Країни Балтійського моря готують спільну групу швидкого реагування на дрони та гібридні атаки, а Швеція направляє Gripen і корвет Visby для захисту Фінляндії. На перший погляд це дві окремі новини. Насправді вони показують значно більшу зміну: НАТО поступово перетворює Балтійський регіон на єдиний простір виявлення, класифікації та перехоплення повітряних і морських загроз. Війна росії проти України — і особливо далекобійна дронова кампанія Києва — стала одним із головних каталізаторів цього процесу.

28 серпня практично одночасно з’явилися дві новини, які добре описують те, як змінюється система безпеки на півночі Європи.

У німецькому Фленсбурзі представники країн Балтійського моря обговорили створення оперативної групи для швидкого реагування на дрони та інші гібридні загрози. Німеччина пропонує насамперед різко прискорити обмін інформацією між державами, щоб підозрілий безпілотник, корабель або інцидент із критичною інфраструктурою переставав бути проблемою лише тієї країни, над якою або біля якої його помітили.

Того самого дня Фінляндія і Швеція оголосили про значно практичніший крок. Шведські винищувачі JAS 39 Gripen і корвет класу Visby залучатимуться до контролю та захисту фінської території щонайменше до кінця 2026 року. За необхідності Швеція готова додати радари, наземні системи ППО та інші засоби боротьби з дронами, а окремі шведські підрозділи можуть переходити під фінське оперативне командування.

Це вже більше, ніж чергова серія навчань НАТО.

На північному фланзі формується багаторівнева система, в якій національні радари, винищувачі, кораблі, наземна ППО, військові штаби, поліція та служби захисту критичної інфраструктури дедалі тісніше з’єднуються в одну мережу.

І одна з головних причин — дрони.

Вісім країн навколо Балтики хочуть бачити одну картину загроз

Ініціатором нового механізму виступив міністр внутрішніх справ Німеччини Александер Добріндт.

Формально йдеться про країни НАТО, які мають вихід до Балтійського моря: Данію, Естонію, Фінляндію, Німеччину, Латвію, Литву, Польщу та Швецію. Росія також є балтійською державою, але очевидно не входить до цього безпекового формату. На зустрічі у Фленсбурзі були присутні й представники Ірландії.

Головний задум поки доволі простий: створити механізм, який дозволить країнам миттєво обмінюватися інформацією про підозрілі інциденти і доступними засобами реагування.

Тобто якщо безпілотник помічають над Фінською затокою, далі він рухається у напрямку Естонії або Швеції, а його походження незрозуміле, інформація про маршрут не повинна проходити через довгий ланцюг дипломатичних чи міжвідомчих погоджень.

Те саме стосується кораблів, підводної інфраструктури, кібератак або диверсій.

Добріндт прямо говорить про загрози в повітрі, на воді, під водою, у кіберпросторі та щодо критичної інфраструктури. Окремою темою Фленсбурга став російський тіньовий флот.

Тому називати майбутній механізм лише «протидроновою групою» дещо спрощено. Дрони зараз є найбільш помітним каталізатором, але концепція ширша — швидке регіональне реагування на гібридні загрози.

Водночас важливе застереження: повністю сформованої нової організації ще немає. Публічно не оголошені її штаб, чисельність, бюджет, постійне командування чи детальні правила застосування сили.

Тобто Балтійські країни не створили нове «міні-НАТО». Поки вони будують механізм, який має ліквідувати одну з головних слабкостей нинішньої системи — затримку між виявленням незрозумілого об’єкта та колективним розумінням, що саме відбувається.

Чому старої системи стало недостатньо

До недавнього часу логіка оборони повітряного простору Балтики була відносно зрозумілою.

Є російський військовий літак. Його бачать радари. Якщо він наближається до повітряного простору НАТО або порушує правила польотів, піднімаються винищувачі Baltic Air Policing, ідентифікують його та супроводжують.

Дрони зламали цю модель.

Невеликий безпілотник може:

• летіти на дуже малій висоті;
• мати слабку радіолокаційну сигнатуру;
• постійно змінювати маршрут;
• втратити навігацію через РЕБ;
• бути російським, українським, комерційним або диверсійним;
• нести вибухівку;
• або взагалі використовуватися як провокація.

Ідентифікація стає не менш важливою, ніж саме знищення.

Це особливо гостро проявилося у 2026 році.

Під час української кампанії ударів по російських балтійських портах і нафтовій інфраструктурі окремі українські або ймовірно українські далекобійні дрони потрапляли до повітряного простору Фінляндії, Естонії, Латвії та Литви.

Reuters повідомляв, що у багатьох випадках Київ і балтійські держави визнавали українське походження апаратів, але пов’язували відхилення маршрутів із російським глушінням або підміною навігаційних сигналів. Росія це трактувала інакше та звинувачувала балтійські держави у сприянні українським операціям — що вони і Україна заперечували.

Тобто виникла принципово нова проблема:

НАТО необхідно захищати свою територію, не допомагаючи водночас росії нейтралізувати українську далекобійну кампанію і не дозволяючи Москві використовувати випадкові інциденти для політичних провокацій.

Саме для цього критично важливо бачити не окрему точку на радарі, а всю історію руху об’єкта.

Gripen переходять від союзницьких навчань до захисту фінської території

Найпоказовішою частиною нової архітектури є домовленість між Швецією та Фінляндією.

Фінляндія має 1340 км кордону з росією і після вступу до НАТО стала найдовшою ділянкою безпосереднього сухопутного кордону Альянсу з РФ.

Тепер частину навантаження з контролю цього напрямку братиме на себе Швеція.

За даними фінських та шведських військових, до операції можуть залучатися:

• JAS 39 Gripen — для повітряного спостереження, ідентифікації та за потреби перехоплення цілей;
• корвети класу Visby — для морського спостереження та боротьби з безпілотними загрозами у Балтійському морі;
• радари та наземні засоби ППО і C-UAS — якщо ситуація вимагатиме додаткового посилення.

Операція розпочинається восени і співпраця у сфері контролю територіальної цілісності триватиме щонайменше до кінця 2026 року.

Особливо важливий інший пункт: шведські сили за потреби можуть виконувати завдання під фінським командуванням.

Для військової інтеграції це набагато важливіше, ніж сама присутність кількох винищувачів.

Йдеться про поступове стирання межі між поняттями «фінська оборона» і «шведська оборона».

Шведська сторона фактично формулює це саме так: російський кордон Фінляндії одночасно є кордоном безпеки всього Північного регіону, Європи й НАТО.

Шведські війська вже інтегруються у фінський напрямок

Розгортання Gripen не виникло з нуля.

У червні 2026 року Швеція стала рамковою державою нового угруповання НАТО Forward Land Forces Finland — FLF Finland.

Шведський батальйон чисельністю приблизно 600 військових становить його ядро. За необхідності контингент можна збільшити приблизно до 1200 осіб. Багатонаціональний штаб працює у Рованіємі, а основні шведські сили попередньо розміщені у Бодені, звідки можуть швидко посилити північ Фінляндії.

Отже, формується одразу трикутник:

суша — FLF Finland;
повітря — Gripen і ППО;
море — Visby та балтійські морські сили НАТО.

Це вже схоже не на ситуативну допомогу союзникові, а на створення спільної оперативної зони.

RBS 70 NG: навіщо Фінляндії ще одна система ППО

Паралельно Фінляндія замовила у Saab нову партію комплексів RBS 70 NG.

Вартість першого замовлення становить 1,2 млрд шведських крон, або приблизно €108 млн; Reuters перераховував суму приблизно у $126 млн. Контракт дозволяє Фінляндії надалі дозамовляти системи, навчання, запасні частини та обладнання для обслуговування.

RBS 70 NG — система малої дальності.

Її цінність у нинішній ситуації полягає не в тому, що вона замінює винищувачі чи великі комплекси ППО. Навпаки — вона займає нижній ешелон.

Saab вказує на:

• лазерне наведення;
• автоматичний супровід цілі;
• роботу вночі;
• підвищену стійкість до радіоелектронного придушення.

Фінляндія використовує попереднє покоління RBS 70 ще з 2008 року.

Логіка очевидна.

Піднімати Gripen для кожного дешевого дрона — дорого. Використовувати дорогі ракети середньої або великої дальності — також.

Тому сучасна протидронова оборона має будуватися шарами:

радари та пасивні сенсори → ідентифікація → РЕБ → дешеві перехоплювачі → ППО малої дальності → винищувачі для складніших загроз.

Саме такий багатошаровий підхід Україна змушена була виробити під час війни, і тепер схожу проблему вирішують держави НАТО.

Насправді Балтика вже має кілька «щитів»

Нова оперативна група у Фленсбурзі не замінюватиме структури НАТО. Вона накладається на цілу систему, створену протягом останніх двох років.

1. Commander Task Force Baltic

З жовтня 2024 року у Ростоку працює Commander Task Force Baltic — CTF Baltic.

Це багатонаціональний морський штаб під керівництвом Німеччини. Він цілодобово формує спільну картину ситуації в Балтійському морі та здатний командувати силами НАТО в мирний час, під час кризи або війни.

У штабі беруть участь ті самі вісім балтійських союзників — Німеччина, Данія, Естонія, Фінляндія, Латвія, Литва, Польща та Швеція.

2. Baltic Sentry

Після серії пошкоджень кабелів і трубопроводів у січні 2025 року НАТО запустило Baltic Sentry.

До місії залучили фрегати, морську патрульну авіацію, безпілотні морські системи та національні засоби спостереження.

Головна мета — захист підводної інфраструктури й швидке виявлення підозрілої діяльності.

3. Task Force X-Baltic

У 2025 році НАТО випробувало в Балтійському морі ще один компонент — Task Force X-Baltic.

Під час експериментів союзники протестували близько 70 повітряних і морських безпілотних систем, намагаючись створити постійне дешевше спостереження за величезною акваторією.

У лютому 2026 року ті самі вісім балтійських членів НАТО домовилися прискорити спільне придбання нових технологічних систем для морських операцій.

4. Eastern Sentry

Після порушень повітряного простору НАТО російськими дронами у вересні 2025 року Альянс запустив Eastern Sentry.

Ця система вже охоплює весь східний фланг і об’єднує винищувачі, гелікоптери, літаки спостереження, фрегати, наземну ППО та нові протидронові технології.

А влітку 2026 року НАТО оголосило ще й про намір інвестувати понад $40 млрд у протидронові спроможності протягом п’яти років та вп’ятеро збільшити кількість підготовлених операторів дронів до кінця 2027 року.

Отже, нова група у Фленсбурзі фактично закриває ще один пробіл — зв’язок між військовими структурами та національними органами внутрішньої безпеки.

Як може виглядати майбутня протидронова карта Балтійського регіону

Майбутня система може мати вигляд не як одна «стіна дронів», а як мережа вузлів.

Зона	Основні функції
Фінляндія	кордон із росією, радари, Gripen, RBS 70 NG, FLF Finland
Швеція	Gripen, Visby, Готланд, резерв сил для Фінляндії
Естонія	контроль Фінської затоки, повітряний коридор Санкт-Петербург — Балтика
Латвія	спостереження східного напрямку та повітряних маршрутів із РФ
Литва	Baltic Air Defence, район Калінінграда, Сувальський коридор
Польща	ППО, авіація, Калінінград, сухопутне забезпечення Балтії
Данія	Балтійські протоки, контроль виходу з Балтики
Німеччина	командний вузол CTF Baltic у Ростоку, політичний центр нової task force

Варто позначити окремі стратегічні точки :

Санкт-Петербург і Усть-Лугу; Приморськ; Калінінград; Готланд; Фінську затоку; Сувальський коридор; Росток; Данські протоки.

Саме навколо них перетинаються маршрути російської авіації, українських далекобійних операцій, тіньового флоту, критичних кабелів і логістичних шляхів НАТО.

Лейпциг показав іншу сторону проблеми

Є ще один тип дронової загрози, який не має нічого спільного з безпілотником, що випадково збився з маршруту.

На початку серпня в аеропорту Лейпциг/Галле знайшли дрон із вибухівкою поблизу українського вантажного літака Antonov.

Німецький уряд публічно говорив про можливу операцію «іноземних сил», однак офіційно росію винною не назвав. Німецькі медіа з посиланням на джерела у сфері безпеки повідомляли про паралелі з попередніми диверсійними операціями; американські розвіддані, за повідомленнями медіа, також вказували на можливий російський слід. Москва причетність заперечує.

І саме тут стає зрозуміло, навіщо міністерствам внутрішніх справ власна система координації.

Військовий радар може побачити дрон.

Але встановити:

хто його купив, хто модифікував, звідки його запустили, які вибухові речовини використали, чи є ДНК на корпусі, чи пов’язаний оператор із попередньою диверсією, —

це вже робота поліції та спецслужб.

Новий балтійський механізм має з’єднати ці два світи.

Найскладніше питання — що робити з українськими дронами

Саме тут майбутній механізм безпосередньо торкається України.

Київ завдає дедалі більше далекобійних ударів по російській військовій, нафтовій і логістичній інфраструктурі. Особливо складною географією є район Фінської затоки.

Щоб атакувати об’єкти біля Санкт-Петербурга, Усть-Луги чи Приморська, безпілотники повинні проходити через середовище, буквально затиснуте між повітряним простором НАТО.

Достатньо відхилення маршруту на десятки кілометрів — і апарат уже може опинитися над Естонією або Фінляндією.

А російське застосування РЕБ робить такі відхилення ще більш імовірними.

Тому країнам НАТО потрібно одночасно вирішити чотири завдання:

• не допустити удару по своїй території;
• не переплутати випадковий український дрон із російською атакою;
• не допустити російської операції під чужим прапором;
• не перетворити НАТО на інструмент прикриття російських стратегічних об’єктів.

Це надзвичайно тонкий баланс.

Чи почне НАТО отримувати маршрути українських дронів

Теоретично нова система створює для цього технічні передумови.

Наприклад, заздалегідь передані ознаки польоту або окремі параметри могли б дозволити союзникам швидше зрозуміти, що певний об’єкт, який прямує з території росії в бік Балтії, є українським апаратом, що втратив маршрут.

Але важливо відокремлювати можливість від факту.

Станом на зараз немає публічно оголошеної угоди, за якою Україна передавала б восьми балтійським членам НАТО детальні маршрути своїх далекобійних ударних дронів.

Це й зрозуміло: така інформація є надзвичайно чутливою і потенційно може розкрити росії способи українського планування операцій.

Реалістичніший варіант — створення системи швидкої деconfliction, тобто розведення військових операцій і попередження після виникнення нестандартної ситуації.

Не обов’язково повідомляти союзникам увесь маршрут удару. Іноді достатньо швидко підтвердити тип апарата, напрямок його первинного завдання або факт втрати контролю.

Інша загроза — російський false flag

Для НАТО ця проблема потенційно навіть небезпечніша.

Якщо росія отримає український далекобійний безпілотник, вона теоретично може використати його для провокації проти об’єкта на території НАТО.

Литва вже публічно попереджала про такий ризик.

У цьому випадку головне питання буде не «чи збивати дрон».

Головне питання:

хто його запустив?

Саме тому Балтія переходить від класичної ППО до системи, яку правильніше називати air-domain attribution — встановлення походження та контексту повітряної загрози.

Для цього потрібна не одна ракета, а масив даних:

• траєкторія;
• час появи;
• радіоелектронна обстановка;
• телеметрія;
• залишки апарата;
• серійні номери компонентів;
• супутникові дані;
• розвідка;
• інформація сусідніх держав.

Чим більше держав бачать одну картину одночасно, тим важче створити переконливу провокацію.

Змінюються і правила перехоплення

Ще одна важлива тенденція 2026 року — перехід НАТО від моделі Air Policing до реальної Air Defence.

За даними Reuters, у липні місію Baltic Air Policing було посилено до повітряної оборони, що розширює можливості винищувачів не лише ідентифікувати та супроводжувати цілі, а й нейтралізувати реальну загрозу.

Ця зміна багато говорить про нову реальність.

Система, створена після вступу Балтійських країн до НАТО у 2004 році, була переважно мирною поліцейською місією.

Тепер над регіоном можуть одночасно перебувати:

• російські військові літаки;
• російські розвідувальні дрони;
• українські далекобійні БПЛА;
• цивільні квадрокоптери;
• дрони контрабандистів;
• розвідувальні апарати НАТО;
• безпілотники, що використовуються для диверсій.

Винищувачу вже недостатньо просто підлетіти й подивитися на бортовий номер.

Чому саме Швеція стає ключовою країною

Після вступу Швеції до НАТО стратегічна географія Балтійського моря змінилася радикально.

Майже все його узбережжя, крім російських районів Санкт-Петербурга та Калінінграда, контролюють держави НАТО.

Особливо важливий Готланд.

Острів розташований практично посеред Балтійського моря і дозволяє контролювати повітряні та морські маршрути між Швецією, Балтійськими державами та Калінінградом.

Одночасно шведська територія стала головним тиловим коридором для посилення Фінляндії та Балтії.

Саме тому Стокгольм поступово переходить із ролі держави, яка обороняє себе, у роль регіонального постачальника безпеки.

Шведські війська очолюють FLF Finland.

Gripen патрулюватимуть Фінляндію.

Visby працюватимуть у Балтійському морі.

Шведська промисловість постачає Фінляндії RBS 70 NG.

Ці рішення взаємопов’язані.

Що реально змінюється для НАТО

Нова балтійська модель складається вже не з окремих національних армій, а з декількох накладених одна на одну мереж.

Перша — сенсорна.
Національні радари, AWACS, кораблі, супутники, безпілотники та берегові датчики повинні створювати єдину картину.

Друга — командна.
CTF Baltic, Eastern Sentry, FLF Finland і національні штаби отримують дедалі більше можливостей діяти спільно.

Третя — вогнева.
Gripen, наземна ППО, морські комплекси й C-UAS можуть підбирати засіб перехоплення відповідно до типу загрози.

Четверта — правоохоронна.
Поліція та спецслужби мають швидко встановлювати походження дронів і диверсій.

П’ята — технологічна.
NATO Task Force X, морські дрони, ШІ та автоматизована обробка сенсорної інформації повинні здешевити постійне спостереження.

Саме п’ять цих рівнів і формують те, що умовно можна назвати балтійською протидроновою мережею.

Головний результат: Балтія стає одним театром операцій

До російського повномасштабного вторгнення оборона Північної Європи значною мірою була поділена на національні сегменти.

Фінляндія обороняла Фінляндію.

Швеція — Швецію.

НАТО захищало Балтійські держави.

На морі діяли окремі національні флоти.

Ця конструкція швидко зникає.

Фінляндія і Швеція вступили до НАТО. Німеччина створила багатонаціональний морський штаб у Ростоку. З’явилися Baltic Sentry та Eastern Sentry. Швеція очолила передові сухопутні сили НАТО у Фінляндії. Тепер країни регіону намагаються об’єднати ще й протидію дронам та гібридним атакам.

Ключова зміна полягає не в появі конкретного Gripen, корвета або RBS 70 NG.

Вона полягає в іншому:

військові планувальники дедалі менше розглядають Балтійське море як набір окремих держав і дедалі більше — як один театр операцій.

І війна в Україні пришвидшує цей процес.

Українські далекобійні удари показали, наскільки проникним став повітряний простір навколо Балтики. Російська РЕБ показала, наскільки легко маршрут дрона може змінитися. Диверсії та інцидент у Лейпцигу продемонстрували, що дешевий безпілотник може бути інструментом гібридної операції далеко від фронту.

Тому наступний етап протидронової війни у Європі — це вже не лише питання, чим збити дрон.

Це питання, хто першим його побачить, хто визначить його походження, хто передасть інформацію сусідам, хто ухвалить рішення і хто матиме право натиснути кнопку.

Саме цю систему країни Балтійського моря зараз і починають будувати.