Поки Пекін продовжує повторювати мантру про «нейтралітет» і заперечує постачання летальної зброї сторонам війни, на практиці вимальовується зовсім інша картина. Китайська державна компанія, за даними розслідувачів, бере участь у створенні в Білорусі виробничої лінії для компонентів 122-мм реактивних снарядів, сумісних із БМ-21 «Град» — тією самою системою, з якої Росія роками б’є по українських містах, позиціях і тилу.
Йдеться вже не про дипломатичні натяки, не про сірі схеми подвійного призначення і не про теоретичну «економічну співпрацю». Якщо оприлюднені документи справжні, ми бачимо значно серйознішу конструкцію: Китай дає технологію, обладнання, інженерний супровід і навчання, Білорусь — майданчик, а Росія отримує ще одне джерело боєприпасів для війни проти України.
Не просто контракт, а запуск нового конвеєра війни
За наявною інформацією, 20 грудня 2023 року в Пекіні китайська державна корпорація China National Electronics Import & Export Corporation (CEIEC) підписала угоду з білоруським державним підприємством «Завод точної електромеханіки» (ZTEM). Формально це виглядає як промисловий контракт. Але суть у тому, що предметом угоди є створення лінії для складання компонентів бойових частин реактивних снарядів, включно з їх спорядженням вибуховими речовинами.
Інакше кажучи, мова не про цивільну металургію, не про трактори і не про верстати «для універсального використання». Це вже пряма інфраструктура для виробництва елементів боєприпасів, сумісних із радянсько-російською системою «Град». Саме той тип озброєння, який Росія масово застосовує у війні виснаження, роблячи ставку на кількість, а не точність.
Сума контракту — еквівалент $26,8 млн. Для оборонної промисловості це не космічні гроші, але більш ніж достатньо, щоб запустити вузькоспеціалізовану лінію і поставити на потік те, чого російській армії критично потрібно багато й постійно.
Читайте також: “Білорусь будує «великий завод боєприпасів» разом із РФ і Китаєм: що відомо про проєкт «Участок»”
Китай не лише постачає — Китай вчить, запускає і контролює
Найбільш показова частина цієї історії — не сама цифра контракту, а формат участі китайської сторони.
За оприлюдненими даними, CEIEC бере на себе:
- постачання обладнання;
- передачу технічної документації;
- навчання 15 білоруських фахівців у Китаї;
- допомогу у випуску 500 перших дослідних зразків;
- подальший інженерний нагляд за серійним виробництвом.
Тобто Пекін, якщо вірити цим документам, не просто «продає залізо». Він розгортає виробничу компетенцію. Це означає передачу не тільки техніки, а й знань, процесів, стандартів, контролю якості — всього того, що перетворює окремий завод на справді працездатний елемент оборонного ланцюга.
У політичному сенсі це ще важливіше, ніж разова партія готових боєприпасів. Тому що разова поставка закінчується. А налагоджене виробництво працює довго, стабільно і майже непомітно для публічного контролю.
Білорусь дедалі менше маскується
Графік проєкту теж промовистий. Монтаж обладнання запланований на березень–липень 2026 року, запуск — на другу половину 2026-го. Проєктна потужність — до 120 тисяч одиниць на рік.
Для Мінська це означає подальший вихід із ролі «формально невоюючого союзника» і перехід до ролі прямого промислового тилу Росії. Білорусь уже давно надала свою територію, логістику, інфраструктуру, ремонтні можливості та політичне прикриття. Тепер, схоже, вона послідовно добудовує ще й власний боєприпасний контур.
І це вже не виглядає як окремий виняток. Раніше з’являлися дані про закритий проєкт зі створення в Білорусі повного циклу виробництва боєприпасів радянських калібрів. Лукашенко публічно говорив про запуск виробництва снарядів, боєприпасів для «Градів» і гранат. Тобто нинішня інформація добре вкладається у вже помітний тренд: Мінськ послідовно перетворює свою промисловість на допоміжний цех російської війни.
Читайте також: “Дедлайн 2027: Білорусь готують як стартовий майданчик тиску на Європу”
«Нейтралітет» Пекіна тріщить по швах
Китай офіційно роками намагається втримати зручну позицію: торгувати з Росією, політично підтримувати Москву, але не переходити ту межу, після якої його прямо звинуватять у військовій співучасті.
Саме тому білоруський маршрут виглядає таким зручним. Якщо Китай не передає готові боєприпаси Росії напряму, а лише «допомагає партнеру» з виробничою лінією в Білорусі, це дає Пекіну простір для звичного маневру: формально заперечувати військову допомогу, фактично створюючи нові можливості для російського ВПК.
Це класична схема обходу політичної відповідальності через третю ланку. І саме тому вона небезпечна. Бо йдеться не просто про черговий експортний контракт, а про спробу легалізувати участь у війні через промислове посередництво.
Для України це не абстракція, а додатковий ризик на фронті й у тилу
122-мм реактивні снаряди для «Градів» — це не «зброя майбутнього» і не високоточні дорогі ракети. Це дешевий, масовий, добре знайомий інструмент терору і виснаження. Саме тому він залишається потрібним Росії навіть на четвертому році великої війни.
Російська армія воює не лише технологіями, а й масштабом. Її ставка — завалювати фронт і український тил великою кількістю відносно простих боєприпасів. У цій логіці кожна нова виробнича лінія для «Градів» — це:
- більше можливостей для тривалого вогневого тиску;
- менша залежність РФ від власних вузьких місць у виробництві;
- швидше поповнення запасів;
- ширша географія військової кооперації навколо Росії.
Тому новий білоруський майданчик — якщо його дійсно введуть в експлуатацію — означатиме для України не просто ще один завод десь за кордоном. Це означатиме ще один стабільний канал, через який війна отримуватиме снаряди.
Читайте також: “Північний коридор атак: як Білорусь підсилює російські дронові удари”
Що насправді показує ця історія
Ця історія важлива не тільки сама по собі. Вона показує ширший процес: союзники Росії дедалі менше ховають свою участь. Білорусь уже майже відкрито вбудовується в російський військово-промисловий контур. Китай, навіть зберігаючи офіційну обережність, за наявними даними, заходить у цей контур через технології, інженерію та промислову підтримку.
І це руйнує зручну ілюзію, ніби Москва воює сама, а Пекін стоїть осторонь. Насправді війна давно тримається не лише на російських ресурсах. Вона підживлюється мережею зовнішніх підрядників, союзників і напівофіційних партнерів, кожен із яких намагається залишитися в тіні.
Якщо ці дані підтвердяться остаточно, маємо справу з дуже чіткою реальністю: Китай допомагає створити в Білорусі інструмент для виробництва боєприпасів, які можуть прямо працювати на російську війну проти України.
Не через гучні заяви. Не через офіційний військовий союз. А через цех, документацію, навчання персоналу і запуск конвеєра.
І саме так сьогодні часто виглядає сучасна співучасть у війні: не у формі танкових колон на кордоні, а у формі «технічної допомоги», яка дуже швидко перетворюється на нові снаряди для старих «Градів».
За матеріалами dengi.ua
