У січні 2026 року українська розвідка та низка медіа повідомили про перше застосування Росією нового реактивного ударного БпЛА «Герань-5». За формою й профілем польоту він виглядає не як «класичний» Shahed-136/«Герань-2», а радше як дешева «лайт»-крилата ракета, з іншою швидкістю, іншими «вікнами» для перехоплення і потенційно іншою тактикою застосування.
Інфографіка: NV
Нижче розбір: що підтверджено; що є оцінками експертів; навіщо РФ це робить; як може змінитися повітряна загроза та які висновки для ППО й РЕБ.
Що таке «Герань-5» і звідки вона взялася
Ключова теза, яку повторюють і розвідка, і аналітики: «Герань-5» навряд чи є оригінальною російською розробкою. У повідомленнях, що посилаються на дані ГУР, фігурує суттєва конструктивна й технологічна схожість з іранським дроном Karrar.
Це важливо з двох причин:
- технологічний «стрибок» РФ тут радше організаційний, ніж інженерний: не «винайти з нуля», а інтегрувати вже відпрацьовану платформу та масштабувати;
- ланцюжки компонентів та технологій можуть проходити через зовнішні джерела, що впливає на санкційні та контррозвідувальні контури, але повністю «перекрити» такі ланцюги зазвичай складно.
«Паспорт» виробу: що підтверджено офіційно, а що — оцінки
Підтверджено за повідомленнями на основі даних ГУР
У публікаціях, що цитують ГУР, повторюється такий набір характеристик:
- довжина: близько 6 м
- розмах крила: до 5,5 м
- бойова частина: близько 90 кг
- заявлена дальність ураження: близько 1000 км
- крейсерська швидкість: до 600 км/год
- навігація/зв’язок: 12-канальна супутникова «Комета», трекер на базі Raspberry, 3G/4G-модеми
- двигун: реактивний Telefly (зазначається спорідненість із рішенням на «Герань-3», але з більшою тягою)
Оцінки та інтерпретації експертів: можуть відрізнятися через різні конфігурації
В інтерв’ю авіаційний експерт Анатолій Храпчинський дає суттєво «агресивніший» профіль: до 800 км/год швидкості та до 200 кг корисного навантаження при дистанціях порядку 1000 км.
Як це узгодити з «90 кг» від ГУР?
- цілком можливо, що 90 кг — маса штатної бойової частини у конкретно зафіксованій модифікації, а 200 кг — теоретична або гранична корисна маса платформи Karrar (похідних), або оцінка для іншої конфігурації;
- також «корисне навантаження» в експертних інтерв’ю інколи включає не лише вибухову частину, а й додаткове обладнання та підвіси, що зменшує дальність або змінює профіль польоту.
Чому РФ переходить на реактивні ударні дрони саме зараз
Логіка, яку озвучують експерти, виглядає доволі прямою: РФ потрібен масовий засіб дальнього ураження, який:
- дешевший за повноцінні крилаті ракети;
- здатен летіти швидше за поршневі «шахеди», ускладнюючи роботу окремих «дешевих» контрзасобів;
- допускає різні платформи запуску (земля/авіація), щоб розширити «коридор можливостей» і зробити атаки менш прогнозованими.
Також проговорюється мотивація «ресурсна»: зменшення ролі стратегічної авіації та бажання економити дорогий ресурс носіїв (ракет), частково компенсуючи дальність «дешевшими» рішеннями.
Пуск «з пікапів» і «з-під крила»: навіщо це і що змінює
Наземний пуск / мобільні пускові
Сам факт можливості запуску з мобільних платформ, зокрема згадуються пікапи, в експертному коментарі подається як спосіб розосередити підготовку і зменшити помітність. Це не «магія невидимості», але тактика ускладнює завчасне виявлення «точок старту» і дає гнучкість у виборі напрямків.
Повітряний пуск із тактичної авіації
Окремий акцент — запуск з авіаційних носіїв, зокрема згадується Су-25. З повідомлень ГУР випливає, що РФ розробляє та опрацьовує такий спосіб. Храпчинський пояснює сенс так: тактична авіація злітає частіше, з різних напрямків, і це створює більше невизначеності для оборони щодо того, де саме «підсилювати» ППО в конкретний момент.
Навігація і стійкість до РЕБ: що тут нового
З «начинки» видно прагнення РФ підвищувати стійкість до протидії:
- супутникова навігація + трекер + мобільні мережі (3G/4G) — це мультиканальність, щоб не «падати» повністю при деградації одного каналу.
- описується ще один підхід: використання мережі мобільних вишок і радіомаяків як навігаційних орієнтирів, за логікою радіонавігації, коли GPS не критично необхідний.
Практичний висновок тут простий: «Герань-5» — це не «одна кнопка – глушимо й забули», а черговий крок у змаганні “РЕБ ↔ протиребові рішення”.
Найгучніша частина: ракети «повітря—повітря» на дроні — реальність чи інформаційна атака?
Тема звучить у трьох площинах:
- у публікаціях на основі даних ГУР згадується потенційне оснащення ракетами типу Р-73;
- в інтерв’ю Храпчинського говориться, що росіяни «вже намагаються» — спершу інтеграція Р-60 через АПУ-60, далі — різні варіанти з ПЗРК; також згадується «роєва» логіка з «ведучим» дроном.
- окремі аналітичні огляди припускають, що РФ може хотіти мати носій, здатний не тільки бити по землі, а й створювати ризик для повітряних перехоплювачів: ідея — ускладнити роботу авіації по швидкісних цілях.
Важлива ремарка: навіть якщо технічно підвіс можливий, «польова» ефективність залежить від купи факторів – сенсори, алгоритми, надійність пуску, обмеження по маневруванню, підготовка тощо. Тобто це серйозний напрям для уваги, але не факт, що він одразу стане масовим і результативним.
Чим «Герань-5» принципово відрізняється від «Герань-2/3»
Найкоротше — профілем польоту і швидкісним діапазоном.
- Класичні Shahed-136/«Герань-2» — це насамперед масовість і дешевизна, але відносно повільна кінематика.
- Реактивна гілка («Герань-3», «Герань-5») — це спроба зробити більш “ракетоподібний” засіб ураження. Для розуміння еволюції: у матеріалах про «Герань-3» теж згадувався реактивний Telefly та швидкості порядку 300–370 км/год — і «Герань-5» у 2026-му виглядає як наступний крок у цьому напрямі.
Що це означає для України: тверезий баланс між «панікуємо» і «ігноруємо»
Ключова зміна — не «нова зброя, проти якої немає відповіді», а зміщення акценту РФ на:
- дешевше дальнє ураження, яке частково «імітує» функції крилатих ракет;
- складнішу для дешевих перехоплювачів швидкість (500–600+ км/год), що зменшує часові вікна реакції на ближніх рубежах;
- більш гнучкі сценарії пуску, включно з потенційним повітряним стартом, що підвищує непередбачуваність маршрутів.
З практичних висновків – на рівні концепції, без «інструкцій»:
- шарувата ППО стає ще важливішою: перехоплення «ближче до кордону або на підходах» має більшу цінність, бо часу на реакцію над ціллю менше.
- РЕБ не зникає, але й не є «універсальною кнопкою»: мультиканальна навігація та зв’язок зменшує гарантований ефект глушіння.
- якщо підтвердяться робочі конфігурації з «повітря—повітря», це може впливати на ризик-профіль повітряних перехоплень, але тут треба дивитися на реальну статистику застосування, а не на заяви.
Окремо про безпеку цивільних: уламки — це не «сувенір»
У контексті дронів у публічних коментарях прямо згадується ризик того, що після падіння або ураження можуть залишатися небезпечні елементи, які ускладнюють роботу рятувальників.
Базове правило для цивільних незмінне: не торкатися підозрілих предметів або уламків і повідомляти служби.
«Герань-5» — це логічна спроба РФ побудувати “бюджетну крилату ракету” на базі реактивної платформи, яку пов’язують з іранським Karrar: швидше, «ракетоподібніше», потенційно гнучкіше за пуском і більш стійке до частини РЕБ-засобів.
Але це не «абсолютно новий клас загрози», а радше еволюція: змінюються швидкість і сценарії застосування — отже, змінюються пріоритети в ранньому виявленні, розподілі сил ППО та протидії каналам навігації.
За матеріалами unian.ua
