Візит короля Швеції Карла XVI Густава до Львова 17 квітня 2026 року став подією, значення якої виходить далеко за межі дипломатичного протоколу. Для України це був не просто приїзд іноземного монарха і не просто ще один символічний жест солідарності. Це був сигнал про те, що шведська підтримка переходить у ще більш стратегічну фазу: від політичної й гуманітарної допомоги — до розмови про довгострокову перебудову української системи безпеки, включно з посиленням бойової авіації літаками Gripen. Українська сторона прямо пов’язала цей візит із темою майбутнього флоту бойових літаків шведського виробництва, а сам Зеленський дав зрозуміти: Київ розраховує, що вже цього року українські пілоти можуть розпочати навчання на Gripen.
Але головне тут навіть не в самому слові Gripen. Важливіше інше: Швеція дедалі чіткіше входить до вузького кола країн, які допомагають Україні не лише вистояти зараз, а й формувати силову архітектуру майбутнього. І якщо ще у 2023–2024 роках шведська участь сприймалася насамперед як постачання зброї, ППО, артилерії, бронетехніки й гуманітарної допомоги, то у 2025–2026 роках мова вже йде про набагато глибший формат — спільне планування повітряних спроможностей, оборонно-промислову кооперацію та, можливо, участь у створенні нового українського авіаційного ядра.
Чому цей візит справді історичний
Шведський уряд прямо назвав поїздку Карла XVI Густава до Львова демонстрацією “сильної підтримки України”, а міністерка закордонних справ Марія Мальмер Стенергард наголосила, що це перший візит монарха до України від початку повномасштабної війни. Українська сторона, своєю чергою, підкреслила: це лише другий візит шведського короля до України з часу відновлення незалежності і перший — від початку російської агресії. Саме тому ця поїздка має не лише дипломатичну, а й історичну вагу: вона фіксує особливий рівень довіри між Києвом і Стокгольмом.
Особливо промовистим є те, що король прибув не сам, а разом із міністеркою закордонних справ і урядовою делегацією. Це означає, що Швеція не прагнула обмежити візит лише символікою — навпаки, його було наповнено конкретним політичним і безпековим змістом. Офіційний Стокгольм прямо заявив, що делегація хоче обговорити перебіг війни, гуманітарну ситуацію та перспективи справедливого і тривалого миру. Отже, королівський рівень тут працює як підсилювач державної стратегії, а не як церемоніальна надбудова.
Спільне вшанування пам’яті загиблих українських воїнів на Марсовому полі Личаківського кладовища стало не просто обов’язковою частиною протоколу. Воно показало, що Швеція демонструє підтримку Україні не тільки в логіці допомоги “жертві агресії”, а й у логіці пошани до народу, який воює за себе і водночас стримує силу, що загрожує всій Європі. Саме через такі жести держави переводять підтримку з площини співчуття у площину союзництва.
Чому саме Швеція є для України настільки важливою
Під час зустрічі Зеленський наголосив, що Швеція входить до п’ятірки найбільших донорів української армії та населення. Ця теза не виглядає дипломатичним перебільшенням. За даними уряду Швеції, від початку повномасштабного вторгнення загальний обсяг шведської підтримки України сягнув приблизно 128 млрд шведських крон, із яких близько 103 млрд припадає на військову допомогу, а 24,7 млрд — на цивільну та гуманітарну. Окремо Швеція заклала довгострокову рамку військової підтримки на 2026–2027 роки обсягом 80 млрд крон.
Саме в цій цифрі — один із ключів до розуміння шведської ролі. Йдеться не про ситуативні пакети, а про модель допомоги, яка дає Україні хоча б мінімальну передбачуваність. Для країни, що воює третій рік у режимі виснаження, це критично важливо: не меншою проблемою за нестачу ресурсів є невизначеність щодо майбутніх поставок. Швеція, на відміну від багатьох партнерів, дедалі частіше працює не від кризи до кризи, а в логіці багаторічного планування.
При цьому підтримка не зводиться лише до озброєнь. У лютому 2026 року Швеція оголосила новий енергетичний пакет на 1 млрд крон, із яких 600 млн спрямовуються до Ukraine Energy Support Fund, а 400 млн — через ПРООН. Наприкінці березня уряд Швеції також затвердив ще один пакет на 240 млн крон, значною мірою орієнтований на гуманітарні потреби та підтримку дітей. Це показує важливу особливість шведського підходу: Стокгольм розглядає війну не лише як фронтову проблему, а як випробування стійкості всієї держави — від армії до енергетики, від соціальної сфери до шкільного харчування.
Gripen: чому ця тема набагато важливіша, ніж здається
У публічному вимірі головною сенсацією львівської зустрічі стала саме тема шведських винищувачів Gripen. Зеленський прямо заявив про зацікавленість України в посиленні Повітряних сил цими літаками, а також про надію, що українські пілоти почнуть навчання вже цього року. Це дуже важливий сигнал: він означає, що тема Gripen більше не існує на рівні абстрактного бажання Києва — вона вже перейшла у фазу практичної підготовки.
Водночас важливо розрізняти політичний намір і вже ухвалене рішення. Станом на 19 квітня 2026 року офіційного рішення про передачу Україні літаків Gripen ще не оголошено. Але йдеться вже не про нульову стадію. У жовтні 2025 року Зеленський і прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон підписали лист про наміри щодо співпраці у сфері розвитку повітряних спроможностей, який сам Зеленський назвав першим документом, що відкриває шлях до отримання Україною “серйозного флоту” Gripen. Reuters тоді писав про потенційний експорт до 150 літаків.
Це означає, що львівська розмова з королем — не старт процесу, а його політичне продовження. У жовтні 2025 року було відкрито рамку. У лютому 2026 року Saab і “Українська оборонна промисловість” підписали меморандум про співпрацю в авіації та повітряному спостереженні. У квітні 2026 року Київ уже публічно говорить про початок навчання пілотів. Така послідовність свідчить: формується довгий ланцюг — від політичної згоди до підготовки кадрів, від міжурядової рамки до промислової взаємодії.
Читайте також: “Шведський оборонний гігант планує виробляти системи ППО в Україні”
Чому Gripen може бути дуже зручним саме для України
У випадку з українською авіацією значення має не лише бойова ефективність літака, а й здатність країни реально його експлуатувати під час війни. Саме тут Gripen виглядає особливо привабливим. Gripen – багатоцільовий винищувач четвертого покоління, дешевший за низку сучасніших платформ, здатний виконувати завдання повітряного бою, ударів і розвідки. Водночас ця машина відома своєю адаптованістю до складних умов експлуатації: вона може працювати з відносно грубих або коротких смуг, а переозброєння і підготовка до нового вильоту займають лише 10–20 хвилин.
Для України це не другорядна технічна деталь, а майже стратегічна перевага. Росія постійно намагається вражати аеродромну інфраструктуру, а українська авіація від початку великої війни змушена діяти в умовах розосередження, швидкого маневру і постійної загрози ракетних ударів. Літак, який може оперувати не тільки з класичних великих баз, а й із більш “жорсткої” інфраструктури, потенційно краще підходить до української реальності, ніж системи, які потребують більшого рівня аеродромної “комфортності”. Це вже не просто питання техніки — це питання виживання авіації під ударом. Підґрунтя для такого висновку дають характеристики Gripen та багаторічна шведська концепція розосередженого базування.
Ще одна перевага — співвідношення ціни, функціональності та темпів обслуговування. Для України, яка одночасно має витрачатися на ППО, артилерію, дрони, РЕБ, ракети і наземні війська, надто дорога авіаційна програма може стати непосильним тягарем. Gripen у цьому сенсі виглядає як компроміс між якістю і вартістю: не “дешева заміна”, а прагматичний варіант для держави, яка воює у виснажливій війні і змушена думати не лише про престиж платформи, а про темп її бойового використання.
Читайте також: “Чи зможуть шведські винищувачі Gripen перекрити домінування РФ у повітрі?”
Що реально стримує появу Gripen в Україні
Попри оптимістичні сигнали, головне обмеження залишається незмінним: гроші, строки і виробничі можливості. Швеція і Україна просуваються у питанні фінансування великої угоди, яка може включати до 150 Gripen E, а Стокгольм допускає фінансування через експортні кредити, рамки військової допомоги та, потенційно, кошти від заморожених російських активів. При цьому прем’єр Швеції називав угоду “дуже реалістичною”, але перші поставки — лише орієнтовно через три роки.
Це означає, що дискусія про Gripen має два рівні.
Перший — короткостроковий: навчання пілотів, технічних команд, планування інфраструктури, інтеграція озброєння, узгодження ролі Gripen у вже змішаному авіапарку України.
Другий — середньо- і довгостроковий: укладання великого контракту, фінансування, розгортання виробництва, можлива локалізація або принаймні елементи збірки й сервісу в Україні.
Саме тому тема Gripen одночасно є і про війну зараз, і про повоєнну архітектуру сили.
Окрема проблема — небо над Україною вже стає дедалі складнішим у сенсі сумісності платформ. Україна отримує і F-16, і Mirage, при цьому має власну спадщину радянських літаків, різні логістичні ланцюги, різне озброєння, різні навчальні стандарти. Додавання Gripen означає ще одну гілку підготовки та технічного обслуговування. З одного боку, це ускладнення. З іншого — диверсифікація, яка в умовах війни може бути перевагою: якщо один канал постачання або обслуговування просідає, інший може залишатися робочим. Це вже питання не тільки військове, а й стратегічно-логістичне.
Чому Швеція не просто “дає літаки”, а будує з Україною новий тип партнерства
У виступі Зеленського дуже важливою була ще одна думка, яка легко губиться за гучною темою Gripen: Україна готова ділитися зі Швецією власним досвідом і технологіями та поглиблювати співпрацю в оборонно-промисловій сфері. Це принципова зміна тону. Київ більше не говорить із партнерами лише мовою отримувача допомоги. Україна дедалі частіше говорить із ними мовою співвиробника безпеки.
Це виглядає особливо логічно саме з Швецією. Шведський оборонно-промисловий комплекс — один із найтехнологічніших у Європі, але Україна вже має унікальний бойовий досвід сучасної високої інтенсивності: масове застосування дронів, боротьба з крилатими й балістичними ракетами, адаптація авіації до ударів по інфраструктурі, швидка інновація під тиском фронту. Відтак партнерство Києва і Стокгольма — це не модель “донор — реципієнт”, а дедалі більше модель “виробник технологій — виробник бойового досвіду”. І саме така комбінація може бути надзвичайно цінною для Європи, яка готується до довшого періоду військової небезпеки. Підставою для цього висновку є і підписаний Saab–УОП меморандум, і шведський інтерес до довгострокової співпраці у сфері повітряних спроможностей.
Не менш важливо й те, що Швеція сама переживає фундаментальну зміну безпекової ідентичності. Після вступу до НАТО у 2024 році вона вже не є “нейтральною державою на півночі”, а повноцінним елементом нової європейської оборонної географії. У цій географії Україна і Швеція об’єктивно зближуються: одна країна стримує Росію на сході Європи, інша посилює північний фланг Альянсу та Балтійський регіон. І саме тому двостороння військова кооперація між Києвом та Стокгольмом має значення не лише для обох держав, а й для всієї осі Балтійське море — Чорне море.
Гуманітарний і енергетичний вимір: ще один доказ, що Швеція мислить системно
Ще одна важлива деталь зустрічі — окреме обговорення гуманітарної співпраці та допомоги енергетиці. Зеленський подякував королеві Сільвії за підтримку гуманітарних програм через Childhood Foundation, включно з Bring Kids Back UA та ініціативами першої леді щодо шкільного харчування. Це показує, що шведська участь в українській стійкості має не лише державний, а й суспільний, інституційний і навіть династично-гуманітарний рівень.
В енергетиці шведська роль теж є показовою. Енергетичний пакет на 1 млрд крон, оголошений у лютому, прямо спрямований на найнагальніші потреби генерації та ремонту зруйнованої інфраструктури. А в звітах Energy Community Швеція фігурує серед найбільших донорів Ukraine Energy Support Fund. Інакше кажучи, підтримка України для Стокгольма — це не лише ракети, радари й артилерія, а й трансформатори, генератори, запасні частини, тепло і функціонування критичної інфраструктури. У сучасній війні це не “додаткова допомога”, а одна з форм оборони держави.
Саме тому фраза про підготовку до наступної зими у переговорах із шведською стороною має не другорядне, а стратегічне значення. Росія давно зробила удари по енергетиці частиною своєї війни на виснаження. Отже, країна, яка допомагає Україні одночасно в небі, на землі і в енергетиці, фактично працює на стійкість українського тилу як продовження оборони фронту. Швеція дедалі чіткіше виконує саме таку роль.
Що означає ця зустріч у великій європейській політиці
У більш широкому вимірі львівська зустріч Зеленського і Карла XVI Густава — це маркер того, як змінюється сама Європа. Якщо ще кілька років тому багато західноєвропейських країн намагалися розводити теми підтримки України, власної безпеки і майбутнього європейської оборони, то тепер ці три сюжети дедалі більше зливаються в один. Україна вже не сприймається як окремий кризовий кейс “на сході”, а як центральний фронт європейської безпеки. А Швеція — одна з держав, які це зрозуміли особливо рано і діють відповідно.
Тема Gripen у цьому сенсі важлива ще й символічно. Адже якщо Україна справді перейде від обговорень до системної програми з цими літаками, це означатиме не просто нову закупівлю зброї. Це означатиме, що одна з найтехнологічніших держав Північної Європи готова вкладатися в довгу військову суб’єктність України. І це буде не допомога “до перемир’я”, а внесок у те, якою буде українська армія через 10–15 років. Саме так, до речі, описував жовтневу рамкову домовленість і прем’єр Крістерссон — як початок довгого шляху з амбіцією на десятиліття.
Візит короля Швеції до Львова став значно важливішим, ніж просто жест солідарності з країною, що воює. Він закріпив особливий статус шведсько-українських відносин, показав глибину політичної довіри й підсвітив новий етап співпраці — від пакетів допомоги до стратегічного конструювання майбутньої сили України. Швеція вже є одним із найщедріших і найпослідовніших партнерів Києва. Але тепер ідеться про щось більше: про можливе спільне формування повітряної, промислової та енергетичної стійкості України.
Gripen у цій історії — не просто літак. Це символ того, що Україна переходить від моделі екстреного отримання зброї до моделі довгого оборонного партнерства із державами, які готові думати не лише про те, як допомогти Києву вистояти сьогодні, а й про те, якою має бути українська сила завтра. І якщо ця лінія збережеться, то візит Карла XVI Густава до Львова увійде в історію не як красива дипломатична сцена, а як один із моментів, коли майбутня архітектура української безпеки стала видимою.
За матеріалами president.gov.ua
