З поваленням монархії шаха Мохаммеда Резі Пехлеві Іран перетворився на ісламську диктатуру, а дружба з Ізраїлем переросла в люту ворожнечу.
Іран за шаха Пехлеві навряд чи хтось наважився б назвати демократичним. Але тоді більшість населення країни почувалася вільніше, ніж тепер. Пехлеві замолоду вчився у швейцарському коледжі Le Rosey, і попри традиційно автократичні засади своєї батьківщини сунув її повсякдення поближче до світських європейських взірців.
Популярна кіноактриса Халех на обкладинці журналу Sepid o Siah (1970-ті роки) / Фото: DR
Наприклад, у 1970-х роках в Тегерані виходив популярний журнал про кіно Sepid o Siah (Біле і чорне) — що немислимо для сучасного Ірану. Світові та вітчизняні зірки — як правило, жінки з непокритою головою, глибоким декольте і в міні-спідницях — диктували зі сторінок видання повсякденну моду і правила побуту.
Для більшості жителів іранських міст це не було дивиною. Перша дружина шаха, єгипетська принцеса Фавзі Фуад, зовні була схожою на голлівудську зірку Вів’єн Лі, вбиралася до фотографів, як американські аристократки XIX століття у легендарному фільмі Звіяні вітром. Вона, зрештою, втекла від чоловіка на батьківщину в 1945-му, заявивши, що Тегеран — відстале місто, на відміну від сучасного Каїра.
Але двом своїм попередницям дала фору третя дружина шаха — Фарах. У 1967-му Пехлеві змінив заради неї конституцію і коронував кохану як шахбану-імператрицю — вперше від часів завоювання Персії арабами в VII столітті. Через 10 років після коронації світові модні журнали назвали Фарах серед топ-12 найбільш стильно вдягнених жінок планети.
Дружину шаха Пахлаві західні журнали подавали як одну з найбільш стильно вдягнених жінок світу (1977 рік) / Фото: АР
Якими б пишними титулами не обсипав шах свою дружину, по суті, Іран мало в чому був схожий на імперію. За місяць до сходження Пехлеві на престол, в серпні 1941 року, британські, радянські й американські війська окупували Іран, щоб країна не дісталася Третьому рейху. Потім Пехлеві довелося довго лавірувати між світовими гравцями, рятуючи державу від перспектив колонії. Лише в 1950-х, підім’явши під себе внутрішніх супротивників, шах домігся повноти влади в Ірані.
Країна мала багаті родовища нафти, і шах, не маючи достатньо місцевих трудових резервів для її видобутку і переробки, уклав вигідні контракти з такими світовими гігантами в цій галузі, як British Petroleum і Standard Oil. Половина чистого прибутку від цієї співпраці діставалася Ірану. І це був успіх, адже у перші роки правління молодого шаха країна отримувала лише 15% доходу від своїх надр.
Пехлеві неухильно орієнтувався на Захід. За його правління в Тегерані оселилися філії німецького автомобільного концерну BMW і голлівудської кіностудії Paramount Pictures. За допомогою європейських консультантів іранці створювали власний автопром, лідером продажів якого став легковий автомобіль Пейкан. Місто Карадж на півночі країни стало одним зі світових фармацевтичних центрів. З’явилися заводи, які завалили місцеві магазини вітчизняною побутовою технікою.
За шаха в Ірані проживала до 100 тис євреїв, і почувалися вони там доволі комфортно. В країні діяло з пів сотні синагог. А незаперечним авторитетом цієї громади був Хабіб Елганян. Він ще 1959 року заснував компанію Plasco, фабрику з виробництва пластмас у Тегерані, яка згодом стала найбільшим і технологічно передовим виробником цих матеріалів в Ірані.
ПРОЩАЛЬНИЙ ПОЦІЛУНОК: Солдат охорони кинувся в аеропорту цілувати ноги іранському шаху Мохаммеду Резі Пехлеві, коли той з дружиною Фарах назавжди виїжджав з країни. Тегеран, 16 січня 1980 року / Фото: АР
У травні 1979-го з приходом до влади аятоли Хабіб Елганян був заарештований і засуджений до смертної кари ісламським революційним трибуналом, звинувачений у корупції, контактах з Ізраїлем, а також за «дружбу з ворогами Аллаха» був розстріляний. Його страта налякала багатьох євреїв, їм довелося виїхати з Ірану.
Проте парадоксальною була співпраця іранських військових з ізраїльськими. Бо аятола прийшов до влади на антиамериканській та антиізраїльській риториці. Та коли почалася війна із сусіднім Іраком, у 1970-х офіційний Єрусалим відправив до Ірану військових радників і навіть продавав йому зброю. В країну потрапляли й ракетні установки зі Сполучених Штатів.
Шахові ж довелося емігрувати до Єгипту, де він невдовзі помер від раку. Двоє його дітей, донька Лейла і син Реза Алі на еміграції покінчили життя самогубством після затяжної депресії. Зараз на тегеранський престол може претендувати його 65-річний син Шахзаде Реза Кір Пехлеві.
За матеріалами nv.ua
