У лютому 2026-го The Wall Street Journal виніс у заголовок думку, яку в Європі все частіше кажуть уголос: Альянс побачив майбутнє війни — і виявився до нього неготовим. Приводом стали деталі з Hedgehog 2025 (Siil 2025) — великомасштабних навчань, де сценарій спеціально “заточили” під уроки російсько-української війни: дрони всюди, дані всюди, нерви на межі, рішень треба багато й швидко.
Це не історія “НАТО програло війну на папері”. Це історія про інше: правила гри змінилися так радикально, що армії, які десятиліттями вчилися “робити правильно”, можуть за годину робити “правильно — але смертельно”.
Що таке Hedgehog 2025 і чому це важливо
Офіційно Hedgehog 2025 — це одні з найбільших навчань в історії Естонії: тривали 5–23 травня, участь в яких взяли понад 16 000 учасників (резервісти, військовослужбовці дійсної служби, члени Естонської ліги оборони та союзники з одинадцяти країн).
Сенс навчань — відпрацювати ключові завдання оборонних планів, а ще окремо потренувати швидке перекидання і “вшивання” союзників (у першу чергу — сил з Великої Британії та Франції) у систему оборони країни.
Тобто це не “шоу для камер”, а практика того, як Альянс має реагувати на кризу на східному фланзі — з реальними проблемами сумісності, логістики, командування, зв’язку, темпу.
Окремий акцент — участь українських фахівців із дронової війни та використання системи DELTA як інструмента швидкого збирання даних та координації ударів.
Читайте також: “Україні треба перехопити дронову логіку РФ: як працює “смуга 20–80 км” і що з цим робити”
“Поле бою стало прозорим”: як дрони ламають звичну тактику
Ключовий перелом, який принесла війна в Україні, часто описують одним словом: прозорість.
Колись армії жили у світі, де:
- якщо ти за лісосмугою — тебе “не бачать”;
- якщо ти в тилу — там “безпечніше”;
- якщо ти сховав техніку — вона “зникла”.
У дроновій війні це дедалі менше працює. На Hedgehog 2025 сценарій якраз намагався змоделювати “перенасичене й оскаржуване” середовище: багато БПЛА, багато сенсорів, багато цілей, багато помилкових сигналів і постійний тиск.
Саме тому учасники потім говорили фрази на кшталт “сховатися було неможливо”: в одній з фаз підрозділи, що грали “противника”, доволі швидко знаходили й уражали техніку та механізовані елементи — навіть при щільності дронів нижчій, ніж на реальному українському фронті.
Читайте також: “Від експериментів – до ключових засобів ураження: як дрони переписали історію військової справи”
“Шокуючий” епізод: як умовний противник “вивів з ладу два батальйони за день”
Найбільш медійна частина цієї історії — конкретні цифри з однієї фази навчань.
Одна команда приблизно з 10 українців, що діяла як “противник”, за пів дня:
- умовно знищила 17 одиниць бронетехніки,
- провела 30 “ударів” по інших цілях,
а загальна оцінка враження для НАТО-підрозділів звучала як “можна вивести з ладу два батальйони за день”.
Паралельно UNITED24 Media передає реакцію учасників: підрозділи “рухалися як завжди” (намети, стоянки, переміщення без серйозного маскування) — і саме це в умовах постійних БПЛА стало фатальним у симуляції.
Чому це виглядає так драматично? Бо це демонструє не “магію дронів”, а слабке місце великих структур: час.
Читайте також: “Дронові підрозділи заявили про рекорд у грудні: 33 000 верифікованих уражень військових РФ”
Не “дрони виграли”, а “ланцюжок рішень став коротшим”
У сучасній війні часто вирішує не окремий гаджет, а те, що військові називають kill chain («ланцюг ураження цілі»): виявити → ідентифікувати → ухвалити рішення → передати → уразити.
Україна за роки війни навчилася стискати цей цикл до хвилин. Один з ключових інструментів, про який згадували в контексті навчань, — система ситуаційної обізнаності DELTA.
- Опис державної “цифрової” екосистеми підкреслює, що DELTA дає карту в реальному часі, безпечний обмін даними та координацію, зокрема й дронових операцій.
- Business Insider наводив приклад, що DELTA могла скоротити час “від виявлення до передачі на ураження” із десятків годин до хвилин, а також наголошував на її стандарт-орієнтації під взаємосумісність із НАТО.
У підсумку для сценарію Hedgehog 2025 це означало просту річ: якщо твоя група швидко бачить і швидко передає дані, то навіть невеликі сили можуть створити дуже непропорційний ефект — особливо проти підрозділів, які діють “видимо” і повільніше змінюють рутину.
Які “вразливості НАТО” фактично підсвітили навчання
Тут важливо: мова не про те, що “НАТО слабке”. Мова про те, що частина практик та доктрин відстала від реальності, яку Україна проходить щодня.
Застарілий “ритм” поля бою
Учасники навчань прямо говорили про когнітивне перевантаження: треба приймати забагато рішень забагато разів за короткий час — інакше втрачається ініціатива.
“Прозорість” робить небезпечним те, що раніше було нормою
Стоянки, колони, тимчасові бази, зосередження техніки — усе це стає вразливим, якщо противник має постійну повітряну присутність і швидкий цикл ураження. Це одна з центральних тез переказів про навчання.
Контрдрон — не “спецзасіб”, а щоденна функція
Окремі епізоди Hedgehog 2025 показують, що Естонія й союзники вже тренувалися збивати дрони (зокрема із застосуванням систем на кшталт Mistral і Piorun у рамках live-fire елементів). Але ключовий урок ширший: протидія БПЛА має бути вшита у тактику підрозділів так само буденно, як зв’язок або інженерне забезпечення.
Інформаційні “шлюзи” й повільність обміну даними
Навіть коли дані є, велика організація часто має інстинкт “обмежити доступ”. У дроновій війні затримка = втрати — і це протиставляють українській моделі швидкого розшарювання інформації вниз по ланцюгу.
Закупівлі й інновації: війна швидша за бюрократію
Показово, що під час Siil 2025 демонстрували й тестували рішення від приватного сектору: наприклад, інтеграцію пасивної системи виявлення та цілевказання по дронах Piraya від Marduk Technologies на бронемашину CV90 у live-fire форматі. Це важливо не як “реклама конкретного виробу”, а як симптом: країни східного флангу намагаються скоротити шлях від ідеї до полігона.
Чому “шок” — це насправді корисно
Слова на кшталт “шокуюче” часто сприймають як сенсацію. Але в військовій підготовці шок може бути ціллю.
Як передає UNITED24, задум фази полягав у тому, щоб штучно створити тертя, стрес і перевантаження — і подивитися, як швидко підрозділи адаптуються. Тобто навчання спеціально зробили неприємними, щоб “вийняти” з армій те, що в мирному тренуванні не вилізе: інерцію, шаблони, повільні процедури, переоцінку броні, недооцінку спостереження.
Де тут можуть бути перебільшення — і що все одно лишається правдою
Важливий момент для чесності: “знищені батальйони” — це модельні втрати, а не реальні. І жодна окрема фаза навчань не дорівнює повномасштабній війні з РЕБ, артилерією, ППО, мінними полями, логістикою на тижні тощо.
Але правдою лишається головне: сучасна війна карає за видимість і повільність. Цю думку незалежно підсилювали й інші джерела: наприклад, ще у 2025-му командир українських сил безпілотних систем Вадим Сухаревський попереджав у коментарі Reuters, що армії НАТО не готові до “каскаду дронів” у сучасній війні.
“Український урок” у двох словах: швидкість і рутина
Те, що на Заході інколи сприймають як “інновацію”, в Україні стало рутиною:
- цифрові карти та обмін даними між підрозділами,
- “дешеві” сенсори, які знаходять “дорогу” техніку,
- постійне полювання на точки управління та зв’язку,
- адаптація під нові загрози в циклі “тижні, а не роки”.
Саме тому участь українських фахівців у подібних навчаннях така цінна: вони приносять не теорію, а польові звички виживання.
Що це означає для Європи у 2026–2027: головні наслідки
“Дрони” — це вже не окремий рід військ, а середовище
Як колись “повітряна загроза” стала фоном, так тепер безпілотна присутність стає фоном. Планування операцій без цього — як планування без погоди.
Виграє не той, у кого “кращий дрон”, а той, у кого швидша система
Сенс DELTA і подібних систем — не в “штучному інтелекті заради AI”, а в тому, що вони:
- збирають дані з багатьох джерел,
- роблять їх придатними для рішення,
- скорочують час реакції.
Уроки України треба “вмонтувати” у доктрину й навчальні програми
Бо інакше буде те, що показали навчання: війська, які формально сильні, можуть діяти за звичкою — і потрапити у пастку нової реальності.
Hedgehog 2025 став для НАТО тим, чим для багатьох армій світу стала війна в Україні: демонстрацією, що епоха “напівсліпого поля бою” закінчилася. Питання тепер не в тому, “чи потрібні дрони”, а в тому, чи здатна військова машина змінити ритм, структуру та культуру ухвалення рішень, коли дрони й дані роблять усе видимим, а затримка вимірюється не годинами — а хвилинами.
Hedgehog 2025 в Естонії показав не “слабкість НАТО загалом”, а конкретний розрив: армії, побудовані під учорашню війну, стають вразливими в середовищі, де дрони роблять усе видимим і карають за повільність. Саме тому результати й сприйняли як холодний душ — і як сигнал, що переозброювати треба не тільки склади, а й звички, доктрину та швидкість системи.
За матеріалами obozrevatel.com
