У той момент, коли світ застряг між витоками “секретних планів миру” та дедлайнами Трампа “до Дня подяки”, у Страсбурзі пролунала промова, яка претендує стати новою рамкою для всієї дискусії. Урсула фон дер Ляєн, президентка Єврокомісії, публічно назвала п’ять пріоритетів ЄС для майбутньої мирної угоди між Україною та Росією — і фактично провела червону лінію проти “розкроювання” України за російським лекалом.
За кілька днів до цього Reuters та інші медіа підтвердили: 28-пунктовий план США, навколо якого крутяться женевські переговори, значною мірою ґрунтувався на російському “нон-пейпері” — неофіційному документі з кремлівськими умовами “миру”.
Європа відреагувала власною ініціативою — контрпланом ЄС із поправками до американського документу. І тепер фон дер Ляєн публічно забиває кілочки: що для Брюсселя є прийнятним миром, а що — шляхом до нових війн.
Читайте також: Європейці відповіли на 28 пунктів Трампа своїми правками
П’ять пріоритетів фон дер Ляєн замість “тихої Ялти”
У промові в Європарламенті фон дер Ляєн зробила те, чого до цього уникали багато європейських лідерів: прямо наклала свої принципи миру на американсько-російський каркас 28 пунктів.
За її словами, Європа визнає мирні зусилля США і Женевські перемовини стартовою точкою, але має свої “must-have” умови. Вона сформулювала їх так:
- Справедливий і тривалий мир із реальними гарантіями безпеки для України та Європи.
- Жодних обмежень для ЗСУ, які залишать Україну вразливою до нових атак.
- Довгострокові, надійні безпекові гарантії — частина ширшого пакета стримування Росії.
- Захист суверенітету та кордонів України.
- Ніякого “одностороннього перекроювання” кордонів суверенної європейської держави.
- Заборона фактичної легітимізації зміни кордонів силою, щоб не відкрити двері для нових агресій.
- Забезпечення фінансових потреб України у 2026–2027 роках.
- ЄС вже пообіцяв закрити цей фінансовий “ґеп”.
- Ключова опція — “кредит репарацій” на 140 млрд євро за рахунок заморожених російських активів, а не за рахунок виключно європейських платників податків.
- “Нічого про Україну — без України. Нічого про Європу — без Європи. Нічого про НАТО — без НАТО.”
- Реалізація майбутньої угоди має залежати від ЄС і НАТО: від безпекових гарантій і санкцій до грошей на відбудову та інтеграції України в Єдиний ринок і ЄС.
- Повернення всіх викрадених українських дітей.
- Десятки тисяч дітей з окупованих територій і з глибини України, незаконно вивезені в РФ, мають бути повернені.
- ЄС готує міжнародну конференцію з цього питання, а фон дер Ляєн окремо нагадує про воєнні злочини і ордери МКС.
Якщо відкинути дипломатичні формулювання, це — спроба європейськими руками переписати рамку мирних переговорів, яка досі надто часто нагадувала про Ялту-1945: великі держави ділять карту Європи без голосу тих, кого ділять.
Читайте також: Європа переписує мир Трампа.
Що відомо про контрпропозицію ЄС до 28-пунктного плану
США, Росія і 28 пунктів: чому Європа б’є на сполох
Ключ до розуміння жорсткого тону фон дер Ляєн — походження самого 28-пунктового плану, що став основою нинішніх переговорів.
Кремлівський “нон-пейпер” як скелет американського плану
Reuters підтвердив: американський план, який спершу просочився через Axios і інші медіа, був заснований на російському “нон-пейпері”, переданому адміністрації Трампа в жовтні.
У цьому документі Москва виклала свої умови “завершення війни”, серед яких:
- передача Росії значної частини окупованих територій на сході;
- суттєве обмеження чисельності та можливостей ЗСУ;
- фактична фіксація нової сфери впливу РФ у Європі.
Опублікований Reuters варіант американського проекту прямо містив, зокрема:
- “стелю” для української армії — 600 000 військових,
- заборону вступу України до НАТО, закріплену в Конституції,
- заборону НАТО розширюватися далі,
- вимогу до НАТО не розміщувати війська на території України,
- компенсаційні механізми й умови, за яких США припиняють гарантії безпеки Україні.
Сукупно це виглядало як обеззброєний буфер між Росією та НАТО, який не має права інтегруватися в західні безпекові структури, але повинен взяти на себе зобов’язання “не провокувати” Москву.
Європейський контрплан: крок уперед, два вбік
На цьому тлі країни E3 (Британія, Франція, Німеччина) підготували власний контрплан із поправками до 28 пунктів, текст якого також оприлюднив Reuters.
Головні зміни:
- Початок переговорів — з поточної лінії фронту, а не з вимог Кремля щодо “повної передачі Донбасу”, які просочилися в ЗМІ.
- Обмеження чисельності ЗСУ — піднято до 800 000 у мирний час, що вже менш схоже на демілітаризацію, але все одно залишає Україну в рамці “лімітованої армії”.
- Впровадження аналога статті 5 НАТО для України, але в рамках окремої конструкції “Ради миру” під керівництвом президента США.
- Ідея повернути Росію до G8, якщо вона “дотримуватиметься умов миру” і фінансуватиме відбудову України.
Тобто Європа формально покращує для України вихідний російсько-американський варіант, але багато базових припущень плану не чіпає: переговори стартують не з української формули миру, а з компромісу на базі кремлівських вимог.
Де саме фон дер Ляєн б’є в “каркас” 28 пунктів
Промова фон дер Ляєн у Страсбурзі — це не загальний “миротворчий” текст, а адресна критика ключових вузлів 28-пунктового плану.
1. “Жодних обмежень ЗСУ, що роблять Україну вразливою”
Там, де в проекті США йшлося про стелю 600 000 військових і заборону на вступ до НАТО, фон дер Ляєн говорить протилежне: “Як суверенна держава, Україна не може мати обмежень щодо своїх Збройних сил, які залишають її вразливою до майбутніх атак.”
Фактично це:
- спростовує логіку “обеззброєння України заради миру”;
- ставить під сумнів ідею “плато” для ЗСУ, прив’язаного до мирної угоди;
- розширює простір для майбутніх гарантій безпеки, де українська армія — не проблема, а один із стовпів європейської безпеки.
Інакше кажучи, ЄС каже: сильні ЗСУ — частина стабільності, а не загроза.
2. “Жодного перекроювання кордонів суверенної держави”
У Guardian прямо цитують попередження фон дер Ляєн про неприпустимість “одностороннього розкроювання суверенної європейської нації” та зміни кордонів силою.
Це удар по концепції, де:
- Україна фактично відмовляється від частини територій в обмін на гарантії та гроші;
- Росія отримує “приз” за агресію, а Європа — “мир” і стабільні ринки.
Фон дер Ляєн ставить це вшир: якщо сьогодні світ формально закріплює зміну кордонів силою в Україні, завтра будь-яка інша агресія отримає сильніший стимул.
3. “Нічого про Україну — без України. Нічого про Європу — без Європи”
Формула, яку фон дер Ляєн винесла окремим пунктом, — це фактично анти-Ялта: реалізація миру залежатиме від ЄС та НАТО, а будь-які рішення мають ухвалюватися за участю України, Європи та Альянсу. Це:
- реакція на американо-російські “закриті розмови” й роль посланця Віткоффа, який, за повідомленнями ЗМІ, неформально погоджував із російською стороною територіальні “обміни”;
- сигнал США: ЄС не буде просто гаманцем, який “обслуговує” підписану десь угоду;
- сигнал Москві: “угода над головами України” не буде легітимною в Європі.
Гроші й активи: хто заплатить за мир
Окремий пласт суперечки — хто й як фінансуватиме повоєнну Україну.
Американський план передбачає, що $100 млрд заморожених російських активів підуть у керований США фонд відбудови, де Вашингтон отримає 50% прибутку, а Європа має додати ще $100 млрд. Частина активів, якщо вірити витокам, може піти на спільний американо-російський інвестиційний механізм.
У відповідь ЄС прискорив роботу над власною схемою:
- “репараційний кредит” на 140 млрд євро для України під забезпечення заморожених російських активів у Європі;
- кошти мають покривати оборонні та бюджетні потреби України у 2026–2027 роках;
- Україна повертає ці гроші лише після фактичної сплати репарацій Росією.
Фон дер Ляєн тут теж виступає жорстко:
- “я не бачу сценарію, в якому європейські платники податків сплачують весь рахунок”;
- будь-яке рішення має бути юридично бездоганним, щоби витримати позови Росії, інвесторів і політичну критику всередині ЄС.
В економічному перекладі це означає: ЄС намагається збудувати свій фінансовий важіль у мирній архітектурі — не дозволяючи США одноосібно керувати російськими активами й роллю “головного інвестора” в Україні.
Викрадені діти як моральний “якір” майбутньої угоди
П’ятий пріоритет фон дер Ляєн — повернення всіх депортованих українських дітей — виглядає гуманітарним, але насправді має жорстке політичне ядро.
- Український уряд і міжнародні організації ідентифікували близько 20 000 дітей, незаконно вивезених до РФ і на окуповані території; лише частину вдалося повернути.
- Проти Путіна і Львової-Бєлової МКС уже видав ордери за депортації дітей — і будь-який “загальний імунітет”, який фігурував у ранніх версіях плану, виглядає як спроба амністувати воєнні злочини.
Виносячи дітей в окремий пріоритет, фон дер Ляєн фактично каже: мир не може бути “закриттям справи” про злочини. Без реального вирішення гуманітарних питань — від дітей до військовополонених — угода буде токсичною для європейської політики і суспільств.
Для кого ця промова: три адресати фон дер Ляєн
1. Київ
Для України це — публічне підсилення переговорної позиції.
Коли Банкова і ОП говорять із Вашингтоном про оновлений 19-пунктовий план, вони тепер можуть спиратися не лише на власні “червоні лінії”, а й на задекларовану позицію ЄС:
- армія без принизливих “стель”;
- жодного закріплення зміни кордонів силою;
- ЄС як співвласник архітектури миру;
- російські активи як ключове джерело фінансування.
2. Вашингтон
Для адміністрації Трампа промова фон дер Ляєн — сигнал:
- Європа не хоче бути статистом у чужому плані;
- будь-яка угода, яка базується на російському “нон-пейпері” і обмежує Україну сильніше, ніж Росію, важко пройде через європейську політику;
- питання активів, гарантій і кордонів — поле, де ЄС готовий публічно “виправляти” американський текст.
3. Москва
Для Кремля послання просте:
- проєкт “мала Ялта” з Вашингтоном за спиною Києва та Брюсселя буде важко легалізувати;
- навіть якщо США тиснуть на Україну прийняти угоду, без європейських грошей і зняття санкцій ця угода матиме обмежену цінність;
- тема дітей, воєнних злочинів і активів робить “чистий аркуш” для Росії практично неможливим.
Що це означає для України “на вчора і на завтра”
- Переговорний простір розширюється, але й ускладнюється.
Україна тепер маневрує не між двома полюсами (США та РФ), а в трикутнику США–ЄС–Росія, де Європа намагається підтягнути план ближче до української формули. - Сценарії “швидкого миру” за рахунок територій і армії стають політично токсичнішими.
Після прямої заяви фон дер Ляєн і позиції, озвученої канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом, легітимізувати “перекроювання України” буде важко не лише в Києві, а й у Берліні, Парижі та Брюсселі. - Фінансова архітектура підтримки України прив’язується до російських активів.
Це дає шанс отримати великі ресурси без постійних політичних битв за бюджети, але водночас затягує ЄС у юридичні й політичні ризики — від позовів Росії до страхів інвесторів. - Питання викрадених дітей і воєнних злочинів стає “неприбиральним” з порядку денного.
Мир “без справедливості” буде дуже складно пояснити європейським суспільствам, які вже звикли бачити Україну як жертву, а не як “проблему стабільності”.
Промова фон дер Ляєн не завершує дискусію. Але вона робить одну важливу річ: змушує обговорювати мир не лише як “кількість відступлених кілометрів”, а як нову системну архітектуру безпеки в Європі, де Україна — не розмінна монета, а співзасновник.
За матеріалами espreso.tv
