Київ і Берлін фіналізують Drone Deal, який має охопити не одну закупівлю безпілотників, а спільну розробку та виробництво дронів, ракет і програмного забезпечення. Насправді фундамент для цієї угоди вже створений: у Німеччині запускають серійне виробництво українських систем, німецькі гроші завантажують українські заводи, а бойові дані ЗСУ мають використовуватися для вдосконалення західної зброї та ШІ. Що вже працює, що лише готується і чому нова угода може стати значно важливішою за звичайний пакет військової допомоги.

Ще кілька років тому оборонні відносини України й Німеччини переважно описувалися переліком переданої техніки: Patriot, IRIS-T, Leopard, Gepard, артилерія, боєприпаси. Тепер модель змінюється.

2 вересня президент Володимир Зеленський після розмови з канцлером Фрідріхом Мерцом повідомив, що українська й німецька команди фіналізують текст двостороннього Drone Deal і вже обговорюють можливу дату підписання. Reuters уточнив очікуваний масштаб домовленості: спільна розробка різних типів дронів, ракет і пов’язаного з ними програмного забезпечення. Водночас Зеленський заявив, що вже у вересні Україна має отримати від Німеччини нові пакети протиповітряної оборони.

Назва Drone Deal тому дещо оманлива. Йдеться вже не лише про безпілотники.

За кілька місяців до нинішніх переговорів уряди двох держав заклали значно ширшу основу: спільні підприємства, виробництво далекобійної зброї, розвиток ракет-перехоплювачів, обмін бойовими даними, спільні дослідження й розробки. Німеччина дедалі частіше виступає не просто донором, який купує Україні готову зброю, а замовником, інвестором і виробничим партнером українського ОПК.

Саме тому майбутня угода потенційно є системною: вона може зібрати вже розрізнені проєкти в одну довгострокову промислову модель.

Від пакетів допомоги до оборонного партнерства

Поворотним моментом стали українсько-німецькі міжурядові консультації 14 квітня 2026 року.

Тоді Берлін і Київ підняли відносини до рівня стратегічного партнерства, а оборонна промисловість стала одним із його центральних напрямів. У спільній декларації сторони прямо зафіксували намір розширювати спільні підприємства, нарощувати виробництво систем ППО й ракет, підтримувати українську дронову галузь та створювати спільні виробництва безпілотників. Окремим блоком прописали обмін даними, спільні R&D та інноваційні програми.

Одночасно був оформлений великий оборонний пакет приблизно на €4 млрд.

Найбільша його частина — контракт на €3,2 млрд із Raytheon на кілька сотень ракет для Patriot, профінансований Німеччиною. Ще близько €182 млн спрямували на додаткові пускові установки IRIS-T. Але принципово новою частиною стали саме виробничі проєкти: Берлін погодив фінансування кількох тисяч ударних дронів середньої дальності, які мають виготовлятися через спільне підприємство у Німеччині, та €300 млн інвестицій у виробництво української далекобійної зброї.

Це вже інша логіка допомоги.

Замість схеми:

німецькі бюджетні кошти → готова зброя німецького або американського виробника → Україна

поступово виникає друга:

німецькі кошти → українська технологія → спільне підприємство → масштабне виробництво → Україна, Німеччина та потенційно інші союзники.

Новий Drone Deal має зробити цю другу модель системною.

Карта німецько-українських виробничих проєктів

Станом на початок вересня співпраця вже далеко вийшла за межі намірів.

Проєкт	Українська сторона	Німецька сторона	Що відомо про статус
Linsa 3.0	Frontline Robotics	Quantum Systems	Перше спільне виробництво; у 2026 році планувалося виготовити в Німеччині щонайменше 10 000 українських дронів
STRILA	WIY Drones	Quantum Systems	Німеччина фінансує 15 000 перехоплювачів; створене СП Quantum WIY Industries
TerMIT	Tencore	Quantum Systems	Створене СП Quantum Tencore Industries; контракт на 2 000 наземних роботів із виробництвом у Німеччині
Anubis / Seth-X	українські розробники	німецькі партнери	Міжурядово закріплене спільне виробництво ударних дронів; передбачене німецьке фінансування
дрони-перехоплювачі	TAF Industries	Thyra	Підписаний меморандум про створення СП
авіаційні та ракетні системи	Ukraviasystem	POINToX	Підписаний меморандум про спільне виробництво
дрони	Culver Aviation	Helsing	Домовленість про спільне виробництво
ракетні технології	Fire Point, КБ «Луч»	Diehl	Дві окремі технологічні угоди; деталі не розкриті
бронетехніка та боєприпаси	Українська оборонна промисловість	Rheinmetall	Окремий великий трек: СП в Україні, ремонтний центр, локалізація та плани виробництва боєприпасів

Саме набір цих проєктів пояснює, чому переговори про Drone Deal вже не можна трактувати як розмову про ще одну партію БПЛА.

STRILA: 15 000 дешевших перехоплювачів замість дорогих ракет

Один із найбільш конкретних прикладів нової моделі — STRILA.

23 березня Німеччина офіційно повідомила про фінансування постачання Національній гвардії України 15 000 українських дронів-перехоплювачів STRILA. Точну суму контракту не оприлюднили, назвавши його багатомільйонним. Пакет передбачає не лише самі апарати, а й навчання підрозділів, логістику та подальший розвиток систем.

STRILA створена для перехоплення швидких маневрових цілей, зокрема Shahed. За інформацією Офісу президента, максимальна швидкість системи сягає 415 км/год.

Для Німеччини важливе інше: це не просто закупівля українського продукту.

Quantum Systems і WIY Drones створили Quantum WIY Industries — спільне підприємство, яке має масштабувати виробництво перехоплювачів та інших технологій протиповітряної оборони.

Таким чином Україна отримує гроші та промислове масштабування, а німецька компанія — доступ до технології, яка проходить постійне випробування російськими масованими атаками.

Цей напрям має особливе значення через зміну характеру повітряної війни. Використовувати ракети Patriot або IRIS-T проти кожної відносно дешевої ударної БПЛА економічно неможливо. Тому фактично будується новий нижній ешелон ППО: масові перехоплювачі, які мають закривати частину цілей значно дешевше.

50 000 Shrike: Німеччина стає великим замовником української зброї

Другий масштабний приклад — ударні дрони Shrike виробництва української SkyFall.

Reuters повідомляє, що Німеччина фінансує замовлення на 50 000 таких апаратів, називаючи його одним із найбільших відомих замовлень українських дронів, профінансованих західним урядом.

Берлін публічно не розкриває параметрів конкретного контракту. У липні представник федерального уряду на запит журналістів щодо 50 000 ударних дронів підтверджувати або спростовувати інформацію не став, пославшись на практику нерозголошення окремих військових проєктів.

Але для українського ОПК сама модель не менш важлива за конкретне число.

Західний партнер більше не обов’язково купує зброю у власної промисловості й передає її Києву. Він може витрачати оборонний бюджет безпосередньо на український серійний продукт.

Це створює передумову для довгих контрактів, без яких навіть найуспішніші українські виробники не можуть планувати нові заводи, наймати персонал, укладати багаторічні угоди на комплектуючі та автоматизувати виробництво.

Українські дрони починають виробляти вже в самій Німеччині

Ще одна модель — перенесення української технології на європейські виробничі майданчики.

У квітні Зеленському та Мерцу показали сім українських безпілотних систем, щодо яких уже існували домовленості про потенційні спільні підприємства.

Серед них — Linsa 3.0, продукт співпраці Frontline Robotics та Quantum Systems. Українська розробка має вироблятися у Німеччині; план на 2026 рік передбачав щонайменше 10 000 одиниць.

Для України виробництво за кордоном може спочатку виглядати як втрата локалізації. Насправді в умовах війни воно дає кілька переваг одночасно.

Німецькі виробничі майданчики не перебувають під постійною загрозою російських ракетних ударів. Європейська локалізація полегшує доступ до фінансування, компонентів і сертифікації. А українська технологія фактично входить у промисловий простір ЄС не як разова експортна поставка, а як продукт місцевого виробництва.

Саме цей ефект може виявитися одним із найцінніших результатів Drone Deal.

TerMIT: український наземний робот уже отримав німецький серійний контракт

Ще показовіший випадок — наземний роботизований комплекс TerMIT компанії Tencore.

У червні Україна й Німеччина підписали імплементаційну домовленість про його спільне виробництво. Після цього Quantum Systems і Tencore повідомили про створення Quantum Tencore Industries та перший контракт: 2 000 TerMIT протягом наступних 12 місяців. Виготовлятимуть українську систему в Німеччині, а програму фінансує німецьке Міністерство оборони.

TerMIT призначений для логістики, евакуації, інженерних та інших завдань. Quantum Systems описує його як software-defined platform — систему, функціональність якої можна суттєво змінювати та розширювати через оновлення програмного забезпечення.

Тут уже видно майже повну модель майбутньої українсько-німецької оборонної інтеграції:

українська розробка → бойова перевірка → німецький капітал → спільне підприємство → серійне виробництво в ЄС → поставка українським військам.

Від дронів до ракет

Найбільша потенційна зміна майбутньої угоди стосується ракетного напряму.

У спільній декларації від 14 квітня Німеччина й Україна прямо зафіксували домовленість щодо спільного виробництва ударних систем Anubis і Seth-X. У тому ж документі створення нових спільних виробництв пов’язане не лише з БПЛА, а й із нарощуванням далекобійних спроможностей України.

Паралельно Київ і Берлін домовилися про €300 млн інвестицій у виробництво української далекобійної зброї.

Додаткові технологічні угоди вже підписані між німецькою Diehl і українськими Fire Point та КБ «Луч», а Ukraviasystem і німецька POINToX домовилися про співпрацю в ракетних та авіаційних системах. Конкретні вироби, характеристики й масштаби більшості цих програм з міркувань безпеки публічно не деталізуються.

Тому твердження про те, що Drone Deal охоплюватиме ракети, не виникло раптово у вересні. Цей напрям готували щонайменше з весни.

Наступний рівень — власна європейська антибалістика

Українсько-німецьке партнерство йде ще далі — у сферу ракет-перехоплювачів.

18 червня оборонні міністерства двох держав підписали окрему домовленість про розвиток антибалістичних спроможностей. Українські й німецькі компанії мають спільно працювати над ракетами-перехоплювачами та майбутньою європейською системою протиракетної оборони.

Згодом цей проєкт увійшов до програми FREYJA. У липні десять країн — зокрема Україна та Німеччина — створили Інтегровану антибалістичну коаліцію.

У серпні Зеленський описав задум так: Україна здатна створити власну ракету й пускову установку, а партнери можуть забезпечити радари, сенсори та інші критичні компоненти.

Це принципово важливий момент.

Україна переходить від ролі споживача Patriot до претензії на роль співрозробника європейської архітектури протиракетної оборони.

І Німеччина є одним із ключових партнерів цього переходу.

Чому в угоді окремо з’являється програмне забезпечення

Фраза про спільну розробку software може здаватися другорядною поруч із ракетами й десятками тисяч дронів. Насправді саме вона показує, наскільки далеко зайшла інтеграція.

14 квітня Україна й Німеччина підписали перший для Києва великий міждержавний меморандум про обмін оборонними даними.

Його рамка передбачає аналіз бойового застосування німецьких систем, серед яких PzH 2000, RCH 155 та IRIS-T, а також передачу українського досвіду й бойових даних. Німецька сторона має отримувати доступ до даних із DELTA та інших українських цифрових систем для розвитку аналітики та вдосконалення моделей штучного інтелекту.

Це фактично означає замикання технологічного циклу:

зброя → застосування на фронті → бойові дані → аналіз → оновлення алгоритмів і конструкції → нова версія зброї.

Україна має ресурс, який практично неможливо створити на полігонах: величезний масив реальних даних про роботу зброї в умовах РЕБ, масованих атак, протидії ППО, постійної зміни російської тактики й високої щільності безпілотників.

Німеччина натомість має промислові ресурси, інженерні школи та значно більший доступ до капіталу.

Комбінація цих двох активів і є одним із головних економічних сенсів майбутньої угоди.

Німеччина отримує не менше, ніж Україна

Берлін відкрито говорить про взаємність цієї співпраці.

Після квітневих міжурядових консультацій Мерц наголошував, що українська армія має унікальний бойовий досвід, а українська оборонна промисловість — виняткову швидкість інновацій. Тому спільні проєкти потрібні не тільки Україні, а й самій Німеччині та європейській обороні.

Ця логіка стала ще очевиднішою після того, як загроза російських дронових та гібридних операцій стала безпосередньо німецькою проблемою. Саме атака на аеродром у Лейпцигу була однією з тем розмови Зеленського й Мерца 2 вересня, після якої Київ повідомив про фіналізацію Drone Deal. Україна тоді прямо запропонувала Німеччині допомогу своєю експертизою та досвідом.

Отже, домовленість поступово перетворюється з моделі «Німеччина допомагає Україні» на модель «дві держави разом створюють системи, потрібні обом».

А що з Rheinmetall

Окремо від нового Drone Deal уже кілька років розвивається ще один великий промисловий трек — партнерство України з Rheinmetall.

Спільне підприємство Rheinmetall Ukrainian Defense Industry працює з жовтня 2023 року. Rheinmetall має 51%, українська державна оборонна промисловість — 49%. Воно займається сервісом, ремонтом, складанням, виробництвом і перспективною розробкою військової техніки в Україні.

У 2024 році відкрився ремонтний майданчик, де почали обслуговувати Marder; передбачалося розширення на Leopard та інші системи.

Паралельно Rheinmetall та Україна працюють над виробництвом 155-мм боєприпасів із розрахунковою потужністю у шестизначній кількості снарядів на рік.

А наприкінці 2025 року був укладений контракт на першу партію з п’яти БМП Lynx KF41 для України — теж коштом Німеччини. Rheinmetall розглядає цей контракт як старт більшого проєкту.

Тобто Drone Deal не створюється у вакуумі. Він накладається на вже існуючу промислову інтеграцію німецьких концернів з українським ОПК.

Найважливіше питання — хто володітиме технологією

Саме тут проходить межа між звичайною допомогою та справжнім оборонним союзом.

Від остаточного тексту угоди залежить, чи залишаться українські компанії лише розробниками, технології яких масштабують потужніші західні партнери, чи отримають частку в нових підприємствах, доходах та експортних ринках.

Поки що бюджет майбутнього Drone Deal, строки його реалізації, структура власності окремих підприємств і принципи розподілу інтелектуальної власності не оприлюднені.

Не відомо також, які саме продукти отримуватиме Бундесвер, які вироблятимуть виключно для України, а які зможуть експортуватися третім країнам.

Останнє особливо важливо.

У квітневій стратегічній декларації Німеччина та Україна вже передбачили окрему домовленість щодо постачання спільно створених дронів третім державам, зокрема країнам Перської затоки.

Отже, йдеться потенційно не просто про воєнне виробництво для потреб ЗСУ.

Може формуватися нова експортна модель: українська бойова технологія + німецька сертифікація, капітал і виробничий масштаб + міжнародний ринок.

Для українського ОПК це вже інший рівень економіки.

Що Україна може отримати від великого Drone Deal

У короткостроковій перспективі результат очевидний: більше перехоплювачів, ударних БПЛА, ракет і систем ППО.

Але стратегічний ефект може бути значно більшим.

Перший — довгі замовлення. Українська оборонна промисловість навчилася дуже швидко створювати нові системи, але її наступним вузьким місцем стає не інженерія, а гарантія попиту. Багаторічний німецький контракт дозволяє інвестувати у великі заводи, автоматизовані лінії та комплектуючі.

Другий — вхід у виробничі ланцюги ЄС. Якщо українські дрони або ракети виготовляються на спільному підприємстві в Німеччині, вони значно ближче до європейського оборонного ринку, стандартів і систем закупівель.

Третій — доступ до компонентів. Українська зброя часто залежить від імпортної оптики, електроніки, сенсорів, двигунів і спеціальних матеріалів. Німецький партнер може значно спростити ці ланцюги.

Четвертий — захищені виробничі потужності. Частину систем можна виготовляти в Україні, частину — у Німеччині. Така географічна диверсифікація робить виробництво значно стійкішим до російських атак.

П’ятий — експорт. Якщо спільні продукти виходитимуть на треті ринки, українські компанії зможуть перетворити фронтову технологічну перевагу на довгострокову промислову капіталізацію.

Але підписання угоди ще не означатиме автоматичного успіху

У цієї моделі є й ризики.

Найочевидніший — швидкість. Український цикл модернізації дрона іноді вимірюється тижнями, тоді як традиційні європейські закупівлі, сертифікація та бюджетні процедури можуть тривати роками. Якщо українські технології потраплять у занадто повільну систему, їхня головна перевага може зникнути.

Другий ризик — інтелектуальна власність. Для компанії, що створила успішну систему в Україні, критично важливо не перетворитися на постачальника креслень великому європейському концерну.

Третій — локалізація. Виробництво в Німеччині підвищує безпеку й відкриває європейський ринок, але якщо занадто велика частина доданої вартості переміститься за кордон, Україна недоотримає економічний ефект.

Четвертий — політичний цикл. Великі оборонні програми мають переживати зміни урядів, бюджетів і політичних пріоритетів. Саме тому для українських виробників важливий не одноразовий контракт, а багаторічна інституційна рамка.

Формується не «дронова угода», а спільний оборонний контур

Найважливіша новина у переговорах Києва й Берліна полягає не в тому, що Німеччина профінансує ще кілька десятків тисяч українських безпілотників.

Це вона вже робить.

Новим є масштаб конструкції, яка поступово складається навколо цих замовлень.

Є українські STRILA, профінансовані Німеччиною. Є десятки тисяч Shrike. Є виробництво українських дронів у ФРН. Є спільні підприємства Quantum Systems із українськими виробниками. Є контракт на 2 000 TerMIT. Є €300 млн для української далекобійної зброї. Є технологічні угоди з Diehl. Є спільні роботи над ракетами-перехоплювачами та FREYJA. Є обмін даними з українського поля бою для розвитку західних систем і військового ШІ.

Тепер усе це може отримати єдину політичну та промислову рамку.

Якщо фінальний Drone Deal справді закріпить довгострокове фінансування, спільну розробку, виробництво в обох країнах, захист української інтелектуальної власності та доступ до третіх ринків, його значення буде значно ширшим за ще одну угоду про зброю.

Для України це може стати одним із механізмів інтеграції власного ОПК у європейську оборонну промисловість ще до вступу в ЄС і НАТО. Для Німеччини — способом отримати технології, які не проєктувалися для гіпотетичної війни майбутнього, а змінюються просто зараз під тиском реальної війни.

І саме тому ключовим документом буде не перелік дронів у додатку до угоди, а правила, за якими українська бойова інновація перетворюватиметься на довгострокову європейську промислову спроможність.