30 березня 2026 року Україна та Болгарія зробили одразу кілька кроків, які разом виглядають значно масштабніше за звичайний дипломатичний візит. У Києві президент Володимир Зеленський і виконувач обов’язків прем’єр-міністра Болгарії Андрей Гюров підписали десятирічну угоду про співробітництво у сфері безпеки, уряди двох країн провели перші спільні консультації, а профільні міністри паралельно узгодили запуск тестового пасажирського залізничного сполучення через Румунію, поглиблення енергетичної взаємодії та нові домовленості в Чорному морі. У сукупності це виглядає як спроба перевести українсько-болгарські відносини з режиму ситуативної підтримки в режим довгострокового партнерства.
На перший погляд, новини про підписану безпекову угоду, газовий коридор, PURL чи тестовий потяг до Болгарії можуть здаватися окремими епізодами. Насправді вони складаються в єдину логіку: Україна шукає не просто політичних союзників, а країни, з якими можна одночасно будувати оборонне виробництво, підсилювати ППО, відкривати транспортні маршрути, диверсифікувати енергетику і зміцнювати чорноморську безпеку. Саме в такій ролі Болгарія раптом починає виглядати набагато важливішим партнером, ніж це здавалося ще кілька років тому.
Візит, який вийшов далеко за рамки протоколу
До Києва 30 березня прибув не лише сам Андрей Гюров, а ціла урядова делегація Болгарії з ключовими міністрами, зокрема очільниками оборонного, енергетичного, транспортного та зовнішньополітичного блоків. В українській і болгарській публічній комунікації цей день подавався не як символічний жест, а як робочий формат із окремими переговорами з Володимиром Зеленським, Юлією Свириденко та керівництвом Верховної Ради.
Найважливіше тут навіть не саме підписання документів, а те, що уряди двох країн провели перші спільні консультації і домовилися підготувати дорожню карту двосторонніх практичних кроків. Уряд України прямо назвав серед ключових сфер енергетику, оборону, транспорт, відбудову, регіональну співпрацю та безпеку Чорного моря. Це означає, що йдеться не про разову політичну акцію, а про спробу вибудувати механізм виконання домовленостей.
Що містить десятирічна безпекова угода
Підписана Зеленським і Гюровим угода розрахована щонайменше на 10 років. За повідомленням Офісу президента, вона фіксує, що Болгарія продовжить надавати Україні військову допомогу, розвиватиме оборонно-промислову співпрацю, братиме участь у спільних виробництвах і спільних навчаннях, а також взаємодіятиме з Україною у сферах розвідки, безпеки, протидії гібридним загрозам і дезінформації. Окремо в документі виділено енергетичну безпеку, санкційну політику, гуманітарний трек, відновлення України, підтримку європейської та євроатлантичної інтеграції і створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії РФ.
Це важливо ще й тому, що угода з Болгарією стала вже 29-ю двосторонньою безпековою угодою України в межах Вільнюської декларації G7 2023 року. Тобто Київ поступово формує мережу довгих рамкових домовленостей із союзниками, і Софія тепер офіційно входить до цього кола. Для Болгарії це означає вихід на новий рівень участі у підтримці України; для Києва — ще одну опору в чорноморському та південноєвропейському напрямках.
Чому акцент на SAFE є одним із найважливіших пунктів
Окрему вагу в українсько-болгарському пакеті має намір Болгарії використовувати програму SAFE для спільного оборонного виробництва. Зеленський прямо заявив, що Софія планує залучати цей інструмент для копродукції зброї, передусім різних типів дронів, а Офіс президента уточнив, що йдеться також про боєприпаси та створення спільних виробництв на території обох країн.
SAFE — це не дрібна програма, а великий механізм ЄС, який передбачає до 150 млрд євро довгострокових позик для інвестицій у оборонні спроможності держав-членів. Єврокомісія також уже повідомляла про першу хвилю схвалених SAFE-планів, до якої увійшла і Болгарія. Це означає, що участь Софії у спільних оборонних проєктах із Києвом має під собою не лише політичне бажання, а й потенційне європейське фінансування. Для України це один із найцінніших форматів підтримки: не просто отримувати готову зброю, а вбудовуватися в ланцюги її виробництва.
PURL і ППО: чому Болгарія важлива навіть “сигналом”
Ще один важливий елемент — PURL. Зеленський під час спільної заяви сказав, що Болгарія дає позитивний сигнал щодо внесків у цю програму, а міністр закордонних справ Андрій Сибіга окремо привітав намір болгарського уряду до неї приєднатися. Для України цей сигнал важливий не тільки фінансово, а й політично: він означає готовність Болгарії входити в більш інституціоналізовані механізми військової підтримки.
Сам механізм PURL координує НАТО: через нього союзники фінансують закупівлю для України критично потрібного обладнання та боєприпасів, насамперед із США, коли саме американська промислова база може дати необхідні обсяги швидше за Європу. У нинішній ситуації, коли Київ уже думає про захист наступного опалювального сезону, згадка PURL у парі з ППО виглядає дуже предметно: Болгарія не просто “за Україну”, а потенційно долучається до інструмента, який має прямий вплив на оборону неба.
Енергетичний коридор: не абстракція, а розрахунок на 10 млрд кубометрів
Один із найцікавіших пунктів переговорів — енергетика. Зеленський заявив, що Україна і Болгарія працюють над тим, щоб до кінця року технічно облаштувати активний енергетичний коридор, який потенційно дозволить Україні отримувати близько 10 млрд кубометрів газу на рік. Він прямо назвав це енергетичною гарантією безпеки та альтернативою на випадок блокувань з боку окремих європейських гравців.
Хоч у заявах 30 березня цей маршрут не був докладно розписаний, за контекстом він дуже схожий на розвиток Vertical Gas Corridor. Лише за три дні до цього, 27 березня, оператори Греції, Болгарії, Румунії, Молдови та України погодили з Єврокомісією нову тарифну модель для цього коридору, яка має запрацювати з жовтня 2026 року. Саме цей маршрут покликаний зробити постачання газу з півдня до України конкурентнішим і стійкішим. Тож зв’язка “Болгарія + коридор + 10 млрд кубометрів” виглядає не як риторика, а як частина реальної регіональної енергетичної архітектури.
Читайте також: “Імпорт газу: Україна запустила нові маршрути з Греції. Як працює “Вертикальний коридор””
Тестовий потяг через Румунію: чому транспортна новина не менш важлива за безпекову
Паралельно з великою безпековою рамкою Україна і Болгарія домовлялися про цілком прикладні речі. Після зустрічі з міністром транспорту та зв’язку Болгарії Корманом Ісмаїловим Олексій Кулеба повідомив, що сторони працюють над запуском пасажирського залізничного сполучення через Румунію, а тестовий рейс хочуть провести вже влітку 2026 року. Українські повідомлення формулюють це як тристоронній формат Україна–Румунія–Болгарія.
Водночас із болгарського боку звучить навіть дещо конкретніша візія: БТА повідомляло, що Софія готова забезпечити технічні й логістичні умови для безпечної роботи маршруту Київ — Варна / Бургас, також із розрахунком на пробний запуск уже в літній сезон 2026 року. Це цікава деталь: українська сторона поки говорить обережніше — про сполучення “через Румунію”, а болгарська вже артикулює можливі чорноморські кінцеві точки. Отже, транспортний проєкт має не лише символічну, а й цілком туристично-логістичну перспективу.
Автоперевезення, електронна черга і Чорне море
Залізницею домовленості не обмежилися. За підсумками переговорів сторони також назвали пріоритетами автомобільні перевезення, розвиток транспортних коридорів, цифровізацію сервісів на кордоні, зокрема електронну чергу, і співпрацю у сфері безпеки судноплавства в Чорному морі. Окремо було висловлено намір активізувати роботу над міжурядовою угодою з морського пошуку і рятування, яку хотіли б узгодити вже цього року.
У чорноморському вимірі це теж не порожня декларація. Болгарія вже входить до тристоронньої ініціативи з Румунією та Туреччиною щодо розмінування Чорного моря, яка була створена на тлі зростання мінної загрози для торговельного судноплавства після повномасштабного вторгнення Росії. Тому нинішні домовленості з Україною логічно вбудовуються у вже існуючу чорноморську безпекову інфраструктуру, а не створюються з нуля.
М’який вимір: освіта, громади, історична близькість
Важливо і те, що візит не замикався лише на зброї, газі та логістиці. У присутності прем’єрів міністри освіти України та Болгарії підписали протокол щодо Болградської гімназії в Одеській області — однієї з ключових інституцій болгарської громади в Україні. Це невеликий на тлі великої геополітики сюжет, але саме він показує, що Софія дивиться на відносини з Україною не тільки через безпекову оптику, а й через захист культурних, освітніх і суспільних зв’язків.
Для двосторонніх відносин це має окрему вагу. Болгарія — не просто держава ЄС і НАТО на Чорному морі, а країна, яка має історичний, культурний і людський зв’язок із півднем України, зокрема з Бессарабією. Тому гуманітарний трек може виявитися не менш стійким, ніж політичний: він гірше піддається коливанням виборчої кон’юнктури і часто краще цементує довгі відносини.
Чому Болгарія робить це саме зараз
Контекст усередині самої Болгарії теж важливий. Андрей Гюров очолює тимчасовий уряд, який президентка Іліяна Йотова призначила в лютому 2026 року для організації виборів після чергового витка політичної нестабільності. AP прямо описувало цю кризу як хронічну: Болгарія входить у виборчий цикл після кількох років урядової турбулентності, що послаблювала довіру до інституцій і відкривала простір для популістичних та проросійських впливів.
Саме тому київський візит Гюрова можна читати і як зовнішньополітичний сигнал. Тимчасовий уряд Болгарії демонструє, що навіть у період внутрішньої нестабільності Софія не збирається випадати з проукраїнського та проєвропейського курсу. Але водночас це і джерело головного запитання: наскільки швидко та послідовно ці домовленості реалізовуватиме вже наступний повноцінний уряд після виборів.
Що все це означає для України
Якщо дивитися на всі рішення 30 березня разом, для України вимальовується одразу кілька практичних вигод.
По-перше, Київ отримує ще одного чорноморського партнера, який готовий не лише підтримувати на словах, а й входити в оборонне виробництво, PURL і регіональні безпекові механізми.
По-друге, Україна підсилює свої енергетичні позиції на південному напрямку.
По-третє, відкривається перспектива нового транспортного коридору до Балкан через Румунію.
По-четверте, закладається окрема рамка для відбудови, гуманітарного співробітництва і взаємодії урядів на регулярній основі.
Це вже не один сюжет, а архітектура.
Для української дипломатії це також важливий сигнал на ширшому європейському полі. Київ поступово переходить від моделі, де партнери просто надають допомогу, до моделі, де партнери вбудовуються в український оборонний, енергетичний і логістичний простір. Саме тому пункти про SAFE, PURL, енергетичний коридор і тестовий потяг мають значення не самі по собі, а як ознаки нової якості зв’язку між державами.
Що залишається відкритим
Попри сильний політичний ефект дня, є й кілька невирішених питань. Публічно поки не оголошено повний маршрут пасажирського потяга, точні дати запуску, тарифну модель, механізм координації з Румунією та джерела фінансування. Так само енергетичний коридор описаний у заявах уже досить амбітно, але без детального дорожнього плану. А в оборонній сфері ключовим стане не сам факт підписання рамки, а швидкість переходу до реальних контрактів і виробництв. У повідомленнях сторони переважно говорять саме про наміри, запускові етапи та дорожні карти.
І все ж навіть у такому вигляді нинішній пакет виглядає вагомо. Бо в умовах війни найціннішими є не просто дружні заяви, а створення каналів, які працюватимуть довго: спільне виробництво, довгі маршрути, енергетичні альтернативи, чорноморська координація, урядові механізми виконання. У відносинах України та Болгарії 30 березня 2026 року стало днем, коли ці канали почали оформлюватися вже не на рівні окремих ідей, а на рівні політичних рішень.
Україна і Болгарія 30 березня фактично запустили одразу кілька паралельних процесів: безпековий, оборонно-промисловий, енергетичний, транспортний, чорноморський і гуманітарний. Якщо ці наміри будуть доведені до практики, Софія може перетворитися для Києва на одного з ключових партнерів на південному фланзі Європи — не лише як союзник у війні, а як співтворець нової регіональної інфраструктури безпеки, логістики й енергетики. Головний тест тепер не в тексті угоди, а в тому, чи з’являться після неї конкретні заводи, маршрути, обсяги газу, угоди по морю і робочі механізми урядової координації.
За матеріалами babel.ua
