Michelangelo — це не окрема батарея, а модульна архітектура ППО, яка має об’єднати радари, сенсори, алгоритми та засоби перехоплення в єдину мережу. Leonardo хоче перевірити її в реальних умовах війни в Україні вже до кінця 2026 року, а потім вивести систему на натівський рівень випробувань.
Італійська Leonardo готує для України не просто новий елемент протиповітряної оборони, а цілу концепцію мережевого захисту неба. Компанія планує провести перші випробування Michelangelo Dome в реальних бойових умовах до кінця 2026 року, а перший компонент системи вже будується для українських партнерів. Якщо цей етап буде успішним, Україна може стати не лише користувачем нової технології, а й ключовим майданчиком для формування майбутньої європейської архітектури ППО.
Станом на 12–13 березня 2026 року італійська Leonardo підтвердила намір провести перші випробування Michelangelo Dome в Україні до кінця 2026 року. За словами гендиректора компанії Роберто Чінголані, перший компонент системи вже будується для українських партнерів, а після українського етапу Leonardo розраховує перейти до натівських випробувань у 2027 році. Одночасно компанія оцінює потенціал проєкту в €21 млрд нових бізнес-можливостей упродовж наступного десятиліття.
Чому ця новина важлива
На перший погляд, ідеться ще про одну оборонну новину: ще одна європейська компанія хоче перевірити в Україні нову систему протиповітряної оборони. Але насправді зміст значно глибший. Michelangelo — це не просто новий зенітний комплекс і не «одна батарея під ключ». Leonardo прямо описує його як відкриту, модульну, масштабовану багатодоменну архітектуру, яка має зшивати в єдину мережу сенсори, радари, системи управління, штучний інтелект, кіберзахист і різні засоби ураження. Тобто мова йде про спробу створити не окремий виріб, а нову логіку побудови ППО/ПРО.
Саме тому Україна в цій історії важлива не тільки як майбутній користувач. Вона виступає як реальний бойовий полігон для перевірки нової архітектури оборони. Для Leonardo це шанс довести, що Michelangelo здатен працювати не на презентаціях і не на полігоні, а в умовах війни, де повітряна загроза є змішаною, масованою й постійною. Для України це, відповідно, шанс не просто отримати чергове озброєння, а увійти в процес формування того, що може стати одним із майбутніх європейських стандартів інтегрованої ППО. Такий висновок випливає з поєднання заяв Leonardo про «реальне середовище» в Україні, натівський етап у 2027 році та орієнтацію системи на інтероперабельність у рамках НАТО.
Що таке Michelangelo насправді
Найважливіше — не сприймати Michelangelo як аналог однієї конкретної системи на кшталт Patriot чи IRIS-T. Офіційно Leonardo називає Michelangelo «не одиничним продуктом», а платформою, яка використовує власні спроможності компанії в повітрі, на землі, на морі, в космосі та кіберпросторі, спираючись на штучний інтелект, високопродуктивні обчислення, хмарні рішення та data fusion (злиття даних). В центрі цієї архітектури — модуль MC5, який має з’єднувати всі домени, забезпечуючи інтероперабельність, низьколатентне ухвалення рішень та інтеграцію з іншими, у тому числі сторонніми платформами.
З практичного погляду це означає, що Michelangelo замислюється як «цифровий мозок» багатошарової оборони. Його завдання — зібрати інформацію з багатьох джерел, швидко її обробити, виявити загрозу, спрогнозувати її поведінку і обрати оптимальний засіб реагування. Leonardo стверджує, що система повинна мати повну спроможність виявляти, супроводжувати та нейтралізувати спектр загроз від балістичних і гіперзвукових цілей до масованих атак і роїв дронів, включно з низьковисотними й важковиявними об’єктами.
Тут закладено принципово важливу зміну. Класична ППО часто мислилася як набір окремих комплексів із власними радарами і власною зоною відповідальності. Michelangelo натомість просуває іншу модель: не окремі батареї, а об’єднану мережу сенсорів, командних модулів і різних ефекторів, де рішення можуть прийматися швидше, а дані — використовуватися спільно. Для сучасної війни це критично, оскільки масовані атаки дронами й ракетами перевантажують традиційні схеми реагування і змушують економити дорогі перехоплювачі.
Чому Україна стала першим місцем для бойової перевірки
Breaking Defense прямо повідомляє: Leonardo хоче провести перший тест Michelangelo саме в Україні, в «реальному середовищі», до кінця 2026 року. Саме ця фраза є ключовою. Компанія не говорить про демонстраційне розгортання в тилу чи про лабораторний експеримент. Вона говорить про перевірку системи в умовах реальної війни.
Причина очевидна. Україна сьогодні — це середовище, де ППО стикається майже з усім спектром сучасних загроз: від класичних ракет до дешевих масових безпілотників і комбінованих хвильових атак. Для системи на кшталт Michelangelo це ідеальний, хоч і надзвичайно жорсткий тест на стійкість каналів зв’язку, якість об’єднання даних, швидкість розподілу цілей та економіку перехоплення. Це вже не перевірка окремої гармати чи окремого радара, а тест того, чи витримає сама архітектура оборони сучасне бойове навантаження.
Від «мережі» до «мертвих зон»: як це має працювати
Один із найцікавіших фрагментів заяв Чінголані — опис зони розміром приблизно 10–15 кілометрів, де система здатна створювати захисний контур, пов’язуючи артилерійські батареї, радари, супутники та засоби протидії безпілотникам. Він назвав це відкритою архітектурою, яку можна масштабувати стільки, скільки дозволяють наявні платформи, електроніка, програмне забезпечення й контроль над цими засобами.
Ця деталь важлива, бо вона показує: Michelangelo проектується не лише як щит для «великого неба», а і як конструктор локальних куполів, які можна розгортати над окремими критичними об’єктами, інфраструктурою, логістичними вузлами чи ділянками фронту. Саме ця модульність може зробити систему цікавою для України, де повітряні загрози розподілені нерівномірно і де часто потрібно не прикрити всю країну «одним дахом», а зібрати кілька багатошарових контурів над найважливішими цілями. Такий висновок узгоджується з офіційним описом системи як модульної та масштабованої архітектури.
Hystrix: перший ближній шар «купола»
Щоб зрозуміти, яким Michelangelo може бути в реальному застосуванні, важливо подивитися на систему Hystrix, яку Leonardo представила наприкінці січня 2026 року в Брешії. За даними EDR Magazine, Hystrix — це сімейство наземних ефекторів для боротьби з БпЛА та повітряними цілями, побудоване на базі морських артилерійських систем Leonardo. Саме ці системи розглядаються як перший оборонний шар Michelangelo Dome.
Проєкт отримав назву Hystrix, що з латини перекладається як «їжак» і символізує круговий захист на 360 градусів.
Для нього використовується корабельна башта 76/62 Super Rapid.
Leonardo працює щонайменше з трьома калібрами: 76 мм, 40 мм і 30 мм. Усі вони можуть пропонуватися в стаціонарних, переміщуваних або мобільних конфігураціях. Логіка зрозуміла: не кожну загрозу доцільно збивати дорогою ракетою, і не кожній країні доступні повноцінні батареї дорогих перехоплювачів у потрібній кількості. Тому ближній ешелон Michelangelo має спиратися на дешевші й гнучкіші артилерійські рішення, які можуть працювати в мережі з радарами та C2-системами.
Hystrix 76 ADS
Hystrix 76 ADS базується на добре відомій корабельній гарматі 76/62, адаптованій для наземної ролі. За даними EDR Magazine, система має безперервне обертання на 360°, кут піднесення до +85°, дистанційне керування, двосторонній data link із командним пунктом та можливість працювати з широким спектром боєприпасів, зокрема DART і Vulcano. Leonardo також стверджує, що наявні боєприпаси вже продемонстрували ефективність проти дронів, а головною проблемою лишається не стільки знищення цілі, скільки її виявлення — і саме тут критичну роль відіграють сенсори та радіолокація.
Це дуже показовий нюанс. Michelangelo від самого початку просувається не як «ще один ствол», а як система, в якій ефектор без мережі нічого не вартий. Якщо ціль не виявлена і не класифікована вчасно, навіть найкраща гармата чи ракета не вирішує проблему. Тому поява Hystrix лише підкреслює: Leonardo мислить повітряну оборону як ланцюг, де вирішальним є не окремий елемент, а зв’язок між радаром, військовими системами C2 (Command and Control — Управління та контроль), алгоритмами і засобом ураження. Це випливає з технічного опису Hystrix 76 ADS як дистанційно керованого ефектора, що працює через data link із командним пунктом.
Hystrix 40 ADS і 30 ADS
Середній шар формує Hystrix 40 ADS на базі Marlin 40. За даними EDR Magazine, Leonardo прямо пов’язує його з Michelangelo як частину першої модульної оборонної бар’єрної зони, де точкові ефектори повинні нейтралізувати загрозу. Система може діяти автономно завдяки власним оптико-електронним засобам, але водночас готується до інтеграції з командно-управлінськими елементами Michelangelo. Компанія також розглядає можливість інтеграції ракети Fulgur VSHORAD, щоб збільшити дальність і гнучкість застосування.
Ще ближчий ешелон — Hystrix 30 ADS, який, за описом EDR, також є частиною концепції «мертвої зони» і розрахований на коротшу дальність. У сукупності це означає, що Leonardo будує не одну «велику машину», а цілу сім’ю близьких за філософією систем, які в мережі можуть перекривати різні дистанції, типи цілей та бюджети перехоплення. Для України, яка вже зараз змушена постійно шукати баланс між дефіцитними дорогими ракетами і масовими дешевими загрозами, така багатошаровість особливо важлива.
Як Michelangelo пов’язаний із SAMP/T NG і радарами KRONOS
Ще одна важлива деталь: у грудні 2025 року Leonardo повідомила про перший успішний етап розвитку Michelangelo Security Dome після повітряного випробування в Італії. Йшлося не про повністю розгорнутий «купол», а про важливий його стовп — KRONOS Grand Mobile High Power, радар нового покоління, який у випробуванні SAMP/T NG (New Generation) супроводив загрозу і навів ракету на перехоплення на рекордній для сухопутних випробувань Eurosam SAMP/T відстані. Компанія прямо назвала цю радарну технологію одним із стовпів італійського Dome (Купола).
Це дає важливий висновок: Michelangelo не виникає з нуля. Він збирається з уже наявних технологічних блоків Leonardo — насамперед радарів, систем C2, електроніки, кіберкомпонентів і нових артилерійських/ракетних ефекторів. Тобто компанія не створює повністю нову систему на порожньому місці, а інтегрує зрілі або дозріваючі продукти в одну архітектуру. Це зменшує ризики для розробника, але не скасовує головного виклику: перевірити, чи працює все це як єдиний організм у реальному бою.
Гроші, ринок і стратегічний задум Leonardo
Leonardo оцінює Michelangelo не лише як військовий продукт, а й як довгострокову промислову платформу. В оновленому індустріальному плані на 2026–2030 роки компанія заявляє, що Michelangelo може принести €21 млрд нових бізнес-можливостей упродовж наступних десяти років, з яких €6 млрд припадає на 2026–2030 роки, а ще €15 млрд — на 2031–2035 роки. Очікуваний ефект поширюється на електроніку, кібернапрям, дрони, інтеграцію платформ, HPC/AI та нові космічні системи.
Breaking Defense окремо додає, що, за словами Чінголані, інтерес до Michelangelo вже висловили 20 країн. Навіть якщо частина цього інтересу поки що радше політико-промислова, ніж контрактна, сам масштаб очікувань показує: Leonardo позиціонує Michelangelo не як вузький італійський проєкт, а як майбутній експортний стандарт для союзників і партнерів, сумісний із натівськими підходами та відкритий до міжнародної кооперації.
Що це означає для України
Для України потенційне випробування Michelangelo має щонайменше три виміри.
Перший — військово-практичний. Якщо хоча б частина архітектури покаже результат, Україна може отримати новий рівень інтеграції між радарами, артилерією, системами боротьби з БпЛА та іншими засобами перехоплення. Не йдеться про миттєве «закриття неба», але йдеться про зростання ефективності саме там, де сьогодні часто вирішує секунда обміну даними або правильний вибір найдешевшого ефектора.
Другий вимір — технологічний. Україна стає не просто споживачем чужої ППО, а співучасником її доведення. Якщо бойова валідація відбудеться саме тут, то український досвід — у тому числі негативний, пов’язаний з помилками, перевантаженням чи потребою швидкої адаптації — може бути вшитий у фінальну конфігурацію системи перед натівським етапом у 2027 році.
Третій вимір — політико-стратегічний. Якщо Michelangelo справді будуватиметься як сумісна з НАТО і відкрита до сторонніх платформ архітектура, тоді її українське випробування означатиме, що досвід війни проти Росії дедалі глибше перетворюється на основу нової європейської оборонної норми. Це не просто допомога Україні; це поступове перетворення України на лабораторію майбутньої європейської ППО.
Що поки лишається невідомим
Попри гучність заяв, у цій історії ще дуже багато білих плям. Невідомо, який саме компонент Michelangelo першим отримає Україна: чи йдеться про C2/MC5-рішення, про певний сенсорний блок, про елемент ближнього артилерійського ешелону, чи про комбінований пакет. Не розкрито й того, де саме можуть пройти випробування, у якому масштабі вони відбудуться і чи буде це тест однієї ділянки мережі, чи вже спроба побудувати локальний «купол» над конкретним об’єктом. Breaking Defense наводить лише слова Чінголані про «перший компонент» і про відмову розкривати більше деталей.
Не менш важливо й те, що на цей момент Michelangelo все ще слід трактувати як проєкт у стадії розвитку, а не як серійно відпрацьований і масово розгорнутий купол. Так, Leonardo вже має перше успішне випробування одного зі стовпів системи в Італії, а також окреслену лінійку Hystrix для ближнього шару. Але повний бойовий контур Michelangelo ще належить довести. Саме тому український етап може стати поворотним: або підтвердити життєздатність концепції, або показати, де вона потребує глибокого доопрацювання.
Новина про Michelangelo важлива не тому, що Європа запропонувала Україні ще один красивий defense-tech бренд. Вона важлива тому, що Leonardo намагається перетворити уроки сучасної війни на нову архітектуру оборони, де вирішує не один комплекс, а здатність зшити сенсори, алгоритми, командування і різні ефектори в єдину систему. Україна в цій схемі — не другорядний полігон, а місце, де ця ідея має пройти найсуворіший іспит.
Якщо випробування до кінця 2026 року справді відбудуться і покажуть результат, наслідки можуть бути ширшими за одну нову систему для України. Йтиметься про появу нового європейського підходу до ППО/ПРО, в якому український бойовий досвід стане не приміткою на полях, а частиною того, як Європа будуватиме свій майбутній «купол» безпеки.
За матеріалами militarnyi.com
