У ніч із 1 на 2 березня 2026 року Україна, схоже, провела не серію розрізнених нальотів, а багатовекторну операцію по трьох типах цілей: паливно-логістичній інфраструктурі в Новоросійську, вузлах ППО та військового зв’язку в окупованому Криму, а також по елементу далекої протиповітряної оборони в Тульській області. Саме поєднання цих епізодів — удар по нафтовому терміналу, удари по радарах, удар по центру дальнього космічного зв’язку й окремий рейд по С-400 в глибокому тилу — дозволяє говорити про спробу тиснути не на одну ціль, а на цілу систему забезпечення російської війни.
Новоросійськ як головна ланка цієї ночі
Найпомітніший епізод — удар по Новоросійську, одному з ключових чорноморських портів Росії. Reuters із посиланням на російських чиновників повідомив, що внаслідок масованої української атаки там було оголошено надзвичайний стан, а також спалахнула пожежа на паливному терміналі в порту. За словами губернатора Краснодарського краю Веніаміна Кондратьєва, це був “найсильніший удар” ночі; мер Новоросійська заявив про пошкодження житлової забудови.
Досить несподівано на “допомогу” українським дронам прийшла російська ППО: поки безпілотники СБУ вражали військові цілі та нафтовий термінал – окупанти з ЗРК гатили по житлових будинках у Новоросійську.
Українські джерела описують цей епізод значно ширше. За даними джерела СБУ, під удар потрапив нафтовий термінал “Шесхарис”, причому було пошкоджено шість із семи нафтоналивних стендерів. Разом із нафтовою інфраструктурою були уражені кілька військових кораблів, один комплекс “Панцир-С2” та радар наведення 30Н6Е2 комплексу С-300 ПМУ-2 “Фаворит”.
Саме ця деталь — одночасний удар по стендерам, кораблях і ППО — і робить епізод у Новоросійську значно важливішим за “чергову пожежу на нафтобазі”. Якщо заявлений перелік уражень хоча б частково підтвердиться, то мова йде про спробу не просто підпалити об’єкт, а порушити здатність порту одночасно перевалювати паливо, прикривати себе від нових ударів і забезпечувати військову логістику. Це вже не символічний наліт, а удар по функціональності вузла.
Чому “Шесхарис” — стратегічна, а не локальна ціль
Значення “Шесхарису” визначається не лише його розміром, а й місцем у російській експортній та військовій інфраструктурі. Reuters ще після атаки на Новоросійськ у листопаді 2025 року писав, що це найбільший чорноморський експортний хаб Росії, який забезпечує приблизно п’яту частину російського експорту сирої нафти. Тодішня атака призвела до тимчасового зупинення відвантажень на рівні 2,2 млн барелів на добу, а сам термінал “Шесхарис” у жовтні 2025 року перевалював 3,22 млн тонн сирої нафти (близько 761 тис. барелів на добу) та ще 1,794 млн тонн нафтопродуктів.
На оприлюднених супутникових знімках в телеграм-каналі Exilenova+ фіксують ураження технічних естакад, резервуарного парку та наливної інфраструктури. Також заявлено, що фактично роботу термінала зупинили.
Супутникові знімки з військово-морської бази «Новоросійськ»
Окремо аналітики звернули увагу на темну пляму на пірсі в районі малих протичовнових кораблів проєкту 1124 «Альбатрос» у Новоросійську.
Її походження в наданих матеріалах не розкривається та потребує додаткової перевірки за наступними знімками/даними.
Хто і чим завдав удар
У зведенні Генерального штабу йдеться, що працювали безпілотники Центру спецоперацій «А» СБУ спільно з іншими складовими Сил оборони (ДПСУ, ГУР, СБС та ССО).
Попередні удари по Новоросійську організовані та виконані СБУ
Нагадаємо, що 15 грудня 2025 року, СБУ застосувала підводні дрони «Sub Sea Baby» для удару по місцю дислокації підводного човна проєкту 636.3 «Варшавянка», а супутникові знімки фіксували пошкодження причалу та ймовірні серйозні ушкодження кормової частини субмарини
Супутникові знімки високої роздільної здатності, оприлюднені Exilenova+, фіксують значні пошкодження бетонного причалу, біля якого перебувала уражена субмарина.
За оцінками аналітиків різних дослідницьких груп, тоді серйозних ушкоджень зазнала кормова частина човна.
Також з високою долею вірогідності Duke BG встановив, що ураженим підводним човном може бути Б‑271 «Колпино». Він порівняв човен із відео, опублікованого пропагандистським каналом «Звезда» 16 грудня, з іншими зображеннями човнів цього класу, знайденими у відкритих джерелах, і зіставив фарбування верхньої частини зовнішнього корпусу.
Отже, удар по “Шесхарису” — це не просто удар по паливу “для фронту”, а й по одному з найважливіших джерел валютної виручки Росії. На практиці це означає, що навіть часткове пошкодження перевалочних потужностей може створювати ефект одразу на трьох рівнях: військовому (забезпечення флоту й угруповань), логістичному (стійкість порту) і фінансовому (експортні надходження). Саме тому українська стратегія останніх місяців дедалі очевидніше зміщується від ударів по окремих НПЗ до ударів по вузлах експорту, транспортування та відвантаження.
Крим: паралельний удар по “очах” і “нервах” російської системи
Паралельно з Новоросійськом український Генштаб заявив про удар по центру дальнього космічного зв’язку в районі Вітиного в окупованому Криму, а також по радіолокаційній станції “Подльот-К1” біля Виноградного.
Окремо йдеться про ураження “Касти-2Е2” в районі Любимого і “Ястреба А-В” біля Тополів на окупованій частині Луганщини, а також по місцях зосередження особового складу підрозділу “Рубікон” на окупованих територіях Донеччини та Запоріжжя. Тобто нічна хвиля, за українською версією, була спрямована не лише на Крим, а на ширшу мережу російських засобів виявлення, зв’язку й радіоелектронної розвідки.
1-го березня Сили оборони України уразили дві машини зі складу російської радіолокаційної станції «Каста» у Запорізькій області.
Про це повідомив командувач Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді та опублікував відповідне відео.
Пілоти 1-го центру СБС та підрозділу «Баліста» 98-го розвідувального центру ССО завдали точних ударів баражуючими боєприпасами, повністю вивівши техніку з ладу.
Виявили РЛС та координували удари оператори 414-ї бригади БпС «Птахи Мадяра» у взаємодії з Координаційним центром глибинного ураження СБС.
РЛС «Каста»
Це російська маловисотна радіолокаційна станція дециметрового діапазону.
Вона призначена для виявлення повітряних об’єктів, зокрема тих, що літають на гранично малих висотах, а також для визначення їхніх координат та характеристик траєкторії.
Станція здатна виявляти цілі на відстані до 150 кілометрів. Важливою характеристикою системи є її здатність працювати в умовах інтенсивних радіоелектронних завад.
Сам по собі цей набір цілей дуже промовистий. Якщо Новоросійськ — це удар по “кровоносній системі” війни, то Крим і Луганщина в цій операції виглядають як удар по її сенсорах та каналах управління. Центр дальнього космічного зв’язку — це не фронтовий об’єкт, а елемент глибшої інфраструктури управління. “Подльот-К1”, “Каста-2Е2” та “Ястреб А-В” — це не склади й не ангари, а інструменти виявлення та супроводу цілей. У сукупності це схоже на спробу не просто щось знищити, а знизити здатність Росії бачити, координувати й прикривати наступні удари. Це вже оперативна логіка, а не лише тактична.
Українські війська атакували місце зберігання дронів «Форпост» і «Орион» у Криму
Сили оборони України завдали удару по ангарах у Євпаторії, де російські війська зберігали та обслуговували багатоцільові безпілотники «Форпост» і «Орион».
Про це повідомив проєкт Dnipro Osint.
Атака відбулася 27 лютого та була спрямована по території Євпаторійського авіаційного ремонтного заводу. Саме там росіяни розміщують інфраструктуру для зберігання й технічного обслуговування цих дронів.
Супутникові знімки, зроблені після удару, зафіксували ураження щонайменше трьох ангарів. На оприлюднених кадрах видно, що засоби ураження — ймовірно дрони-камікадзе — пробили покрівлю споруд і, ймовірно, проникли всередину.
Масштаби пошкоджень усередині наразі невідомі.
Підприємство вже не вперше стає ціллю українських далекобійних дронів. Зокрема, 21 лютого по ньому також було завдано удару — тоді повідомлялося про ураження двох протичовнових літаків Бе-12.
Це також не перший випадок атаки по об’єктах у Криму, де розміщувалися безпілотники типу «Орион». Один із таких ударів було завдано по аеродрому Кіровське у листопаді 2025 року.
Безпілотники «Форпост» і «Орион» російські сили застосовують для моніторингу прибережної зони Криму, а також для виявлення та знищення українських морських дронів, які регулярно здійснюють рейди по військових об’єктах на півострові та в районі Кубані.
«Орион»
Російський розвідувально-ударний безпілотник «Орион» має розмах крил близько 16 метрів і довжину приблизно 8 метрів. Його максимальна злітна маса становить близько 1,2 тонни, а корисне навантаження — до 200 кг.
Дальність польоту апарата оцінюється у 1 000–1 500 км, тривалість перебування в повітрі може сягати 24 годин, а максимальна висота польоту — до 7 км.
Безпілотник здатний застосовувати різні типи озброєння: конструкція передбачає встановлення до чотирьох точок підвіски для боєприпасів.
До заявленого арсеналу входять керовані малогабаритні авіаційні ракети та кориговані авіаційні бомби різних типів. Крім того, російські сили використовують «Орион» як платформу для запуску малогабаритної крилатої ракети S8000 «Бандероль».
Розробку БпЛА «Орион» розпочала у 2011 році група компаній «Кронштадт». Перший дослідний зразок для випробувань було створено у 2015 році. У квітні 2020 року перші ударні безпілотники передали для дослідної експлуатації, а вже в серпні того ж року підписали контракт на запуск серійного виробництва.
«Форпост»
Російський розвідувально-ударний безпілотник «Форпост» є апаратом оперативно-тактичного рівня, створеним на базі ізраїльського БпЛА Searcher Mk II та локалізованим у Росії.
Його розмах крил становить близько 8,5 метра, довжина — приблизно 5,8 метра, а максимальна злітна маса сягає близько 500 кг. Корисне навантаження — до 100 кг залежно від модифікації.
Дальність застосування комплексу може перевищувати 250 км від наземної станції управління, тривалість польоту — до 16–18 годин, а робоча висота — до 5–6 км.
Базова версія «Форпоста» призначалася для ведення повітряної розвідки, коригування артилерійського вогню та спостереження. Модернізована версія «Форпост-Р» отримала можливість застосування озброєння. Зокрема, дрон може нести малогабаритні керовані авіаційні боєприпаси на двох підкрильних точках підвіски.
Ліцензійне складання «Форпоста» в Росії розпочалося на початку 2010-х років на Уральському заводі цивільної авіації. Після припинення військово-технічної співпраці з Ізраїлем російська сторона заявила про повну локалізацію виробництва та створення модернізованої версії з використанням вітчизняних комплектуючих.
LUFTWAFFE ЗСУ знищили пускову ЗРК «Бук-М1» за 100 км від лінії бойового зіткнення
Екіпажі 422-го окремого полку безпілотних систем LUFTWAFFE знищили зенітний ракетний комплекс «Бук-М1» на відстані понад 100 км від лінії бойового зіткнення на Запоріжжі.
Відео підрозділу LUFTWAFFE підтверджує усі етапи виявлення, ураження та остаточного знищення визначеної цілі.
Комплекс розгорнули у глибині окупованої території поблизу Приморська. Точну геолокацію встановив OSINT-аналітик moklasen в X: 46.769864432, 36.3161556406.
Він виконував завдання протиповітряного прикриття противника.
За даними підрозділу, ціль ідентифікували як ЗРК «Бук-М1», яку теж знищили Сили оборони України.
Після дорозвідки екіпажі уразили ЗРК, що призвело до детонації та повної втрати боєздатності усього комплексу.
“Знищення такого засобу ППО безпосередньо впливає на безпеку дій української авіації та ударних БпЛА”, – зазначають у LUFTWAFFE.
ЗРК «Бук-М1»
– здатен уражати повітряні цілі на дальності до 35 км та висоті до 22 км, що робить його одним із ключових елементів російської тактичної ППО.
Кожна самохідна пускова установка (СПУ) здатна самостійно виявляти, супроводжувати та уражати цілі навіть без зв’язку з центральним командним пунктом.
Окрім СПУ до його складу також входять командний пункт, станція радіолокації виявлення цілі та пуско-зарядні машини.
У базовій версії ЗРК “Бук” прийняли на озброєння в 1980 році. його модернізація “Бук-М1″ – у 1983 році.
Згодом він не одноразово модернізовувався та у Росії його останню версію “Бук-М3” прийняли в 2009 році.
Відключення світла в Криму як маркер вразливості
На тлі цих повідомлень у Криму фіксувалися масові перебої з електропостачанням. За даними українських медіа з посиланням на кримські канали й заяви окупаційної адміністрації, у Севастополі було аварійне відключення в мережах кримської енергосистеми; без світла залишилися, зокрема, Балаклава, Козача бухта, Комишова бухта, Стрілецька бухта, Фіолент і центр міста. Також перебої спостерігалися в Саках, Феодосії, частині Кіровського району та Євпаторії, після чого подачу електрики в Севастополі згодом відновили.
Формально окупаційна влада пояснювала це “технологічним” або “аварійним” відключенням. Але в оперативному контексті важливіше інше: енергомережа Криму виявилася вразливою саме в момент масштабної повітряної загрози. Навіть якщо безпосередньої верифікації прямого удару саме по енергетичному об’єкту немає, сам факт одночасності тривог, вибухів і аварійних відключень демонструє, що тилова інфраструктура півострова дедалі гірше витримує напруження. Для окупованого Криму це має не лише військовий, а й політичний вимір: Росія роками продавала півострів як “глибокий тил”, але що далі, то менше він на нього схожий.
Тульська область: удар по С-400 в глибині російського тилу
Окремим, але дуже показовим епізодом став удар по позиції С-400 в районі Осинової Гори у Тульській області. За даними UNITED24 Media, з посиланням на проєкт Dosye Shpiona, атака сталася 1 березня близько 02:30, для неї використали чотири ударні дрони, а результатом стало пошкодження радіолокаційної станції 92Н6А. Це важливо не лише через сам факт ураження, а й через географію: йдеться про об’єкт у глибокому тилу, а не на лінії фронту чи в прикордонній зоні.
Огляд супутникових знімків показав, що об’єкт, ідентичний позиції С-400, розташований за координатами 54.15037°N, 37.66377°E — приблизно за 320 км від кордону з Україною.
На знімках, зроблених у квітні 2024 року, зафіксовані елементи комплексу, зокрема пускові установки та радіолокаційна станція.
Ймовірно, через розміщення комплексу в глибокому тилу, російські війська не переміщували його, що й дозволило українським силам завдати удару.
92Н6А — це багатофункціональна радіолокаційна станція з трьохкоординатним радаром і фазованою антенною решіткою, ключовий елемент батареї С-400 «Триумф», бо саме цей радар забезпечує виявлення, супровід і наведення.
Станція здатна виявляти до 100 повітряних цілей та забезпечувати точний супровід щонайменше шести з них на дальності до 480 км.
На 92Н6А фактично «зав’язана» робота всієї батареї, до складу якої входять від трьох до шести пускових установок.
РЛС виконує пошук і виявлення повітряних цілей, їхній супровід, ідентифікацію за системою «свій–чужий», захоплення цілі та наведення на неї зенітної керованої ракети.
Ураження 92Н6А є критичним епізодом для бойових можливостей, оскільки виведення станції з ладу фактично паралізує роботу всієї батареї.
Радіолокаційні комплекси такого класу є високотехнологічними й дефіцитними засобами ППО, втрату яких складно швидко компенсувати.
За даними ресурсу ORYX, за час повномасштабної російсько-української війни, росіяни втратили щонайменше 10 таких РЛС, зокрема 7 знищеними.
Тому навіть якщо не знищено весь комплекс, пошкодження такого радара означає різке падіння бойової ефективності позиції. Іншими словами, це не “мінус одна машина”, а потенційне тимчасове осліплення всієї батареї. У логіці нинішньої кампанії це критично: що менше цілісних батарей далекої ППО в тилу РФ, то більші вікна можливостей відкриваються для наступних хвиль ударів по паливній, військово-морській та комунікаційній інфраструктурі.
Масштаб рейду: що визнає сама Росія
Навіть російська офіційна версія вказує, що йшлося про велику хвилю, а не точковий інцидент. За даними Міноборони РФ, які переказує ТАСС, у період з 23:00 1 березня до 07:00 2 березня за московським часом було нібито перехоплено й знищено 172 українські безпілотники: 67 — над Чорним морем, 66 — над Краснодарським краєм, 23 — над Кримом, 8 — над Азовським морем, ще частину — над Бєлгородською, Курською та Астраханською областями. Сам по собі такий розподіл показує головну річ: тиск ішов не на один сектор, а на великий чорноморсько-південний пояс, де зосереджені і логістика, і ППО, і експортні потоки.
Звісно, заяви російської сторони про кількість “збитих” дронів потрібно сприймати з поправкою: Москва системно намагається занижувати масштаби уражень і водночас демонструвати ефективність своєї ППО. Але навіть у такому викладі цифри працюють проти самої Росії: якщо за одну ніч доводиться одночасно відбивати настільки велику хвилю над Чорним морем, Кримом і Краснодарським краєм, це означає, що українська далекобійна кампанія вже створює постійне перенавантаження російської системи реагування. І саме це, а не лише кількість “прильотів”, є одним з головних критеріїв ефективності.
Що означає ця ніч у ширшій логіці війни
Якщо звести всі епізоди докупи, вимальовується послідовна модель. Україна б’є не лише по складу, резервуару чи окремому радару, а по взаємозв’язках: спочатку — по ППО, яка має прикривати район; далі — по порту або терміналу, який дає паливо й гроші; паралельно — по зв’язку та радарах, які забезпечують координацію. Це дозволяє інтерпретувати ніч 1–2 березня як спробу послабити відразу кілька контурів російської стійкості: оборонний, логістичний, фінансовий і командно-інформаційний. Це антисистемний підхід, а не просто накопичення епізодичних ударів.
Водночас варто зберігати професійну обережність: не весь заявлений українськими джерелами перелік уражень наразі має незалежне підтвердження, а російська сторона, навпаки, визнає переважно цивільні наслідки та “збиття”. Але навіть якщо відкинути частину найгучніших тверджень, підтверджений кістяк подій уже достатньо промовистий: Новоросійськ горів, у Криму були удари по військових об’єктах і перебої зі світлом, а в Тульській області повідомлялося про пошкодження ключового радара С-400.
Нічна атака 1–2 березня 2026 року важлива не лише через кількість дронів чи видовищність пожеж. Її значення — у типі цілей. Україна послідовно вдарила по тому, що дозволяє Росії вести війну: по порту, через який ідуть нафта й паливо; по ППО, яка прикриває цей порт і глибокий тил; по вузлах зв’язку й радарах, що забезпечують управління й раннє виявлення. Саме тому цю операцію варто читати не як набір окремих новин, а як сигнал: українська далекобійна кампанія дедалі більше переходить від “символічних ударів” до системного руйнування російської воєнної інфраструктури. І що частіше такі удари синхронізуються, то дорожче Росії коштуватиме сама здатність підтримувати ілюзію “безпечного тилу”.
За матеріалами militarnyi.com
