Неочікувана кандидатура економіста Андрія Бєлоусова на роль міністра оборони Росії замість Сергія Шойгу не залишила сумнівів західним аналітикам: Кремль розраховує на тривалу війну і прагнутиме розгорнути воєнну економіку на повні оберти.
NV зібрав коментарі західних ЗМІ щодо нових ротацій у силових структурах РФ: вибір Бєлоусова міністром оборони Росії та призначення Сергія Шойгу очільником Ради Безпеки замість Миколи Патрушева, чия майбутня роль поки невідома.
CNN називає заміну «близького соратника [Путіна]» Сергія Шойгу на цивільного економіста Бєлоусова «серйозною перестановкою у військовому керівництві» РФ. Колишній міністр оборони США Марк Еспер у коментарі CNN назвав кадрові зміни, які нині проводить Путін, «важливим» і «цікавим» кроком.
«Найбільший сигнал, який зараз надходить з Москви, полягає в тому, що Росія рухається до воєнної економіки, — сказав Еспер. — Вони на стежці війни». Колишній голова Міноборони США також нагадав, що під керівництвом Шойгу російське міністерство оборони не вразило світову військову спільноту: «Одне з розчарувань щодо перебування Шойгу на посаді полягає в тому, що ми думали, що російська армія — принаймні в часи мого перебування в Пентагоні – ми думали, що вони професіоналізуються, що вони модернізують усе своє обладнання, свою доктрину і те, як вони тренуються та воюють. Але насправді ми не побачили цього на полі бою».
The Guardian характеризує очікуване призначення Бєлоусова як «несподіване» і констатує «найзначнішу перестановку у військовому командуванні» РФ після вторгнення в Україну. Видання нагадує про багаторічну близькість Шойгу до Путіна і про те, що позиції міністра оборони нещодавно помітно ослабли — особливо після арешту його заступника Тимура Іванова.
Нинішня ж кадрова ротація формально ставить Шойгу на посаду, яка вважається вищою, ніж його роль у Міноборони, однак оглядачі вважають, що таким кроком Путін лише дав змогу своєму давньому союзнику «зберегти обличчя».
Марк Галеотті, дослідник Росії і директор лондонської консалтингової компанії Mayak Intelligencе, вважає, що для Путіна нині дійсно має сенс призначення замість Шойгу «економіста, який говорив про необхідність фактично підпорядкувати більшу частину економіки потребам оборонного сектора». «Зараз це, по суті, робота фінансового адміністратора, і Бєлоусов здатний її виконувати», — оцінює Галеотті роль міністра оборони РФ на поточному етапі війни.
У матеріалі нагадується, що протягом останніх двох років Росія значно наростила військове виробництво, причому загальні витрати на оборону зросли приблизно до 7,5% ВВП.
Колишній чиновник оборонної галузі, який працював з Шойгу, на умовах анонімності зазначив: «Кремль хоче, щоб міністерство очолив економіст, який знає, як оптимізувати його діяльність. Міністерство оборони має бути ефективним і добре керованим, тоді як фактичні рішення на полі бою залишаються за військовими».
The New York Times наголошує, що вибором на користь Бєлоусова Путін «засвідчив свою рішучість поставити військові зусилля Росії на економічно стійку основу». Тоді як Сергія Шойгу диктатор, вочевидь, прагне втримати у своєму найближчому оточенні. Хоча посада керівника Ради Безпеки надасть Шойгу мало прямих повноважень, водночас зберігаючи за ним близький доступ до Путіна.
Кадрові ротації NYT називає «рідкісним перезавантаженням» у системі Путіна, «який намагається уникати квапливих змін, оскільки вони можуть ознаменувати поворотний момент у більш ніж дворічній війні Росії проти України». Нині ж, призначивши економіста керувати Міноборони, Путін «мовчки визнав важливість промислової могутності для будь-якої воєнної перемоги».
Шойгу був «занадто масштабною фігурою, щоб впасти», вважає Олександр Баунов, старший науковий співробітник Євразійського центру Carnegie Russia. Але на своїй новій посаді, додав він, Шойгу залишиться «без реальних керівних повноважень і без каси».
NYT звертає увагу і на можливу зміну статусу Патрушева — прихильника жорсткої лінії Кремля з КДБ-минулим, який довгий час вважався членом найближчого оточення Путіна.
The Washington Post пише, що вибір Бєлоусова замість Шойгу «засвідчив бажання Путіна отримати главу Міноборони, який би встановив жорсткий контроль над гігантським збільшенням військових витрат для фінансування жорстокої війни Росії проти України» та був би здатний приборкати суцільну корупцію в російському Міноборони. WP нагадує, що саме наслідки корумпованості російських збройних сил були однією з причин провалів російських військ на початку вторгнення.
Видання також звертає увагу на час, який Кремль обрав для оголошення важливих кадрових перестановок — ввечері в неділю, наприкінці чотириденних вихідних у РФ (через святкування Дня перемоги). Тож таймінг цих новин був «ретельно вивірений так, щоб це не сприймалося як тектонічні зміни на тлі тривалої війни в Україні і не сигналізувало б про заміну Шойгу як про пониження його в посаді», пише WP.
«Протягом багатьох років ходили чутки, що Шойгу може бути потенційним наступником Путіна, але він також зіткнувся з різкою критикою через катастрофічні невдачі військових після вторгнення в Україну в лютому 2022 року», — додає видання, нагадуючи, що одним з найрізкіших критиків Шойгу був загиблий у дивній авіакатастрофі Євген Пригожин.
WP акцентує і на тому, що особлива увага тепер прикута до майбутньої посади Патрушева — «впливової фігури, яка, за широким переконанням, володіє найбільшим впливом після самого Путіна». Про майбутню долю Патрушева довелося будувати здогади навіть прокремлівським політологам, серед яких Сергій Марков: «Ніхто не знає, що відбувається з Патрушевим. Ходять чутки, що його можуть призначити главою Адміністрації президента; або, можливо, його звільнили», — сказав Марков, додавши, що факторами відсторонення також можуть бути вік Патрушева (72 роки) і стан його здоров’я. Марков додав, що рішення Путіна про кадрові перестановки приймаються в умовах повної секретності та не виключив, що Патрушев міг «перевищити свої повноваження».
Водночас Тетяна Станова, засновниця політичної консалтингової компанії R. Politik (базується у Франції), припустила, що «під Патрушева, здається, будуть створювати щось нове». Тоді як Рада Безпека Росії, очільником якої призначили Шойгу, «стає резервуаром для путінських „колишніх“ ключових постатей — кого ніяк не можна відпускати від себе, але вже й прилаштовувати нікуди», зауважила Станова.
Натомість Андрія Бєлоусова WP описує як «досвідченого економіста, який вважається членом найближчого оточення Путіна», був помічником диктатора та обіймав ключові економічні посади протягом кількох десятиліть. «Бєлоусов зробив собі ім’я як прихильник «вичавлювання» коштів у найбільших прибуткових держпідприємств — гірничо-металургійних гігантів — для збільшення державних резервів.
«Я думаю, сенс його [призначення] в тому, щоб той віднаходив ресурси, необхідні для затяжної війни. Бєлоусов — відомий прихильник мобілізаційної економіки на кшталт „все для фронту, для перемоги“. Ситуацію у господарстві він знає добре, тому приховати щось від нього його цивільним колегам буде важко», — наводить WP думку Аббаса Галлямова, спічрайтера Путіна в 2008 — 2010 роках і політичного консультанта Кремля до 2018 року.
Водночас російський економіст Костянтин Сонін, професор Чиказького університету і лютий критик режиму Путіна, назвав нові кадрові ротації силовиків у РФ «чудовою ілюстрацією нашої теорії «дегенеративної автократії». «Справи йдуть не за планом Путіна, але він нескінченно обертатиме одну й ту саму невелику групу лоялістів. Путін завжди боявся приводити на керівні посади нових людей — навіть у найкращі часи це були нікчеми без власних перспектив. А під кінець його правління — тим більше», — вважає Сонін.
Financial Times підкреслює, що Бєлоусов «викроєний з іншого полотна», аніж Шойгу, який в ролі міністра востаннє з’явився на публіці на параді 9 травня в Москві – у генеральській формі з медалями. «Економіст із радянською освітою, Бєлоусов жодного дня не служив в армії, але служив Путіну на різних посадах як цивільний радник з економіки», — пише видання.
На думку джерел FT, які добре знають обох російських чиновників, несподіваний вибір Путіна на користь Бєлоусова в ролі міністра оборони свідчить про те, що господар Кремля прагне до «серйозних змін» у тому, як РФ веде своє вторгнення в Україну.
Призначення Бєлоусова, поборника державницької промполітики та технократа без власних важелів влади, свідчить про те, що Путін хоче ближче контролювати рекордні витрати Росії на оборону у розмірі 10,8 трлн доларів, кажуть співрозмовники, знайомі з Бєлоусовим. «Це буде дуже відрізнятися від того, що ми маємо зараз у Міноборони. Шойгу і всі навколо нього були дійсно „комерційними“ хлопцями», — цитує FT особу, яка десятиліттями знайома з Путіним і Бєлоусовим. «Бєлоусов не буде прикидатися, що очолить армію як генерал з усіма цими медалями. Він трудоголік, технократ […] і Путін дуже добре його знає», — додав співрозмовник.
«Він не дурний. У нього математичний склад розуму, але менталітет досить радянський. Він має дурнувате уявлення про справедливість: якщо хтось заробляє багато грошей, то ви маєте їх забрати. Як на мене, це трохи схоже на Китай», — сказав FT колишній високопоставлений чиновник Кремля.
Коли Бєлоусов прийшов на державну службу, «солдат Путіна» переміг у ньому макроекономіста, каже про наступника Шойгу російський економіст-емігрант Костянтин Сонін, який перебуває в розшуку російського уряду за критику Кремля і знайомий з Бєлоусовим понад 20 років.
А Олександра Прокопенко, колишня чиновниця російського Центробанку, вважає, що після призначення Бєлоусова уряд і Міноборони тісніше координуватимуть витрати. «За Шойгу виглядало так, що Сергій Кужегетович [Шойгу] просто заходив до кабінету і виходив з готівкою», — каже Прокопенко. Бєлоусов, на її думку, на цій посаді буде іншим. «Але військові витрати можуть зрости, а не зменшитися. Бєлоусов є відомим прихильником ролі промисловості в економіці, тому він виступає за накачування економіки готівкою через оборонний сектор», — додає вона.
За матеріалами nv.ua
