Країни Балтії дедалі менше сприймають російську загрозу як віддалений сценарій. Естонія, Латвія та Литва збільшують оборонні бюджети, укріплюють кордони, створюють нові полігони, розгортають сили союзників і вкладаються у військові технології. Паралельно дипломати регіону закликають Брюссель не обмежуватися деклараціями та швидше фінансувати критичну інфраструктуру, цивільний захист і військову мобільність.
Причина такої терміновості — не лише війна Росії проти України. У Європі зростає занепокоєння, що Москва може спробувати перевірити здатність НАТО реагувати на значно менш очевидний сценарій: обмежену провокацію, диверсію, вторгнення дронів, операцію «під чужим прапором» або навіть локальне проникнення на територію однієї з країн Альянсу.
Як повідомляє Радіо Свобода, американська розвідка допускає, що перевірка рішучості НАТО може відбутися вже восени. Водночас співрозмовники видання наголошують: ознак неминучого масштабного російського наступу на Балтію немає.
Однак саме невизначеність і робить нинішню ситуацію небезпечною.
Чому Балтія знову заговорила про можливу російську атаку
Тривожні сигнали накопичувалися протягом усього літа.
У листі до президентки Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн представники країн Балтії, Польщі та Фінляндії заявили про «погіршення безпекового середовища» на східному фланзі Європейського Союзу.
Особливу увагу автори документа звернули на збільшення кількості порушень повітряного простору і появу невідомих або російських безпілотників.
Для балтійських держав це не абстрактна проблема. Їхній повітряний простір невеликий, основні міста розташовані відносно близько до російських або білоруських кордонів, а час для ідентифікації потенційної загрози може вимірюватися хвилинами.
У документі також згадуються ризики для критичної інфраструктури, енергетичних систем, цивільного захисту та економіки регіону.
Паралельно The Wall Street Journal, посилаючись на дані американської розвідки, повідомила, що Росія теоретично може спробувати перевірити рішучість НАТО обмеженою операцією вже восени.
Це необов’язково означає класичне вторгнення із сотнями танків.
Набагато ймовірнішим у країнах Балтії вважають сценарій, за якого Москва спробує створити ситуацію, що перебуватиме в «сірій зоні» між війною і миром.
Що означає «перевірити НАТО»
П’ята стаття Вашингтонського договору встановлює принцип колективної оборони: напад на одного союзника розглядається як напад на всіх.
Але головне питання полягає не в самому існуванні статті 5, а в тому, як вона працюватиме у неоднозначній ситуації.
Наприклад, якщо російський військовий підрозділ відкрито перейде кордон Литви, політична і юридична оцінка ситуації буде відносно очевидною.
Значно складніше, якщо відбудеться диверсія на залізниці, вибух на енергетичному об’єкті, атака безпілотників без чітких розпізнавальних знаків або прикордонний інцидент за участю озброєної групи, зв’язок якої з російською державою неможливо довести протягом перших годин.
Саме такі сценарії створюють простір для політичних суперечок.
Росія може спробувати перевірити не стільки військову потужність НАТО, скільки швидкість ухвалення рішень усередині Альянсу.
Чи визнають союзники інцидент нападом?
Чи погодяться на застосування сили?
Хто першим відреагує?
Скільки часу знадобиться для політичних консультацій?
Саме ці питання можуть бути важливішими за розмір російського угруповання.
Читайте також: “Не просто навчання: що НАТО відпрацьовувало біля Калінінграда і чому цей регіон стає ключовим у протистоянні з Росією”
Загроза «операцій під чужим прапором»
Балтійські дипломати, з якими спілкувалося Радіо Свобода, повідомляли про додаткову розвідувальну інформацію щодо можливих російських операцій «під чужим прапором».
Це операції, організатори яких намагаються приховати власну причетність і перекласти відповідальність на іншу державу, політичну групу або невстановлених виконавців.
Для Росії подібна тактика не була б новою.
Західні спецслужби протягом останніх років неодноразово попереджали про диверсійні операції, підпали, кібератаки, втручання у транспортну інфраструктуру та спроби вербування виконавців у Європі.
У кількох країнах НАТО також розслідували підозрілі пожежі, замахи і появу безпілотників біля стратегічних об’єктів.
Саме тому Балтія готується не лише до класичної війни.
Головним викликом стає одночасна готовність до військової, інформаційної, кібернетичної, диверсійної та економічної атаки.
Балтія різко збільшує витрати на оборону
За останні роки Естонія, Латвія та Литва перетворилися на одних із найбільш активних прихильників переозброєння Європи.
Три країни рухаються до рівня оборонних витрат, який відповідає новій цілі НАТО — 5% ВВП до 2035 року.
Для невеликих економік це надзвичайно велике навантаження.
Але у Вільнюсі, Ризі та Таллінні виходять із припущення, що ці витрати дешевші, ніж потенційна війна.
Паралельно Європейський Союз уже почав спрямовувати мільярди доларів на оборонні та безпекові проєкти у регіоні.
Гроші потрібні не лише для закупівлі зброї.
Балтія потребує доріг, залізниць, складів боєприпасів, логістичних центрів, систем ППО, радарів, захищених мереж зв’язку, укриттів і можливостей швидкої евакуації цивільного населення.
Тобто фактично йдеться про перебудову значної частини інфраструктури регіону під умови можливої великої війни.
Естонія робить ставку на технології
Особливу роль у балтійській оборонній моделі відіграє Естонія.
Через невелике населення та обмежену промислову базу країна не може конкурувати з великими державами у виробництві танків, літаків або кораблів.
Тому Таллінн робить ставку на програмне забезпечення, штучний інтелект, безпілотні технології та захищені цифрові системи.
Естонська DefSecIntel Solutions, наприклад, створила систему на основі штучного інтелекту, яка може аналізувати дані з різних сенсорів і зображень та зводити їх в єдину інформаційну картину.
Подібні системи стають дедалі важливішими у сучасній війні.
На полі бою недостатньо мати дрон або радар.
Потрібно швидко об’єднати інформацію від безпілотників, камер, радарів, підрозділів розвідки та інших сенсорів, визначити потенційні цілі й передати інформацію військовим.
Досвід України дав естонським розробникам унікальну можливість перевіряти такі рішення у реальних бойових умовах.
Ще один естонський стартап — Wayren — працює над програмним забезпеченням для захищеного обміну даними між смартфонами, планшетами та іншими пристроями військових.
У сучасній війні це критично важливо.
Російські системи радіоелектронної боротьби намагаються глушити зв’язок, GPS і канали управління безпілотниками. Тому здатність військових підтримувати захищений обмін інформацією стає одним із ключових факторів виживання підрозділів.
Український досвід змінює оборонну модель Балтії
Війна в Україні стала для балтійських держав практичною лабораторією сучасної війни.
До 2022 року багато армій НАТО готувалися переважно до операцій, у яких Захід мав би значну технологічну перевагу над противником.
Україна показала іншу реальність.
Поле бою насичене безпілотниками.
Супутникова навігація активно глушиться.
Великі командні пункти стають легкою мішенню.
Логістичні центри атакують ракетами та дронами.
А будь-яке велике скупчення техніки може бути виявлене протягом хвилин.
Саме тому країни Балтії дедалі більше інвестують не тільки у танки або артилерію, а й у розвідку, автоматизовані системи управління, дрони, сенсори та засоби радіоелектронної боротьби.
Однак технології не вирішують усіх проблем.
«Стіни дронів» досі немає
Одним із найбільш амбітних оборонних проєктів східного флангу ЄС мала стати так звана «стіна дронів».
Концепція передбачала створення вздовж східного кордону Європейського Союзу мережі сенсорів, радарів і засобів перехоплення безпілотників.
У теорії така система могла б виявляти ворожі дрони ще до того, як вони проникнуть глибоко на територію ЄС.
Але реалізація виявилася складнішою.
По-перше, система надзвичайно дорога.
По-друге, досі немає єдиного технологічного стандарту.
По-третє, залишається питання командування.
Хто повинен ухвалювати рішення про знищення дрона, якщо він перетинає кордон між двома країнами?
Чи може система працювати автоматично?
Хто несе відповідальність, якщо вона помилково зіб’є цивільний літальний апарат?
У результаті концепція «стіни дронів» поки що залишається значною мірою політичним проєктом.
Один із балтійських чиновників прямо визнав: говорити про неї набагато простіше, ніж створити систему, здатну реально закрити сотні кілометрів кордону.
Балтійська оборонна лінія: паркани, рови і протитанкові перешкоди
Поки масштабна система протидії дронам не створена, країни східного флангу активно будують набагато традиційніші оборонні споруди.
На кордонах Латвії, Литви та Польщі з Білоруссю вже з’явилися паркани, рови та інші інженерні перешкоди.
Їхня мета подвійна.
З одного боку, ці конструкції повинні стримувати нелегальні переходи кордону.
З іншого — у випадку військової операції вони мають сповільнити рух техніки та дати арміям НАТО додатковий час для реагування.
Однак навколо ефективності таких укріплень точаться дискусії.
Критики нагадують, що війна в Україні показала величезну роль дронів, ракет, далекобійної артилерії та високоточної зброї.
Тому класична протитанкова оборона вже не може бути єдиним фундаментом військової стратегії.
Але вона залишається важливою.
Навіть сучасна армія потребує фізичного контролю території, а будь-яке уповільнення наступаючих військ може дати союзникам дорогоцінний час.
Сувальський коридор — найуразливіша ділянка НАТО
Одним із головних географічних ризиків для Балтії залишається Сувальський коридор.
Це вузька смуга території між Польщею та Литвою.
З одного боку від неї розташована Білорусь, а з іншого — російський Калінінград.
Через цей коридор проходить головний сухопутний маршрут, який з’єднує Литву, Латвію та Естонію з рештою території НАТО.
Якщо Росія змогла б перекрити його, сухопутне постачання Балтії стало б набагато складнішим.
Саме тому цей район уже багато років є одним із центральних елементів військового планування Альянсу.
Цього року Литва ухвалила закон про створення нового великого військового полігону біля села Капчяместіс.
На ньому зможуть одночасно тренуватися до чотирьох тисяч литовських військових і солдатів союзних країн.
Фактично Литва створює ще один великий військовий вузол поблизу найбільш стратегічно вразливої ділянки країни.
Німецька бронетанкова бригада змінює баланс сил
Ще одним ключовим елементом оборони Литви стає німецька 45-та бронетанкова бригада.
Німеччина розгортає її безпосередньо на території Литви.
Це має величезне політичне значення.
Ідея полягає не лише у додаткових танках або бронетехніці.
Постійна присутність великих німецьких сил означає, що у випадку нападу на Литву німецькі військові автоматично опиняться серед перших учасників бойових дій.
Таким чином збільшується політична ціна будь-якої російської атаки.
Південніше Сувальського коридору, у Польщі, розташована багатонаціональна бойова група НАТО під керівництвом США.
У сукупності ці сили мають створити військовий каркас оборони ключового сухопутного маршруту до Балтії.
Rail Baltica: цивільна залізниця, яка стала військовим проєктом
Однією з найбільших проблем для оборони регіону залишається транспорт.
Балтійські країни історично використовують залізничну колію російського стандарту, тоді як більшість країн Центральної та Західної Європи — європейський стандарт.
У мирний час ця різниця створює логістичні незручності.
Під час війни вона може стати серйозною військовою проблемою.
Саме тому Rail Baltica має стратегічне значення.
Нова залізниця повинна з’єднати Балтію з Польщею і рештою Європейського Союзу стандартною європейською колією.
У випадку кризи нею можна було б швидко перевозити війська, бронетехніку, боєприпаси, паливо та інші ресурси.
Але проєкт суттєво відстає від графіка.
Початковий план передбачав запуск значно раніше, однак терміни неодноразово переносили через зростання вартості, проблеми планування і суперечки між учасниками.
Тепер навіть завершення першого операційного етапу до 2030 року викликає питання.
Для військового планування це принципова проблема.
Армія НАТО може мати достатньо танків і солдатів, але якщо їх неможливо швидко доставити до місця потенційної кризи, значна частина цієї сили втрачає сенс.
Балтія просить ЄС десятки мільярдів на стійкість регіону
Автори листа до Європейської комісії пропонують спрямувати близько 115 мільярдів доларів на зміцнення економічної та безпекової стійкості прифронтових країн.
Йдеться не лише про військові витрати.
Серед пропозицій:
- резерви продовольства та товарів першої необхідності;
- запаси ресурсів цивільного захисту;
- додаткові укриття;
- евакуаційна інфраструктура;
- резервні системи енергопостачання;
- захист електричних і газових мереж;
- можливості швидкого реагування на диверсії;
- кіберзахист;
- протидія радіоелектронним атакам;
- боротьба з інформаційними операціями.
Фактично Балтія пропонує перейти від концепції суто військової оборони до моделі «оборони суспільства».
Логіка проста: Росія може атакувати не лише армію.
Вона може атакувати електростанції, зв’язок, банки, транспорт, державні інформаційні системи або систему управління.
Тому країна має бути здатна функціонувати навіть тоді, коли частина інфраструктури виведена з ладу.
Головний ризик — гроші
Водночас саме фінансування може стати одним із найбільших слабких місць.
Європейська комісія пропонує значно збільшити оборонні інвестиції у наступному семирічному бюджеті ЄС.
Але країни, які є найбільшими платниками до бюджету, зокрема Німеччина, наполягають на обмеженні загальних витрат.
Це створює конфлікт між стратегічними амбіціями Європи і фінансовою реальністю.
Будівництво укриттів, систем ППО, залізниць, складів, енергетичних резервів і нових військових баз коштує десятки мільярдів євро.
Причому значну частину цих витрат необхідно здійснити вже зараз.
Для Балтії проблема часу особливо гостра.
Навіть якщо масштабна російська загроза виникне через п’ять або десять років, великі інфраструктурні проєкти потрібно починати сьогодні.
Rail Baltica є показовим прикладом того, наскільки довго може тривати будівництво одного стратегічного транспортного коридору.
Чому Росії може бути вигідна саме обмежена провокація
Повномасштабна війна проти НАТО була б надзвичайно ризикованою для Росії.
Альянс має значно більші сукупні економічні, технологічні та військові ресурси.
Але Москва може намагатися діяти нижче порогу великої війни.
Головною метою такої операції могло б бути не захоплення території.
Набагато важливішим результатом стала б демонстрація неспроможності НАТО швидко домовитися про відповідь.
Якщо після серйозної провокації між союзниками почнуться багатоденні суперечки щодо того, що саме сталося і хто винен, сама політична довіра до Альянсу може бути підірвана.
Для Росії це могло б стати стратегічною перемогою навіть без масштабної військової операції.
Саме тому країни Балтії постійно наголошують на швидкості реакції НАТО.
Стримування працює лише тоді, коли потенційний агресор переконаний, що відповідь буде неминучою.
Чи готова Балтія до війни
За багатьма показниками Естонія, Латвія та Литва сьогодні значно краще підготовлені, ніж десять років тому.
Вони збільшують оборонні бюджети.
На їхній території перебувають війська союзників.
Будуються нові військові об’єкти.
Посилюється охорона кордонів.
Розвиваються безпілотні й цифрові технології.
НАТО регулярно проводить навчання в Балтійському регіоні.
Проте залишаються серйозні проблеми.
Не завершена Rail Baltica.
Немає повноцінної «стіни дронів».
Потрібно збільшувати можливості протиповітряної оборони.
Необхідно нарощувати військову логістику.
Потребують модернізації системи цивільного захисту.
А найважливіше — залишається питання того, наскільки швидко союзники НАТО зможуть реагувати на неоднозначну кризу.
Саме це, а не кількість танків на кордоні, може стати головним тестом.
Чому найближчі місяці будуть показовими
Наразі немає підтверджених даних про підготовку Росією неминучого масштабного наступу на одну з країн Балтії.
Але військове планування ґрунтується не лише на тому, що противник робить зараз.
Воно має враховувати те, що він потенційно здатен зробити.
Балтійські держави фактично виходять із найгіршого сценарію: Росія може спробувати використати коротке вікно невизначеності, коли інцидент ще не виглядатиме як війна, але вже буде достатньо серйозним, щоб перевірити політичну єдність Альянсу.
Саме тому до звичайних танкових бригад, мінних полів і протитанкових ровів додаються кіберзахист, системи боротьби з дронами, резервні енергомережі, захищений зв’язок та цивільна оборона.
Війна Росії проти України показала, що сучасний конфлікт починається не обов’язково з колони бронетехніки.
Він може початися з дронів над аеропортом, пошкодженої залізниці, диверсії на енергетичному об’єкті або інформаційної операції, метою якої буде створити хаос і невизначеність.
Для Балтії головне завдання тепер полягає в тому, щоб не залишити Москві простору для такої невизначеності.
Чим швидше НАТО зможе визначити джерело атаки, ухвалити рішення і продемонструвати готовність до колективної відповіді, тим менше шансів, що Кремль узагалі наважиться перевіряти Альянс на міцність.
