про заміну «кількох елементів», а про капітальний ремонт. Це місяці, а то й роки, а не «короткий простій».
2. Реанімація «Гагарінського старту»
Теоретично Росія могла б:
- домовитися з Казахстаном про зміну статусу майданчика №1,
- вкластися в його глибоку модернізацію під сучасні ракети «Союз-2».
Такий проєкт вимагатиме складних політичних домовленостей з Астаною та величезних інвестицій. На фоні війни в Україні, бюджетного тиску й санкцій це виглядає малоймовірним у короткій перспективі.
3. Перенесення пілотованих запусків на «Східний»
Це давня мрія Кремля – вийти з залежності від орендованого Байконура. Але:
- інфраструктура для пілотованих стартів на «Східному» ще не готова;
- сертифікація, випробування, створення наземних комплексів – це довгостроковий проєкт, який не вирішить проблему найближчих років.
У реальності найбільш вірогідний сценарій – тривалий і дорогий ремонт 31/6 із паралельним інформаційним заспокоєнням аудиторії заявами про «контроль ситуації».
Міжнародний контекст: кінець останнього «космічного мосту» із Заходом?
Після 2014 року, а особливо після повномасштабного вторгнення в Україну, МКС залишалася одним із останніх майданчиків співпраці між РФ і Заходом. Навіть коли риторика з Москви доходила до ядерних натяків, російські та американські космонавти продовжували разом працювати на орбіті.
Зараз баланс змінюється:
- США мають власні пілотовані кораблі і не залежать від «Союзів» для доставки екіпажів.
- Європа нарощує власну космічну автономність, включно з військовими компонентами – спостереженням, зв’язком, навігацією, моніторингом загроз.
- Програми обміну місцями (росіянин на Crew Dragon в обмін на американця на «Союзі») можуть бути скориговані або згорнуті, якщо РФ надовго «випаде» з пілотованих запусків.
Кожен новий технологічний провал РФ у космосі – це не тільки внутрішній удар по «роскосмосівському» міфу, а й сигнал партнерам: Росія перестає бути навіть проблемним, але корисним гравцем, і перетворюється на джерело ризиків і невизначеності.
Європейський космос без Росії – і з Україною
На фоні аварії на Байконурі ЄС робить ставку на власний космос і поступово інтегрує в нього Україну.
Серед ключових тенденцій:
- Європейське космічне агентство просить у країн-членів помітно більший бюджет, у тому числі через розширення військової присутності європейських держав у космосі.
- ЄС активно розвиває програми Copernicus, Galileo, IRIS², GOVSATCOM, розглядаючи космос як частину загальної безпекової архітектури.
- Наприкінці жовтня 2025 року Євросоюз запропонував розпочати переговори про участь України в супутникових програмах – зокрема, у сфері захищеного урядового зв’язку та спільних спостережних місій.
Для України це означає:
- перехід від ролі «клієнта» (що купує послуги у Starlink, Maxar тощо) до ролі повноцінного учасника європейських космічних проєктів;
- можливість розвивати власні оборонні космічні технології в кооперації з ЄС: сенсори, супутникові платформи, програмне забезпечення, аналіз даних;
- поступову відмову від радянсько-російської технічної спадщини в галузі космічних і ракетних технологій.
На символічному рівні маємо різкий контраст:
- Росія – втрачає дієздатний старт для пілотованих польотів;
- ЄС – нарощує бюджет, створює оборонні космічні інструменти, підтягує Україну до своїх програм.
Це ще один доказ того, що майбутнє України – в європейському, а не в пострадянському космосі.
Байконур як дзеркало імперського занепаду
Байконур – це не просто космодром. Це частина імперського міфу:
- місце старту Гагаріна;
- символ «випередження Заходу» у 1960-х;
- елемент легітимації Росії як «спадкоємиці СРСР» у космосі.
Сьогодні ця картинка розсипається:
- Росія орендує радянський космодром у незалежного Казахстану;
- власний космодром «Східний» будують зі скандалами, затримками й кримінальними справами;
- останній робочий старт для пілотованих місій не витримує штатного запуску й частково руйнується.
На цьому тлі пафосні мультики про «суперзброю з космосу» виглядають контрастно із реальністю, де немає навіть гарантованого майданчика, щоб запустити людину на орбіту.
Аварія на Байконурі – це не просто «технічний інцидент» і не лише черговий провал російського ВПК. Це символічний рубіж:
- уперше з часів Гагаріна Росія опинилася в ситуації, коли не може самостійно гарантувати пілотовані пуски;
- Західні партнери вже давно підстрахувалися власними рішеннями – від Crew Dragon до європейських космічних програм;
- Для України відкривається унікальне вікно можливостей увійти в європейський космічний простір, тоді як російський «людський космос» фактично поставлено на паузу через інцидент на Байконурі.
Як швидко РФ зможе відновити старт 31/6 – питання часу й ресурсів. Але чи зможе вона відновити свою роль у глобальному космосі – питання набагато глибше. І відповідь на нього дедалі більше схиляється не на її користь.
За матеріалами biz.liga.net
