Європейські розвідки дедалі частіше говорять про російську загрозу не як про один сценарій великої війни з НАТО, а як про шкалу ескалації — від кібератак і диверсій до навмисного, але обмеженого застосування військової сили. Нова оцінка данської військової розвідки FE, оприлюднена 24 вересня, проводить між цими сценаріями важливу межу: подальше посилення російської гібридної кампанії служба очікує вже протягом найближчих місяців, тоді як ризик обмеженого військового удару називає низьким, хоча таким, що зростає. Повномасштабне вторгнення в країну НАТО FE, як і раніше, вважає вкрай малоймовірним.
На практичному рівні НАТО вже реагує. Верховний головнокомандувач Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі генерал Алексус Гринкевич повідомив Reuters, що Альянс посилив обмін розвідданими після серії диверсій та інших інцидентів, які союзники пов’язують із Росією. За його словами, останні події викликають занепокоєння, але НАТО має механізми й повноваження для управління таким ризиком.
Найважливіше у цих заявах — не висновок, що Росія вже вирішила атакувати НАТО. Таких доказів у відкритих матеріалах немає. Нове полягає в іншому: європейські служби дедалі серйозніше розглядають сценарії, за яких Москва може спробувати підняти рівень насильства, не переходячи одразу до великої війни, а головними потенційними цілями стають об’єкти, від яких залежить підтримка України.
Данська розвідка фактично описала три різні рівні загрози
Оприлюднений FE документ займає лише три сторінки, але він значно конкретніший за багато політичних попереджень останніх місяців. Данська служба розділяє російську ескалацію щонайменше на три рівні, і змішувати їх в один прогноз про «напад Росії на НАТО найближчими місяцями» було б некоректно.
| Сценарій | Оцінка FE | Горизонт | Що може означати |
|---|---|---|---|
| Посилення гібридної війни | FE очікує ескалації | найближчі місяці | диверсії, руйнівні кібератаки, атаки на оборонні підприємства, транспорт і критичну інфраструктуру |
| Обмежений військовий напад | низький, але зростаючий ризик | потенційно найближчі місяці | одиничний удар дроном або ракетою, операція під чужим прапором, локальне введення невеликої кількості військ |
| Повномасштабне вторгнення | вкрай малоймовірне; ознак підготовки немає | потребувало б щонайменше близько шести місяців підготовки | масштабна війна проти однієї чи кількох країн НАТО |
Саме перший сценарій зараз є центральним. FE вважає, що Росія посилить гібридну кампанію проти Заходу й НАТО, здійснюючи атаки частіше і з тяжчими наслідками. Серед можливих форм прямо названі руйнівні кібератаки, здатні паралізувати критично важливі суспільні функції, а також диверсії з високим ризиком людських жертв.
У документі є ще одна важлива деталь. Власна шкала FE визначає формулювання highly unlikely — «вкрай малоймовірно» — як оцінку нижче 10%. Це не статистично розрахована ймовірність, а стандарт аналітичної впевненості служби. Саме цю категорію FE використовує щодо повномасштабного російського вторгнення в країну НАТО.
Отже, данська розвідка не прогнозує велику російсько-натовську війну «через кілька місяців». Вона попереджає, що сіра зона між миром і відкритою війною може стати значно небезпечнішою.
Що саме FE вважає гібридною ескалацією
За оцінкою данської служби, характер російських операцій уже змінюється.
Раніше їхньою головною метою FE називає створення страху в європейських суспільствах і послаблення підтримки України. Тепер, за її оцінкою, Москва дедалі частіше намагається фізично перешкоджати надходженню цієї підтримки. У документі як приклади названі диверсії проти оборонних підприємств і залізничних перевезень військового обладнання для України.
Ця зміна принципова.
Кібератака на державний сайт або дезінформаційна кампанія можуть створювати політичний тиск. Підрив залізниці, атака на завод боєприпасів або виведення з ладу електроенергетичної чи портової інфраструктури вже безпосередньо впливають на матеріальну спроможність Європи підтримувати Україну й одночасно переозброюватися.
Саме тому оборонні підприємства, логістичні вузли, залізничні маршрути, порти, енергетика, телекомунікації та інша критична інфраструктура дедалі більше стають частиною військового планування НАТО, хоча формально значна їх частина є цивільною і перебуває у приватній власності. У вересні НАТО оновило базові вимоги до стійкості союзників, окремо вказавши серед ризиків фізичні атаки й саботаж проти критичної інфраструктури, дедалі руйнівніші кібератаки та загрози для ланцюгів постачання.
«Обмежений військовий напад» — не те саме, що вторгнення
Найрезонансніша частина данської оцінки стосується вже не гібридної діяльності, а можливого прямого застосування сили.
FE говорить про низький, але зростаючий ризик обмеженого військового нападу на одну чи кілька держав НАТО, що межують із Росією. За оцінкою служби, такий сценарій теоретично можливий навіть поки війна проти України триває і Росія ще не відновила сили, необхідні для регіональної війни проти НАТО.
Служба описує кілька можливих моделей.
Одна — одиничний удар далекобійною зброєю по інфраструктурі, критично важливій для підтримки України. Після нього Москва могла б спробувати представити інцидент як ненавмисний, наприклад заявивши, що ракета або дрон відхилилися через українське радіоелектронне придушення.
Друга — операція під чужим прапором, зокрема використання безпілотника українського виробництва для атаки на територію НАТО.
Третя — проникнення невеликого військового підрозділу на територію прикордонної держави НАТО, потенційно без розпізнавальних знаків. Перед таким сценарієм Росії, за оцінкою FE, імовірно довелося б посилити звичайне угруповання біля кордону для стримування можливої відповіді НАТО. Така підготовка тривала б кілька місяців і її було б складно приховати.
Це сценарний аналіз, а не повідомлення про виявлений оперативний план Кремля. Данський документ не стверджує, що ухвалено рішення завдати конкретного удару, не називає конкретної держави-цілі й не повідомляє про виявлені підготовчі переміщення військ.
Навіщо Росії обмежена атака, якщо вона не хоче великої війни
FE пояснює потенційну логіку такого сценарію двома завданнями: відтягнути європейські ресурси від України та створити розкол усередині НАТО щодо відповіді.
І саме тут проходить найнебезпечніша межа.
Очевидне вторгнення регулярних російських військ значно спрощує політичну й юридичну атрибуцію: є агресор, є атакована територія, є механізми колективної оборони.
Гібридний або навмисно обмежений інцидент створює більше простору для невизначеності. Хто віддав наказ? Чи була атака умисною? Наскільки переконливі докази? Чи становить подія «збройний напад»? Якою має бути пропорційна відповідь?
Саме така невизначеність потенційно може бути важливішою за військовий ефект самого удару.
НАТО, втім, давно залишає за собою право застосувати Статтю 5 не лише у випадку класичного вторгнення. Альянс прямо зазначає, що значні кібератаки та інші гібридні атаки можуть у конкретному випадку досягти рівня «збройного нападу». Рішення має ухвалюватися союзниками залежно від обставин конкретної операції.
Тобто «гібридний» не означає автоматично «нижче Статті 5». Але й окрема диверсія сама собою не запускає механізм колективної оборони.
Навіщо НАТО посилює обмін розвідданими
На цьому тлі заява Алексуса Гринкевича про посилення обміну розвідданими має практичне значення.
Reuters повідомило, що НАТО реагує таким чином на серію диверсій та інших інцидентів, які союзники пов’язують із Росією. Гринкевич назвав ситуацію тривожною, але наголосив, що Альянс має необхідні інструменти та механізми. Обмежений російський напад він охарактеризував як малоймовірний, хоча такий, який не можна повністю виключити.
Іншими словами, збір даних стає ключовим не лише для завчасного виявлення великого військового угруповання. Він потрібен, щоб скласти з десятків начебто окремих подій єдину картину кампанії: кібератак, підпалів, диверсій, підозрілих дронів, операцій через посередників, морських інцидентів і спроб пошкодити інфраструктуру.
Деталей про новий механізм обміну Гринкевич не розкрив. Однак НАТО вже розгортає інфраструктуру саме такого типу. Після серії інцидентів із підводними кабелями Альянс запустив у Балтійському морі Baltic Sentry, використовуючи фрегати, патрульну авіацію, морські безпілотники та інтеграцію національних засобів спостереження.
Тому «посилення обміну розвідданими» варто розуміти ширше, ніж передавання секретних доповідей між столицями. Ідеться про швидше зіставлення військових, розвідувальних, кібернетичних, поліцейських і технічних даних, необхідних для атрибуції та реагування.
Чому нова оцінка з’явилася саме зараз
Данський документ спирається на низку подій останніх тижнів.
FE окремо згадує спробу атаки безпілотником на аеропорт Лейпциг/Галле. Німецький уряд 1 вересня заявив, що його розслідування та розвідувальні дані вказують на відповідальність російських державних структур. Москва заперечує причетність до гібридних атак і диверсій у державах НАТО.
Ще один інцидент безпосередньо стосувався Данії. 14 вересня російський фрегат випустив дві сигнальні ракети у напрямку данського військового гелікоптера Fennec, який фотографував корабель у міжнародних водах. За даними Копенгагена, одна з них пройшла за кілька метрів від машини; попередження по радіо не було. Російська сторона натомість звинуватила данські гелікоптери в небезпечних маневрах.
Окремо данська внутрішня служба PET попереджала, що Росія готує диверсії проти оборонних підприємств на території Данії. FE включила це до своєї нової оцінки як одну з ознак погіршення безпекової ситуації.
Кожен із цих випадків має різний рівень доказовості. Саме тому їх коректніше розглядати не як однаково підтверджені елементи централізованої операції, а як сукупність епізодів, які європейські уряди та спецслужби аналізують на предмет спільної російської стратегії.
Як це співвідноситься з попередніми попередженнями європейських спецслужб
Нова данська оцінка частково підтверджує, а частково уточнює попередні сигнали з Чехії, Латвії та інших країн.
У вересні керівники європейських спецслужб у розмовах із The Guardian погоджувалися, що готовність Москви ризикувати зростає, але розходилися щодо близькості прямого військового випробування НАТО. Чеський керівник BIS допускав серйозну провокацію в горизонті «місяців, а не років», тоді як латвійська VDD не бачила ознак неминучої військової атаки, хоча очікувала жорсткіших російських дій.
FE фактично поєднала обидві позиції в одній формальній оцінці: ознаки близького повномасштабного нападу відсутні, але ризик більш обмеженого застосування сили вже не вважається таким, який можна просто відкинути.
Це важливіше за загальне формулювання «розвідки попереджають про напад Росії», оскільки показує, де саме проходить нова межа ризику.
Старі «шість місяців — два роки — п’ять років» нікуди не зникли
FE окремо застерігає від ще одного неправильного прочитання свого документа.
У лютому 2025 року данська розвідка оцінювала, скільки Росії знадобилося б для відновлення здатності до різних типів війни за низки умов: війна проти України завершиться або заморозиться, Росія продовжить нарощувати сили швидше за Захід, а Москва вважатиме, що США не можуть або не хочуть підтримати європейських союзників.
За цих умов FE називала приблизно шість місяців для готовності до локальної війни проти сусідньої держави, близько двох років — для регіональної війни в Балтійському регіоні та близько п’яти років — для великої війни на європейському континенті. У вересні 2026 року служба заявила, що ці часові оцінки залишаються чинними.
Новий документ не скорочує їх до «кількох місяців». Він додає іншу категорію — локальний і навмисно обмежений удар, який не потребує сил для регіональної війни.
Саме це є принциповою новизною.
Чому Україна опиняється в центрі цієї логіки
У данській оцінці Україна — не другорядний контекст, а один із ключів до розуміння можливих російських дій.
FE прямо пов’язує гібридні атаки з прагненням перешкоджати західній допомозі: бити по оборонних підприємствах, логістиці та транспорту, який перевозить військову техніку. А потенційна обмежена військова атака, за сценарієм служби, могла б мати на меті змусити європейські держави перенаправляти ресурси з України на захист власної території.
Схожу логіку 24 вересня озвучив і генеральний секретар НАТО Марк Рютте: за його словами, одна з цілей гібридної активності може полягати в тому, щоб змусити союзників втратити фокус на Україні; відповіддю НАТО має залишатися, серед іншого, продовження її підтримки. Це позиція керівництва Альянсу, а не незалежно встановлений мотив Кремля.
Тому для України розвиток подій має подвійне значення. З одного боку, краща розвідкоординація і захист європейської інфраструктури підвищують стійкість маршрутів допомоги. З іншого — що більше ресурсів союзникам доводиться витрачати на охорону заводів, портів, залізниць, аеродромів і енергетики вдома, то важливішим стає питання, чи вдасться робити це без скорочення підтримки України.
Що на сьогодні справді можна вважати підтвердженим
Станом на 25 вересня 2026 року підтверджені кілька різних речей.
НАТО офіційно посилює роботу проти гібридних загроз, а його верховний командувач у Європі повідомляє про активніший обмін розвідувальною інформацією. Данська FE офіційно прогнозує подальше посилення гібридної кампанії Росії протягом найближчих місяців. Водночас та сама служба характеризує ризик обмеженого військового нападу як низький, хоча й зростаючий, і не бачить ознак підготовки повномасштабного вторгнення.
Не підтверджено інше: що Кремль уже ухвалив рішення здійснити обмежену атаку; що визначена конкретна країна чи об’єкт; що описана FE операція під чужим прапором уже готується; або що НАТО очікує неминучої війни протягом кількох місяців.
Саме ця межа між оцінкою ризику та розвідданими про конкретний план є головною для коректного прочитання нових попереджень.
Що змінилося насправді
Найпомітніша зміна полягає не в тому, що європейські розвідки раптом почали вважати велику війну з Росією неминучою.
Змінилося уявлення про те, наскільки далеко Москва потенційно готова заходити, залишаючись нижче або на самій межі відкритої війни з НАТО.
У цій зоні можуть одночасно існувати саботаж, кібератаки, операції через посередників, удари по логістиці, небезпечні військові інциденти і навіть одиничне пряме застосування зброї. Для НАТО проблема полягає не лише в тому, щоб фізично зупинити такі дії, а й у тому, щоб швидко встановити відповідального, узгодити оцінку між 32 союзниками і не дати навмисній невизначеності паралізувати відповідь.
Саме тому нинішнє посилення розвідувального обміну може бути не менш показовим, ніж перекидання додаткових військ. Альянс готується до середовища, в якому головне питання може звучати не «чи почалася війна?», а «де саме проходить межа, після якої окремий інцидент уже має розглядатися як напад на Альянс?»
І данська оцінка показує: європейські спецслужби вважають, що відповідати на це питання їм, імовірно, доведеться дедалі частіше.
