Нафтові санкції США проти «Роснєфті» та «Лукойлу» б’ють по головному джерелу бюджетних грошей Кремля — нафті. Прибуток флагманської «Роснєфті» за девʼять місяців 2025 року обвалився на 70%, а доходи від нафти й газу падають третій рік поспіль. На цьому тлі Москва все активніше намагається замінити «чорне золото» на жовте: нарощує видобуток золота вдома, викачує «криваве золото» з Африки і починає розпродаж стратегічних запасів.
Ці дві тенденції — нафтовий крах і золотий стрибок — зараз визначають, як Росія фінансує війну проти України і скільки ще зможе її тягнути.
Нафтові санкції: «Роснєфть» як індикатор кризи
22 жовтня Мінфін США вніс під повні блокуючі санкції дві найбільші російські нафтові компанії — «Роснєфть» і «Лукойл» та їх дочірні структури. Будь-які компанії, де вони контролюють 50% і більше, автоматично стають токсичними для доларової системи, американських контрагентів та значної частини глобального фінсектору.
Майже одразу стало видно ефект на цифрах:
- Чистий прибуток «Роснєфті» за січень–вересень 2025 року впав на 70% рік до року — до 277 млрд рублів (≈ $3,57 млрд).
- Виручка скоротилася майже на 18% — до 6,29 трлн рублів.
- EBITDA (аналітичний показник, який показує прибуток компанії до вирахування відсотків за кредитами, податків, а також амортизації основних та нематеріальних активів) компанії зменшилася на 29%.
Читайте також: «Топліва нєт, но ви дєржитєсь!».
Соціальний і протестний вимір паливної кризи в РФ
У звіті компанія скаржиться на:
- високу ключову ставку Центробанку РФ,
- падіння світових цін на нафту,
- зміцнення рубля,
- додаткові витрати на «антитерористичну безпеку» — за фактом, на захист нафтогазової інфраструктури від українських ударів дронами.
Паралельно падають і бюджетні нафтогазові доходи:
- у вересні 2025 року нафтогазові доходи федерального бюджету РФ знизилися на 20–25% рік до року;
- за перші девʼять місяців 2025-го — мінус ~20,6% до 6,6 трлн рублів;
- у листопаді 2025-го, за розрахунками Reuters, доходи від нафти й газу можуть впасти на 35% рік до року, до ≈ 520 млрд рублів.
Американський Мінфін прямо заявляє: санкції проти «Роснєфті» та «Лукойлу» вже зменшують нафтові доходи Кремля і, ймовірно, знизять обсяги експорту російської нафти в довгостроковій перспективі.
Одночасно з санкціями по фінансах і логістиці працює те, про що Україна говорить відкритим текстом: удари українських дронів по російських НПЗ, нафтотерміналах і портах. Їхня мета — системно зменшити експортні доходи РФ від нафти, змусивши Кремль спалювати резерви.
Коли «чорне золото» вже не тягне: чому Кремль хапається за золото
На цьому фоні золото стає для Москви не просто «резервним активом», а другою опорою воєнної економіки.
Кілька ключових фактів:
- Росія — один із трьох найбільших виробників золота у світі разом з Китаєм та Австралією. У 2023–2024 роках РФ видобувала близько 300–345 тонн золота на рік.
- Цього року золото дорожчало шаленими темпами: ціни зросли приблизно на 59% у 2025-му, до рекордних $4 381 за унцію на піку в жовтні.
Якщо грубо порахувати: 300–330 тонн × 32 150 унцій × ~$4 300 за унцію = порядку $40–45+ млрд теоретичної вартості річного видобутку при нинішніх цінах. Звісно, це не чистий експорт, але масштаб зрозумілий — це вже сума, співмірна з десятками мільярдів доларів, які РФ втрачає на нафті через санкції та дисконт Urals.
Читайте також: Коли Пекін зніме Росію з крапельниці?
Чому кінець війни вирішує Сі Цзіньпін, а не Путін?
Одночасно золото стало інструментом для:
- Підтримки рубля і латання бюджету.
- До вторгнення у Нацфонд добробуту РФ (НФД) було закладено 405,7 тонни золота.
- Станом на 1 листопада 2025 року більше половини вже продано — 232,6 тонн, залишилося 173,1 тонни.
- Обсяг «ліквідних» активів фонду (золото + юані) скоротився на 55% — до $51–52 млрд (близько 1,9% ВВП).
- Обходу санкцій та доступу до валюти.
- РФ відрізали від основних західних майданчиків торгівлі золотом — Лондона та Нью-Йорка, але почала рости торгівля через Китай, Гонконг, ОАЕ.
- Мінфін США вже карав низку компаній з Гонконгу та Дубаю за допомогу в продажі золота російського походження, зокрема від найбільшого виробника Polyus.
- Задоволення внутрішнього попиту й конвертація заощаджень населення.
Після 2022 року росіяни масово переключилися з долара/євро на золото:- покупки золотих зливків населенням зросли до рекордних 73,7 тонни на рік, майже вдвічі більше, ніж до повномасштабної війни.
Зовні це виглядає як «золотий ренесанс». Насправді ж — симптом важкої хвороби: нафта перестала тягнути бюджет у потрібних масштабах, і Кремль почав проїдати те, що роками накопичував як стратегічний запас.
Африканський вектор: «криваве золото» замість довгих контрактів на нафту
The Telegraph описує, як Росія перетворює Африку на «золоту подушку» для своєї воєнної економіки. Через санкції, інфляцію і брак робочої сили Москва опирається на найстаріший і найстабільніший товар — золото, яке значною мірою видобувають на африканському континенті у зв’язці з російськими найманцями та проксі-структурами.
Ключові елементи цієї схеми:
Центральноафриканська Республіка (ЦАР): «класику» Вагнера ніхто не скасовував
- Саме тут «Вагнер» та їхні наступники («Африканський корпус» Міноборони РФ) відпрацювали модель: охорона режиму + «боротьба з повстанцями» в обмін на контроль над золоторудними шахтами.
- Ще до формального розгону «Вагнера» російські найманці взяли під контроль шахту з родовищами золота на суму близько $1 млрд, де їх звинуватили у вбивствах, тортурах і залякуванні місцевого населення.
Буркіна-Фасо: Nordgold як легальна вивіска
- У Буркіна-Фасо російська компанія Nordgold отримала вигідну ліцензію на розробку родовища Ніу в провінції Курвеого — це вже третій її проект у країні.
- За оцінками експертів, масштаби діяльності Nordgold менші, ніж у найбільших глобальних гравців, але політичний ефект великий: компанія стає фінансовою опорою проросійських режимів у регіоні, які обмінюють ресурси на зброю й «інструкторів».
Малі: спільний золотоочисний завод з росіянами
- У Малі військова хунта, яка спирається на підтримку Кремля, цього літа розпочала будівництво золотоочисного заводу потужністю близько 200 тонн на рік разом із російським конгломератом Yadran Group.
- Очікується, що підприємство стане регіональним хабом з переробки золота з кількох країн Сахелю — фактично центром «обілення» нелегально видобутого металу.
Чому саме золото і чому саме Африка
Журналісти й аналітики звертають увагу на кілька характеристик золота, які ідеально підходять для схем обходу санкцій:
- його легко фізично переміщати і контрабандою вивозити,
- легко переплавити і сховати походження,
- легко «відмити» через чорні ринки, а потім завести в легальні ланцюжки через Гонконг, Дубай, Стамбул.
Тому золото — ідеальний інструмент для російської держави та афілійованих структур, щоб отримувати тверду валюту й оплачувати імпорт, залишаючись під санкціями та поза великою частиною світової фінсистеми.
Нафта проти золота: чи може «жовте» замінити «чорне»
На перший погляд, логіка Кремля зрозуміла:
- Нафта дає все менше — через падіння цін, дисконт Urals, санкції проти ключових компаній і проблеми з логістикою.
- Золото дорожчає, його легко сховати/перепродати, воно не потребує складної танкерної логістики, а значну його частину можна видобути там, де санкційний контроль слабший — в Африці.
Але є три «але».
Масштаб
Навіть при рекордних цінах золото не може повністю замінити нафтовий кеш-флоу.
- За оцінками KSE Institute, експорт нафти РФ у 2025 році все ще приносить близько $150 млрд, навіть з урахуванням падіння з ~$189 млрд у 2024-му і прогнозного зменшення до $125 млрд у 2026-му.
- Потенційний грошовий еквівалент усього річного видобутку золота РФ (~300–330 тонн) при поточних цінах — суттєво, в рази менший, навіть якщо припустити, що його весь можна продати за кордон.
Тобто золото — це великий, але все ж «додатковий бак» пального для воєнної машини, а не повний замінник нафти.
Ціна ризику
Чим активніше Москва монетизує золото, тим більше:
- виїдає власні резерви, втрачаючи «подушку» на майбутнє;
- підставляє під удар африканські схеми, оскільки кожен гучний розслідувальний матеріал і санкційний пакет проти посередників у Гонконгу, ОАЕ, Туреччині скорочує для Кремля каналів обігу золота.
Це не просто фінанси — це політичний ризик для африканських режимів, які пов’язали свою безпеку з російськими «інструкторами», і репутаційний удар по тим, хто купує таке «криваве золото».
Внутрішній конфлікт за ресурси
Російська влада змушена балансувати між трьома споживачами золота:
- Мінфін (щоб латати бюджет),
- Центробанк (щоб підтримувати рубль та резерви),
- великі держкомпанії і банки (щоб мати «твердий» актив під санкціями).
Паралельно зростає попит населення. У підсумку золото перетворюється на поле непублічного перетягування каната між клонами «нафтових башт» всередині російської еліти.
Що це означає для України та союзників
Об’єднання нафтової й золотої історій дає кілька стратегічних висновків.
Санкції по нафті працюють — їх можна і треба дотискати
- Дані по «Роснєфті» і падінню нафтогазових доходів показують: удар по енергетичній ренті реальний і болючий, особливо в поєднанні з високою ставкою ЦБ РФ і валютними обмеженнями.
- Українські удари дронами по НПЗ і терміналах підсилюють дію санкцій — збільшуючи витрати на «антитерористичну безпеку», страхування та ремонт, а іноді просто зупиняючи експортні потоки на дні й тижні.
Висновок: продовжувати розширювати та синхронізувати санкції проти російської нафти, судноплавства, страховиків і «тіньового флоту», завжди поєднуючи це з контролем за дотриманням цінової стелі.
Золото — новий фронт санкційної війни
Щоб «золоте вікно» не компенсувало «нафтову діру», потрібна цілеспрямована стратегія:
- Точкові санкції по всьому ланцюжку «кривавого золота»:
- російські золотодобувні компанії (Polyus, Nordgold та інші),
- африканські проксі, повʼязані з «Африканським корпусом» та попередніми структурами «Вагнера»,
- трейдери, банки і транспортні компанії в Гонконгу, ОАЕ, Туреччині, що вже потрапляли у поля зору Мінфіну США.
- Маркування і прозорість ринку:
- посилений контроль за походженням золота на біржах і в ювелірній галузі,
- «чорні списки» для трейдерів, спійманих на російському золоті, за аналогією до механізму вугілля чи алмазів.
- Робота з Африкою не тільки «проти», а й «за»:
- пропозиція альтернативних безпекових і економічних пакетів від ЄС/США/України для країн, які зараз зав’язані на російських найманцях,
- підтримка розслідувальної журналістики та громадянського суспільства навколо теми «blood gold».
Для України — аргумент проти «швидкого миру»
Коли західні політики говорять про «втому від війни», цифри додають контекст:
- Росія вже проїдає золотовалютні резерви й фонд добробуту,
- нафтогазові доходи падають,
- Кремль змушений вдаватися до дедалі екзотичніших схем (від африканського золота до бартеру через юань).
Це означає, що економічний тиск працює, але його не можна знімати в момент, коли він починає давати результат. Навпаки, саме зараз варто закривати «золоті шпарини» так само рішуче, як закривали нафтові.
Нафтові санкції поставили Кремль перед вибором: або скоротити воєнні амбіції, або створити нову, більш брудну й криваву модель фінансування війни. Поки що Москва обрала друге — робить ставку на золото, включно з африканським «кривавим золотом», паралельно викачуючи власні стратегічні запаси.
Для України й союзників це, парадоксально, добра новина:
- економічна «броня» Росії тріскається,
- залежність від нестабільних африканських режимів робить її більш вразливою,
- а золото, на відміну від нафти, набагато легше відстежити й задушити санкційно, якщо є політична воля.
Наступний логічний крок Заходу — перетворити російське золото на такий самий токсичний актив, яким уже стає російська нафта.
За матеріалами espreso.tv
