26 січня 2026 року в Європарламенті генеральний секретар НАТО Марк Рютте публічно відкинув ідею створення “окремої європейської армії” поза рамкою Альянсу — як реакцію на страхи щодо надійності американських гарантій. Саме там прозвучала репліка на адресу прихильників сценарію “Європа впорається без США”: “продовжуйте мріяти”.
Ця фраза — не просто риторичний удар. Вона позначає межу, яку Рютте проводить у дискусії про “стратегічну автономію”: Європа може й повинна робити більше, але від’єднання від США — це інший порядок ризиків і витрат.
Чому він проти “європейської армії” окремо від НАТО
Рютте назвав ключові заперечення:
- Дублювання структур: паралельні системи командування, планування, стандартів і логістики означатимуть повторення того, що вже робить НАТО — без гарантії кращого результату.
- Кадрова реальність: навіть нинішні потреби Альянсу укомплектувати непросто; створення додаткової “ієрархії генералів” лише загострить дефіцит людей.
- Вигода для Кремля: Рютте прямо сказав, що Путін “полюбив би” таку ідею, бо вона розтягує ресурси, ускладнює ухвалення рішень і робить європейські армії слабшими через розпорошення.
Це важливий нюанс: він не атакує саму мету “сильнішої Європи”, він атакує інструмент, який, на його думку, знижує ефективність у короткій і середній перспективі.
“Ціна розлучення”: 10% ВВП, “мільярди й мільярди” і ядерне питання
Найжорсткіша частина виступу Рютте — фінансово-стратегічна калькуляція.
- Навіть 5% ВВП було б замало, якщо Європа справді вирішить “йти самостійно”.
- Рютте назвав орієнтир: приблизно 10% ВВП на оборону, якщо прибрати американський компонент.
- Ключовий “стоп-фактор” — втрата американської ядерної парасольки. За логікою Рютте, автономія без США підштовхнула б Європу до необхідності будувати власну ядерну спроможність, що “коштує мільярди й мільярди євро”.
Окрема деталь: він завершив цей блок фразою на кшталт “Бажаю успіху!” — як підсумок реалістичності такого сценарію.
Рютте і “фактор Трампа”: чому він захищає жорсткий тиск США
Рютте у цій дискусії займає позицію, яка багатьох у ЄС дратує: він прямо приписує Дональду Трампу роль каталізатора оборонних рішень Європи.
У виступі 13 січня 2026 року (також у Європарламенті) Рютте сказав, що:
- без Трампа багато країн не дійшли б до 2%, або не так швидко;
- і що домовленості про нову планку витрат (3,5% “ядро” + до 5% загалом) теж навряд чи відбулися б.
Тобто його меседж: можна не любити стиль Вашингтона, але результат — потрібний Європі насамперед для її ж безпеки.
Україна як практичний тест: гроші, зброя і “не будьте надто обмежувальними”
У Європарламенті 26 січня Рютте говорив не лише про архітектуру безпеки, а й про приклад, який робить дискусію не теоретичною — Україну.
“Найважча зима” і дефіцити протиповітряної оборони
За репортажем із засідання, Рютте попереджав про дуже важкі умови для українців цієї зими та закликав союзників оперативніше закривати потреби, зокрема в ППО.
Окремо він наполягає: підтримка України — це не “благодійність”, а елемент безпеки самої Європи.
€90 млрд від ЄС і суперечка навколо “купуйте європейське”
На тлі запуску великого пакета підтримки ЄС для України (90 млрд євро на 2026–2027 роки) Рютте просив європейських законодавців не обмежувати використання коштів жорсткими умовами “купуй лише в ЄС”, якщо це знижує здатність України швидко отримати потрібне озброєння.
Це входить у ширшу дилему ЄС, бо сам задум пакета включає значний компонент закупівель у ЄС.
Механізм PURL: як НАТО намагається “приземлити” постачання
Рютте просуває формат Prioritised Ukraine Requirements List (PURL) — механізм, у якому Україна формує пріоритетні “пакети” потреб, а союзники домовляються, хто донорить або фінансує.
- Станом на грудень 2025 року “понад дві третини” країн НАТО вже долучилися до PURL із зобов’язаннями на понад $4 млрд.
“Дуже чутливе питання територій”: що Рютте дозволяє собі сказати про переговори
У публічних дискусіях навколо мирного процесу Рютте робить одну принципову рамку:
- спершу Україна має отримати умови, за яких її не атакують знову: гарантії та стримування,
- а будь-яка “дуже чутлива” розмова про території — це рішення тільки українського суспільства й керівництва.
Ця позиція важлива як сигнал двом аудиторіям одночасно: Києву — про суб’єктність, союзникам — про межі “торгу” за спиною України.
Гренландія та Арктика: чому цей сюжет “підсвічує” нерв НАТО
Виступ 26 січня відбувався на тлі напруження через заяви Трампа щодо Гренландії. Reuters прямо пов’язує це з новою хвилею розмов про “європейську армію”.
У дискусії 13 січня Рютте пояснював, що фокус має бути ширшим за острів: “Крайня Північ” — це цілий театр безпеки (Гренландія, Ісландія, країни Півночі, Канада, США), а відкриття морських шляхів у перспективі змінює картину загроз.
Росія і Китай як таймінг: “27–29–31” і логіка сполучених криз
Одна з найбільш конкретних тез Рютте (13 січня) — посилання на оцінки спецслужб: у проміжку 2027/2029/2031 років Росія може бути готовою спробувати “щось” проти союзників (мати для цього спроможності).
Далі він зшиває це з Тихоокеанським виміром: у разі руху Китаю щодо Тайваню, за його логікою, Пекін намагатиметься синхронізувати тиск із Москвою, аби розтягнути ресурси Заходу.
Це пояснює, чому Рютте так упирається в дві речі одночасно:
- більші витрати Європи,
- але без розриву зі США, бо саме США дають “верхній поверх” стримування.
Гібридна війна, іноземні інформаційні маніпуляції та втручання: чому “менше говорити” не означає “менше робити”
Ще один блок, який часто губиться за гучними цитатами, — інформаційна та гібридна безпека. На запит депутатів Рютте відповідав, що НАТО не “згортає” боротьбу з втручанням, а “вбудовує” її в усі напрями, щоб це не було “окремою папкою”, за яку відповідає один підрозділ.
Рютте фактично пропонує Європі контракт із трьох пунктів:
- Платіть більше і швидше, бо часові вікна ризиків стискаються.
- Будуйте “європейський стовп” у межах НАТО, використовуючи сильні сторони ЄС: гроші, індустріальна політика, внутрішній ринок і НАТО: стандарти, планування, командування.
- Не ламайте трансатлантичну конструкцію, бо ціна альтернативи — 10% ВВП, ядерна дилема і стратегічна вразливість у перехідний період.
За матеріалами theguardian.com
