За два дні, 10–11 березня, і в ширшій зв’язці з ударами 6–9 березня, українська кампанія глибинного ураження перестала виглядати як серія окремих гучних епізодів. Якщо скласти разом удар Storm Shadow по «Кремний Эл» у Брянську, атаки на бази Shahed біля Донецького аеропорту, ураження радіолокаційних станцій і вузлів ППО в Криму, удари по складах ПММ, боєприпасів і пунктах управління БпЛА на окупованих територіях, а також нову хвилю атак на хімічні підприємства в Тольятті та Губасі, вимальовується одна й та сама логіка: Україна дедалі системніше б’є не по “об’єктах взагалі”, а по функціях російської війни — по її “очах”, “нервах”, “пальному” й “мозку”. Це добре збігається і з оцінкою головнокомандувача Олександра Сирського, який 9 березня заявив, що у лютому українські DeepStrike-засоби уразили 85 цілей у РФ, а накопичувальний ефект уже дав скорочення російської нафтопереробки на 24,8% і, ймовірно, вплинув на 18-відсоткове зменшення використання росіянами FPV-дронів.
Перші епізоди важливі тим, що вони задають рамку всій подальшій хвилі. Ще 5–6 березня Генштаб України повідомляв про удари по району зосередження ОТРК «Искандер» у Криму, по гелікоптеру Ка-27 і по низці інших військових цілей.
Сили оборони завдали ударів по району зосередження російського ракетного комплексу «Искандер» та по військовому полігону.
Про це повідомили у Генеральному штабі ЗСУ.
За інформацією відомства, ураження завдали по ОТРК 12-ї окремої ракетної бригади у районі селища Курортне на південно-східному узбережжі тимчасово окупованого Криму.
Окрім того, під удар Сил оборони потрапив полігон «Восточный» у районі Новопетрівки на тимчасово окупованій території Запорізької області, а також зосередження живої сили противника поблизу Колотилівки Бєлгородської області РФ. Втрати ворога уточнюють.
Нагадаємо, що в середині лютого 2026 року оператори дронів Сил спеціальних операцій ЗСУ завдали ударів по місцю зберігання російського ракетного комплексу «Искандер» у тимчасово окупованому Криму.
За даними військових, росіяни зберігали один зі своїх оперативно-тактичних ракетних комплексів у селі Пасічне. Для удару воїни ССО застосували ударні дрони FP-2, на місці влучання зафіксовано потужні вибухи.
ОТРК «Искандер» залишається основним засобом Росії для ударів вглиб України. Для обстрілів України балістичними і крилатими ракетами росіяни облаштували щонайменше дев’ять майданчиків біля кордону — на півдні, сході та півночі.
Майже паралельно українські удари в Євпаторії били по авіаремонтному заводу, який росіяни використовували для обслуговування та зберігання безпілотників: відкриті джерела повідомляли про пошкодження цехів, а також про ураження Mohajer-6, наземної станції керування Forpost і двох «Панцирів-С2» поблизу Джанкоя.
Сили оборони уразили ангари з обслуговування БпЛА «Форпост», «Орион», а також іранських Mohajer-6 на території Євпаторійського авіаційно-ремонтного заводу у тимчасово окупованому Криму.
Про це повідомляє Telegram-канал «Досьє Шпиона».
Як зазначається, атаки здійснили 25 лютого із застосуванням ударних БпЛА. Під удар потрапили цехи №1 та №2, що раніше використовувались для обслуговування вертольотів.
За інформацією Telegram-каналу «Крымский ветер», того дня близько 20:40 за місцевим часом поблизу Євпаторійського авіаремонтного заводу пролунав вибух, при цьому інтенсивно працювала ППО РФ. Загалом за вечір у місті було чути до десятка вибухів. У Міноборони РФ пізніше відзвітували, що російська ППО нібито збила 27 дронів з 20:00 до 23:00 за місцевим часом.
Сили оборони розпочали серію атак на Євпаторійський авіаремонтний завод 21 лютого 2026 року. Тоді дрони уразили два протичовнові літаки Бе-12 у тимчасово окупованому Криму.
Після цього відбулися атаки 27 лютого, коли також уразили цехи заводу, та 6 березня — тоді Сили оборони уразили іранський дрон Mohajer-6.
Відомо, що на території заводу російські війська зберігають та обслуговують багатоцільові безпілотники «Форпост» і «Орион», а також іранські Mohajer-6.
Ці безпілотники російські сили застосовують для моніторингу прибережної зони Криму, а також для виявлення та знищення українських морських дронів, які регулярно здійснюють рейди по військових об’єктах на півострові та в районі Кубані.
«Орион»
Російський розвідувально-ударний безпілотник «Орион» має розмах крил близько 16 метрів і довжину приблизно 8 метрів. Його максимальна злітна маса становить близько 1,2 тонни, а корисне навантаження — до 200 кг.
Дальність польоту апарата оцінюється у 1 000–1 500 км, тривалість перебування в повітрі може сягати 24 годин, а максимальна висота польоту — до 7 км.
Безпілотник здатний застосовувати різні типи озброєння: конструкція передбачає встановлення до чотирьох точок підвіски для боєприпасів.
«Форпост»
Російський розвідувально-ударний безпілотник «Форпост» є апаратом оперативно-тактичного рівня, створеним на базі ізраїльського БпЛА Searcher Mk II та локалізованим у Росії.
Його розмах крил становить близько 8,5 метра, довжина — приблизно 5,8 метра, а максимальна злітна маса сягає близько 500 кг. Корисне навантаження — до 100 кг залежно від модифікації.
Дальність застосування комплексу може перевищувати 250 км від наземної станції управління, тривалість польоту — до 16–18 годин, а робоча висота — до 5–6 км.
Mohajer-6
Іранські дрони Mohajer-6 росіяни використовують проти України ще з 2022 року. Того ж року один із них уперше збили.
Цей безпілотник, який почали виготовляти у 2017 році, призначений для проведення розвідки, спостереження, рекогносцировки та вогневого ураження (він може нести до чотирьох боєприпасів).
Mohajer-6 має максимальну злітну масу 600 кг, корисне навантаження — 100 кг і дальність польоту до 200 км. Максимальна швидкість безпілотника — 200 км/год, тривалість польоту — до 12 годин, максимальна висота — 5 400 м.
Це важливо, бо ще до Брянська й Тольятті Україна вже працювала не просто по фронту, а по кримській інфраструктурі розвідки, спостереження, прикриття і запуску.
Наступний рівень — системне “осліплення” Криму. За відкритими підтвердженнями, 8–9 березня українські сили уразили трикоординатну РЛС 64Н6, яка працює як один із ключових засобів виявлення для С-300ПМ/С-400, елемент комплексу «Бук-М2», а також пункт дислокації центру «Рубикон».
8-го березня пілоти 9-го батальйону «Кайрос» зі складу 414-ї окремої бригади «Птахи Мадяра» провели успішну операцію з ліквідації об’єктів ворога у Криму та на Донеччині.
Координацію атаки забезпечував новостворений Координаційний центр глибинного ураження Сил безпілотних систем, повідомив Роберт «Мадяр» Бровді.
Найважливішим результатом стало знищення трикоординатної радіолокаційної станції кругового огляду 64Н6 на території окупованого Криму. Ця станція виявляє цілі для зенітно-ракетних комплексів С-300ПМ та С-400.
64Н6 здатна супроводжувати до 200 цілей одночасно на відстані до 300 км. Втрата такої одиниці суттєво послаблює здатність ворога виявляти українські засоби ураження на підступах до півострова.
Паралельно на Донеччині пілоти бригади вполювали пуско-зарядну установку 9А316 зі складу зенітно-ракетного комплексу «Бук-М2». Вона може використовуватися як окрема пускова установка, за умови отримання зовнішнього цілевказання.
Окрім техніки, «Птахи Мадяра» спільно з фахівцями 1-го окремого центру СБС уразили пункт тимчасової дислокації центру «Рубикон» на окупованій частині Донецької області.
Для відпрацювання цілей військові застосували українські дрони середньої дальності FP-2. Ці безпілотники оснащені потужною бойовою частиною вагою від 60 до 100 кг, що гарантує повне знищення навіть захищених або габаритних об’єктів.
Окремо ССО повідомили про знищення «Оборона-14», «Небо-У» і ще двох радарів у радіопрозорих куполах під Євпаторією.
Підрозділи Сил спеціальних операцій за допомогою дронів середньої дальності провели серію ударів по об’єктах ворога.
Операції охопили тимчасово окуповані території Криму та Донецької області, де зафіксували скупчення цінної техніки противника, повідомили в ССО.
У ході атаки на півострові спецпризначенці успішно уразили чотири радіолокаційні станції. Зокрема, під удар потрапили станція 5Н84А «Оборона-14» (модернізована П-14 «Лена») та мобільний комплекс «Небо-У», що відігравали ключову роль у системі ППО загарбників.
Окремою ціллю стали дві РЛС в окупованій Євпаторії, розміщені всередині спеціальних радіопрозорих куполів. Така конструкція дозволяла антенам безперешкодно обертатися в будь-якому напрямку, приховуючи при цьому реальну орієнтацію випромінювачів від засобів візуальної розвідки.
Паралельно з операцією в Криму підрозділи ССО атакували об’єкт на сході України. В окупованій Зачатівці, що на Донеччині, уразили елемент командного пункту однієї з бригад морської піхоти противника, що суттєво порушило координацію підрозділів на цій ділянці.
Знищена станція 5Н84А «Оборона-14» призначена для дальнього виявлення повітряних об’єктів. Вона здатна фіксувати цілі на відстані до 400 км на великих висотах і до 120 км на висотах близько 500 метрів.
Комплекс «Небо-У» зданий виявляти малопомітні цілі, включаючи крилаті ракети та дрони. Дальність виявлення винищувача на великій висоті становить до 700 км, а на низьких висотах станція «бачить» об’єкти на відстані до 60–70 км.
А ще один важливий сюжет — ураження рідкісної 98Л6 «Енисей», радара зі складу С-500, який OSINT-аналітики ідентифікували на відео ГУР.
У відео ГУР з результатами роботи підрозділу «Примари» за лютий, одну з цілей аналітики «КіберБорошно» ідентифікували як новітню російську радіолокаційну станцію 98Л6 «Енисей» зі складу ЗРК С-500 «Прометей».
Про це вони повідомили у своєму каналі.
В оригіналі вона помилково підписана як РЛС 96Л6 комплексу С-400.
Аналіз візуальних ознак об’єкта показує, що він не відповідає конфігурації РЛС 96Л6 комплексу С-400.
Натомість характерні елементи конструкції відповідають РЛС 98Л6 «Енисей».
У серпні 2025 року була схожа ситуація: тоді також уражену РЛС 98Л6 «Енисей» спочатку ідентифікували як 96Л6 з ЗРК С-400.
РЛС 98Л6 «Енисей» комплексу С-500
Радіолокаційна станція 98Л6 «Енисей» входить до складу зенітного ракетного комплексу С-500 «Прометей» призначеного для ураження знищення балістичних та аеродинамічних цілей. Офіційні випробування цієї станції проходили у 2020–2021 роках.
Радар побудований на основі багатокомпонентної активної фазованої антенної решітки.
Російські джерела заявляють, що станція здатна супроводжувати гіперзвукові цілі на висотах до приблизно 120 км.
Заявлена швидкість цілей, які може відстежувати РЛС, становить до 4800 м/с.
У перспективі заявляється можливість супроводу об’єктів зі швидкістю до 7000 м/с, включно з цілями на низьких навколоземних орбітах.
Нагадаємо, що заявах окупаційних військ перший бригадний комплект С-500 надійшов на озброєння у жовтні 2021 року.
У грудні 2025 року міністр оборони країни-агресора Андрій Білоусов оголосив, що на бойове чергування заступив перший полк, укомплектований новітньою зенітною ракетною системою С-500 «Прометей».
Разом із ударами по «Панцирю-С1», катеру БК-16 і пунктах керування БпЛА «Орион» це означає, що Україна не просто пробує пробити окрему “дірку” в російській ППО Криму, а послідовно вибиває різні рівні її архітектури — від далекого виявлення до ближнього прикриття і безпілотного спостереження.
Не менш показовим є й донецький кластер ударів. 7 березня Генштаб підтвердив удар ATACMS і SCALP по місцю зберігання, підготовки й запуску дронів Shahed біля Донецького аеропорту.
Згодом з’явилися матеріали про те, що розвідувальний БпЛА «Бунтар-3» коригував цей удар, а відео наслідків показало велику пожежу та вторинну детонацію.
Розвідувальний БпЛА «Бунтар-3» від української компанії Buntar Aerospace скоригував ракетний удар по базі зберігання, підготовки та пуску ударних БпЛА противника типу «Шахед» у Донецькому аеропорту.
Про компанія Buntar Aerospace повідомила на своїй сторінці у Facebook.
Удар завдали 7 березня підрозділи Ракетних військ і артилерії спільно з авіацією Повітряних Сил із використанням крилатих ракет SCALP та балістичних ракет ATACMS.
Після влучання на об’єкті спалахнула масштабна пожежа та почалася потужна вторинна детонація боєприпасів противника.
Розвідку та коригування ураження здійснювали оператори 414-ї окремої бригади безпілотних систем «Птахи Мадяра».
«Цю зону росіяни після окупації захищали різноманітними засобами ППО та РЕБ, починаючи з 2014 року. Як бачимо, не допомогло. Бунтарі повернулися по своє», — зазначили у компанії.
За даними аналітиків «КіберБорошна», на території Донецького аеропорту створили інфраструктуру для використання дронів типу «Шахед» і «Гербера» з віддаленим онлайн-керуванням для ураження цілей у тактичному тилу українських військ.
Після виявлення підготовки росіянами інфраструктури для бази «Шахед» у серпні 2025 року Сили оборони почали регулярно завдавати по ній ударів для нейтралізації загрози. Зокрема масовані удари здійснили у листопаді та грудні 2025 року.
«Бунтар-3»
Уперше розвідувальний комплекс «Бунтар-3» публічно представили наприкінці травня 2025 року. На той момент він уже пройшов випробування та отримав кодифікацію Міністерства оборони України.
Як тоді розповіли виробники, «Бунтар-3» — це електричний дрон вертикального злету й посадки, який має незалежну від супутникових систем навігацію та здатен виконувати місії тривалістю до 4 годин, що є рекордним показником для електричних VTOL.
Безпілотний комплекс створили для пошуку пріоритетних цілей та коригування вогню на оперативно-тактичній глибині — дальність надійної роботи сягає 100 км. Високоякісна камера розширює цей радіус, дозволяючи працювати по цілях на відстані до 15 км.
Сильною стороною безпілотного комплексу називають розроблену з нуля програмну компоненту з глибокою інтеграцією елементів «штучного інтелекту», які забезпечують високий рівень автоматизації та покликані мінімізувати помилки оператрів — одну з головних причин втрат розвідувальних БпЛА.
За словами розробників, інтегрована система Copilot може здійснювати повноцінне планування місії з урахуванням часу роботи батареї, вітру, висоти та стійкості зв’язку. Програма самостійно прогнозує час повернення борта і розраховує, коли запускати наступний, щоб не виникало розривів у спостереженні за об’єктом інтересу.
Результатом атаки Сил оборони України на Донецький аеропорт 7 березня стало знищення та пошкодження гаражів, які окупанти використовували для ударних дронів типу Shahed та «Гербера».
Також ураження зафіксували у районі складу бойових частин, що розташований поблизу. Про це повідомляє Telegram-канал «Стратегічна авіація рф», який також опублікував відповідні супутникові знімки.
Під час операції українські сили застосували ракети ATACMS та SCALP. Це дозволило завдати критичних пошкоджень ворожій інфраструктурі.
Коригував удари по об’єкту український розвідувальний безпілотник «Бунтар-3».
Окрім зруйнованих об’єктів, поблизу пускових установок зникли ще вісім гаражів. Їх повністю прибрали з території після проведення атаки.
Водночас у районі аеродрому зафіксували появу нових фортифікаційних споруд. Окупанти добудували чотири бетонні бункери.
Через використання бетону та особливості конструкції такі укріплення буде значно важче знищити наявними засобами.
Ворог розраховує, що ці бункери убезпечать техніку та боєприпаси від наступних атак.
Сенс тут очевидний: росіяни намагалися перетворити район аеропорту не просто на тилову зону, а на вузол дронової війни — зі зберіганням, підготовкою, ручним керуванням і пуском ударних апаратів. Україна ж б’є не по одному сараю, а по всьому циклу підготовки Shahed на окупованій території.
Саме тому наступні епізоди — це не “окремі новини поруч”, а продовження тієї самої операційної логіки. У районі Донецька й далі фігурують удари по складу боєприпасів на «Точмаші», по місцю складання наземних роботизованих комплексів у будівлі колишнього автосалону Ford на Київському проспекті, по складах ПММ біля Коптєвого та Макіївки, по станції РЕБ поблизу окупованого Донецька, по пункту управління ударними БпЛА біля Мирнограда, а також по артилерії на Донеччині. Окремо 55-та артбригада уразила ворожий пункт управління безпілотниками дроном «Булава».
Сили оборони 8 березня завдали точного ракетного удару по території заводу «Точмаш» поблизу Донецького аеропорту, де розміщувався російський склад боєприпасів.
Ідентифікацію місця провела спільнота «КіберБорошно».
У місцевих пабліках жителі масово повідомляють про потужні вибухи, активний розліт снарядів та їхню подальшу детонацію. Крім того, у небо піднялася густа хмара диму.
Удар завдали за координатами 48.058029, 37.774843, що неподалік Донецького аеропорту, де розміщується місце підготовки та запуску дронів-камікадзе типу Shahed.
Нагадаємо, що 7 березня 2026 року, Сили оборони України уразили місце зберігання, підготовки та пуску дронів-камікадзе Shahed у районі Донецького аеропорту. Підрозділи Ракетних військ та артилерії спільно з авіацією Повітряних сил використали ракети ATACMS та SCALP для ураження цілей.
Після влучання на об’єкті спалахнула масштабна пожежа та почалася потужна вторинна детонація боєприпасів противника.
Удар відбувся приблизно о 7:30 ранку, після чого місцеві жителі почали фільмувати сильне задимлення.
В сумі це вже не просто боротьба з окремим складом чи машиною, а руйнування дроново-логістичного контуру противника: пального, зв’язку, управління, боєкомплекту, наземної роботизації і місць запуску.
Сили оборони України 8-го березня завдали удару по місцю збірки наземних роботизованих комплексів російських військ у Донецьку.
Внаслідок атаки уразили об’єкт 1-ї окремої мотострілецької бригади (в/ч 41680), що призвело до значних руйнувань та детонації боєкомплекту, повідомляє Telegram-канал «Досье Шпиона».
Ціллю стала будівля на Київському проспекті, де раніше розташовувався автосалон Ford. Саме це приміщення загарбники використовували як цех для монтажу та обслуговування наземних дронів.
Для атаки використали два ударні безпілотники. Удар спровокував масштабну пожежу, яка супроводжувалася детонацією засобів ураження, що зберігалися всередині будівлі.
Втрати росіян в пункті збірки НРК
У результаті удару ворог зазнав безповоротних втрат серед офіцерського та сержантського складу. На місці загинули майор та двоє молодших сержантів 1-ї ОМСБр.
Крім того, ще п’ятеро окупантів отримали поранення різного ступеня тяжкості, серед яких сержант, двоє єфрейторів та двоє рядових.
Доля ще одного єфрейтора наразі залишається невідомою — його визнали зниклим безвісти.
Паралельно Україна продовжила тиснути на паливно-хімічний тил Росії. 8 березня дрони вдарили по вузловій нафтостанції «Армавир» у Краснодарському краї — важливому об’єкту трубопровідної й резервуарної логістики нафтопродуктів.
Ударні безпілотники уразили лінійну виробничо-диспетчерську станцію (ЛПДС) «Армавир» у Краснодарському краї.
Про успішну атаку повідомляє проєкт «КіберБорошно».
Цей об’єкт є критичним вузлом у системі трубопровідної логістики нафтопродуктів компанії «Транснефть». Удар по станції відбувся в ніч на 8 березня 2026 року.
Через станцію пальне перекачують магістральним трубопроводом, накопичують у резервуарному парку та відвантажують залізницею для подальшого розподілу по регіонах.
Оскільки ЛПДС «Армавир» виконує роль резервуарного буфера, її виведення з ладу створює дефіцит палива у всій системі транспортування на цій ділянці.
Сервіс FIRMS компанії NASA також підтверджує наявність сильного вогнища на території станції, що свідчить про масштабну пожежу та результативність удару. Атакований об’єкт розташований за координатами 45.004798, 41.052390.
А 9 березня вибухи зафіксували на одному з найбільших російських хімзаводів — ПАО «Акрон» у Великому Новгороді.
ПАО «Акрон» займає позицію одного з найбільших виробників мінеральних добрив та промислової хімії у світі з головними потужностями у Великому Новгороді.
Підприємство щороку випускає близько 6 мільйонів тонн товарної продукції, серед якої ключове місце посідають аміак, карбамід та азотні добрива.
Особливе стратегічне значення має виробництво аміачної селітри, обсяги якої перевищують 2 мільйони тонн на рік.
Цей продукт слугує не лише добривом для сільського господарства, а й основною сировиною для виготовлення промислових та військових вибухових речовин.
Аміачна селітра стає компонентом пороху, амоніту та різних видів детонаційних сумішей, які використовують російські збройні сили.
Окрім цього, ПАО «Акрон» виробляє азотну кислоту, необхідну для створення гексогену та тротилу.
Підприємство володіє потужною логістичною мережею та власним парком із понад 1700 залізничних вагонів, що дозволяє оперативно постачати хімічну сировину на оборонні заводи по всій території Росії.
Через таку критичну роль у забезпеченні військово-промислового комплексу Сили оборони України вже атакували цей об’єкт.
У грудні 2025 року успішні удари безпілотників спричинили пожежі та зупинку окремих цехів заводу. Кінцевий бенефіціар групи ПАО «Акрон» В’ячеслав Кантор перебуває під міжнародними санкціями через тісні зв’язки з Кремлем.
Навіть якщо точний масштаб руйнувань на кожному такому підприємстві ще потребує уточнення, сам вибір цілей показовий: Україна розширює список пріоритетів від “класичних” військових об’єктів до енергетичної та хімічної інфраструктури, яка працює на стійкість російської воєнної економіки.
Кульмінацією цієї хвилі став удар по «Кремний Эл» у Брянську. 10 березня український Генштаб підтвердив застосування Storm Shadow по мікроелектронному заводу, а Володимир Зеленський публічно сказав, що йдеться про підприємство, яке виробляє системи керування для російських ракет. Це ключовий елемент ланцюга постачання компонентів для високоточного озброєння РФ. Таким чином, удар по «Кремний Эл» слід читати не як звичайну атаку на промисловий майданчик, а як спробу вдарити по “мозку” російської ракетної машини — по електроніці, без якої корпус ракети не перетворюється на систему зброї.
Нові матеріали 11 березня ще сильніше підсвітили значення цієї атаки. OSINT-спільнота CyberBoroshno повідомила про серію влучань по ключовому корпусу підприємства; у відкритих публікаціях ішлося про важкі руйнування цеху, знищення даху та, ймовірно, внутрішніх перекриттів. Окремі джерела описували пошкодження як такі, що можуть означати майже повне виведення виробничого об’єкта з ладу на невизначений час. Навіть якщо остаточна інженерна оцінка збитків ще попереду, сам характер повідомлень свідчить: після попередніх дронових атак по «Кремний Эл» Україна, ймовірно, вперше досягла там справді системного рівня руйнувань.
Український удар крилатими ракетами Storm Shadow вивів з ладу головний виробничий цех російського заводу «Кремний Эл» у Брянську.
Про це повідомили аналітики спільноти «Кіберборошно» після аналізу супутникових знімків підприємства.
За їхніми даними, по корпусу №4 влучило щонайменше п’ять ракет, запущених з українських бомбардувальників.
На супутникових знімках зафіксовано масштабні руйнування будівлі, зокрема даху та, ймовірно, міжповерхових перекриттів всередині. Уражений корпус є одним із ключових виробничих об’єктів «Кремний Эл».
Аналітики зазначають, що характер пошкоджень свідчить про майже повне руйнування цеху. За попередніми оцінками, відновлення будівлі без повної реконструкції малоймовірне, що фактично означає виведення підприємства з експлуатації на невизначений час.
Нагадаємо, що удару по заводу «Кремний Эл» у російському Брянську завдали крилатими ракетами Storm Shadow літаки Повітряних Сил ЗСУ під вечір 10 березня.
Об’єктивний контроль ураження об’єкта забезпечував український безпілотник, який безперешкодно літав над містом.
Серед основних клієнтів підприємства — російська державна корпорація НВО «Алмаз-Антей», яка відповідає за розробку та виробництво майже всього спектра засобів протиповітряної оборони.
Також продукцію закуповує державна корпорація «Ракетні технології». Вона виготовляє крилаті ракети, зокрема Х-59 та Х-69, а також іншу номенклатуру ракетного озброєння, зокрема для таких виробів, як Х-101 та Х-555, якими Російська Федерація активно обстрілює територію України.
Реакція Москви тільки підкреслила чутливість удару. Російська влада заявила про жертви серед цивільних у Брянську і звинуватила Україну та Британію у використанні Storm Shadow; Кремль окремо намагався політизувати тему участі Лондона. З українського боку натомість наголос робився на тому, що ціллю було підприємство, пов’язане з виробництвом елементів для російських ракет. Це показує ще один вимір таких атак: вони дедалі сильніше впливають не лише на військову логіку, а й на дипломатичну та інформаційну рамку війни.
11 березня кампанія отримала ще одне продовження — вже глибше по російському промисловому тилу. У Тольятті спалахнула пожежа на хімзаводі «КуйбышевАзот», одному з великих виробників капролактаму, аміаку, азотної кислоти та інших базових хімічних продуктів. У відкритих повідомленнях ішлося про загоряння технологічного вузла після нічної атаки.
Завод є одним із найбільших виробників капролактаму та азотних добрив, а також постачальником сировини для хімічної й текстильної промисловості.
Капролактам, зокрема, використовується для виробництва поліамідних пластмас і синтетичних ниток.
Майже одночасно губернатор Пермського краю підтвердив удар по промисловому підприємству в Губасі; публічні джерела й локальні повідомлення вказували, що ймовірною ціллю міг бути Метафракс Кемикалс — завод, який українські джерела ще в лютому пов’язували з хімією, що працює на виробництво вибухових речовин.
Підприємство виробляє зокрема карбамід — хімічний елемент для амонієво-нітратних сумішей (ANFO), які можуть слугувати сировиною для вибухових пристроїв, які використовують у промисловості так і теоретично для артилерійських снарядів або мін.
Хоча «Метафракс Кемикалс» публічно ніяк не пов’язує себе з оборонно-промисловим комплексом Росії, її материнська компанія «Росхим» є одним з основних постачальників хімічної продукції для різних російських військових підприємств.
Завод розташований на відстані близько 1600 км від кордону України. Його вже атакували українські безпілотники раніше.
Окрім того, вранці в середу, 11 березня, у Пермському краї запроваджували режим безпілотної небезпеки, а місцевий аеропорт тимчасово закривали в межах плану «Ковер».
У ту ж ніч на окупованій території Маріуполя повідомляли про пожежу і вторинну детонацію на складі боєприпасів. Це вже дуже промовисте розширення географії: від фронтового тилу і Криму — до Самарської області, Пермського краю і глибокого тилу окупованого Приазов’я.
Після окупації Маріуполя та його околиць росіяни активно використовують місцеву інфраструктуру для військових цілей, зокрема для зберігання боєкомплектів до артилерії та ракетних систем.
Ще у 2024 році Військово-морські сили завдали ракетного удару по ворожому сховищу артилерійських боєприпасів поблизу окупованого Маріуполя.
Місце розташування російського військового об’єкта в селищі Глибоке вважають глибоким тилом, адже воно лежить за 100 кілометрів від лінії бойового зіткнення.
Сили оборони України знищили склад боєприпасів російських військ у районі аеродрому тимчасово окупованого Маріуполя.
Раніше ми повідомляли про удар по складу боєприпасів у Маріуполі.
Тепер же зʼявились знімки в Telegram-каналі Dnipro Osint ⟨Гарбуз⟩, які підтверджують повне знищення приміщень.
До того ж стали відомі й подробиці атаки: після ураження на об’єкті розпочалася тривала детонація боєприпасів.
“Що свідчить про наявність значних запасів озброєння на складі”, – підкреслюють аналітики.
Спочатку точне місце удару залишалося невідомим. Його вдалося уточнити пізніше завдяки додатковим відео з місця події та супутниковим знімкам.
За їхнім аналізом, уражений об’єкт розташований у районі аеродрому Маріуполя, який російські війська використовують як тилову військову базу.
У результаті удару було знищено склад боєприпасів російських військ, що призвело до масштабної пожежі та вторинної детонації.
За наявною інформацією, внаслідок атаки ліквідовано щонайменше чотирьох російських військових.
Ще п’ятеро окупантів отримали поранення різного ступеня тяжкості.
Також повідомляється, що удар було завдано із застосуванням двох безпілотних літальних апаратів.
Важливо, що окремі деталі по нових епізодах ще не можна вважати остаточно підтвердженими. Це стосується, зокрема, точного масштабу руйнувань у Губасі, повної номенклатури уражених потужностей у Тольятті та фінальної оцінки збитків по «Кремний Эл» після супутникового аналізу. Частина повідомлень тут спирається на губернаторів РФ, відео очевидців, локальні пабліки та OSINT, а не на завершені офіційні акти обстеження. Але навіть за цієї обережної рамки загальна тенденція не змінюється: українська кампанія не звужується, а навпаки — розгортається ширше і глибше.
Удар по «мозку» російських ракет. Чому знищення «Кремний ЭЛ» у Брянську може стати однією з найважливіших операцій України по ВПК РФ
Удар по брянському заводу «Кремний ЭЛ» 10 березня виглядає не просто як ще один успішний епізод глибинного ураження на території Росії. Йдеться про атаку по одному з ключових вузлів російської військової мікроелектроніки — підприємству, яке працює на ракетну, протиповітряну й радіоелектронну номенклатуру армії РФ. Президент Володимир Зеленський прямо сказав, що йдеться про завод, який виробляв системи управління для російських ракет, а Генштаб повідомив про ураження та значні пошкодження виробничих потужностей. Остаточний масштаб руйнувань ще уточнюється, але сам факт такого удару вже означає набагато більше, ніж локальну пожежу на окремому об’єкті.
Що сталося у Брянську
Удень і ввечері 10 березня в Брянську зафіксували серію вибухів і масштабну пожежу на території заводу «Кремний ЭЛ». Пізніше українська сторона підтвердила, що підприємство було уражене крилатими ракетами Storm Shadow/SCALP. За повідомленнями, оприлюдненими після удару, ціллю стали саме виробничі потужності заводу, а не прилегла інфраструктура. Це принципово важливо: мова не про демонстраційний наліт, а про спробу вибити з ладу конкретний елемент російської оборонної промисловості.
За своїм змістом ця операція є продовженням тієї логіки, яку Україна вибудовує вже давно: бити не лише по складах, нафтобазах чи польових штабах, а й по промислових центрах, без яких Росія не може відновлювати темпи виробництва ракет, засобів ППО, РЕБ і ударних безпілотних систем. Якщо раніше акцент часто робився на паливі, логістиці та базах запуску, то тепер дедалі помітніше, що Україна послідовно переходить до ударів по «нервовій системі» російської війни — електроніці, сенсорах, вузлах управління і виробництву компонентів.
Чому «Кремний ЭЛ» — справді важлива ціль
«Кремний ЭЛ» — не пересічний регіональний завод. Саме підприємство на своїх ресурсах описує себе як виробника електронної техніки, напівпровідникових приладів, інтегральних мікросхем і силових модулів. У базі санкцій ГУР завод фігурує як один із провідних виробників силової електроніки в РФ, що спеціалізується на інтегральних мікросхемах, дискретних напівпровідниках, кремнієвих структурах, силових модулях і SiC-діодах; там же вказано, що це єдиний виробник складних напівпровідників у Росії.
Російські та українські публікації про завод у попередні роки неодноразово наголошували, що він належить до найбільших виробників мікроелектроніки для потреб російського ВПК. Зокрема, у 2025 році українські державні й профільні джерела вказували, що на цьому підприємстві виготовляли електроніку для ракетних комплексів, ЗРК «Панцир», «Іскандерів», РЛС, засобів РЕБ і БпЛА, а Defence Express ще раніше називав його другим за величиною виробником мікроелектроніки в Росії та зазначав, що приблизно 90% продукції пов’язано з військовим сектором.
Додатково про масштаб підприємства говорить і його економіка. На корпоративних сторінках групи «Кремний ЭЛ» зазначено, що у 2021 році обсяг товарної продукції становив близько 3,9 млрд рублів, а штат сягав 1772 працівників. Російські медіа також наводили оцінку виторгу за 2021 рік приблизно на рівні 3,9 млрд рублів і описували завод як одного з найбільших постачальників своєї продукції для сотень компаній.
Чому удар по мікроелектроніці болючіший, ніж удар по «залізу»
У сучасній війні найвразливіше місце ВПК — не завжди великі корпуси, не броня і навіть не вибухівка. Часто найскладніше відновити саме електронну компонентну базу: мікросхеми, напівпровідники, плати управління, силові модулі, вузли наведення, елементи бортових систем. Один з головних висновків останніх років полягає в тому, що без таких компонентів ракета, ЗРК чи радар не стають зброєю — вони залишаються набором металу, корпусів і вибухових речовин.
Цей аспект став ще важливішим після того, як Росія почала активніше заміщати імпортну мікроелектроніку власною та білоруською. Україна дедалі частіше знаходить у російських ракетах саме російські та білоруські електронні компоненти, а не лише західні. Це означає, що внутрішня мікроелектронна база РФ поступово перетворюється на критичний фактор стійкості її ракетного виробництва. Отже, удар по такому підприємству, як «Кремний ЭЛ», — це спроба не просто завдати шкоди одному заводу, а зірвати процес імпортозаміщення у найчутливішій для Кремля сфері.
Саме тому ураження «Кремний ЭЛ» можна трактувати як удар по «мозку» російського озброєння. Росія може відносно швидко відновлювати окремі склади ПММ, перекидати боєприпаси чи ремонтувати частину техніки, але відновлення серійного виробництва мікроелектроніки — процес набагато складніший. Він потребує спеціального обладнання, кадрів, техпроцесів, чистих виробничих приміщень, стабільного енергоживлення і часто вузькоспеціалізованих матеріалів. Саме тому такий удар має не лише тактичний, а й виразний стратегічний ефект. Це вже не про «згорів цех» — це про те, чи встигне противник відновити критичні виробничі ланцюжки.
Чому саме Storm Shadow/SCALP дали той результат, якого не завжди досягали дрони
Storm Shadow/SCALP — це далекобійна авіаційна ракета для ураження цінних стаціонарних цілей, зокрема укріплених об’єктів і ключової інфраструктури. Сам виробник MBDA прямо описує її як deep strike weapon для попередньо спланованих ударів по високовартісних фіксованих або нерухомих цілях, таких як бункери й важлива інфраструктура. Профільні видання також вказують, що експортний варіант має дальність понад 250 км.
Storm Shadow/SCALP
Франко-британська Storm Shadow/SCALP EG це авіаційна ракета класу «повітря-земля» дальньої дії.
Вона призначена для подолання систем ППО та знищення важливих стаціонарних і нерухомих цілей, зокрема бункерів.
Ракета завдовжки 5,1 метра має польотну масу до 1300 кг, а маса її бойової частини – 450 кг.
Французький варіант ракети під назвою SCАLP EG та британський Storm Shadow загалом ідентичні, відмінності полягають лише в програмному забезпеченні та літаках, які призначені для несення цієї ракети.
Заявлена дальність пуску крилатої ракети складає понад 250 км у експортному варіанті й до 560 км для армії Франції та Британії.
Це пояснює, чому удар по «Кремний ЭЛ» може виявитися принципово ефективнішим за попередні дронові атаки по цьому ж підприємству. Завод уже раніше неодноразово опинявся під ударами: зафіксовані атаки щонайменше у червні 2024 року, жовтні 2024 року, січні 2025 року та квітні 2025 року; після однієї з них підприємство навіть зупиняло роботу. Але дрони не завжди можуть забезпечити той самий рівень пробиття, точності й гарантованого руйнування критичних цехів, який дає крилата ракета цього класу. Тож нинішній удар, судячи з повідомлень про значні пошкодження виробництва, імовірно, став якісно іншим рівнем ураження. Це логічний висновок із поєднання типу застосованого озброєння та наслідків, про які повідомили українські медіа.
Що це означає для російського ракетного терору
Найважливіше питання — чи вплине такий удар на інтенсивність російських обстрілів України. Тут варто уникати надто прямолінійних висновків. Один удар, навіть дуже вдалий, навряд чи миттєво «обнулить» російський ракетний потенціал. У Росії залишається диверсифіковане виробництво, запаси, мережа суміжних підприємств і здатність швидко переорієнтовувати окремі ланцюги постачання. Водночас удари по таких заводах створюють інший ефект — накопичувальний. Вони збільшують терміни відновлення, знижують прогнозованість виробництва, створюють дефіцити по конкретних компонентах і примушують Кремль витрачати ресурси на захист тилової промисловості.
Особливо показово, що об’єкт у Брянську розташований відносно близько до українського кордону, але довго залишався живучим попри повторювані атаки. Це означає, що Україна не просто «знову влучила» по відомій цілі, а, ймовірно, знайшла спосіб завдати набагато глибшої, дорожчої і системнішої шкоди. А коли така шкода наноситься по виробнику елементів систем управління ракетами, це прямо б’є по спроможності Росії підтримувати масовану високоточну війну на виснаження.
Чому цей удар важливий ще й політично
Є і ще один вимір — політичний та психологічний. Удар Storm Shadow/SCALP по підприємству такого рівня демонструє, що Україна зберігає здатність не лише оборонятися, а й системно карати російський ВПК у глибині території противника. Це сигнал і Москві, і західним партнерам. Москві — що тиловий «військовий комфорт» дедалі більше руйнується. Партнерам — що далекобійне високоточне озброєння використовується не для ефектних символічних атак, а проти військово значущих цілей, безпосередньо пов’язаних із виробництвом зброї, якою Росія обстрілює Україну.
У цьому сенсі удар по «Кремний ЭЛ» виглядає як майже зразкова операція сучасної війни на виснаження: розвідка знаходить критичний вузол, високоточне озброєння виводить його з ладу, а інформаційний ефект підсилює воєнний. І якщо раніше стратегія глибинних уражень України часто сприймалася як «турбування тилу», то тепер дедалі частіше йдеться саме про демонтаж виробничої архітектури війни РФ.
Удар по «Кремний ЭЛ» у Брянську — це значно більше, ніж ефектні кадри влучання Storm Shadow. Це атака по одному з ключових підприємств російської військової мікроелектроніки, яке пов’язують із виробництвом компонентів для ракет, ППО, РЛС, РЕБ і безпілотних систем. У контексті того, що Росія дедалі більше покладається на власну електронну базу, а не лише на імпортні компоненти, таке ураження має потенціал впливати не тільки на конкретний завод, а й на темп відновлення ширшого російського ракетно-технологічного циклу.
Саме тому цю атаку варто розглядати як один із найпоказовіших епізодів нової фази української кампанії: не просто бити по Росії, а вибивати з її воєнної машини ті вузли, без яких вона не може довго підтримувати нинішню інтенсивність війни. Якщо раніше головною метафорою таких ударів були «склади», то тепер усе точніше підходить інша — Україна намагається послідовно ламати російській армії не тільки руки, а й нервову систему.
Усе це разом дозволяє побачити чітку структуру. Україна б’є:
- по “очах” Росії — РЛС 64Н6, «Небо-У», «Оборона-14», «Енисей»;
- по “щитах” — «Панцирях», «Буках», елементах кримської ППО;
- по “нервах” — пунктах керування БпЛА, «Рубикону», базах Shahed, майданчиках складання НРК;
- по “кровоносній системі” — нафтологістиці, ПММ, хімії, складах боєприпасів;
- по “мозку” — мікроелектроніці на кшталт «Кремний Эл», без якої ракети, радари і системи управління не можуть серійно відновлюватися.
У цьому сенсі всі епізоди — від Євпаторії до Брянська і від Донецького аеропорту до Тольятті — складаються не в добірку новин, а в одну велику історію про демонтаж російської воєнної екосистеми по вузлах.
Головний висновок із цього масиву подій такий: Україна переходить від моделі “завдати болючого удару” до моделі “збільшити системне тертя всередині всієї російської машини війни”. Один удар не зупинить виробництво ракет, один знищений радар не осліпить весь Крим, а один спалений склад боєприпасів не зламає весь фронт. Але коли протягом кількох днів під удари потрапляють бази Shahed, вузли управління дронами, склади ПММ, артилерія, радари ППО, мікроелектронний завод, хімічні підприємства і тилові арсенали, це вже інша математика — математика накопичувального виснаження. І саме в ній полягає, схоже, нова фаза української кампанії: не просто бити по Росії, а ламати їй здатність довго підтримувати нинішню інтенсивність війни.
За матеріалами militarnyi.com
