В Арктиці відбулася подія, яка добре показує, як саме Росія намагається втримати воєнну економіку на плаву, коли традиційні експортні маршрути обкладені санкціями, а морська логістика дедалі більше перетворюється на гру з ризиком аварій. Вперше Росія одночасно задіяла весь свій флот із восьми атомних криголамів, аби не дати «замерзнути» ключовим зимовим коридорам Північного морського шляху — насамперед у районах Обської та Єнісейської губ.
Це не про престиж і не про «арктичний туризм». Це — про енергоресурси, валютну виручку, обхід обмежень і контроль над коридором, який Москва дедалі активніше використовує як альтернативну артерію для нафти, ЗПГта сировини.
Що саме сталося і де працюють криголами
За даними галузевих спостережень, одночасне розгортання спрямоване на підтримку зимової навігації:
- в Обській губі працюють одразу шість атомних криголамів (Таймир, Ямал, Арктика, Якутія, Сибір, 50 років Перемоги),
- в Єнісейському напрямку — Урал та Вайгач, які підтримують судноплавство до портів/терміналів «углиб Сибіру», включно з річковими ділянками.
Фокус — не «пройти красиво по льодах», а гарантувати проводку караванів до експортних точок, де вивантажують нафту, ЗПГ і метали.
Забігаючи наперед, Росія будує ще три атомні криголами нового класу «Арктика». Очікується, що «Чукотка» , «Ленінград» і «Сталінград» увійдуть до ладу відповідно у 2026, 2028 та 2030 роках, що збільшить загальну кількість суден нового класу «Арктика» до семи, хоча західні санкції проти «Росатомфлоту» уповільнили будівництво.
Паралельно, масивний криголам класу «Лідер» «Росія» має забезпечити цілорічну навігацію Північним морським шляхом приблизно до 2030 року, але терміни його завершення неодноразово переносилися. Наразі, згідно з оновленнями щодо прогресу, його будівництво завершено приблизно на 30 відсотків.
Окрім нового класу «Арктика», Росія стикається зі старіючим флотом криголамів, а західні санкції уповільнили зусилля щодо оновлення звичайних криголамів.
Сімох суден класу «Арктика» буде недостатньо для надійного забезпечення зимових операцій, коли термін служби старих «Таймиру» , «Вайгачу» та «Ямалу» завершиться в найближчі кілька років. Кожен з них перебуває в експлуатації з кінця 1980-х та початку 1990-х років. Росія наразі не планує розширювати флот «Арктики» понад сім суден.
Навіть з урахуванням поточного розгортання всіх восьми атомних криголамів, Росія стикається з критичною нестачею нафтових танкерів високого льодового класу та СПГ-транспортерів. Це обмеження нещодавно стало очевидним, коли середній СПГ-транспортерів льодового класу « Буран» не зміг дістатися до проекту «Арктик СПГ-2» після кількох спроб.
Після кількох днів очікування в гирлі Обської затоки судно зрештою припинило спроби та повернулося з Карського моря до вільних від льоду вод Баренцевого моря, що підкреслює, що навіть неперевершена потужність криголамів не може повністю компенсувати брак суден, укріплених льодом, під час арктичної зими.
Чому саме зараз: санкції стискають «теплі моря», тож Кремль тисне на Північ
Ключова логіка проста: російський бюджет і воєнні витрати тримаються на експорті енергоносіїв. А коли Захід посилює тиск на морську логістику (санкції проти суден, сервісів, трейдерів), Москва шукає маршрути та схеми, які складніше перекрити однією «пробкою».
Наприкінці 2025-го ЄС, наприклад, розширив санкції ще на 41 судно «тіньового флоту», довівши загальну кількість підсанкційних суден майже до 600, і заборонив їм заходити в порти ЄС та користуватися широким переліком морських сервісів.
На цьому тлі Арктика для Росії — спосіб:
- тримати експорт із північних проєктів у русі взимку;
- менше залежати від «вузьких місць» у традиційних маршрутах;
- розширювати коридор, який важче контролювати через суворі умови та меншу прозорість.
Атомні криголами як «експортний множник»: кого вони фактично обслуговують
У практичному сенсі криголами потрібні, щоб проводити танкери та вантажні судна з районів, де лід і мілководдя роблять навігацію неможливою без спеціального супроводу.
Завдання розгортання — забезпечити потік вантажів із арктичних виробничих регіонів, зокрема Арктичні ворота, Ямал ЗПГ, а також під потреби Норільський нікель.
Окремо важливі мілкосидячі атомні криголами (Таймир і Вайгач) — їх проєктували саме для естуаріїв і «складних» прибережно-річкових зон, де великі судна фізично обмежені осадкою.
«Тіньовий» Північний морський шлях: більше підсанкційних суден, менше даних, вищий ризик
Одна з найбільш тривожних змін — перетворення Північного морського шляху на коридор для підсанкційної логістики.
Звіт Bellona (міжнародне екологічне об’єднання) фіксує, що у 2025 році 100 підсанкційних суден скористалися Північним морським шляхом — різко більше, ніж роком раніше, і значна частка цього трафіку пов’язана із «тіньовим флотом». У матеріалі також наголошується на типових ризиках: судна старі, зі слабким страхуванням, часто без належного льодового класу, а частина — вимикає навігацію, що підвищує ймовірність інцидентів у крихкому арктичному середовищі.
Додатковий маркер «закритості»: за оцінкою Bellona, російські структури перестали публікувати детальні дані про активність і інциденти на маршруті, що ще більше зменшує прозорість і контрольованість руху.
Чому «всі 8 одразу» — це ще й сигнал про дефіцит міцності
На папері — демонстрація можливостей. У реальності — це ознака того, що:
- зимова проводка вантажів стала критичною (без неї падає експортна виручка);
- зростає ставка на «північний клапан» економіки;
- резерви гнучкості зменшуються: якщо весь флот зайнятий одночасно, будь-яка аварія/ремонт/затримка болючіші для системи.
Довгостроковий контекст теж нервовий: Jamestown (аналітична організація) описує санкційні вузькі місця та затримки в будівництві/постачанні комплектуючих, зокрема на прикладі претензій Atomflot до Балтійського заводу через затримки з криголамом Якутія; і прямо констатує, що масштабування криголамної програми йде нерівно через «вузькі місця», фінанси та санкції.
Воєнно-стратегічний вимір: Арктика як «плацдарм» і майбутня зона напруження
Для України важливий ще один шар — безпековий. Росія дедалі активніше оформлює присутність в Арктиці як «наукову» або «інфраструктурну», але з можливістю подвійного використання.
Представник ГУР МО України Андрій Черняк прямо попереджав, що «наукові ініціативи» можуть бути завісою нової фази мілітаризації Арктики, а сам регіон — майбутньою «зоною напруження», якщо світ недооцінюватиме процеси.
У цій логіці криголами — не лише «економічний сервіс», а частина ширшої архітектури контролю над маршрутом і ресурсною базою.
Наслідки для Європи: санкції проти «тіньового флоту» vs арктичний обхід
Європейська стратегія останніх років — бити по можливості Росії заробляти на нафті/газі та по інфраструктурі обходу. Але Арктика ускладнює задачу:
- Сервісна залежність. Санкції працюють найкраще там, де «тіньовому флоту» потрібні західні сервіси (страхування, порти, ремонт, класифікація). ЄС намагається перекривати саме це.
- Ризик аварій. Чим більше старих/недостатньо підготовлених суден лізе в лід, тим вищі шанси екологічних і навігаційних інцидентів — і тим складніше рятувальні операції.
- Менше прозорості. Коли дані про рух і події на Північному морському шляху «ховаються», моніторинг стає дорожчим і менш надійним.
Одночасне розгортання всіх восьми атомних криголамів — це не «арктичний рекорд». Це ознака того, що Кремль вимушено підсилює Північний морський шлях як критичний експортний коридор під санкційним тиском, навіть ціною зростання ризиків і зменшення резервів.
За матеріалами gcaptain.com
