У Києві, в день 40-х роковин Чорнобильської катастрофи, президенти України та Молдови Володимир Зеленський і Мая Санду провели зустріч, яка вийшла далеко за межі двосторонньої дипломатії. Йшлося про ядерну безпеку, російські удари по енергетиці, майбутнє Придністров’я, роль України у безпеці Молдови, нові санкції проти РФ, 90-мільярдну підтримку ЄС та спільне просування двох держав до членства в Євросоюзі.

Візит президентки Молдови Маї Санду до Києва 26 квітня мав потужний символічний і політичний зміст. Саме цього дня Україна згадувала 40-ві роковини аварії на Чорнобильській АЕС — катастрофи, яка стала одним із найстрашніших символів радянської безвідповідальності, брехні та зневаги до людського життя. Але для Києва й Кишинева Чорнобиль сьогодні — це не лише історична пам’ять. Це попередження про те, що Росія знову створює ризики континентального масштабу: від окупації Запорізької АЕС до ударів по енергетичній інфраструктурі, від гібридних атак проти Молдови до спроб утримувати Придністров’я як інструмент тиску.

Під час спільного спілкування з журналістами Володимир Зеленський і Мая Санду фактично окреслили нову логіку регіональної безпеки: Україна й Молдова більше не можуть розглядати свої виклики окремо. Їхня енергетика, інфраструктура, кордони, європейська інтеграція та стійкість перед російським тиском стали частинами одного великого фронту — політичного, безпекового й цивілізаційного.

Чорнобиль як політичний символ: чому дата візиту Санду мала особливе значення

Зустріч Зеленського і Санду відбулася в день, коли Україна й світ згадують Чорнобильську катастрофу. Президент України одразу виніс цю тему в центр своєї заяви. Він наголосив, що аварія на ЧАЕС — це не подія, яку можна залишити лише в підручниках чи спогадах. Через 40 років після трагедії Україна знову стикається з ядерними й енергетичними ризиками, які створює вже сучасна Росія.

Зеленський нагадав, що у 2022 році російські війська зайшли в Чорнобильську зону, окупували станцію та перетворили її на плацдарм для війни. Сам факт використання території ЧАЕС у військових цілях став, за логікою українського президента, доказом того, що Москва не зробила жодних висновків із радянських катастроф.

Його формула була жорсткою: росіяни продемонстрували, що вони “люди без пам’яті та без совісті”. У цій фразі — не лише емоційна оцінка, а й політичний висновок: держава, яка не визнає відповідальності за минуле, здатна повторювати найнебезпечніші помилки в нових формах.

Для України Чорнобиль у 2026 році — це вже не тільки символ радянської аварії. Це також символ нинішньої російської безкарності, яка проявляється в окупації ядерних об’єктів, атаках по енергетиці та використанні страху перед техногенною катастрофою як елемента війни.

Читайте також: “Тінь Чорнобиля над новою війною: як Росія перетворила українські АЕС на інструмент ядерного шантажу”

Запорізька АЕС: найбільший ядерний ризик Європи

Окрема частина заяв Зеленського стосувалася Запорізької атомної електростанції. Президент наголосив, що загрози сьогодні “не менші”, ніж у час Чорнобиля, адже Росія продовжує утримувати ЗАЕС і створювати ризики для України, Європи та світу.

Запорізька АЕС має принципово інший масштаб загрози. Це найбільша атомна станція Європи, і її окупація Росією є не просто військовим чи політичним питанням. Це проблема глобальної ядерної безпеки. Зеленський підкреслив, що станція не працює нормально, її шість блоків перебувають у небезпечній ситуації, а чим довше триває російський контроль, тим більше накопичується ризиків.

Президент України окреслив і бажаний шлях розв’язання проблеми. За його словами, станція має бути деокупована мирним дипломатичним шляхом, а управління нею повинно повернутися до України. Лише після цього можна буде говорити про справжню безпеку.

Тут важливий акцент: Київ не говорить про силовий сценарій навколо ЗАЕС. Навпаки, Зеленський наголошує на ролі міжнародних партнерів, МАГАТЕ та дипломатичного тиску. Проблема полягає в тому, щоб змусити Росію відійти від станції та повернути її під український контроль без створення додаткової небезпеки.

“Катастрофа не менша, ніж Чорнобильська”: як Зеленський описав російську війну

Одна з ключових фраз Зеленського пролунала як політичне узагальнення всієї зустрічі: те, що Росія робить в Україні та проти сусідніх народів, — це катастрофа, “не менша, ніж Чорнобильська”.

Це порівняння не є буквальним описом однієї події. Президент говорить про масштаб наслідків. Російська війна створює цілу систему небезпек: військових, енергетичних, екологічних, економічних, гуманітарних і політичних.

Росія б’є по українських містах, атакує енергетику, намагається порушити логістику, створює проблеми з водопостачанням, шантажує ядерною інфраструктурою, дестабілізує сусідні держави й намагається розколоти Європу. У такій логіці війна перестає бути лише фронтовим протистоянням. Вона стає довготривалою кризою для всього регіону.

Саме тому Зеленський наголосив на потребі такої ж сильної солідарності, яка колись допомогла не допустити ще гірших наслідків Чорнобиля. Тоді світ зіткнувся з техногенною катастрофою. Тепер, за словами українського президента, Європа має справу з політичною та військовою катастрофою, яку свідомо продукує Росія.

Мая Санду в Києві: Молдова бачить Україну як щит для власної безпеки

Президентка Молдови Мая Санду у своїй заяві зробила кілька важливих акцентів. Насамперед вона висловила підтримку Україні та наголосила, що Молдова бачить, яку ціну українці платять за захист своєї незалежності.

Санду прямо заявила, що Україна захищає не лише себе. Вона захищає і Молдову. Це важлива політична формула, адже вона змінює сприйняття війни: для Кишинева український спротив — це не зовнішня подія, а фактор власної національної безпеки.

Президентка Молдови згадала про російські удари по українській енергетиці, які вже неодноразово мали наслідки для молдовських громадян. За її словами, сотні тисяч жителів північної Молдови відчували перебої з енергозабезпеченням після атак РФ по українських об’єктах. Це показує, наскільки тісно пов’язані інфраструктури двох країн.

Мая Санду також наголосила, що Молдова стикається з гібридною агресією: шпигунством, шантажем, дестабілізаційними спробами та інформаційним тиском. Росія, за її словами, намагається перетворити Молдову на інструмент у війні проти України та Європейського Союзу.

Молдова між нейтралітетом і безпековою відповідальністю

Особливо важливою була відповідь Маї Санду щодо можливої участі Молдови в “коаліції охочих”. Вона підтвердила, що Кишинів готовий долучатися до таких зусиль, але з урахуванням нейтрального статусу країни.

Це дуже показова позиція. Молдова формально є нейтральною державою, але Санду дає зрозуміти: нейтралітет не означає пасивність перед агресією. Молдова вже допомагала Україні, зокрема у сфері підготовки розмінувальників, і готова шукати нові практичні формати підтримки.

Це означає, що Кишинів намагається знайти баланс між конституційними обмеженнями, внутрішньою політичною чутливістю та реальністю війни поруч із власними кордонами. Молдова не прагне ставати військовою стороною конфлікту, але вона вже не може дозволити собі бути лише спостерігачем.

У ширшому сенсі ця позиція демонструє трансформацію Молдови. Країна, яка довго жила в умовах обережного балансування, дедалі чіткіше формулює себе як частину європейського безпекового простору.

Придністров’я: нове бачення реінтеграції та роль України

Однією з найважливіших тем пресконференції стало Придністров’я. Журналісти запитали про нову концепцію реінтеграції, яку представила молдовська сторона, зокрема про ідею зовнішнього управління регіоном на перехідний період.

Мая Санду відповіла, що Молдова обговорює з партнерами з ЄС процес, який має забезпечити три ключові завдання: демілітаризацію, деолігархізацію та демократизацію регіону.

Ці три слова є фактично програмою майбутньої реінтеграції.

Демілітаризація означає усунення військового фактора, який десятиліттями робив Придністров’я інструментом російського впливу.

Деолігархізація означає демонтаж економічних і політичних схем, які утримували регіон у сірій зоні.

Демократизація означає повернення нормального політичного процесу, прав громадян і прозорого управління.

Україна в цій темі має особливе значення. Санду визнала, що Київ уже робить величезний внесок у безпеку Молдови, стримуючи російську армію далеко від молдовських кордонів. Саме це, за її словами, дає Кишиневу можливість шукати мирні шляхи врегулювання.

Зеленський про Придністров’я: Росії не має бути в майбутньому механізмі

Позиція Володимира Зеленського щодо Придністров’я була дуже чіткою. Він підтвердив, що Україна підтримує суверенітет і територіальну цілісність Молдови. Для Києва питання Придністров’я — це передусім питання безпеки на українських кордонах.

Водночас Зеленський наголосив: якщо створюватиметься міжнародний механізм для врегулювання ситуації, Росії там не повинно бути. Його логіка проста: Росія вже присутня в регіоні в різних формах, і ця присутність десятиліттями не принесла Молдові миру, стабільності чи нормального життя.

Президент України фактично назвав російську роль у Придністров’ї не миротворчою, а блокувальною. На його думку, якщо Росію допустити до нового формату, зміниться лише форма, але не зміст. Тобто Кремль і далі використовуватиме регіон для тиску на Молдову та створення загроз для України.

Цей сигнал важливий не лише для Кишинева, а й для ЄС. Київ підтримує міжнародну участь у реінтеграції Придністров’я, але вважає, що будь-яке “врегулювання” з російською участю ризикує законсервувати проблему, а не розв’язати її.

Україна — Молдова — Румунія: формується регіональний безпековий трикутник

Під час зустрічі Зеленський окремо згадав тристоронні формати співпраці України, Молдови та Румунії. Це один із найперспективніших напрямів регіональної політики.

Румунія є членом ЄС і НАТО, має стратегічне значення для східного флангу Європи, а також є природним партнером Молдови й важливим сусідом України. У поєднанні з Києвом і Кишиневом вона може стати частиною нового каркаса безпеки в Чорноморсько-Дунайському регіоні.

Цей трикутник має кілька практичних вимірів:

1. Безпековий — координація перед лицем російської загрози.
2. Енергетичний — розвиток транскордонних ліній і стабільність постачання.
3. Транспортний — логістика, залізниця, транзит, експортні маршрути.
4. Європейський — підтримка інтеграції України та Молдови до ЄС.
5. Інфраструктурний — спільні проєкти, що зменшують залежність від Росії.

Зеленський наголосив, що чим більше реальних зв’язків буде між енергосистемами України й Молдови, тим більше захисту отримають люди обох держав. Це дуже практична формула: безпека сьогодні вимірюється не лише кількістю зброї, а й здатністю країн підтримати одна одну електрикою, паливом, транспортом і логістикою.

Енергетика як поле війни: чому Росія б’є не тільки по Україні

Енергетична тема стала однією з центральних. І Зеленський, і Санду говорили про неї не як про технічне питання, а як про складову війни.

Росія системно атакує українську енергетику, намагаючись створити нестачу електрики, зламати економіку, посіяти страх і змусити суспільство жити в умовах постійної нестабільності. Але ці атаки мають наслідки не лише для України.

Молдова, яка має тісні зв’язки з українською енергетичною системою, також відчуває удари РФ. Санду прямо сказала, що російська агресія досягає Молдови через енергетичні перебої, шантаж і спроби дестабілізації.

Зеленський, зі свого боку, пояснив, що Росія зараз б’є не тільки по енергетиці. За його словами, після енергетичних об’єктів цілями стали логістика, залізниця, мости, переходи та водопостачання. Це означає, що Москва намагається уражати всю систему життєзабезпечення України.

Це не хаотичні удари, а продумана стратегія виснаження. Вона має змусити Україну витрачати ресурси на відновлення, послабити економіку, тиснути на населення та створювати картинку “втоми” для західних партнерів.

Удари по Дніпру: що стоїть за російською тактикою

Окреме запитання журналістів стосувалося постійних російських атак по Дніпру. Зеленський пов’язав їх не лише з військовою логікою, а й з інформаційною кампанією РФ.

За його словами, Росія намагається показати своїм громадянам і зовнішнім гравцям, зокрема Сполученим Штатам, що вона нібито “виграє війну”. Але на полі бою, як заявив Зеленський, Москва не має достатніх успіхів, які могла б продати як перемогу.

Президент підкреслив, що з початку 2026 року баланс окупованих і деокупованих територій не на користь Росії. Саме тому Кремль повертається до старої тактики: бити по цивільній інфраструктурі, енергетиці, містах, логістиці та водопостачанню.

Іншими словами, удари по Дніпру та інших містах — це не тільки військова дія. Це також спроба психологічного й політичного тиску. Росія хоче створити відчуття безвиході, змусити партнерів сумніватися в українській стійкості та використати терор як аргумент у майбутніх переговорах.

90 мільярдів євро від ЄС: не просто гроші, а сигнал довгострокової підтримки

Мая Санду привітала рішення Європейського Союзу про виділення Україні 90-мільярдного кредиту та новий пакет санкцій проти Росії. Для Молдови це також важливий сигнал, адже сильна Україна — це сильніша безпека для всього регіону.

Зеленський пояснив, що ці кошти мають кілька пріоритетних напрямів. Передусім ідеться про внутрішнє українське оборонне виробництво: дрони, military tech, засоби захисту та інші напрями, які прямо впливають на здатність України тримати фронт і захищати міста.

Другий великий напрям — енергетика. Україна має готуватися до зими, захищати об’єкти, відновлювати пошкоджене й будувати нові рівні стійкості. Зеленський визнав, що Україна втратила певний час і в оборонному виробництві, і в захисті енергетики, але тепер має намір швидко надолужити.

Цей блок показує, що для України 90 мільярдів — це не просто фінансова допомога. Це ресурс для переходу до нової моделі стійкості, у якій Україна більше виробляє сама, швидше ремонтує пошкоджене й краще готується до наступних хвиль російських атак.

Санкції проти Росії: Санду закликала до більшого тиску

Президентка Молдови наголосила, що підтримка України має супроводжуватися посиленням тиску на Росію. Вона привітала новий пакет санкцій і заявила, що світ не повинен відводити очі від російських злочинів.

Для Молдови це питання не лише солідарності з Україною. Російська агресія прямо впливає на саму молдовську державу. Тому Кишинів зацікавлений у тому, щоб Москва мала менше ресурсів для війни, шантажу, підкупу, гібридних операцій і підтримки дестабілізаційних мереж.

Санду також акцентувала на темі відповідальності за злочин агресії. Вона згадала про необхідність імплементації угоди щодо створення Спеціального трибуналу. Для Молдови ця тема важлива ще й у контексті її президентства в Раді Європи та ширшої європейської політики підзвітності.

Таким чином, Молдова виступає не лише як сусід України, що співчуває. Вона позиціонує себе як активний учасник міжнародних зусиль із притягнення Росії до відповідальності.

Спеціальний трибунал: чому тема відповідальності стала частиною безпеки

Питання Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України стало важливою частиною заяв Маї Санду. Вона підкреслила, що жоден воєнний злочин і жоден акт знищення не мають залишитися без відповіді.

Це не лише юридичний блок. Для України й Молдови справедливість є елементом майбутньої безпеки. Якщо агресор не буде покараний, він або повторить напад, або збереже інструменти для нових форм тиску.

Саме тому тема трибуналу прямо пов’язана з темами ЗАЕС, Придністров’я, енергетики та гібридної війни. Всі вони мають спільне джерело — російську політику безкарності. Молдова, підтримуючи трибунал, фактично підтримує не тільки Україну, а й принцип, за яким силове перекроювання кордонів і терор проти цивільної інфраструктури не можуть бути нормою міжнародної політики.

Європейська інтеграція: Україна і Молдова хочуть рухатися разом

Один із головних політичних меседжів зустрічі — спільний рух України й Молдови до Європейського Союзу. Зеленський наголосив, що обидві держави заслуговують бути частиною сильної та об’єднаної Європи.

Україна, за його словами, завжди підтримувала право Молдови на членство в ЄС. Тепер обидві країни працюють над тим, щоб оперативно відкривалися переговорні кластери, а членство стало спільним успіхом — України, Молдови та всього Євросоюзу.

Мая Санду також наголосила, що Молдова й Україна зробили максимум для відкриття відповідних переговорів. Вона фактично закликала ЄС відповідати на прогрес конкретними рішеннями, а не затримками.

Це важливий момент. Україна й Молдова не хочуть, щоб їхній європейський шлях перетворився на нескінченне очікування. Обидві держави намагаються довести, що їхнє членство в ЄС — це не лише питання цінностей, а й питання безпеки всього континенту.

ЄС як безпековий дім: чому для Молдови це питання виживання

Для Молдови європейська інтеграція має особливу вагу. Це не тільки економічний або політичний вибір. Це спосіб вийти з простору російського тиску, де енергетика, медіа, корупційні схеми, Придністров’я та гібридні атаки десятиліттями використовувалися як важелі впливу.

Санду сказала, що європейські прагнення Молдови зробили її більш відданим партнером України. Це означає, що шлях до ЄС уже змінює молдовську політику: країна більше не намагається балансувати між різними центрами сили, а чіткіше бачить себе частиною європейського простору.

У цьому сенсі Україна й Молдова рухаються паралельними шляхами. Обидві держави змушені проводити реформи під тиском війни й загроз. Обидві стикаються з російською протидією. Обидві доводять, що європейський вибір — це не декларація, а щоденна боротьба за стійкість держави.

НАТО, Туреччина і формат участі України

Під час пресконференції Зеленського також запитали про майбутній саміт НАТО в Туреччині. Президент повідомив, що Україна буде представлена на саміті, але формат участі поки що уточнюється.

Ця відповідь стримана, але важлива. Україна продовжує бути частиною порядку денного Альянсу, навіть якщо питання повноправного членства залишається політично складним. Представлення України на саміті означає, що Київ не випадає з євроатлантичної дискусії.

Водночас головний акцент Зеленського був не на символічній присутності, а на практичній підтримці. Він говорив про програми закупівлі американського озброєння, внески партнерів і потребу в антибалістичних можливостях, яких Європа та Україна поки не виробляють у достатньому обсязі.

Програма закупівлі зброї: 350–400 мільйонів євро і потреба в більшому ресурсі

Зеленський повідомив, що три країни долучилися до відповідної програми на суму приблизно 350–400 млн євро. Конкретні держави не називалися, оскільки ця інформація, за домовленістю, залишається непублічною.

Водночас президент дав зрозуміти, що цього недостатньо. Україні потрібні значно більші ресурси, особливо для протиповітряної та протиракетної оборони. До того часу, поки Європа й Україна не вироблятимуть достатньо власної антибалістики, закупівлі американського озброєння залишатимуться критично важливими.

Зеленський також наголосив, що великі європейські пакети підтримки не повинні замінювати двосторонні безпекові домовленості. Тобто 90-мільярдний пакет ЄС — це один рівень підтримки, а окремі угоди з державами-партнерами щодо зброї, енергетики та соціальних виплат мають працювати паралельно.

Паливо, Близький Схід і Кавказ: енергетична безпека ширша за електрику

Цікавим був блок Зеленського про дизель. Президент зазначив, що Україна зараз споживає значні обсяги дизелю, і одна з причин — війна. При цьому, за його словами, дефіциту дизелю для армії немає, адже Україна має відповідні домовленості з партнерами.

Він згадав Близький Схід і кавказький напрямок як частину ширшої системи забезпечення. Це свідчить, що енергетична безпека України вже не зводиться лише до електростанцій, ліній електропередачі чи ремонту об’єктів після ударів.

Йдеться про складну мережу маршрутів, домовленостей, постачальників і резервів. Паливо потрібне армії, економіці, транспорту, генераторам, критичній інфраструктурі та цивільному сектору. Тому стабільне постачання дизелю — це також частина обороноздатності держави.

Міжурядова співпраця: економічні питання між сусідами мають вирішуватися швидко

Зеленський окремо згадав про міжурядову роботу України й Молдови. Він наголосив, що будь-які економічні питання, які природно виникають між сусідами, мають вирішуватися максимально швидко та в спільних інтересах.

Це важливий практичний акцент. Навіть між союзниками можуть виникати торговельні, логістичні, митні чи інфраструктурні суперечки. Але в умовах війни й російського тиску такі питання не повинні перетворюватися на політичні конфлікти.

Україна й Молдова мають надто багато спільних викликів, щоб дозволити технічним проблемам руйнувати стратегічну співпрацю. Саме тому Зеленський наголосив на швидкості рішень і спільному інтересі.

Головний сенс зустрічі: Україна й Молдова вже живуть у спільній безпековій реальності

Зустріч Зеленського і Санду показала, що Україна й Молдова більше не є просто сусідами, які мають добрі дипломатичні відносини. Вони перебувають у спільній безпековій реальності.

Російська війна проти України впливає на Молдову через енергетику, гібридні атаки, Придністров’я, інформаційний простір і ризики дестабілізації. Водночас стійкість Молдови важлива для України, адже український південно-західний напрямок, логістичні маршрути, співпраця з Румунією та безпека кордонів мають стратегічне значення.

Це означає, що майбутнє двох країн дедалі більше синхронізується. Вони разом рухаються до ЄС, разом вибудовують енергетичну стійкість, разом шукають відповіді на російські загрози й разом намагаються переконати Європу діяти швидше.

Візит Маї Санду до Києва в день 40-х роковин Чорнобильської катастрофи став не просто жестом солідарності. Він став демонстрацією нового регіонального союзу, який формується під тиском російської агресії.

Зеленський використав пам’ять про Чорнобиль, щоб нагадати: Росія знову створює загрози, які можуть мати наслідки далеко за межами України. Окупація ЗАЕС, удари по енергетиці, атаки по Дніпру, логістиці, водопостачанню та інфраструктурі — це частини однієї стратегії терору й виснаження.

Санду, зі свого боку, чітко показала: Молдова розуміє, що Україна сьогодні захищає і її. Російська війна вже зачепила молдовську енергетику, безпеку та внутрішню стабільність. Тому Кишинів готовий підтримувати Україну, брати участь у міжнародних форматах, посилювати стійкість і рухатися до ЄС разом із Києвом.

Головний підсумок зустрічі — Україна й Молдова більше не можуть дозволити собі окремі безпекові стратегії. Їхній захист, енергетика, інфраструктура, європейська інтеграція та протидія Росії стали взаємопов’язаними. І саме ця взаємозалежність може стати основою нового східноєвропейського безпекового поясу — без Росії, без сірих зон і без повернення до старих схем залежності.

Зустріч Володимира Зеленського і Маї Санду в Києві стала сигналом про поглиблення українсько-молдовського партнерства на тлі російської агресії. У центрі переговорів були ядерна безпека, ЗАЕС, енергетична стійкість, Придністров’я, підтримка України, санкції проти РФ і спільний рух до ЄС. Обидві держави фактично заявили: безпека України є безпекою Молдови, а їхнє європейське майбутнє має стати спільним успіхом усього Євросоюзу.

За матеріалами president.gov.ua