Після десятиліть правління лівих на чолі Аргентини став ультраправий адепт свободи — епатажний холостяк Хавʼєр Мілей. NV розпитав, як до його екномічних реформ ставляться місцеві мешканці та що про їхній потенціал думають експерти.
Друзі Флоренції Клаузінг, 34‑річної мешканки Буенос-Айресу, мають власний салон жіночого одягу в аргентинській столиці. Вони давно мріють про розширення бізнесу, втім не наважуються. Адже зі зростанням продажу їм доведеться перейти до категорії великих платників податків і під гнітом відрахувань до бюджету салон може збанкрутувати.
«Але ж це безглуздо: доводиться завжди залишатися маленькою компанією і не рости, бо тоді податки зʼїдять твій бізнес і він закриється», — обурюється за друзів у розмові з NV Клаузінг.
За її словами, обтяжливі податки разом з інфляцією та фактичною відсутністю кредитування неабияк псують життя аргентинцям. Саме тому на президентських виборах у листопаді 2023 року вона віддала свій голос за опозиційного кандидата — ультраправого лібертаріанця Хавʼєра Мілея, який пообіцяв співгромадянам зміни. Той здобув переконливу перемогу, і тепер Клаузінг очікує від нової влади приборкання інфляції, зниження податків та побудови стабільної, більш відкритої для світу і зростаючої економіки.
Наразі її 46‑мільйонна країна, друга за площею та розміром економіки в Південній Америці, переживає рекордну інфляцію — понад 211 % за підсумками 2023 року. Лише у грудні споживчі ціни зросли на чверть. Двоє із пʼяти аргентинців живуть за національною межею бідності. Тоді як дефіцит бюджету перевищує 4 % ВВП, а державний борг сягнув позначки в понад $ 400 млрд.
Новий президент уже засукав рукава. «Це буде непросто, неможливо за один день виправити невдачі ста [попередніх] років, але одного дня все починається, і цей день — сьогодні», — заявив Мілей у своїй першій промові на посту очільника держави.
Не минуло й двох тижнів від дня інавгурації, як 53‑річний економіст за освітою та «анархо-капіталіст» за переконаннями підписав декрет про понад 300 заходів із дерегуляції. Нова влада провела девальвацію песо, наблизивши офіційний курс долара до тіньового, закрила половину з 18 міністерств і відкрила шлях до приватизації 33 державних компаній, а також скасувала субсидії на пальне та транспорт, контроль за цінами та експортні обмеження.
Утім не всі аргентинці радіють радикальним реформам Мілея. Проти його трудових реформ виступають потужні місцеві профспілки, частину оголошених ініціатив уже заблокували суди, а рівень народної підтримки новообраного президента знизився із 55 % за результатами другого туру виборів у листопаді 2023 року до 35‑39 % нині. До того ж права коаліція Мілея Свобода наступає не має достатньої підтримки в конгресі.
«Завдання, що чекає [на Мілея], нелегке ані в економічному, ані в політичному сенсі, — визнає Андрес Боренштейн, аргентинський економіст, професор Університету Торкуато ді Телла (UTDT) в Буенос-Айресі. — Але я думаю, що шанс є, адже суспільство проголосувало за зміни: людям набридли ті самі старі політики, і вони під проводом молоді проголосували за дещо нове».
«Божевільний» і його план
У 1980‑х роках Аргентина теж переживала важкі часи. Надвеликі бюджетні витрати на фоні неефективного виробництва та відтоку капіталу спровокували боргову кризу та гіперінфляцію, рівень якої в певний момент сягнув 1.000 %. Саме тоді підліток на імʼя Хавʼєр Мілей, що на той час професійно займався футболом і грав у музичній групі, вирішив присвятити своє життя економіці.
Син водія автобуса та домогосподарки, Мілей зростав у Буенос-Айресі й навчався в католицькій школі. Ще тоді за свій запальний характер і напористу манеру спілкування він дістав прізвисько Божевільний. А в дорослому віці амбіційного аргентинця із пишною зачіскою охрестили «львом».
Обравши карʼєру економіста, Мілей здобув дипломи трьох університетів і у процесі навчання захопився лібертаріанськими ідеями. У 2010‑х роках він став популярним, коментуючи економічну ситуацію в телеефірах, а у 2021‑му ввійшов у велику політику як депутат конгресу.
Мілей не одружений і не має дітей. Він зустрічається з акторкою Фатімою Флорес, а «чотирилапими дітьми» називає своїх собак породи мастиф, яких клонував з улюбленого пса Конана і дав їм імена на честь відомих економістів — Мілтон, Роберт, Лукас та Мюррей.
Понад усе новий лідер Аргентини вірить у свободу. І це красномовно підтверджує гасло його передвиборчої кампанії Хай живе свобода, чорт забирай! Ставши на чолі країни, він прагне мінімізувати роль влади і держави у житті суспільства. Мілей схвалює дозвіл на носіння вогнепальної зброї та продаж людських органів, а також на заборону абортів — адже, на його думку, вони порушують свободу людини, життя якої починається від самого зачаття.
Як поборник свободи Мілей засуджує будь-які автократії. Своїм рішенням він уже скасував запланований вступ Аргентини до групи країн БРІКС, до якої входять Бразилія, Росія, Індія, Китай і Південна Африка. Натомість аргентинський лідер анонсував тісніші звʼязки із США та Ізраїлем, а також висловив рішучу підтримку Україні. На думку аналітиків Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS), зближення із США може сприяти розвитку в Аргентині видобувної та аерокосмічної промисловості, а в геополітичному розрізі долучить її до союзу країн, що «стоять на захисті прав людини на фоні численних глобальних конфліктів».
Та найперше, на чому прагне зосередитися Мілей, це економічні реформи. І тут найважливішою його політикою, на думку Боренштейна, є скорочення бюджетного дефіциту. Угода з МВФ, який на початку грудня погодився відновити кредитування Аргентини — свого найбільшого у світі боржника, передбачає необхідність досягти профіциту бюджету на рівні 2 % ВВП.
«Якщо це вдасться, довіра [до Буенос-Айресу] зросте, — розмірковує Боренштейн. — А центральному банку не доведеться друкувати песо, щоб допомогти скарбниці, що, своєю чергою, дозволить знову наситити економіку грошовою масою без чергового стрибка інфляції».
Нині бюджет країни обтяжено зарплатними зобовʼязаннями перед мільйонами держслужбовців, витратами на безкоштовні освіту й медицину, а також численними соціальними виплатами. Одні лише субсидії на електроенергію у 2022 році коштували державі $ 12,5 млрд — близько 2 % ВВП. Щоправда, такий підхід дозволяє аргентинцям витрачати на електрику $ 5 на місяць — увосьмеро менше, ніж платить середньостатистичний європеєць. І багато хто до цього звик.
«За попереднього уряду держава піклувалася про громадян за рахунок субсидій і таких заходів, як „дбайливі ціни“ та відшкодування ПДВ, але тепер держава не контролює ринок, усе в руках приватних гравців», — обурена 39‑річна Нансі Роміна Грегоф, викладачка іспанської мови з Буенос-Айресу.
За рахунок згаданої програми контролю цін уряд гальмував здорожчання таких продуктів, як хліб, мʼясо, фрукти, овочі та молоко. А через відшкодування ПДВ держава компенсувала частину витрат найбіднішим домогосподарствам. Утім за широку програму соціальної підтримки аргентинцям доводиться платити високими податками — другими в рейтингу найвищих у латиноамериканському регіоні.

Мілей обіцяє знизити податки, але попереджає: перш ніж ситуація в країні поліпшиться, аргентинцям буде нелегко. Проведена його урядом девальвація вже майже зрівняла колись удвічі нижчий офіційний курс долара, за яким кожен аргентинець мав право придбати до $ 200 на місяць, із курсом чорного ринку та спровокувала зростання цін.
«Купити долари тепер легко, але вони для нас дуже дорогі, — каже Грегоф. — Після виборів, і особливо після грудневого указу Мілея, ціни пішли вгору: наприклад, вартість кілограма рису зросла із 1,5 тис. песо до 3 тис., а літра олії — з 600 до 1,5 тис.»
Та економічна шокова терапія триває. «Ми знаємо, що ситуація погіршиться, але [згодом] ми побачимо плоди наших зусиль», — впевнений Мілей.
У майбутньому задля зменшення навантаження на бюджет він планує впровадити ваучерну систему у сфері освіти, а коло отримувачів безкоштовних медичних послуг обмежити, запровадивши державне медичне страхування. Задля економії президент уже наказав зупинити всі нові проєкти громадського будівництва. Тим часом у міністерстві фінансів анонсували нарощення валютних резервів центробанку через підвищення податків на імпорт та експорт і запровадження повзучої прив’язки до долара, яка щомісяця девальвує песо на 2 %.

Надії та тривоги
Серед пропозицій Мілея є чимало суперечливих, визнають аналітики. Як-от ідеї закрити центральний банк, доларизувати економіку та озвучений в ході передвиборчої кампанії заклик розірвати звʼязки із ключовими торговими партнерами Аргентини — Китаєм та Бразилією. Утім широка підтримка радикального політика показала, що в аргентинців увірвався терпець через економічні катастрофи під час тривалого правління пероністів — послідовників ідей Хуана Перона, аргентинського лідера середини ХХ століття, який запровадив у країні лівий режим з ізоляціоністською економічною політикою.

«Я голосувала за Мілея, бо він був єдиною альтернативою і надією, що попереду зміни, що хтось подбає, аби країна розвивалася, — зізнається Клаузінг. — Не знаю, чи він це зробить, бо насправді я не довіряю нікому з місцевих політиків, але дуже на це сподіваюся».
В умовах браку валютних резервів та великих бюджетних витрат послідовники Перона вели країну по колу економічного спаду, гіперінфляції та боргових криз. А корупційні скандали поступово підривали довіру громадян до уряду й політиків загалом.
Спроби реформування, останню з яких здійснив переможець президентських виборів 2015 року правоцентрист Маурісіо Макрі, розбивалися об народний спротив. «В Аргентині існує давня культура страйків і соціальних демонстрацій, і це завжди обмежувало здатність уряду впроваджувати зміни», — пояснює Ніколас Палладіно, 42‑річний консультант із підбору персоналу з Буенос-Айресу.
За його словами, аргентинці дуже звикли до системи соціальної держави. «І це головна причина, чому ми сьогодні там, де ми є», — переконаний він.
Уряд Мілея вже зіштовхнувся з опором. Його ініціативи щодо змін у трудових відносинах, як-от збільшення випробувального терміну, зменшення виплат при звільненні та строків декретної відпустки, розлютили впливові аргентинські профспілки. За позовом найбільшої з них суд на початку 2024 року заблокував частину положень грудневого декрету Мілея. А 24 січня обʼєднання робітників провели великий загальнонаціональний страйк.
Щоправда, нова влада завчасно подбала про оновлення правил проведення вуличних акцій, аби ті якнайменше впливали на життя містян. За блокування проїзду та проходу громадян було запроваджено санкції, а працівників критичних галузей, до яких, зокрема, належать медики та вчителі, зобовʼязали продовжувати надавати 75 % послуг, навіть коли вони страйкують.
«Це розумний крок уряду, який забирає владу у протестувальників, не порушуючи їхнього права на протест», — вважає Палладіно.
Утім викладачка Грегоф, що сама бере участь у страйках, із ним не згодна і звинувачує уряд Мілея в анулюванні конституційних прав. «Це означає насильство і репресії з боку влади», — незадоволена вона.
На думку аргентинки, Мілей працює на задоволення економічних інтересів меншості. Через його політику країну буде позбавлено енергетичного, економічного і культурного суверенітету, а її мешканці збідніють і втратять здобуті соціальні права, побоюється Грегоф.

Із часом опонентів у реформ президента-лібертаріанця, ймовірно, побільшає, а темпи їх упровадження сповільняться. На заваді, зокрема, можуть стати недостатній політичний досвід, брак опори в конгресі та відсутність підтримки з боку регіональних союзників, перелічують оглядачі. Досі Мілей уникав протистояння з конгресом, оголосивши надзвичайний економічний стан на два роки, що дозволяє йому керувати через укази. Але не всі заплановані реформи можна втілити в обхід законодавчої влади. Тим часом відсутність швидких результатів здатна обвалити рейтинг президента.
Мілей має досить високий рівень підтримки, але з огляду на фіскальні коригування та інфляцію, він навряд чи збереже нинішню популярність, попереджає Боренштейн. Перевіркою, на його думку, стане березень, коли в Аргентині розпочнеться навчальний рік «і дехто з нинішніх прибічників президента може відчути тривогу».
За матеріалами nv.ua