The Economist: чергова російська наступальна операція в Україні завершилася провалом

Масштабна кампанія Кремля у 2025 році коштувала десятків тисяч життів і не принесла жодного стратегічного результату.

Початок осені став черговим болючим уроком для російського командування. Останні місяці 2025 року в історію увійдуть як час найбезглуздішої військової кампанії Кремля. За даними The Economist та супутникових спостережень, десятки тисяч російських солдатів загинули чи були поранені, а результат — майже нульовий приріст територій для Москви. Війна все менше нагадує “блискавичну перемогу” і все більше — криваву м’ясорубку без жодного результату.

Масштаби операції та вичерпання резервів: географія, цифри, стратегія

Росія відкрила “великий літній наступ” ще у травні, задіявши сотні тисяч військових. Головна мета — прорив на сході Донеччини й створення буферної зони на Сумщині. Але попри жорсткі атаки й широке застосування штурмових хвиль, росіяни просунулися лише на кілька кілометрів, причому часто ці ділянки переходили по кілька разів між сторонами.

За оцінкою The Economist і Центру стратегічних і міжнародних досліджень, загальні втрати РФ перевищили 31000 осіб лише за цю кампанію, а сумарно з 2022 року кількість безповоротних втрат сягнула від 190000 до 350000. Україна, хоча теж має тяжкі втрати, зуміла утримати головні рубежі, а на деяких напрямках — контратакувати.

Картина з неба, дані супутників і військова аналітика

Мапи NASA й відкриті дані незалежних інститутів показують: попри постійний артобстріл і тисячі “слідів бою”, зміна лінії фронту — мінімальна. За останній місяць росіяни здобули не більше 3,5 тисяч квадратних кілометрів, що суперечить гучним заявам Кремля про “стратегічну ініціативу”. По суті, це менше 1% території України, і кожен метр відвойовано ціною сотень людських життів.

Артилерія, дрони та зміни тактики: чому “м’ясний штурм” приречений

Росія намагається застосовувати масовані штурми та дрони типу Shahed, щоби вирвати позиції в укріплених районах Донбасу, Харківщини та Запоріжжя. Проте щільність вогню, геолокаційні докази та навіть російські джерела свідчать: прориви короткочасні й зупиняються контратаками ЗСУ. Західні експерти дедалі частіше порівнюють цю фазу війни з окупацією окремих сіл ціною сотень життів, без гарантії утримання.

Українська контратака і роль високоточної зброї

Важливо: Україна системно нищить логістику супротивника, вражаючи склади, нафтобази, вузли управління та залізничні вузли в глибокому тилу ворога. Сотні ударів по Криму й Ростовській області призвели до пального дефіциту та логістичних колапсів, а також унеможливили стабільне забезпечення наступальних угруповань.

Олександр Сирський, головнокомандувач ЗСУ, заявив: у вересні росіяни втратили майже 29000 бійців і понад 70 танків лише за один місяць. Натомість Україна утримує ключові позиції та місцями переходить у контрнаступ — зокрема в Сумській і Запорізькій областях.

Гуманітарна та політична реальність: “могильник солдатів” і ілюзія стратегічної переваги

Навіть за російською офіційною статистикою, щотижневі втрати у ЗС РФ досягають 6000–8000 осіб. Українські командири звітують, що на окремих ділянках фронту російські підрозділи практично знищено, а відновлення боєздатності — питання навіть не тижнів, а місяців чи років. Проте Кремль не може дозволити собі зупинку: політичний імідж важливіший за втрати.

Російська економічна “ціна”: як війна підриває ресурси і майбутнє федерації

Паралельно з бойовими діями, українські дрони та ракети вражають російську інфраструктуру — щонайменше 45 нафтопереробних і військово-промислових об’єктів підірвано з початку року. Через це виробництво нафтопродуктів упало на 25%, експорт скоротився, а втрати від недоотриманих доходів уже перевищують $46 млн на день. Енергетична криза болить кожному російському регіону, обмежує переміщення військ і стає фактором внутрішньої напруги.

Оглядаючи ситуацію: чому офіційні цифри не демонструють реального розвалу і що чекає на фронті далі?

Війна в Україні вочевидь зайшла у затяжний етап. Аналітики вказують: навіть наймасштабніші російські спроби наступу не змінюють балансу сил на полі бою. Україна зберігає здатність до контрудару, а західні союзники поки не втрачають віри в невідворотність російського провалу — хоча й продовжують закликати до посилення підтримки новими ППО, БПЛА та далекобійним озброєнням.

За матеріалами newssky.com.ua

Вверх