Саміт Бухарестської дев’ятки та держав Північної Європи у Румунії став не просто черговою зустріччю східного флангу НАТО. Для України він зафіксував важливу зміну ролі: Київ більше не лише просить зброю, фінансування й гарантії безпеки, а пропонує партнерам власну бойову експертизу — передусім у сфері дронів, ППО, протидії комбінованим атакам і швидкої адаптації до сучасної війни.

13 травня 2026 року в Бухаресті відбувся саміт Бухарестської дев’ятки за участю держав Північної Європи, Президента України Володимира Зеленського, Генерального секретаря НАТО Марка Рютте та представника США. У центрі уваги були російська загроза, посилення східного флангу НАТО, підтримка України, оборонні витрати, майбутній саміт Альянсу в Анкарі та нова логіка європейської безпеки — сильніша Європа в сильнішому НАТО. У спільній заяві учасники назвали Росію найбільш значущою, довгостроковою і прямою загрозою для безпеки союзників, а також наголосили на потребі зміцнення ППО, ПРО та захисту від дронів.

Бухарестський сигнал: чому саміт Б9 став важливим для України та НАТО

Саміт Бухарестської дев’ятки 13 травня 2026 року мав значення, яке виходить за межі звичайної регіональної координації. Формат, створений після початку російської агресії проти України у 2014 році, поступово перетворився на майданчик, де країни східного флангу НАТО узгоджують позиції перед великими рішеннями Альянсу. Цього разу до традиційної Б9 — Польщі, Румунії, Болгарії, Чехії, Естонії, Угорщини, Латвії, Литви та Словаччини — долучилися також держави Північної Європи: Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія та Швеція. Такий склад учасників фактично окреслив нову безпекову вісь — від Арктики й Балтійського моря до Чорного моря.

Для України участь у цьому саміті стала важливою з кількох причин.

По-перше, Київ отримав можливість напряму впливати на порядок денний східного флангу НАТО напередодні липневого саміту Альянсу в Анкарі.

По-друге, українська сторона змогла просунути тему не лише військової допомоги, а й технологічного партнерства.

По-третє, саміт продемонстрував: держави, які географічно найближчі до Росії, дедалі більше розглядають Україну не як зовнішній об’єкт підтримки, а як ключовий елемент власної безпеки.

У зверненні до учасників саміту Володимир Зеленський прямо пов’язав безпеку України з безпекою всієї Європи. Він нагадав, що ще перед повномасштабним вторгненням Росія вимагала повернення НАТО до кордонів 1997 року — фактично заперечуючи право країн Центральної та Східної Європи на власний безпековий вибір. Саме тому, за логікою Києва, поразка російського ультимативного підходу має бути спільним завданням України, Б9, Північної Європи, ЄС, НАТО та США.

Б9 уже не периферія: східний фланг хоче бути центром рішень

Бухарестська дев’ятка з моменту створення була відповіддю на російський ревізіонізм. Але після 2022 року цей формат набув іншої ваги. Якщо раніше він переважно виконував консультативну функцію, то тепер дедалі більше претендує на роль одного з центрів формування політики НАТО щодо Росії, України, оборонних витрат і передової присутності Альянсу.

Цьогорічна зустріч показала, що країни східного флангу не хочуть залишатися периферією безпекової архітектури. Їхня аргументація проста: саме вони першими стикаються з російськими дронами, кібератаками, саботажем, міграційним тиском, інформаційними операціями та ризиками військової ескалації. Саме тому їхній голос має бути сильнішим у НАТО.

Це особливо важливо на тлі дискусій про так звану концепцію NATO 3.0. У спільній заяві саміту вона описана як побудова сильнішої Європи в межах сильнішого НАТО, із подальшим зміцненням оборонно-промислової бази Альянсу та збереженням трансатлантичного зв’язку як основи колективної безпеки.

Інакше кажучи, йдеться не про альтернативу НАТО, а про новий баланс відповідальності всередині Альянсу. Європейці мають більше інвестувати в оборону, нарощувати власне виробництво, швидше закуповувати зброю, розвивати ППО, ПРО, дрони, боєприпаси та системи протидії гібридним загрозам. Але при цьому США залишаються критично важливим елементом стримування — і в конвенційному, і в ядерному вимірі.

Росія як довгострокова загроза: головний консенсус саміту

Учасники саміту прямо визначили Росію як найбільш значущу, довгострокову і пряму загрозу для безпеки союзників. Це формулювання важливе, бо воно переводить дискусію з площини «кризи навколо України» у площину системної загрози для всього східного флангу НАТО.

У декларації йшлося не лише про повномасштабну війну проти України, а й про ширший набір російських дій: саботаж, кібератаки, гібридні операції, порушення повітряного простору, загрози енергетичній та економічній стабільності. Саме тому безпека України в цьому підході перестає бути окремим питанням і стає частиною оборони Європи.

Це повністю збігається з головним меседжем Зеленського: Росія веде війну не лише проти України, а й проти права європейських держав самим визначати своє майбутнє. У цьому сенсі український фронт є не віддаленим театром війни, а передньою лінією ширшого протистояння між російським примусом і європейською свободою вибору.

Україна як контрибутор безпеки, а не лише отримувач допомоги

Однією з найважливіших змін, яку зафіксував саміт, стала нова роль України. Київ продовжує потребувати фінансування, ППО, антибалістичних ракет, далекобійних спроможностей і боєприпасів. Але водночас Україна вже має те, чого не має жодна інша європейська країна: практичний досвід сучасної високотехнологічної війни проти Росії.

Саме на цьому Зеленський зробив особливий акцент. За його словами, у сучасній війні недостатньо просто мати дрони, перехоплювачі чи системи радіоелектронної боротьби. Потрібні досвід застосування, швидкість адаптації та здатність змінювати тактику так само швидко, як змінюється загроза.

Це принципово інша логіка партнерства. Україна вже не лише просить партнерів допомогти їй захиститися. Вона пропонує їм власну експертизу: як будувати багаторівневу систему захисту від дронів, як реагувати на комбіновані повітряні атаки, як інтегрувати дрони в оборону, як створювати швидкий цикл між фронтовим досвідом, виробництвом і тактичним застосуванням.

Саме тому на саміті з’явився центральний для України термін — Drone Deals.

Drone Deals: нова формула оборонного партнерства

Зеленський запропонував країнам Європи двосторонні Drone Deals — угоди, які мають поєднати українську експертизу з європейськими виробничими можливостями. Ідея полягає не просто в закупівлі дронів чи створенні окремих виробництв. Йдеться про інтеграцію безпілотних систем, засобів протидії дронам, ППО, ПРО, РЕБ, виробництва й навчання в ширшу архітектуру національної оборони.

Перший конкретний результат у цьому форматі було зафіксовано вже під час саміту: президенти України та Литви підписали угоду про співробітництво в оборонній сфері у форматі Drone Deal. Документ передбачає оборонно-промислову й технологічну співпрацю, зокрема у сферах ППО, ПРО та безпілотних систем, а також перспективу локалізації в Литві виробництва далекобійних, морських, перехоплювальних і бомбардувальних безпілотників.

Це має кілька вимірів.

Перший — військовий. Литва, як країна Балтії та член НАТО, безпосередньо відчуває ризики з боку Росії та Білорусі. Український досвід може допомогти їй швидше створити ефективну систему захисту від сучасних повітряних загроз.

Другий — промисловий. Європа потребує швидкого масштабування оборонного виробництва, а Україна має бойово перевірені технологічні рішення. Поєднання цих двох факторів може прискорити переозброєння європейських армій.

Третій — політичний. Drone Deal показує, що допомога Україні може бути взаємною. Ті країни, які підтримували Україну з початку повномасштабної війни, тепер можуть отримувати від Києва практичну експертизу для власного захисту.

Литва — перша, але не остання

Підписання угоди з Литвою стало лише першим кроком. У Бухаресті Зеленський також обговорював подібну співпрацю з іншими партнерами.

З Президентом Латвії Едгарсом Рінкевичсом йшлося про підготовку Drone Deal для побудови багаторівневої системи захисту неба. Україна готова відправити до Латвії експертів для обміну досвідом і допомоги в захисті повітряного простору. Із Президентом Фінляндії Александром Стуббом сторони також обговорили підготовку Drone Deal, а з Президентом Румунії Нікушором Даном — технологічну кооперацію та опрацювання деталей спеціального формату співпраці.

Це означає, що Київ намагається створити мережу двосторонніх оборонно-технологічних угод з країнами, які найбільше зацікавлені в захисті від російських загроз. У перспективі така мережа може стати основою ширшої європейської системи протидії дронам і комбінованим атакам.

SAFE, PURL і 90 мільярдів євро: фінансовий вимір безпеки

Окрема частина звернення Зеленського була присвячена фінансуванню. Президент заявив, що Україна розраховує на запуск європейського пакета підтримки обсягом 90 млрд євро не пізніше початку червня, а перша частина фінансування має бути спрямована, зокрема, на виробництво критично необхідних дронів.

Це важливо, бо Україна намагається прив’язати фінансову допомогу не лише до покриття поточних бюджетних чи військових потреб, а й до створення спільної оборонної бази. Якщо кошти спрямовуються на виробництво дронів, боєприпасів, ППО, систем перехоплення та оборонні технології, вони працюють не лише на Україну, а й на майбутню безпеку Європи.

У цьому контексті Зеленський також згадав програму SAFE, яка має допомогти Європі переозброюватися та адаптувати оборонне виробництво до сучасних викликів. Український меседж полягає в тому, що переозброєння Європи буде ефективнішим, якщо врахує досвід України — не теоретичний, а перевірений реальною війною.

Ще один критично важливий інструмент — PURL, який дає змогу закуповувати для України озброєння, зокрема засоби ППО й антибалістичної оборони. У спільній заяві учасники саміту також згадали PURL як один з інструментів задоволення нагальних оборонних потреб України.

Антибалістична коаліція: відповідь на нову фазу повітряної війни

Зеленський окремо закликав партнерів долучатися до антибалістичної коаліції, яка формується для посилення захисту України від ракетних загроз. Це один із найчутливіших напрямів, адже Європа поки не має достатнього власного виробництва антибалістичних ракет, а Україна потребує таких засобів негайно.

Сенс цієї коаліції — не лише в передачі чи закупівлі окремих систем. Йдеться про формування довгострокової архітектури захисту, яка має враховувати реальність сучасної війни: масовані комбіновані атаки, одночасне використання дронів, ракет, засобів виснаження ППО, розвідки й електронного впливу.

Саме тому у спільній заяві саміту наголошено на необхідності подальшого зміцнення протиповітряної та протиракетної оборони НАТО, зокрема проти загроз безпілотників.

Європейська самодостатність без розриву з НАТО

Одним із найцікавіших політичних акцентів саміту стала тема європейської оборонної самодостатності. Зеленський сформулював її обережно, але чітко: Європа не може залежати від мінливих геополітичних настроїв. Це не заклик до виходу з НАТО чи створення альтернативного блоку. Це вимога мати достатньо власних ресурсів, виробництва й спроможностей, щоб не опинятися беззахисними у разі зміни пріоритетів великих союзників.

Ця думка добре вписується в нинішню дискусію всередині НАТО. США залишаються головним військовим союзником Європи, але Вашингтон дедалі більше вимагає від європейців брати на себе більшу частину відповідальності за власну оборону. Саміт у Бухаресті показав, що країни східного флангу цей сигнал почули — але хочуть, щоб перерозподіл відповідальності не означав послаблення американської присутності.

Тобто формула, яку намагалися закріпити учасники саміту, звучить так: більше Європи в обороні, але не менше НАТО.

Україна і ЄС: перший переговорний кластер як політична поразка Росії

Окрім оборонного блоку, Зеленський порушив питання європейської інтеграції України. Він заявив, що Україна готова до відкриття першого переговорного кластера, а такий крок став би сигналом сили Європейського Союзу та політичної поразки Росії.

Це важливий меседж саме для країн Б9 і Північної Європи. Більшість із них традиційно підтримують європейську інтеграцію України, але всередині ЄС залишаються політичні блокування та процедурні затримки. Для Києва відкриття кластерів — це не лише бюрократичний етап переговорів, а доказ того, що війна не зупинила європейську перспективу України.

У ширшому сенсі членство України в ЄС подається як частина тієї самої безпекової логіки: що міцніше Україна інтегрована в європейські політичні, економічні та оборонні структури, то менше шансів у Росії повернутися до політики ультиматумів.

Угорський виняток: єдність є, але не абсолютна

Попри загальну підтримку України, саміт також показав межі консенсусу. До спільної заяви не приєдналася Угорщина, яка вказала на «конструктивне утримання». Це важлива деталь, бо Б9 залишається неоднорідним форматом: країни мають різні внутрішньополітичні контексти, різний рівень готовності до жорсткої політики щодо Росії та різні підходи до підтримки України.

Однак сам факт, що більшість учасників підтримала сильне формулювання щодо Росії, України, ППО, оборонних витрат і НАТО 3.0, свідчить: політична лінія східного флангу загалом залишається проукраїнською і антиревізіоністською.

Чому саміт важливий саме зараз

Бухарестський саміт відбувся в момент, коли Європа одночасно стикається з кількома викликами.

Перший — тривала війна Росії проти України, яка залишається центральною загрозою для регіональної безпеки.

Другий — посилення повітряної загрози, зокрема дронових і комбінованих атак, які вже становлять небезпеку не лише для України, а й для прикордонних країн НАТО.

Третій — невизначеність у трансатлантичних відносинах, коли європейські союзники дедалі частіше змушені думати про те, як діяти в умовах зміни американських пріоритетів.

Четвертий — підготовка до саміту НАТО в Анкарі, де питання оборонних витрат, підтримки України, східного флангу та європейської відповідальності стануть одними з центральних.

У цьому контексті Бухарест став майданчиком не лише для декларацій, а й для перевірки нової безпекової формули: Україна, Б9 і Північна Європа мають діяти як взаємопов’язана оборонна зона.

Головний результат для України

Для України саміт дав кілька практичних і політичних результатів.

По-перше, партнери підтвердили, що підтримка України є інвестицією у власну безпеку, а не благодійністю. Це формулювання важливе, бо воно допомагає втримувати довгострокову підтримку навіть у період втоми від війни.

По-друге, Україна просунула ідею Drone Deals як нового типу оборонної співпраці. Підписання угоди з Литвою стало першим конкретним доказом, що ця ідея може швидко перетворюватися на практичні домовленості.

По-третє, Київ посилив власну роль у дискусії про майбутнє НАТО. Україна поки не є членом Альянсу, але її досвід уже впливає на те, як НАТО думає про дрони, ППО, ПРО, оборонне виробництво й адаптацію до війни нового типу.

По-четверте, саміт дав Україні додаткову платформу для просування євроінтеграції, зокрема відкриття переговорних кластерів.

Саміт Бухарестської дев’ятки та держав Північної Європи став для України не лише дипломатичним майданчиком підтримки, а й точкою переходу до нової моделі партнерства. Україна залишається державою, яка потребує зброї, фінансування й гарантій безпеки. Але водночас вона дедалі більше стає постачальником унікального досвіду для Європи — у сфері дронів, ППО, протидії комбінованим атакам і швидкої військової адаптації.

Головний сигнал Бухареста: без України неможливо побудувати ефективну систему безпеки на східному фланзі НАТО. А Drone Deals можуть стати одним із перших практичних інструментів, через які український фронтовий досвід перетворюється на спільну європейську оборонну спроможність.

За матеріалами president.gov.ua