За кілька діб — з 17 по 23 лютого 2026 року — українські дальні удари склалися в один нервовий для РФ пазл: Крим (ураження району зосередження дивізіону «Бастіонів»), глибокий тил (Татарстан із вузлом нафтологістики біля Альметьєвська, Волгоградщина з арсеналом ГРАУ в Котлубані, Удмуртія з «Воткінським заводом»), а також окуповані території (Луганськ із палаючою нафтобазою, склади й пункт управління БпЛА). Паралельно прилетіло й по інфраструктурі війни: у Самарській області — по газопереробному вузлу, у Пермському краї — по «Метафраксу» (влучання в ключовий блок метанольного циклу), у Псковській області — по нафтобазі у Великих Луках із підтвердженим знищенням частини резервуарів, а в Орловській — по авіамайданчику із заявленими втратами гелікоптерів.
Це вже не поодинокі «рейди», а серійний тиск по вузьких місцях — там, де збій б’є по темпу: боєприпаси, паливо, виробничі цехи та пускові можливості. І саме в цій логіці читаються удари FP-5 «Фламінго» по стратегічних об’єктах і дронові атаки, що розтягують російську оборону від столиці до заводських і складських кластерів.
Ураження ректифікаційної колони на хімзаводі «Метафракс» у Пермському краї
За повідомленнями, у ніч на 17 лютого українські далекобійні БпЛА Ан-196 “Лютий” уразили на «Метафраксі» ректифікаційну колону — ключовий елемент центрального виробничого вузла, пов’язаного із синтезом та очищенням (ректифікацією) метанолу. Публікації вказують, що ударів було два, а на знімках видно відновлювальні роботи з важкою підйомною технікою та викиди пари безпосередньо з установки.
Важлива деталь: мова про “ядро” процесу, а не про допоміжну інфраструктуру. У промисловості такі колони — це не «вежа для картинки», а агрегат, який:
- працює у жорстких режимах тиску й температури;
- прив’язаний до великої кількості трубопроводів, теплообмінників і систем безпеки;
- у разі аварії часто тягне за собою аварійну зупинку всього вузла.
Де це сталося
«Метафракс Кемікалс» розташований у місті Губаха Пермського краю РФ — далеко від фронту, що робить сам факт регулярних ударів по таких об’єктах окремим сигналом про зміну «географії ризику» для російської промисловості.
Чому ректифікаційна колона — “серце” метанольного циклу
Ректифікація — це, по суті, доведення продукту до потрібної якості. У випадку метанолу це критично, бо далі він використовується як сировина для похідних продуктів (зокрема формаліну та смол).
Через це ураження ректифікаційної колони зазвичай означає не «мінус одна конструкція», а проблеми рівня:
- зупинка вузла (або робота у сильно обмежених режимах);
- дефіцит напівпродукту для наступних ліній (формалін, смоли тощо);
- довге відновлення, бо колона — великогабаритне обладнання, яке складно швидко замінити навіть у мирний час, не кажучи вже про санкційні обмеження й дефіцит імпортних компонентів.
«Метафракс» і оборонний контекст: санкції та “подвійне призначення”
«Метафракс» перебуває під санкціями, а продукція підприємства, зокрема гексамін і метанол, використовується як компоненти для виготовлення вибухових речовин.
Факт санкцій з британського боку підтверджується і в офіційному реєстрі Великої Британії (у списку — JSC Metafrax Chemicals).
Додатково важливо, що це не перший випадок: у повідомленнях згадується атака на завод у вересні 2025 року.
Великі Луки: нафтобаза як “точка роздачі” пального
Окремий ударний сюжет лютого — нафтобаза у Великих Луках (Псковська область).
За супутниковими знімками та OSINT-оцінками, після атаки в ніч на 19 лютого:
- “підкоптилися” майже всі резервуари,
- половину з них знищено.
Також повідомлялося, що резервуари намагалися прикривати антидроновими конструкціями та сітками, але це не врятувало об’єкт.
У публікаціях зазначається, що під удар потрапила «Великолукская нефтебаза», яка належить ТОВ “Псковнефтепродукт”.
На нафтобазі зберігають нафтопродукти — дизельне пальне, бензин та інші види пального — для подальшого відвантаження і розподілу мережею АЗС, а також для постачання підприємствам і транспортним компаніям.
Крим: удар по району зосередження ракетного дивізіону
23 лютого Генеральний штаб Збройних Сил України заявив про ураження району зосередження ракетного дивізіону 15-ї окремої берегової ракетної бригади Чорноморського флот РФ, на озброєнні якої — берегові комплекси «Бастіон». Також повідомлялося, що ураження цілей зафіксовані, а масштаби втрат уточнюються.
Це важливо не тільки як «ще один удар по Криму». Для росіян півострів — пусковий і логістичний майданчик, який дозволяє швидко (з мінімальним підльотним часом) тиснути по півдню та центру України, а також прикривати морський театр. Тому будь-яка атака по ракетних підрозділах тут — це спроба зменшити ризики “раптових” запусків і змусити ворога витрачати ресурс на розосередження та маскування.
Додаткові ураження: склади та управління БпЛА на окупованих територіях
У тому ж повідомленні український Генштаб згадував і про інші цілі:
- склад боєприпасів у районі Нижньої Кринки;
- склад матеріально-технічних засобів у районі Великої Новосілки;
- пункт управління БпЛА у районі Покровки (ТОТ Миколаївщини).
Ці три позиції — “приземлені”, але стратегічні. Боєприпаси, тилове забезпечення та управління дронами це швидкість і щільність бойової роботи на ділянках фронту. Удар по таких вузлах рідко дає «ефект салюту» в новинах, зате часто дає ефект паузи — перебої в темпі, логістиці, керованості.
Що таке «Бастіон» і чому він настільки принциповий
«Бастион» — це береговий ракетний комплекс, призначений для ураження надводних кораблів різних класів і типів у складі десантних з’єднань, конвоїв, корабельних та авіаносних ударних груп, а також одиночних кораблів і наземних радіоконтрастних цілей в умовах інтенсивної вогневої та радіоелектронної протидії.
Окрема тема — ракета 3М22 «Циркон». Не раз звучало, що пуски «Цирконів» по Україні здійснювалися з окупованого Криму, а сам півострів розглядають як найбільш захищений для таких запусків плацдарм; інколи це прямо пов’язують із береговими комплексами та їхнім маскуванням. Але конкретну «пускову» схему верифікувати складно: частина деталей залишається на рівні оцінок і непрямих ознак.
Після початку повномасштабної війни проти України Росія почала застосовувати цей протикорабельний комплекс для ударів по наземних цілях.
Саме з комплексів «Бастион» росіяни запускають ракети «Циркон», які долітають до українських міст за лічені хвилини. Кілька разів ними вже атакували Київську область.
Упродовж кількох років українські розвідники активно шукають в окупованому Криму ракетні комплекси «Бастион» із ракетами «Циркон».
Татарстан: атака на вузол живлення системи «Дружба»
У ніч на 23 лютого повідомлялося про атаку безпілотників на нафтоперекачувальну станцію «Калейкино» поблизу Альметьєвська у Татарстані. Зазначалося, що після влучання виникла пожежа, а об’єкт належить Транснефти; російська влада при цьому трактувала подію як займання через падіння уламків.
НПС «Калейкино» — головна нафтоперекачувальна станція в районі Альметьєвська (Республіка Татарстан), розташована у понад 1000 км від державного кордону України за координатами 54.91923757291083, 52.2078132806624.
Цей ключовий транспортний вузол приймає та змішує потоки нафти різної якості із Західного Сибіру, Татарстану, Удмуртії та Башкортостану, після чого подає їх у магістральні гілки. Cтанція приймає й перекачує приблизно ~350 000 тонн на добу (що еквівалентно приблизно 4,2 млн тонн на рік) у штатному режимі.
Через об’єкт проходять маршрути, що живлять місцеві НПЗ, зокрема Нижньокамський, а також транзитні й експортні напрямки. Виведення станції з ладу змушує операторів терміново перерозподіляти ресурси, що створює ризик зниження пропускної здатності всієї мережі.
Технічний комплекс об’єднує кілька підстанцій, як-от «Калейкино-1» та «Калейкино-2», і має власний резервуарний парк, магістральні насосні агрегати, системи підготовки, протипожежну автоматику й очисні споруди.
Варто зауважити, що НПС «Калейкино» опосередковано живить нафтопровід «Дружба», оскільки станція формує та подає частину потоків, які далі прямують у цю систему.
Станція приймає сировину з родовищ Татарстану, Башкортостану, суміжних регіонів та внутрішніх магістралей. Згодом вузол розподіляє ці потоки: частина йде на російські НПЗ у Нижньокамську та Самарі, а інша частина прямує в західному напрямку через лінію Самара — Унеча до нафтопроводу «Дружба».
Важливо розуміти нюанс: хоча «Калейкино» не розташована безпосередньо на трубі «Дружби», як-от Унеча, вона залишається одним із ключових вузлів живлення цієї мережі.
Ключове тут — навіть не «географія 1000+ км», а роль вузла. Подібні станції — це місця, де потоки можна змішувати, перекачувати, перенаправляти, а отже де удар створює каскадний ефект: доводиться змінювати режими роботи, перерозподіляти навантаження, піднімати резерви та ремонти.
Самарська область: удар по газопереробній ланці
Окремо 21–22 лютого з’являлися повідомлення про атаку на Нефтегорський газопереробний завод у Самарській області — із згадкою про вибухи та пожежу та реакцію місцевої влади, яка визнавала удар по промислових об’єктах.
За супутниковими знімками, оприлюдненими проєктом Exilenova+ за підтримки CyberБорошно, на Нефтегорському газопереробному заводі уражено елементи технологічного циклу (зокрема вертикальні колони стабілізації), без яких нормальна робота підприємства ускладнюється та стає неможливою до відновлення.
Саме в них із нафти та газового конденсату видаляють легкі фракції й доводять продукт до параметрів, необхідних для транспортування.
Пошкодження таких колон фактично означає розрив технологічного циклу, що призводить до обмеження або повної зупинки виробництва.
Імовірно, також уражено технічні колони та трубопроводи, які відводять надлишкові гази й легкі фракції до факельних установок для аварійного спалювання.
Без цього критично важливого обладнання завод не може продовжувати роботу. В умовах міжнародних санкцій і відсутності необхідних технологій на території РФ відновлення може тривати довго та потребуватиме значних фінансових витрат.
Нагадаємо, що в ніч на 21 лютого дрони уразили цей НПЗ. Після вибухів у мережі з’явилися фото та відео з району Нефтегорського ГПЗ, на території якого спалахнула масштабна пожежа.
Підприємство переробляє попутний нафтовий газ із родовищ Поволжя, насамперед із активів «Самаранафтогаза».
Проєктна потужність заводу становить 0,7–0,75 млрд кубометрів газу на рік.
Разом з Отрадненським ГПЗ він утворює самарський газопереробний вузол «Роснефти» із загальною потужністю понад 1,5–1,9 млрд кубометрів щороку.
Ключове тут не “картинка пожежі”, а удар по вузькому місцю технології, яке ремонтувати складно й довго — особливо під санкціями та дефіцитом обладнання.
Чому такі цілі важливі в логіці війни на виснаження: газопереробка та підготовка сировини — це невидимий “підкапотний” шар економіки й армії. Військо без пального і мастил — це падіння мобільності; промисловість без стабільного енергоресурсу — це менше виробництва й ремонту.
Луганськ: удар по нафтобазі як по “артерії” фронту
Вночі 22 лютого підрозділи Сил безпілотних систем уразили два російські зенітні ракетні комплекси «Тор» на Донеччині і нафтобазу в Луганську.
Один із комплексів виявили та атакували поблизу окупованого Донецька, повідомив командувач СБС у своєму Telegram-каналі.
За наявною інформацією, ЗРК перебував приблизно за кілометр від міської межі.
Другий «Тор» знищено в районі населеного пункту Тополине поблизу Маріуполя.
Обидві цілі вполювали пілоти 6-го батальйону 414-ї окремої бригади СБС та 1-го окремого центру СБС.
Координацію операції забезпечував командний центр middle strike Сил безпілотних систем.
Окрім комплексів ППО, українські безпілотники уразили нафтобазу в Луганську.
Ураження об’єкта здійснили екіпажі 1-го окремого центру СБС.
“Системне знищення елементів ворожої ППО залишається одним із пріоритетів”, – наголошують у Силах безпілотних систем.
22 лютого повідомлялося про сильну пожежу на нафтобазі в окупованому Луганськ. В окремих публікаціях наголошували, що подібні об’єкти працюють як логістичні вузли постачання ПММ для угруповань на східному напрямку, і що цю базу вже атакували раніше.
У вересні 2025 року в Луганську також зазнала атаки нафтобаза, яка забезпечувала пальним дві окупаційні армії.
Цей об’єкт є ключовим логістичним вузлом, через який російські війська постачають ПММ наступальним угрупованням на Куп’янському, Ізюмському та Краматорському напрямках (зокрема підрозділам 41-ї та 20-ї загальновійськових армій ЗС РФ).
Варто зазначити, що цю нафтобазу вже неодноразово атакували, зокрема й з використанням балістичних ракет ATACMS. Так, про одну з таких атак повідомлялося ще 8 травня 2024 року.
У “сухому залишку” це означає: влучання по нафтобазах — це не просто мінус резервуар. Це удар по ритму: підвезення, накопичення, роздача пального на передові “плечі” постачання.
Орловська область: гелікоптери знищують на землі
Ще один характерний епізод — повідомлення про знищення ударними дронами гелікоптерів багатоцільовий Мі-8 і ударний Ка-52 на аеродромі «Пугачовка» в Орловській області (удар датували 20 лютого). Це невеликий ґрунтовий аеродром, що належить Орловському аероклубу організації «Добровільне товариство сприяння армії, авіації та флоту» (ДОСААФ) Росії.
Ймовірно, росіяни використовують цей майданчик як оперативний аеродром для зведеного загону гелікоптерів, що має перехоплювати українські далекобійні БпЛА.
Знищений багатоцільовий гелікоптер Ми-8 (бортовий номер 53) належав 319-му окремому вертолітному полку, який базується у Чернігівці Приморського краю РФ.
Ударний гелікоптер Ка-52 «Алігатор» (бортовий номер 18) належав 16-й бригаді армійської авіації, яка розташована у Зернограді Ростовської області.
Це окрема “школа” сучасної війни: авіацію дедалі частіше намагаються бити в місцях базування, бо:
- дешевше ураження, ніж у повітрі;
- більше шансів завдати невідновних пошкоджень;
- психологічний ефект — “ніде не безпечно”.
Ракетний удар по Воткінському заводу знищив гальванічний цех заводу з виробництва ракет «Искандер»
Супутникові знімки високої якості показали, що ракетний удар по заводу з виробництва ракет «Искандер» знищив гальвано-штампувальний цех.
Про це повідомили аналітики спільноти «КіберБорошно».
У результаті ураження підприємства «Воткинский завод» ракетами FP-5 «Фламінго» у покрівлі одного з цехів зафіксовано пролом орієнтовними розмірами 30 × 24 м. Довжина пошкодження нерівномірна: близько 24 м з одного боку та 18 м — з іншого, тоді як ширина 30 м.
Як зазначають аналітики, характер руйнувань і конфігурація обвалу свідчать, що епіцентр вибуху знаходився всередині будівлі, внаслідок чого внутрішні площі, ймовірно, повністю вигоріли.
Всупереч попереднім повідомленням, згідно з якими постраждали цехи № 22 та № 36, ракетний удар припав на корпус заводу № 19 — гальвано-штампувальний цех.
У межах цієї виробничої ділянки здійснюються процеси штампування та формування металу, виготовлення корпусних елементів ракет, а також гальванічна обробка деталей — нанесення захисних і функціональних покриттів, підготовка поверхонь до подальшого складання.
Ураження подібного цеху може мати критичний вплив на виробничий цикл, оскільки саме тут формується базова конструкція корпусів виробів і виконується їхня технологічна підготовка до фінальних етапів збирання.
Станом на осінь 2022 року на цьому ракетному заводі завершували будівництво нової гальванічної ділянки площею 3000 м², необхідної для розширення виробництва.
Як розповідали самі заводчани, «гальванічне покриття — це важливий елемент створення більшості заводських виробів. І введення в стрій нової ділянки чекає без перебільшення весь завод».
«Воткинский завод» є одним із ключових російських підприємств з виробництва твердопаливних балістичних ракет. Підприємство серійно виготовляє міжконтинентальні балістичні ракети РС-24 «Ярс», раніше виробляло та продовжує обслуговувати ракети сімейства «Тополь», а також випускає балістичні ракети підводних човнів РСМ-56 «Булава».
Окрім стратегічних систем, завод виробляє оперативно-тактичні ракети 9М723 для комплексу «Искандер-М», 9-С-7760 для авіаційного ракетного комплексу «Кинжал» та балістичні ракети середньої дальності «Орешник». Також на підприємстві виготовляється обладнання для нафтогазового комплексу та атомної промисловості.
Підприємство перебуває під санкціями США, Великої Британії, Європейського Союзу, Швейцарії, Австралії, Японії та України.
Читайте також: “Виробництво ракет під ударом: що ще атакували разом із Воткінським заводом”
Супутникові знімки підтвердили ураження арсеналу ГРАУ ракетами «Фламінго» у Волгоградській області
Супутникові знімки підтвердили ураження 12 лютого крилатими ракетами FP-5 «Фламінго» арсеналу Головного ракетно-артилерійського управління (ГРАУ) Міноборони РФ поблизу селища Котлубань Волгоградської області.
Супутникові знімки ураження опублікувала спільнота «КіберБорошно».
На опублікованих світлинах видно знищення одного бункера для боєприпасів площею ~3600 м² зовні (всередині 1200 м²) на території військової частини 57229/51. Цей арсенал є одним із найбільших майданчиків для зберігання боєприпасів російської армії.
Відомо, що він використовується для зберігання та транспортування боєприпасів з Ірану та Північної Кореї, що підтверджується великою кількістю морських контейнерів різного розміру на території об’єкта.
Генеральний штаб Збройних сил підтвердив, що ураження стратегічного арсеналу завдали за допомогою крилатих ракет великої дальності FP-5 «Фламінго».
За інформацією місцевих жителів, вибухи пролунали в селищі близько 1:30 ночі, а згодом на території складу розпочалася детонація.
За інформацією аналітиків «КіберБорошна», уражений бункер — це укриття нового типу, процес будівництва якого можна спостерігати на знімках Google Earth від 2021 року.
Будівля має внутрішні розміри 30 м × 40 м, що дає сукупну площу 1200 квадратних метрів. Сам бункер захищений монолітним бетонним перекриттям та земляним насипом зверху. Всередині розташовані 12 підтримувальних колон та 4 заїзди для вантажівок.
За підрахунками аналітиків, у таке укриття можна розмістити приблизно 38 стандартних 40-футових морських контейнерів.
Відомо, що менші 20-футові контейнери вміщують 276 ящиків з пострілом (снаряд із зарядом у ящику) калібру 152 мм або 264 ящики з двома пострілами калібру 122 мм.
Також кожен такий контейнер може містити 160 ящиків зі 122-мм реактивними снарядами до РСЗВ «Град» або 275 ящиків із двома пострілами 120-мм мінометних мін.
Якщо припустити, що в цьому бункері зберігалися саме артилерійські снаряди, та що 40-футові контейнери вміщують удвічі більше боєприпасів за 20-футові, мова може йти про знищення від приблизно 21 тисячі до 40 тисяч артилерійських пострілів залежно від калібру.
Читайте також: “Пролетіли 1700+ км: «далекий ланцюжок» ударів 12 лютого — від НПЗ в Ухті до арсеналу ГРАУ під Волгоградом”
Москва: атака дронів як тест на насичення ППО і стійкість тилу
22 лютого Reuters повідомляв, що аеропорти Москви поверталися до роботи після тимчасових обмежень через атаки дронів; згадувалися повідомлення мера про перехоплення безпілотників та оцінки Міноборони РФ щодо масштабів нальоту.
Навіть коли удар не “ламає” місто, сам факт збоїв у роботі авіавузла — це сигнал: протиповітряна оборона і системи реагування змушені працювати в режимі виснаження, а управлінські рішення ухвалюються під тиском часу.
Що спільного в цих ударах: «дорого», «далеко», «впливає на темп»
Якщо дивитися на події 20–23 лютого не як на розрізнені новини, а як на набір цілей, видно кілька повторюваних принципів:
- Цілі або “швидкі” (ракети, БпЛА, авіація), або “живильні” (паливо, перекачка, переробка). Саме вони визначають, наскільки довго й інтенсивно противник може вести війну.
- Географія розтягує оборону. Удар по Криму — один контур ППО та РЕБ, по Татарстану чи Самарі — зовсім інший. Це змушує або розосереджувати захист, або миритися з “дірками”.
- Ставка на ефект ланцюга. Пункт управління БпЛА, склад МТЗ, нафтобаза, перекачувальна станція — кожен із таких об’єктів тягне за собою не один, а кілька процесів.
У сумі це не про “красиві вибухи”, а про дорогу й повільну для РФ проблему: що більше таких вузлів вибивається або змушується розосереджуватися, то важче підтримувати темп ракетних ударів, постачання фронту й роботу оборонної промисловості — навіть якщо кожен епізод окремо ще потребує уточнення остаточних втрат.
За матеріалами militarnyi.com
