Наступним канцлером Німеччини за результатами виборів 23 лютого, ймовірно, стане 69-річний Фрідріх Мерц — заможний юрист, пілот-аматор і політик, який ніколи не обіймав державних посад, однак роками боровся за лідерство у партії Християнсько-демократичній союз (ХДС). Колись Мерц програв цю боротьбу Ангелі Меркель і на десятиліття поринув у світ бізнесу. Тепер він привів ХДС до перемоги на парламентських виборах, яку вже визнав Олаф Шольц, і готується сформувати уряд — зокрема і на базі обіцянок більшої підтримки України.
Дострокові вибори у Бундестаг, призначені після розвалу коаліції під проводом Олафа Шольца, відбулися 23 лютого. Результати перших екзитполів у Німеччині засвідчили очікуваний результат: саме очолювана Мерцом опозиційна ХДС (у традиційному блоці з баварським ХСС, Християнсько-соціальним союзом) перемогла в голосуванні з 29% підтримки. Друге місце з найвищим у своїй історії результатом зайняла ультраправа Альтернатива для Німеччини (АдН, близько 20%). Тоді як урядова Соціал-демократична партія (СДП) Шольца фінішувала лише третьою, набравши близько 16% – це її найгірший результат після Другої світової війни.
Це означає, що Німеччину очікує складна коаліціада. Жодна з провідних партій не планує співпрацювати з одіозними ультраправими з АдН (AfD). При цьому партія Мерца не зможе сформувати уряд самостійно, тож їй доведеться шукати союзників — найімовірніше серед соціал-демократів або «зелених».
Утім, у цьому складному рівнянні є одна стала величина: саме Фрідріх Мерц найімовірніше очолить уряд, яким би не був підсумковий склад коаліції.
Мерц найбільше відомий в Україні як один з небагатьох німецьких політиків, який прямо закликав збільшити військову допомогу Києву, надати ЗСУ ракети Taurus і домогтися справедливого для України, а не будь-якого миру.
На тлі нових агресивних нападок Дональда Трампа на Володимира Зеленського та Україну лідер ХСС виступив на підтримку офіційного Києва. Фрідріх Мерц нагадав, що український народ «захищається від загарбницької війни Росії», а не навпаки, що Зеленський є «демократично легітимізованим» президентом, тоді як Володимир Путін «залишається при владі шляхом фіктивних виборів». Він заявив, що шокований заявами Трампа та його фактично російськими наративами. «Ми на боці України. Тільки з цією ясністю можна закінчити цю жахливу війну», — додав Мерц, який раніше називав пріоритетом свого ймовірного канцлерства завершення війни в України в її інтересах.
NV розповідає, хто такий Фрідріх Мерц і як, попри суперечливі кроки, заяви та роки поразок він опинився за крок від політичного Олімпу в Німеччині.
Антипод і опонент Меркель, що дочекався свого часу в ХДС
Мало який з політичних портретів Фрідріха Мерца, опублікованих за останні місяці в найвпливовіших західних ЗМІ, обходиться без акценту на тому, наскільки помітно його фігура на чолі ХДС контрастує з постаттю Ангели Меркель, що очолювала цю політсилу у 2000−2018 роках.
«69-річний політик ось уже 40 років видається взірцевим чоловіком, батьком і дідусем, який також є католиком від народження й досі живе в західнонімецькому містечку Брілон, де він народився. Навряд чи його постать могла б бути більш контрастом до Меркель, двічі одруженої бездітної протестантки, яка виросла у комуністичній НДР», — пише The Guardian про Мерца, який має трьох дорослих дітей у шлюбі із суддею Шарлоттою Мерц.
«Мерца широко вважають абсолютною протилежністю жінки, яка керувала Німеччиною протягом 16 років — як у стилі, так і в політиці, — доповнює цю картину агентство Reuters. — У той час як Меркель була врівноваженим, орієнтованим на консенсус прагматиком, який змістив [консервативну] партію ХДС більше до центристських позицій, Мерц є зухвалим і провокативним економічним лібералом, який просуває поновлення християнських цінностей [як ключових засад партії] і відкинув її назад вправо після того, як був обраний головою ХДС близько трьох років тому».
Саме цей момент — обрання Мерца очільником ХДС у січні 2022 року — остаточно зафіксував його повернення у велику політику Німеччини. Він пішов з неї на початку 2000-х саме тому, що не знайшов порозуміння з Меркель і програв їй змагання за лідерство в партії.
Ангела Меркель і Фрідріх Мерц (праворуч) у липні 2012 року / Фото: bundesregierung.de
Партія Християнсько-демократичний союз десятиліттями залишається тією платформою, довкола якої Фрідріх Мерц вибудовує свою кар’єру.
Ще у віці 17 років (1972 рік) він долучився до Junge Union, молодіжного крила ХДС, а вже у 1980-му очолив відділення цієї організації у рідному місті Брілон (земля Північний Рейн — Вестфалія, району Гохзауерланд у Західній Німеччині). Такий вибір став для Мерца спадкоємним: його батько, що працював суддею, також був членом ХДС.
Майбутній політик успадкував від родини не лише політичні вподобання, але й фах. Пройшовши військову службу в середині 70-х (Мерц розповідав про досвід стрільб у складі екіпажу САУ), він здобув освіту юриста в університетах Бонна і Марбурга. Вже у середині 80-х Фрідріх Мерц працював суддею в західнонімецькому місті Саарбрюкен, а опісля того — адвокатом в Асоціації хімічної промисловості Німеччини в Бонні та Франкфурті.
Наприкінці 80-х Мерц розпочав свою політичну кар’єру: у 1989 році він був обраний до складу Європейського парламенту та пропрацював там один п’ятирічний термін, увійшовши до складу комітету з економічних і монетарних питань.
Надалі він зосередився на внутрішній політиці. У 1994-му Мерца вперше обрали депутатом Бундестагу — він представляв ХДС від свого «рідного» виборчого округу Гохзауерланд.
Фрідріх Мерц – кандидат на виборах у Європарламент 1989 року / Фото: CDU / Wikimedia
Відтоді Мерц стрімко крокував до ролей у верхівці парті. Восени 1998-го він став віцеголовою фракції ХДС/ХСС у Бундестазі, а на початку 2000-го очолив цю фракцію. Це сталося після того, як Вольфганг Шойбле — політичний «гранд» ХДС тих часів, який зробив Мерца своїм протеже — через фінансовий скандал був змушений піти у відставку з посади лідера як партії, так і фракції. Так Фрідріх Мерц став керівником найбільшої у Бундестазі опозиційної групи до уряду Герхарда Шредера, тоді як Ангела Меркель очолила всю партію ХДС (про розділення ролей подбав сам Шойбле).
На виборах 2002 року Мерц вперше намагався висунути свою кандидатуру на посаду канцлера від блоку ХДС/ХСС, однак у внутрішньопартійних дискусіях і він, і Меркель зрештою поступилися очільнику баварської ХСС Едмунду Штойберу. Штойбер з мінімальним відривом програв вибори соціал-демократам Шредера, і ХДС знову опинилася в опозиції – аж до 2005 року. Той період став початком гострого багаторічного протистояння між Мерцом і Меркель, яка після виборів зберегла роль глави партії, при цьому потіснила свого опонента з ролі очільника парламентської фракції ХДС.
«Від самого початку відносини між ними не склалися. Меркель намагалася розширити електоральну базу ХДС своїми ліберальними ідеями, зрушенням партії вліво. Переконаний „ринковик“ Мерц відстоював колишні консервативні принципи, спираючись на велику кількість своїх однодумців у фракції. Багатьом у Німеччині він запам’ятався проєктом радикальної податкової реформи [яку зрештою заблокувала Меркель], а ще — полум’яними промовами на користь німецької ідентичності», — писала DW про історію їхнього протистояння.
У 2005 році, коли Ангела Меркель вперше стала канцлером Німеччини, Мерц навіть долучився до т.зв. Андського пакту — впливового об’єднання західнонімецьких політиків всередині ХДС, які були опонентами нової партійної лідерки.
Сама Меркель так згадує про це політичне протиборство у новій автобіографії, опублікованій в 2024-му: «Мені подобалося, що він [Мерц] також мав свідоме ставлення до влади. Але від самого початку була проблема: ми обидва хотіли бути керівниками».
Перша канцлерка в історії ФРН зрештою надовго витіснила Мерца з політики. У жодному з її урядів він не працював. У 2007 році, залишаючись парламентарем у Бундестазі, Мерц заявив, що не висуватиме свою кандидатуру в депутати від ХДС на найближчих виборах через внутрішньопартійні розбіжності. У 2009-му, коли його депутатський мандат скінчився, Мерц пішов працювати на топменеджерські посади у низці компаній-гігантів корпоративного бізнесу.
Мерц у Бундестазі, 31 січня 2025 / Фото: REUTERS/Nadja Wohlleben
Поза політикою Фрідріх Мерц залишався аж до 2018 року, коли Меркель оголосила про відставку з посади очільниці ХДС. Саме тоді він знову висунув свою кандидатуру на посаду лідера ХДС, хоча й був змушений вчергове пережити низку політичних поразок: спочатку поступився в боротьбі за цю роль «спадкоємниці» Меркель Аннегрет Крамп-Карренбауер, а потім — кандидату в канцлери Арміну Лашету. Вибори 2021 року, які ХДС та Лашет катастрофічно програли, стали новим шансом для Мерца. Він не лише повернувся в Бундестаг як депутат, але й в січні 2022 року нарешті був обраний новим керівником ХДС та очолив її фракцію в парламенті.
Саме в цій ролі Фрідріх Мерц провів попередні три роки. На чолі найвпливовішої опозиційної сили в Бундестазі він став дошкульним опонентом Олафа Шольца і не шкодував слів на його критику в усьому — від економіки до міграційних питань і недостатньої підтримки України.
У вересні 2024 року ХДС офіційно обрала Мерца своїм кандидатом у канцлери Німеччини. У цій ролі на виборах Мерцу протистоять Олаф Шольц від соціал-демократів, колишній партнер канцлера по коаліції Роберт Габек (зелені) та лідерка ультраправої АдН Аліса Вайдель — усі вони мають офіційний статус кандидатів на посаду глави уряду.
Мільйонер з корпоративного світу
«Наважтеся на більший капіталізм» [Mehr Kapitalismus wagen] – ця назва книги Мерца 2010 року відображає ту «бізнесову» частину його біографії, завдяки якій 50% німців вважають політика найбільш економічно компетентним серед чинних кандидатів у канцлери. Шольц в цьому ж опитуванні набрав 12%, а міністр економіки Габек, лідер «зелених» — 11%.
До свого повернення у політику Мерц близько десятиліття працював у наглядових та консультативних радах і на найвищих посадах у численних топових компаніях. Серед них американська юридична компанія Mayer Brown, що спеціалізується на комерційному праві; німецький Commerzbank; хімічний концерн BASF; аудиторський гігант Ernst & Young, компанія з нерухомості IVG тощо. Однією з найвизначніших у цьому списку була роль Мерца як очільника наглядової ради у німецькому представництві американської інвестиційної компанії BlackRock, яка має в управлінні найбільше активів у світі (загальною сумою близько $11,5 трлн станом на 2024 рік).
Фото: REUTERS/Annegret Hilse
У нещодавньому детальному розборі цього досвіду Мерца журнал Spiegel поставив під сумнів загальне уявлення про його високу ефективність на всіх цих численних посадах у світі корпоративного бізнесу — із прикладами, коли його фінансові прогнози не справджувалися, а деякі бізнес-проєкти не вдалося реалізувати. У статті також наведено цитати неназваних інсайдерів з BlackRock, один з яких зауважив, що не може пригадати жодного великого контракту, який би Мерц здобув для BlackRock. Це джерело також розповіло, що хоча від колишнього соратника Меркель не очікували лобістських зусиль, але «звичайно, він мав би відкрити нам доступ до федеральної політики». Однак, як стверджує це джерело, швидко стало зрозуміло, що Мерц «занадто довго був поза політикою, більше не знає потрібних людей, має ненависницькі стосунки з Меркель, тож не міг нам допомогти в цьому питанні».
Утім, як визнає Spiegel, за роки своєї «вражаючої» бізнес-кар’єри Фрідріх Мерц набув «аури інсайдера, людини, яка може знати, що відбувається у верхівках компаній і в середовищі топменеджерів». «Мерца вважають „мандрівником“ між світами політики та бізнесу. У цьому він створив корисний цикл: його політичні контакти зробили його цікавим для компаній. Це забезпечило йому прибуткові посади, які допомогли Мерцу зміцнити репутацію фінансового та економічного експерта після його повернення в політику», — пише впливовий німецький щотижневик.
Окрім додаткових бонусів для репутації, Мерц повернувся в політику ще й і з солідним капіталом. Станом на 2018-й він отримував близько 1 млн євро на рік, про що повідомляв сам. А станом на 2024-й, за оцінками німецького журналу Vermögenmagazins, його статки нараховували близько 12 млн євро.
Водночас політик намагається позиціонувати себе як представника середнього класу (іноді визнаючи, що належить до верхнього його прошарку). Однак у деяких випадках він провокував чимало питань німецької преси та суспільства, де не прийнято хизуватися статками.
Найвідоміший випадок стався влітку 2022 року, коли Німеччина була охоплена новинами про рецесію, невідворотністю відмови від російського газу та побоюваннями щодо падіння рівня добробуту. Тодішній міністр фінансів ФРН Крістіан Лінднер з розмахом відсвяткував своє весілля на острові Зюльт у Північному морі.
Фрідріх Мерц прибув на розкішне триденне святкування на одному з двох своїх приватних літаків: двомоторному Diamond DA62. Мерц, який має ліцензію пілота-аматора, відкинув усі дорікання в марнотратстві. «Я споживаю менше пального на цьому невеликому літаку, аніж на будь-якому службовому автомобілі, який належить члену федерального уряду», — наполягав він, заявивши, що й надалі літатиме за нагоди.
У попередні роки він також неодноразово доводив, що не вважає себе елітою через значні статки. «Якщо я думаю про вищий клас або еліту, то уявляю собі людей, які успадкували гроші або компанію і насолоджуються життям внаслідок цього. У моєму випадку це не так», — заявляв Мерц у 2018-му.
Співавторка неофіційної біографії Мерца, журналістка Ютта Фальке-Ішінгер, яку цитує Reuters, зазначає, що він «чутливий і швидко дратується, особливо коли вважає, що з ним поводяться несправедливо». На її думку, Мерц не надто добре «контролює імпульси».
Міграція, Україна, економіка: якими будуть пріоритети Мерца на посаді канцлера
Свій шлях до посади канцлера ФРН Мерц вибудовував, критикуючи політику уряду Шольца насамперед в галузі міграції, економічної політики та недостатньої, на його думку, допомоги Україні.
Міграційна політика Мерца і скандали довкола неї
Мерц є давнім критиком рішення Ангели Меркель не закривати кордони для мігрантів з Сирії та інших країн у 2015 році, коли Німеччина прийняла майже 900 тис. біженців. Протягом років політик виступав проти такого кроку уряду Меркель і навіть ставив під сумнів його законність. Натомість він пропонував, щоб ХДС сповідувала більш правий курс — «ціннісний консерватизм», «здоровий патріотизм» і намагалася б «повернути [до своїх лав] виборців Альтернативи для Німеччини». Ці заяви лунали ще до того, як на тлі вторгнення РФ в Україну Німеччина стала країною, де досі залишається понад 1 млн українських біженців — найбільше серед країн ЄС.
Пропонований Мерцом курс на стримування потоків мігрантів набув особливого резонансу в 2024 році – з наближенням виборів (які початково мали пройти восени 2025 року) та на тлі різкого зростання популярності ультраправої партії АдН зі схожою, але радикальнішою повісткою.
Мерц карикатурно зображений на символі ультраправої партії Альтернатива для Німеччини під час протесту біля Бундестагу, 2 лютого 2025 / Фото: REUTERS/Annegret Hilse
При цьому у своїх антимігрантських висловлюваннях Мерц кілька разів переходив межу, за що його різко критикувала преса та більш ліберальні опоненти. Зокрема він дозволяв собі заявляти, що деякі з шукачів притулку нібито приїжджають у ФРН як «соціальні туристи» та, мовляв, зловживають пільгами й медичною допомогою. «Вони сидять у лікаря і лікують зуби, а поруч німецькі громадяни не можуть записатися на прийом», — заявив Мерц. Це було розцінено як обурливе висловлювання, а політику довелося перепросити. В іншому випадку він заявив, що діти деяких мусульманських мігрантів почуваються як «маленькі паші», бо, мовляв, не мають поваги до державних інституцій у ФРН.
Тема міграційної політики, що й без того домінує у передвиборчій кампанії у Німеччині, ще більше загострилася після трагедії, яка сталася 22 січня 2025 року в баварському містечку Ашаффенбург. Тоді чоловік афганського походження напав з ножем на групу дітей у парку. Загинули дворічний хлопчик і 41-річний перехожий, який намагався захистити малечу від нападника, ще кількох дітей було поранено. Згодом стало відомо, що винуватець трагедії раніше скоїв напад на українку, однак до розслідування справа так і не дійшла.
Невдовзі після цього Мерц зважився на крок, який призвів до багатотисячних протестів по всій Німеччині, і, як вважають оглядачі DW, може стати поворотним в усій кампанії. 29 січня Мерц та його ХДС, найбільша опозиційна сила у парламенті, за підтримки ультраправої Альтернативи для Німеччини ухвалили резолюцію, що закликала Бундестаг посилити антиміграційні заходи (зокрема запровадити повний прикордонний контроль; можливість відмови у наданні притулку прохачам ще на кордоні; затримувати нелегальних мігрантів, які підлягають депортації з країни). І хоча ця резолюція не мала сили закону і була лише рекомендаційною, факт спільного голосування ХДС та АдН обурив Німеччину. Адже партія Мерца порушила неписаний закон для демократичних політсил у ФРН, що діє від часів Другої світової – ніколи не ухвалювати жодних спільних рішень з ультраправими націоналістичними силами (табу, відоме як «брандмауер»).
Протест проти співпраці ХДС з АдН в Берліні, 2 лютого 2025 / Фото: REUTERS/Annegret Hilse
Провідний німецький щотижневик Spiegel на своїй обкладинці обіграв прізвище Мерца у лаконічному заголовку «SchMerz» [“біль” з нім.], його крок розкритикувала Ангела Меркель, а вуличні протести стали найбільшими за час передвиборчої кампанії. 2 лютого центральні вулиці Берліна заповнило море зі 160 тис. протестувальників. У їхніх руках були глузливі карикатури проти Фрідріха Мерца та плакати з написами «Не мій канцлер», «Ніколи знову — це зараз», «У демократії стався Мерц-інфаркт [гра слів, за аналогією до німецького медичного терміну Herzinfarkt, що означає інфаркт]». 8 лютого близько 260 тис. людей вийшли на вулиці Мюнхена з аналогічними гаслами, а десятки тисяч інших учасників провели мітинги проти співпраці ХДС з АдН у Кельні, Гамбурзі, Лейпцигу, Ростоку та інших містах.
Однак Мерц не став перепрошувати за ситуативне спільне голосування з ультраправими: «Правильне рішення не стає неправильним лише тому, що з ним погоджуються не ті люди», — заявив лідер ХДС. 1 лютого він також заявив в інтерв’ю Bild: «Я даю виборцям у Німеччині гарантію того, що відбудеться справжня зміна курсу [щодо біженців у випадку, якщо Мерц стане канцлером]».
Протест проти співпраці партії Мерца з ультраправою АдН (її символом є червона стрілка) в Берліні, 2 лютого 2025 / Фото: REUTERS/Annegret Hilse
Перші соціологічні опитування через тиждень після цього скандалу показали, що ставка Мерца на боротьбу за електорат правих сил поки не обвалила рейтинги його партії, а навіть зміцнила — ХДС зберегла підтримку на рівні 30−33%, тоді як партія Шольца має вдвічі нижчу популярність.
Ракети Taurus і перемога для України: Мерц та зовнішня політика
Від перших місяців повномасштабного вторгнення Росії Мерц виступає за більшу допомогу Україні, зробивши цю тему ще одним майданчиком для критики уряду Шольца. За ці роки лідер ХДС, який ще у 2018 році критикував будівництво Північного потоку-2, неодноразово висловлювався за надання Києву далекобійних німецьких ракет Taurus.
За цей час Мерц відвідав Україну двічі. У травні 2022 року він приїхав в щойно звільнений від натиску росіян Київ навіть раніше, ніж німецький канцлер. А в грудні 2024-го знову зустрівся з Володимиром Зеленським в столиці України, заявивши, що хоче дізнатися, «що ми можемо зробити, щоб допомогти цій постраждалій країні продовжувати оборону проти російської агресії». Цей візит відбувся через тиждень після нової поїздки до Києва Олафа Шольца. У розмові із Зеленським Мерц констатував, що накладені німецьким урядом обмеження «змушують Україну воювати з однією рукою, зв’язаною за спиною». Зеленський і Мерц також бачилися в січні 2025 під час форуму в Давосі.
Зустріч Зеленського і Мерца в Києві в грудні 2024 / Фото: ОП
Ставши офіційним кандидатом у канцлери, Мерц став висловлюватися щодо підтримки України більш обережно, однак його позицію відображає програмна промова в Бундестазі від 23 січня 2025, низка свіжих інтерв’ю та передвиборчі теледебати. У них Фрідріх Мерц висловлював такі тези:
Війна РФ проти України — це «злам епох» (Epochenbruch), «ера нового системного конфлікту між ліберальними демократіями та антиліберальними автократіями». Росія, Китай, Іран, Північна Корея сформували «вісь автократій», яка «відкрито шукає» суперництва з ліберальними демократіями.
Зусилля для завершення російської війни проти України Мерц назвав одним зі своїх майбутніх пріоритетів в ролі канцлера.
Україна повинна виграти цю війну: Мерц пояснив, що вважає перемогою відновлення територіальної цілісності України; демократично обраний легітимний уряд, який реалізує її державний суверенітет; повну свободу Києва обирати політичні і військові союзи. При цьому від однозначних заяв про право України на членство в НАТО глава ХДС намагається утримуватися. Водночас він підтверджував, що у передвиборчій програмі його партії є відданість перспективі членства України в Альянсі. «Але країна в стані війни не може стати членом НАТО, а відтак і статус кандидата ще не може бути їй наданий», — вважає Мерц.
Німеччина не повинна стати стороною війни, однак Україну потрібно підтримувати «всіма необхідними дипломатичними, фінансовими, гуманітарними та військовими засобами».
Україна має отримати ракети Taurus. Хоча з наближенням виборів Мерц дедалі частіше заявляв про можливість такого кроку лише в узгодженні з партнерами ФРН, на теледебатах із Шольцом він заявив у відповідь на дорікання канцлера в мінливості своєї позиції: «Моя позиція ніколи не змінювалася, я завжди говорив, що питання про постачання крилатих ракет [Taurus] має вирішуватися в Європейському союзі. Сполучені Штати постачають [далекобійні ракети Україні], Франція постачає, Британія постачає, ми теж мали б постачати». Раніше він також обіцяв, що підтримає розширення можливостей України у завданні ударів по території Росії.
Розгортання іноземних військ в Україні має бути «у консенсусі з Росією». «Якщо буде досягнуто мирної угоди і якщо Україна потребуватиме гарантій для її забезпечення, то про це [розгортання миротворців] можна говорити лише за наявності ідеального міжнародно-правового мандата. Наразі я цього не бачу. Я б хотів, щоб цей мандат був у консенсусі з Росією, а не в конфлікті», — вважає Мерц.
Новий спецфонд для фінансування допомоги Україні не потрібен, видатки на це мають бути «профінансовані з поточного бюджету [Німеччини], не повинно бути нових боргів».
Замість фрази «Росія має програти» Мерц тепер використовує формулювання «Росія не повинна більше бачити шансів успішно продовжувати цю війну військовим шляхом».
Шольц і Мерц (його зріст – близько 2 метрів) на перших теледебатах перед виборами, 9 лютого 2025 / Фото: Michael Kappeler/Pool via REUTERS
Мир в Україні не має бути нав’язаним їй. «Це має бути мир з Україною, а не проти України. І, перш за все, це має бути мир, який стосується і нас [Німеччини та ЄС]», — переконаний Мерц, нагадуючи про атаки на німецьку IT-інфраструктуру, «свободу вираження думок, соціальні мережі». «Це теж частина тієї гібридної війни, яку ми бачимо з боку Росії. Це теж має припинитися», — додав він.
Мерц також давно виступає за тіснішу співпрацю Німеччини із союзниками та збільшення видатків на оборону. Як нагадує Reuters, він називав себе «переконаним трансатлантистом» і понад десятиліття очолює Атлантичний міст (Atlantik-Brücke) — провідну некомерційну організацію для просування німецько-американських відносин та зв’язків. Він також підтримує тісніший союз, зокрема в питаннях оборони та зовнішньої політики, з країнами ЄС. А за оцінками Eurasia Group, більш агресивне ставлення Мерца щодо Росії та Китаю наближають його позицію до президента Франції Еммануеля Макрона. Мерц також визнавав своє захоплення британським прем’єром часів Другої Світової війни Вінстоном Черчиллем. У в разі перемоги на виборах Мерц обіцяє відновити дієздатність Берліна у зовнішній політиці, щоб «на Німеччину знову можна було покластися».
Після нападок Трампа на Україну, а віцепрезидента США — на Європу на Мюнхенській конференції Мерц підтримав Зеленського, нагадавши про його легітимність. Неправдиві закиди президента США про провину Україну у війні він назва «класичною підміною злочинця на жертву». Мерц також виступив із закликом до переговорів із Францією та Великою Британією щодо ядерного захисту Європи. Лідер ХСС вважає, що Україна «відстоює цінності демократії та свободи, які відстоюють Європа та Америка». «Ми не нейтральні, ми твердо стоїмо на боці України», — сказав Мерц у суперечці на теледебатах з лідеркою АдН Вайдель.
Економіка та податки на підставці для пива
Ще один головний виклик для Мерца у ймовірній ролі канцлера — поточні проблеми німецької економіки порівняно з колишніми роками її відносно стабільного добробуту. Наразі у Німеччині другий рік поспіль триває рецесія: за підсумками 2024 року найбільша економіка Європи скоротилася на 0,2%, а за підсумками 2023 року — на 0,3%.
В економічній галузі політик є наполегливим поборником принципів вільного ринку. «Прихильники кажуть, що його [Мерца] досвід у приватному секторі може допомогти йому краще зрозуміти, як перезавантажити економіку, що перебуває у стагнації», — пише Reuters. «Він пропонує зробити так, щоб німецький економічний двигун знову загудів після років стагнації», — окреслює амбітні обіцянки політика New York Times.
Мерц відомий тим, що віддавна пропонує максимальне спрощення німецької податкової системи, яка знана своєю складністю. Ще в 2003 році він заявляв, що податкова декларація має вміщуватися на «бірдекелі» [підставці під пивний кухоль чи келих] та пропонував реформу цієї галузі. Цю цитату йому пригадують і багато років опісля. Пропонуючи запровадити жорстке розмежування системи оподаткування для компаній і приватних осіб кілька років тому, Мерц знову звернувся до свого майже крилатого вислову: «На перший план знову виходить бірдекель, але вже по-іншому — розписаний з обох сторін», — пожартував він.
Німецька преса вже майже 20 років пригадує Мерцу обіцянку вмістити усі звіти про податки на пивну підставку або “бірдекель” (на фото стаття Tagespiegel від жовтня 2024 року під заголовком “Скільки ще підставок для пива залишилося у Фрідріха Мерца?”) / Фото: Скріншот публікації tagesspiegel.de
Наразі Мерц пропонує знизити низку податків і повністю скасувати т.зв. «податок солідарності» (Soli), який стосується платників податків із західних земель Німеччини на користь інфраструктури в регіонах колишньої НДР (складає 5,5%). Його було запроваджено в середині 90-х і частково реформовано в 2021-му.
У своїй книзі «Наважтеся на більший капіталізм» Мерц також відстоював зменшення соціальних пільг і податків для компаній. У подальші роки він критикував рішення урядів Меркель відмовитися від ядерної енергетики, а також наполягав на створенні більш конкурентоспроможних умов для всіх німецьких компаній — наприклад, через зниження ціни на енергоносії та сприяючи інноваціям — а не лише для певних секторів, серед яких електроавтомобілі.
Фрідріх Мерц п’є пиво під час публічного Weißwurstfrühstück (сніданку в баварському стилі) у рідному місті Брілон, Німеччина, 19 січня 2025 року. / Фото: EUTERS/Wolfgang Rattay
Утім, головна проблема з передвиборчими економічними пропозиціями Мерца полягає в тому, що він не вказав, як планує їх фінансувати. «Усі пропозиції Мерца щодо економічної політики мають сенс, але це типові пропозиції опозиції, а не конструктивні ідеї для наступного уряду», — цитує Reuters Карстена Бжескі, керівника відділу макроекономічної діяльності ING Research.
Та найбільшою перепоною на шляху всіх обіцянок і сподівань Мерца стане необхідність шукати компроміси з партнерами по коаліції навіть після його перемоги на виборах. Особливо складним Politico називає випадок, якщо це буде не добре відома Німеччині ще з часів Меркель двопартійна «велика коаліція» (GroKo) ХДС/ХСС та соціал-демократів, а формат багатостороннього об’єднання, зокрема з ліберальними вільними демократами та «зеленими».
«Як канцлер він міг би задовольнити зростаючу потребу [виборців] у політиках із чіткими переконаннями, після років Меркель і Шольца, — заявив Reuters про Мерца Карстен Нікель з консалтингової компанії Teneo, що досліджує політичні ризики. — Але німецька політика зрештою полягає в досягненні компромісів, а це може бути менш природним для Мерца».
За матеріалами nv.ua
