«Бабуся померла», — повідомили телефоном з гестапо керівнику підставних диверсантів, і у Європі закрутився маховик Другої світової війни. Вона розпочалася 1 вересня 1939 року і тривала шість років — до 2 вересня 1945-го.
31 серпня 1939 року о 16:00 у номері штурмбанфюрера СС Альфреда Науйокса, який вже три тижні жив у розкішному готелі Haus Oberschlesien міста Ґляйвіц, пролунав телефонний дзвінок. Він підняв слухавку і почув високий голос: «Негайно передзвоніть!» Науйокс одразу набрав номер ад’ютанта шефа гестапо Рейнхарда Гейдріха. «Бабуся померла», — пролунав у слухавці пароль. Це означало, що до 20:00 Науйокс зі своїми людьми мав захопити місцеву радіостанцію.
Штурмбанфюрер ще 10 серпня прибув до Ґляйвіца, повз який тоді зі сходу проходив німецько-польський кордон. Тут готель Haus Oberschlesien тимчасово став штабом гестапо Третього рейху. Сюди вселився Рейнхард Гейдріх і викликав до себе регіональних керівників свого відомства з поближніх міст.
«Фюреру потрібен привід для війни», — пояснив Гейдріх підлеглим мету їхнього відрядження до Ґляйвіца. Йшлося про захоплення Польщі.
Шеф гестапо представив колегам план, який він розробив ще торік для провокацій на кордоні з Чехословаччиною. Сценарій не був оригінальним — багато спецслужб світу використовували цей хід, умовно знаний як «фальшиві прапори»: диверсанти армії країни-агресора, одягнені у форму противника або в цивільний одяг, інсценують напад на свою ж територію. У відповідь «постраждала» сторона, як відплату, починає вторгнення.
Гейдріх виклав деталі операції. Тоді шеф гестапо поближнього міста Оппельн Емануель Шефер зауважив: мовляв, одразу буде помітно, що все шито білими нитками. «Коли підуть танки, про це більше ніхто не згадає», — загарчав у відповідь Гейдріх. Мета операції — дати поживу для гнівних заміток у німецьких газетах: вони і пояснять населенню Рейху причину війни, заодно показавши Англії і Франції, що німці напали не першими.
В ті дні, коли у Ґляйвіці розробляли операцію-провокацію, в Москві і Берліні чимдуж готувалися до підписання договору про ненапад — пакту Молотова-Ріббентропа, який дав відмашку найкровопролитнішій війні в історії.
Німці готували одразу кілька збройних провокацій за участю переодягнених у польську військову форму бійців спецслужб Рейху. Німецький історик Гайнц Гьоне стверджував, що в день підписання договору з Москвою Гітлер заявляв про готовність послати кілька рот вермахту на польський кордон, щоб розіграти «польський напад». В оточенні фюрера нарікали: коли вождь Рейху був рішуче налаштований, то легковажив елементарною секретністю.
До середини серпня наказом Гітлера гестапо відкрило доступ до секретних речових складів вермахту. Розповідаючи про це, Гьоне послався на запис у щоденнику відомчої групи абверу від 17 серпня 1939 року.
Путину плевать на своих солдат
Гітлер доручив голові абверу адміралу Вільгельму Канарісу надати 250 комплектів польського обмундирування. Разом із польською зброєю і солдатськими книжками вони прибули до містечка Бернау на північ від Берліна. Там на базі СС і проходили репетиції нічного «нападу польських військ».
Більшість статистів отримали польські мундири, карабін і по 30 патронів до нього. Окремим групам призначалася роль «польських партизан». «Одяг у цих хлопців був: зелена сорочка, цивільні піджаки і брюки різного кольору», — розповідав учасник тих подій молодший офіцер СС Йосиф Гржимек.
Спочатку Гітлер планував атакувати Польщу через три дні після підписання пакту з Москвою — 26 серпня. Але текст виступу фюрера, де він згадав про костюмований «напад поляків на німців», потрапив до Льюїса Лочнера, керівника бюро американської інформагенції Associated Press у Берліні. А той передав документ у британське посольство.
Вже ввечері 25 серпня з Лондона прийшло повідомлення: між Англією і Польщею укладено договір про взаємодопомогу. Аналогічний союз Варшава підписала з Парижем за три місяці до цього.
«Все скасувати! Терміново Браухіча до мене! — дізнавшись про це, закричав Гітлер начальнику генштабу Вільгельму Кейтеля. — Мені потрібен час для переговорів».
Так зірвалася перша спроба спровокувати конфлікт із Польщею. Вдалася друга, яку виконав Науйокс.
У його команді було п’ять агентів і перекладач. Вони вже знали, що саме їм належить підняти один із «фальшивих прапорів» — захопити на кілька хвилин радіовежу біля Ґляйвіца і повідомити слухачам щось польською. До ефіру мали потрапити і звуки реального бою.
Однак потрібна була ще й картинка — фотодокази злочинних намірів поляків. «Подібні залізні докази польського нападу необхідні не тільки для іноземної преси, а й для німецької пропаганди», — казав Гейдріх. Словом, потрібні були реальні трупи. Це завдання шеф гестапо поклав на свого майбутнього наступника Генріха Мюллера. За розпорядженням останнього в концтаборі Заксенгаузен смертельними ін’єкціями вбили кілька десятків в’язнів.
Ця операція теж мало не зірвалася, але вже не через Гітлера. Команда Науйокса легко оволоділа двома будиночками з генераторами біля підніжжя вежі. Однак виявилося, що пристрої з мікрофонами для виходу в ефір знаходилися за чотири кілометри від захоплених об’єктів. А вантажівки Мюллера з трупами були вже мало не на місці.
Радіостанція в Ґляйвіці (зараз Ґлівіце), захоплення якої спецслужби Третього рейху інсценізували для створення приводу до масштабного вторгення в Польщу / Фото: Bundesarchiv
Наляканий до смерті сторож вежі показав «штормовий мікрофон», за яким радіостанція в разі наближення бурі зазвичай сповіщала слухачів про негоду. Науйокс дістав підготовлений текст, який мали зачитати «польські терористи», і через кілька хвилин тисячі німців цього регіону почули по радіо стрілянину і вигуки польською мовою.
Вистава тривала всього чотири хвилини. Хоча замість змістовного повідомлення у мікрофон вдалося сказати лише фразу: «Увага, Ґляйвіц! Радіостанція знаходиться у польських руках».
Подібний напад стався і на митний пункт неподалік від станції. Там ряжені терористи побачили на землі трупи «поляків». Офіцер СС Гржимек згадував пізніше: «Присівши, я вгледів кілька людей у польській військовій формі, які нерухомо лежали на землі… У всіх голови були налисо поголені. Я вирішив, що це хтось із наших товаришів. Але спробував підняти одне з тіл і зрозумів, що маю справу із закляклим трупом».
Усього через кілька годин, о 04:45 1 вересня 1939 року, війська вермахту, що стояли по всьому периметру німецько-польського кордону, рушили на схід.
Літаки люфтваффе вже бомбили Варшаву, а Völkischer Beobachter, партійна газета нацистів, вийшла із заголовком Польські заколотники перейшли німецький кордон. Повідомлялося, що жахливий злочин у Ґляйвіці «очевидно був сигналом для початку нападу польських партизан на німецьку територію». Інші газети Німеччини також віддзвонили це повідомлення. А деякі навіть розповіли, що бойові дії тривають і досі.
Виступаючи в Рейхстагу 1 вересня, Гітлер заявив, що минулої ночі на кордоні відбулося 14 сутичок, зокрема три великих. Ріббентроп повідомив французькому послу, що польська армія у трьох місцях перейшла імперський кордон. Герман Ґерінг, якого Гітлер вже називав своїм наступником, розповідав шведському послу Біргеру Далерусу: «Війна вибухнула через те, що поляки здійснили напад на радіостанцію в Ґляйвіці».
Нуайокс пережив війну — в жовтні 1944-го він потрапив до американського полону і на Нюрнбергському процесі докладно розповів про спецоперацію у Ґляйвіці. Однак безпосередніх її організаторів вже не було. Гейдріх загинув від бомбового вибуху ще 1942-го в Празі, а Мюллер в останні дні війни безслідно зник.
Подробиці провокації мало не по хвилинах розписали всі газети. Щоправда, більшість колишніх прихильників Гітлера ще довго були переконані: поляки надто зухвало поводилися в 1939-му, тому «справедлива відсіч» з боку Рейху 1 вересня була цілком необхідною. Про це повідомляв британський психіатр Генрі Дікс, який досліджував стан повоєнного суспільства Німеччини.
Навіть переконливе викриття провокації не пробило обшивку нацистською пропагандою.
За матеріалами nv.ua
