Поки повномасштабна війна Росії проти України триває, Кремль паралельно веде в Європі менш помітну, але системну кампанію: підпали, пошкодження інфраструктури, вандалізм і «низькорівневі» атаки, які важко прямо прив’язати до держави-замовника. Ключова зміна — не тип інцидентів, а модель їх організації: замість підготовлених агентів дедалі частіше використовують мережу дистанційно завербованих «виконавців за викликом». Таку схему британські дослідники описують як «gig-economy sabotage» — «гіг-економіку саботажу».
Чому «другий фронт» у Європі став дешевшим і масовішим
Класична шпигунська робота — дорога, ризикована й «штучна»: агента треба готувати, прикривати, заводити у середовище, довго вести. Після 2022-го російським спецслужбам у Європі стало складніше працювати «вживу» — зокрема через хвилі викриттів, вислань і посилення контррозвідки в низці країн. На цьому тлі з’явився логічний зсув: виносити виконання «на землю» на аутсорс і керувати дистанційно.
Сучасний патерн: операції організовані як “гіг-ринок” — короткі задачі, багато виконавців, мінімальна взаємодія між ними, низька «цінність» кожного окремо.
«Гіг-економіка саботажу»: бізнес-логіка «одноразових» людей
Сенс моделі — у трьох перевагах для організатора:
1) Заперечуваність. Багатоступенева структура посередників відрізає «верх» від «низу». Навіть якщо виконавця затримано, довести лінію до державного замовника значно важче. Саме так литовські прокурори описували ланцюг із численних посередників у справі про підпал IKEA: «складна багатостадійна система».
2) Масштабованість. Замість одиничних «великих» операцій — багато дрібніших інцидентів у різних країнах. Резонанс накопичується, а розслідування розпорошуються між юрисдикціями.
3) Економіка. Саботаж у цій логіці «дивно дешевий»: винагорода може бути від невеликих сум за дрібні дії до суттєвіших — за тяжкі злочини, з елементом торгу й «прайсу» залежно від ризику. У публічних прикладах фіксується також оплата “натурою” або невиплата обіцяного — як частина «одноразовості».
Гроші — нерв цієї кампанії: чому саме фінансування стало фокусом
Окремо підкреслюється фінансова інфраструктура як ключ до розуміння кампанії: гроші йдуть швидко, часто поза класичним банківським периметром, а міждержавні правові процедури та фінмоніторинг — повільніші.
Звідси набір рекомендацій, що регулярно повторюється в обговореннях:
- уніфікація правового визначення саботажу, щоб одна й та сама дія не «губилася» у різних кваліфікаціях у країнах ЄС та НАТО;
- посилення контролю за позабіржовими (“сірими”) криптообмінними каналами та посередниками;
- заохочення викривачів і раннє виявлення мереж.
Кого вербують: “вразливість” як критерій відбору
РФ націлюється на найвразливіших — людей у складних фінансових обставинах, мігрантів і біженців, молодь і підлітків. Вербування відбувається через месенджери й соцмережі; для неповнолітніх можуть використовуватися ігрові середовища, для старших — маніпулятивні наративи, включно з ностальгією за СРСР.
Тут важливий нюанс: виконавець не обов’язково розуміє кінцеву мету. Для організатора достатньо, що людина погодилась на «разове завдання», яке подається як «підробіток» або «дрібниця».
Масштаб зростає: що кажуть відкриті оцінки
З публічних дискусій вимальовується тенденція: інцидентів більше, вони географічно розподілені, а межа між «криміналом» і «гібридною операцією» дедалі частіше розмивається, а також наводяться оцінки зростання кількості актів саботажу у Європі у 2023–2024 роках.
Ключове для розуміння: навіть невдалі або дрібні атаки можуть “працювати”, якщо вони:
- посилюють відчуття небезпеки;
- виснажують ресурси поліції або служб безпеки;
- дають можливість тестувати швидкість реагування.
Польський кейс: залізниця Варшава–Люблін як символ «удару по логістиці»
Один із найбільш резонансних епізодів кінця 2025 року — вибух та пошкодження колії на маршруті Варшава–Люблін, який польський прем’єр Дональд Туск назвав «безпрецедентним актом саботажу». Reuters підкреслювало значення цієї лінії як маршруту, що використовується для доставки допомоги Україні, а також згадувало ширший фон атак і спроб саботажу, які Польща пов’язує зі своєю роллю ключового тилу для України.
Далі історія швидко перейшла з площини «інциденту на колії» у площину великої політики: польські посадовці публічно заявляли про високу ймовірність російського сліду та говорили про виконавців, завербованих російською стороною; Москва у відповідь відкидала звинувачення й переводила їх у риторику про «русофобію».
Литва й IKEA у Вільнюсі: «ланцюг посередників» як доказ гіг-моделі
Інший показовий сюжет — справа про підпал IKEA у Вільнюсі (2024), яка набула нового розголосу через вирок та заяви слідства. За даними AP, суд визнав винним громадянина України, який на момент злочину був неповнолітнім і призначив покарання; прокуратура стверджувала, що дія здійснювалась в інтересах структур РФ.
У березні 2025 року литовська прокуратура, говорила про прив’язку до російської військової розвідки через ланцюг із понад 20 посередників. Це — майже ідеальна ілюстрація того, чому «гіг-економіка саботажу» так складно атрибутується: виконавець бачить “контакт” і “винагороду”, але не бачить структури.
У фінансуванні саботажу фігурує характерна деталь: у цьому кейсі обіцяні гроші могли не надійти, натомість була часткова оплата “в натурі” — знову ж таки, маркер «одноразовості» виконавця в очах організатора.
Найнебезпечніший результат — не пожежі, а розкол
Найчутливіша частина аналізу, і для Європи, і для України — соціально-політичний ефект. Медіа наголошують: якщо суспільства сприймають інциденти як «дії українців», без розуміння вербувальної рамки, це:
- підігріває антиукраїнські настрої;
- робить українських біженців зручним «цапом-відбувайлом»;
- знижує підтримку України — тобто наближає стратегічну мету Кремля.
У цьому сенсі «гіг-саботаж» — це завжди інформаційна операція в комплекті з кримінальним епізодом.
Відповідь Європи: що потрібно змінити, щоб “гіг-атаки” не масштабувалися
«Практична рамка» – що виноситься в рекомендації й обговорення:
Право: визначення й швидкість
Коли одна країна кваліфікує епізод як «хуліганство або підпал», інша — як «тероризм чи саботаж», а третя — як «дії невстановлених осіб», виникає прогалина координації. Тому ідея єдиного підходу до визначення саботажу звучить як базова.
Фінанси: протидія відмиванню грошей у криптосфері та “сірих” каналах
Оскільки модель тримається на швидких дрібних платежах, протидія фінансуванню (обмінники, посередники, мікроплатежі) стає не «бухгалтерською», а безпековою задачею.
Профілактика: групи ризику як аудиторія державної комунікації
У схемі, де 95% мотивації — гроші (а не ідеологія), профілактика — це насамперед інформування і соціальна підтримка вразливих груп, щоб зменшити “ринок виконавців”.
Що це означає для українських біженців: безпечна «пам’ятка» без деталей, які можуть нашкодити
Цей блок — не про «як», а про як не стати мішенню.
Ознаки вербування, на які варто реагувати серйозно
Підвищена обережність потрібна, якщо «підробіток» містить хоча б кілька пунктів:
- анонімний контакт у месенджері та вимога повної секретності;
- оплата через криптовалюту, «обмін без документів», непрозорі схеми;
- прохання робити фото та відео об’єктів або «щось перевірити» без зрозумілого пояснення;
- відчуття «квесту», «жарту», «легких грошей» із натяком на незаконність.
Ці патерни відповідають логіці дистанційного “one-off” рекрутингу (одноразового рекрутингу).
Якщо вам або знайомим написали
- Не погоджуватися і не “перевіряти дрібничку” — саме так часто тестують керованість.
- Зберегти докази: скріни, акаунти, реквізити платежів – і звернутися до місцевих правоохоронців або ліній підтримки біженців у країні перебування.
- Для неповнолітніх — одразу залучити дорослого.
«Гіг-саботаж» — це кампанія на виснаження
У цій моделі не потрібні сотні професійних агентів — достатньо постійного потоку дешевих “виконавців” і низки інцидентів, які підточують довіру, сіють підозру та провокують внутрішні конфлікти в європейських суспільствах. Саме тому фокус на фінансуванні, швидкості правових процедур і профілактиці серед груп ризику — не академічний, а прикладний.
За матеріалми nv.ua
