Франція бачить загрозу великої війни в Європі, зростання амбіцій Китаю та непередбачуваність головного союзника – США. Який стратегічний вибір зробить Макрон? Огляд ключового безпекового документа Франції.
Європі загрожує війна у серці континенту, Росія є головною загрозою. Це – червона нитка 100-сторінкового Національного стратегічного огляду (RNS), який опублікував Головний секретаріат з питань оборони та нацбезпеки Франції.
Попередній RNS виходив ще у 2022-му у сумбурні перші місяці повномасштабної російсько-української війни. Підготовку нового документа замовив у січні 2025-го президент Франції Емманюель Макрон, який має амбіції лідера в Європі.
RNS – це широкий стратегічний огляд глобальної ситуації, який визначає пріоритети безпекової політики Франції. Новий огляд враховує динаміку війни в Україні, зміну влади у США, амбіції Китаю та визначає побудову стратегічної автономії Європи як одну з 11 стратегічних цілей Франції.
Як Франція бачить безпекову ситуацію у світі та Європі на наступні п’ять років? І яку роль готова взяти на себе?
Forbes Ukraine зібрав п’ять ключових висновків з головного безпекового документа однієї з ключових країн Європи.
Нова велика війна в Європі можлива за три-пʼять років
До 2030-го основною загрозою для Франції та Європи є ризик відкритої війни «проти серця Європи». Росія посилила ворожі дії проти Франції та її європейських партнерів. Зокрема, використовує ядерне залякування, втручається в інформаційну сферу, реалізує кібератаки, саботажі, шпигунство, довільне затримання громадян, прольоти над територією союзників, спроби втручання у вибори та інші дії.
Малоймовірно, що бойові дії відбуватимуться безпосередньо на французькій території, але є ризик одночасних гібридних дій проти Франції. Можливими є подальші атаки РФ проти України, Молдови, на Балканах або навіть проти країн-членів НАТО, тестуючи єдність Альянсу. Найбільший ризик – російська агресія може збігтися з великою операцією в інших частинах світу, що відвертатиме увагу США.
Росія зміцнила партнерство з Китаєм, Іраном та КНДР для підтримки своїх ревізіоністських і імперіалістичних амбіцій, прагнучи підірвати міжнародний порядок та повернутись до світоустрою зі сферами впливу або навіть імперіями та васалами. Військові витрати РФ складають близько 40% бюджету, а до 2030 року Росія планує збільшити армію на 300 000 солдатів, 3000 танків і 300 бойових літаків.
Кремль регулярно вказує на Францію та Європу як на ворогів. Загроза від РФ, ймовірно, триватиме поколіннями та передбачає довгострокову конфронтацію.
Від результату війни в Україні залежить майбутня безпека Європи. Подальша підтримка України, особливо військова, вимагає амбітної реакції Європи. Збереження європейських інтересів залежатиме від умов тривалого і справедливого миру в Україні, заснованого на повазі до міжнародного права.
Відносини з Україною повинні залишатися в центрі стратегії НАТО та мандату Альянсу для захисту євроатлантичного регіону.
США – непередбачуваний союзник
Обрання Дональда Трампа підтвердило зміни в зовнішній політиці США, які почали встановлюватись ще попередніми адміністраціями. Пріоритет США на Китаї є стратегічним викликом для Європи, створює невизначеність та вже проявився у зміні позиції Вашингтона щодо України.
США також заявляють про розбіжності в поглядах і цінностях з європейцями та проводять менш передбачувану зовнішню політику. Це може мати серйозні наслідки для альянсів, трансатлантичних відносин, вирішення конфлікту в Україні, безпеки Європи та Азії. Поєднання ризику російської агресії та відходу США від європейської безпеки ставить під загрозу стабільність регіону. Новий цикл відходу США від європейської безпеки вже починається.
Сполучені Штати приймають більш трансакційний підхід до міжнародної політики, очікуючи від європейських союзників суттєвішої участі в колективній обороні та сприймають ЄС як економічного конкурента. Американська влада також впроваджує протекціоністську політику, систематично поєднуючи питання економіки та безпеки, що прискорює фрагментацію світової економіки та створює ризик торговельних воєн.
Амбіції Китаю зростають
Китай прагне стати провідною світовою державою, з метою обігнати США до 2050 року, сотої річниці заснування комуністичної КНР.
Пекін посилює свої зусилля, активно проводячи масштабні навчання навколо Тайваню та швидко розвиваючи цивільні й військові можливості, зокрема в ядерній сфері. Китай може посилити тиск на Тайвань не лише військовими, але й невійськовими засобами. Ситуація в регіоні ускладнюється через невизначеність щодо гарантій безпеки США своїм азійським партнерам.
Китай прискорює технологічний розвиток, зокрема в оборонних та квантових технологіях, штучному інтелекті та космосі, використовуючи гібридні методи, такі як кібератаки й агресивну поведінку в науково-технологічній сфері.
У Європі, Африці, Латинській Америці та на Близькому Сході Китай активно розбудовує економічні й військові зв’язки, мобілізує дипломатію намагаючись залучити країни цих регіонів до своєї орбіти. Китай також просуває альтернативну структуру безпеки та глобального порядку.
Військове співробітництво Китаю з Росією посилюється, що зміцнює їхній стратегічний альянс. Китай прагне бути з РФ єдиним фронтом у балансі сил, що змінюється. Пекін безпосередньо сприяє військовим зусиллям Росії в Україні. І Китай, і РФ становлять основну загрозу у сфері кібератак.
До всього, Китай контролює 70% світових потужностей з переробки рідкісноземельних мінералів, які важливі для розвитку передових технологій. Це створює додаткову вразливість для інших країн.
Вихід для Європи – стратегічна автономія
Європа — на переломному етапі своєї історії, і європейці повинні взяти на себе більшу відповідальність за безпеку континенту, незалежно від розвитку партнерств з США та НАТО.
Франція буде активно сприяти формуванню «європейського стовпа» НАТО та прагнутиме встановити адженду, щоб ЄС мав здатність для стримування та оборони від Росії, незалежно від зобов’язань США. Роль Франції як єдиної держави ЄС з власною ядерною зброєю – бути рушійною силою європейського стратегічного переозброєння.
Щоб Європа могла взяти на себе більше відповідальності за власну безпеку, необхідно значно інвестувати в оборонні можливості з пріоритетом на європейських оборонних проєктах. Франція прагне стати основою для побудови стратегічної автономії Європи до 2030 року, сприятиме єдності європейців, робитиме значні інвестиції в оборонні можливості й технології, які є ключовими для європейського суверенітету.
ЄС повинен створити автономну і суверенну оборонно-технологічну та промислову базу, підтримуючи промисловість через об’єднаний попит держав-членів та фінансування з бюджету Євросоюзу.
Також важливо підтримувати французькі та європейські стартапи й малий та середній бізнес в оборонному секторі через інвестиції та закупівлі. Це вимагатиме залучення всіх стейкхолдерів, зокрема банків і венчурних фондів для фінансування перспективних оборонних стартапів.
Три принципи ядерної парасольки Франції для Європи
Франція оголосила про початок стратегічного діалогу з європейськими союзниками про внесок французького ядерного стримування в колективну безпеку Європи. Цей діалог має доповнювати ядерну політику НАТО, не прагнучи її замінити. Він базуватиметься на трьох фундаментальних принципах:
- рішення про застосування французького ядерного стримування не буде спільним – тільки президент Франції має право його ухвалювати;
- ядерна зброя має стратегічний характер, відкидаються будь-які ідеї її тактичного застосування;
- пропозиція європейцям не буде зроблена коштом спроможностей, які потрібні для власного ядерного стримування Франції.
За матеріалами forbes.ua
