Ескалація в Перській затоці б’є не по прямій торгівлі з Іраном, а по нафті, газу, логістиці, імпорту та цінах для всієї української економіки.
Нова ескалація на Близькому Сході б’є по Україні не прямою торгівлею з Іраном, а через значно небезпечніший ланцюг: нафта, газ, логістика, страхування суден, промислова сировина та ціни на імпорт. За оцінкою Forbes Ukraine, $140 млн щомісяця — це не весь масштаб втрат, а лише найнижчий рівень прямого удару по торговельному балансу України, спричиненого подорожчанням енергоносіїв.
Іншими словами: це не разовий збиток, а щомісячний штраф за дорожчу енергію в момент, коли українська економіка й так живе в режимі воєнної вразливості.
Чому проблема не в Ірані як торговому партнері
Безпосередньо торговельні відносини України з Іраном майже відсутні. За підсумком 2025 року загальний імпорт товарів з Ірану становив $17,5 млн, або лише 0,02% від загального імпорту товарів в Україну.
Майже всі імпортовані товари це продукція АПК – горіхи, фініки, інжир тощо. Єдина товарна група, де Іран входить у топ-3 імпортерів в Україну – це виноград, але його частка в імпорті з Ірану становить лише 7,5%, і навряд чи це вплине на цінову динаміку, ба більше, і товаром критичного імпорту виноград також назвати не можна.
Експорт в Іран взагалі на рівні статистичної погрішності – за підсумком 2025-го лише $49 000.
Отже, прямих ефектів від зривів торгівлі з Іраном не буде. Проте існує кілька непрямих, і доволі великих за масштабом.
Не нафтою єдиною. Під загрозою $1,5 млрд зовнішньоторговельного обороту
З іншими країнами Затоки, які мимоволі стали учасниками збройного конфлікту в Ірані, Україна має значно більш розвинені торговельні відносини.
Загальний обсяг зовнішньоторговельного обороту у 2025-му з Саудівською Аравією, ОАЕ, Іраком, Катаром, Кувейтом та Бахрейном становив $1,5 млрд.
У випадку більшості країн, окрім порівняно невеликих Бахрейна та Кувейта, Україна експортує більше, ніж імпортує. На щорічні $1,1 млрд експорту товарів припадає $420 млн імпорту, тобто чистий позитивний баланс торгівлі становить близько $700 млн. Доволі незвично в умовах величезного торгового дефіциту України.
Переважна більшість українського експорту до країн Затоки – це продукція АПК. Топ-3 товарів експорту: соняшникова олія – 40% від загального обсягу, мʼясо птиці – 18% та труби з чорних металів – 6%.
Натомість структура імпорту має чітку нафтову природу. Майже третина імпорту – це полімери етилену та пропілену. У 2025-му Україна їх імпортувала на більш ніж $120 млн. А перше місце за обсягами формує сировина для їхнього виробництва, тобто нафта: майже половина від загального обсягу імпорту, або майже $200 млн.
Саудівська Аравія контролює майже 40% імпорту поліпропілену в Україну та 14% поліетилену (друге місце в імпорту поліетилену після США). У 2025-му Україна імпортувала з Саудівської Аравії поліпропілену на $54,5 млн, поліетилену – на $51,5 млн.
Обидва матеріали активно використовуються у переробній промисловості, зокрема в пакуванні харчових продуктів. Отже, можливі перебої з постачанням упаковочного матеріалу для харчової промисловості та роздрібної торгівлі.
Ключові товари українського експорту під загрозою – соняшникова олія та курятина. Першими на це відреагували фінансові ринки, де ціна акцій найбільшого українського виробника курятини МХП просіла на 5,7% у перший торговий день після початку війни на Близькому Сході.
Менш відомі великі товарні групи значимих поставок у країни регіону – соки та сигарети. У 2025-му майже чверть (або $47,5 млн) українського експорту соків припадала на ОАЕ. І це майже на $6 млн більше, ніж до сусідньої Польщі. Водночас у Саудівську Аравію відправлено сигарет на $30,5 млн (30% від їхнього загального експорту), в Ірак – $18,4 млн (18%).
Проте логістично Україна має змогу продовжувати морську торгівлю з цими країнами, використовуючи порти Червоного моря та Оману. Тому ставити хрест на цих поставках зарано.
Ціновий ефект. Мінус $140 млн щомісяця
Ормузька протока — це не просто регіональний маршрут. За даними Міжнародного енергетичного агентства, у 2025 році через неї проходило в середньому 20 млн барелів нафти й нафтопродуктів на добу, тобто близько 25% світової морської торгівлі нафтою. Крім того, через неї йшло понад 110 млрд кубометрів LNG, що дорівнює майже п’ятій частині світової торгівлі скрапленим газом. Для більшості експортерів Затоки альтернативних маршрутів просто немає.
Саме тому навіть часткове або тимчасове блокування протоки автоматично означає:
- дорожчу нафту;
- дорожчий LNG;
- стрибок ставок фрахту;
- подорожчання страхування;
- нервову реакцію ринків і постачальників.
Для України це означає, що навіть без жодного прямого удару по нашій території рахунок за імпорт зростає буквально за кілька днів.
Якщо після ескалації конфлікту влітку минулого року до перекриття головної нафтової артерії світу –Ормузької протоки – не дійшло, на цей раз кораблі насправді зупинилися. Це найбільший удар по нафтовій логістиці з часів «танкерної війни» 1984–1988 років. А також по дуже важливих для сучасної світової енергетики поставках скрапленого природного газу (LNG), 20% світових поставок якого походить із Катару.
З 27 лютого нафта подорожчала на 11%, природний газ на газовому хабі TTF – у 1,5 раза.
Станом на 4 березня 2026 року ринок залишається в режимі шоку. Reuters повідомляє, що Brent торгувався біля $81,13 за барель, а впродовж дня підіймався до $84,48; нафта залишається волатильною через паралізоване судноплавство в Ормузькій протоці вже п’ятий день.
На старті кризи реакція була різкою: вже 2 березня Brent закрився на рівні $77,74, підскочивши за день на 6,68%, а ринки почали закладати ризик довшої війни й нового інфляційного удару.
Ще жорсткіше відреагував газ. За даними Reuters, європейський бенчмарк TTF у вівторок піднімався до 65,79 євро за МВт·год, що стало трирічним максимумом і більш ніж удвічі перевищило рівень попереднього тижня.
Для України це критично, бо ми купуємо енергію не “у вакуумі”, а в європейському ринковому контурі.
Окрім спроби перекриття Ормузької протоки погрозами торговим судам, страховики визнають маршрут як високоризиковий, прохід танкерів стає незастрахованим, що у більшості випадків унеможливлює їхнє проходження протокою.
Нафту ринок ще здатен частково перерозподіляти. З LNG ситуація жорсткіша. Reuters пише, що Катар оголосив force majeure на газовий експорт, а відновлення нормальних обсягів після зупинки може зайняти щонайменше місяць. Катар забезпечує близько 20% світового експорту LNG, і весь цей потік залежить від Ормузької протоки.
Це означає просту річ: якщо нафта — це удар по паливу, то газ — це удар по:
- європейській ціні енергії загалом;
- вартості імпортної електроенергії;
- витратах на балансування системи;
- закупівлях газу до сховищ;
- собівартості промисловості й теплокомуненерго.
Після атаки іранськими дронами 2 березня призупинив роботу Ras Tanura Refinery – один із найбільших нафтопереробних заводів у Саудівській Аравії та на Близькому Сході. Його потужність переробки складає 550 000 барелів за добу. Для порівняння загальний обсяг експорту іранської нафти оцінюється у 1,5 млн барелів на добу.
Світовий баланс природного газу також під загрозою, причому також через іранські дрони. Внаслідок їхньої атаки зупинився завод Ras Laffan компанії QatarEnergy, який забезпечує близько пʼятої частини світової пропозиції скрапленого газу (LNG).
За оцінками аналітичного відділу Forbes Ukraine, у випадку, якщо така цінова динаміка протримається місяць – відповідно до оголошеної адміністрацією США очікуваної тривалості операції, втрати торговельного балансу України від нафти та газу за цей період становитимуть близько $140 млн.
Що насправді входить у ці $140 млн
Якщо розкласти оцінку Forbes на економічні канали, то йдеться про чотири основні механізми.
1. Дорожча нафта і нафтопродукти
Україна залежить від імпорту пального. Коли дорожчає Brent, це б’є по:
- дизелю для армії, агросектору й логістики;
- бензину для внутрішнього ринку;
- автотранспортним тарифам;
- собівартості майже всього — від продуктів до будматеріалів.
Тобто навіть якщо держава фізично купує не сиру нафту, а готові продукти, ціновий орієнтир усе одно глобальний.
2. Дорожчий газ у Європі
Навіть без прямої залежності від катарського LNG, Україна відчуває наслідки через європейський ринок. Якщо TTF злітає, дорожчають:
- спотові закупівлі;
- імпортна електроенергія;
- витрати на підготовку до наступного опалювального сезону;
- тиск на бюджет у разі потреби субсидування або екстрених закупівель.
3. Дорожча логістика і страхування
Коли танкери не йдуть через Ормуз, а страховики підвищують ризикові премії, зростає вартість не лише енергії, а й усіх товарів, прив’язаних до близькосхідного маршруту. Це означає, що навіть ті поставки, які формально не зриваються, стають дорожчими.
4. Подорожчання промислової сировини
Критична тема: поліетилен і поліпропілен. Це не “другорядна хімія”, а упаковка, тара, плівка, логістичні матеріали, частина переробки для харчової промисловості та ритейлу.
Тому енергетичний шок перетворюється на побутовий інфляційний шок: дорожчає не лише пальне, а й упаковка для продуктів, а далі — і самі полиці в магазині.
Чому для України це небезпечніше, ніж просто “мінус у торговому балансі”
Тому що торговий баланс — це лише бухгалтерський перший зріз. Насправді цей удар має щонайменше ще три наступні хвилі.
Інфляційна хвиля
Дорожче пальне + дорожча упаковка + дорожча логістика = новий тиск на споживчі ціни. А в умовах війни будь-який новий інфляційний імпульс болючіший, ніж у мирній економіці, бо доходи населення й бізнесу менш гнучкі.
Бюджетна хвиля
Держава платить більше за все, що прямо чи опосередковано залежить від енергії:
- військову логістику;
- закупівлі пального;
- роботу критичної інфраструктури;
- підтримку енергосектору;
- можливі антикризові рішення для імпорту.
Валютна хвиля
Коли імпорт дорожчає, на валютний ринок тисне додатковий попит. Для країни з великим зовнішнім дефіцитом це означає додаткове навантаження на резерви, курсову стабільність і зовнішнє фінансування.
Хто в Україні відчує це першим
Першими удар відчують не абстрактні “макропоказники”, а цілком конкретні сектори:
- логістика та перевізники — через дизель;
- агросектор — через пальне, сушіння, транспортування;
- ритейл і харчова промисловість — через упаковку й доставку;
- хімія та переробка — через полімерну сировину;
- муніципальний сектор — через дорожчі енергоносії;
- споживач — через поступове перенесення витрат у ціни.
І окремо — експортери в країни Затоки. Навіть якщо маршрути технічно збережуться, вони стануть дорожчими, повільнішими й ризикованішими.
Скільки це коштуватиме, якщо криза затягнеться
Якщо брати базовий розрахунок Forbes — мінус $140 млн на місяць — і просто лінійно продовжити його в часі, маємо такий сценарний коридор:
- 1 місяць — $140 млн;
- 3 місяці — $420 млн;
- 6 місяців — $840 млн;
- 12 місяців — $1,68 млрд.
Це проста арифметика від поточного сценарію, а не точний прогноз. Реальна сума може бути вищою, якщо:
- нафта піде вище $90–100;
- газ надовго закріпиться на пікових рівнях;
- почнуться фізичні збої з постачанням;
- зросте тиск на курс і внутрішні ціни.
І навпаки — може бути нижчою, якщо ринки швидко закладуть деескалацію.
Геополітичний контекст
Перебуваючи під санкціями, Іран 90% власного експорту нафти спрямовує у Китай. У випадку повалення режиму країна може переорієнтувати власні товарні потоки, і як наслідок Китай залишиться без надійного постачальника нафти. Імовірно, цим тоді спробує скористатися найбільший постачальник нафти на ринок Китаю – РФ. Питання відкрите.
За оцінками аналітичного відділу Forbes Ukraine, загальний обсяг імпорту нафти з Ірану у Китай оцінюється у близько $25 млрд. Ласий шматок. І стратегічно важливий.
$140 млн на місяць — це лише нижня межа прямого енергетичного удару по Україні. Справжня ціна нової війни на Близькому Сході значно ширша: це дорожчі енергоносії, тиск на інфляцію, ризики для імпорту, проблеми для переробки, дорожча логістика і новий шанс для Росії заробляти на глобальній нестабільності.
Якщо дуже коротко: Іран як торговий партнер для України майже нічого не важить. Але Ормуз, Катар, нафта і LNG — важать критично. І саме тому ця війна б’є по Києву, навіть якщо її фронт — за тисячі кілометрів.
За матеріалами forbes.ua
