Росія одночасно відкидає мирні пропозиції України та Європи, посилює інформаційну підготовку до нових ударів по українських містах, намагається втримати темп наступу на Донбасі й дедалі гостріше відчуває наслідки українських ударів по паливній інфраструктурі. Оцінка ISW за 19 червня 2026 року показує не стільки окремі події на фронті, скільки ширшу картину: Москва не демонструє готовності до компромісу, але водночас стикається з дедалі складнішою війною на виснаження.
Головна інтрига: Росія відкидає мир, але намагається зобразити це як «захист безпеки»
Свіжа оцінка російської наступальної кампанії за 19 червня фіксує важливий політичний момент: Кремль знову показав, що не зацікавлений у мирних пропозиціях, якщо вони не відповідають його максималістським вимогам.
Формальним приводом стала стаття міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова «Україна, Європа та глобальна безпека», у якій Москва відкинула п’ять умов справедливого і тривалого миру, запропонованих Україною та європейськими партнерами. Йдеться про підхід, який передбачав негайне припинення вогню, відновлення переговорів і заморожування нинішньої лінії фронту як стартової позиції для дипломатії.
Для України та її союзників це була спроба сформулювати мінімальну рамку: спершу зупинити вогонь, потім говорити про політичне врегулювання. Для Кремля — неприйнятний сценарій, бо він не фіксує російських вимог як базових.
Москва не просто відкидає окремі пункти. Вона заперечує саму логіку переговорів, у яких Європа може бути повноправним учасником. Лавров заявив, що Європа не може бути ані посередником, ані «стороннім спостерігачем», бо підтримує Україну. Це стара російська лінія: вивести європейців із процесу, залишити переговори у форматі «США — Росія» і таким чином зменшити суб’єктність України та її союзників.
Читайте також: “Кремль знову говорить про “першопричини”: що стоїть за відповіддю Лаврова на умови миру”
Що саме хоче Кремль
За оцінкою ISW, переговорна позиція Росії залишається незмінною: вона побудована не на компромісі, а на вимогах, які фактично означають капітуляцію України.
У риториці Лаврова знову звучать знайомі формули:
- «безпека західних кордонів Росії»;
- «права російськомовних»;
- «захист православної віри»;
- неприйняття європейських гарантій безпеки для України;
- вимога врахувати російські «занепокоєння» як основу майбутнього миру.
Ці тези Кремль використовує не як предмет переговорів, а як політичний інструмент. За ними ховається ширша мета: змусити Україну й Захід погодитися, що Росія має право вето на безпекову архітектуру Європи, зовнішню політику України та її внутрішній устрій.
Особливо показовою є згадка Лаврова про нібито домовленості, досягнуті під час саміту США та Росії на Алясці у серпні 2025 року. Проблема в тому, що жодних офіційних документів чи комюніке, які підтверджували б такі домовленості, немає. ISW трактує це як спробу Кремля прикривати небажання йти на компроміс посиланням на неформальні або непублічні домовленості.
Тобто Росія створює переговорний туман: вона говорить про «мир», «безпеку» й «домовленості», але не пропонує перевірюваного механізму завершення війни, який не зводився б до прийняття її ультиматумів.
Читайте також: “Аляска як пастка: Трамп ледь не віддав путіну українські території”
Удар по Москві-Сіті: як Кремль перетворює вразливість на привід для ескалації
Окремий блок оцінки стосується українських ударів по Москві-Сіті 18 червня. Російські посадовці, зокрема Дмитро Пєсков і Сергій Лавров, фактично визнали сам факт атак і одразу почали формувати інформаційні умови для продовження або посилення ударів по Україні.
Це типовий для Кремля механізм: будь-який удар по російській території подається не як наслідок війни, яку сама Росія розв’язала, а як привід для «відповіді». При цьому ISW наголошує: російська ударна кампанія проти України була суттєво посилена ще до атак по Москві-Сіті.
Іншими словами, Москва не «реагує» — вона використовує подію як пояснення для того, що вже робила або планувала робити.
Реакція російських мілблогерів також показова. З одного боку, вони намагалися підкреслити «успіхи» російської ППО. З іншого — критикували командування за недостатню підготовку до боротьби з малими безпілотниками. У російському інформаційному полі знову проявилася подвійність: офіційна лінія говорить, що «все під контролем», тоді як воєнна спільнота визнає системні проблеми.
Генеральний штаб України повідомив, що Московський нафтопереробний завод припинив роботу після українських ударів по ньому 18 червня.
19 червня Генеральний штаб України повідомив, що українські удари по Московському нафтопереробному заводу (також відомому як Капотнянський НПЗ) 17-18 червня пошкодили установку первинної переробки нафти, три резервуари РВС-10 000 та один резервуар РВС-30 000, а також зазначив, що нафтопереробний завод призупинив операції з переробки нафти.
Російське опозиційне джерело «Важливі історії» повідомило 18 червня, що Московський нафтопереробний завод виробляє близько третини палива, що продається в Москві, забезпечує 40 відсотків потреб Москви в бензині та 50 відсотків потреб Москви в дизельному паливі.
У мережі опублікували супутникові знімки Московського нафтопереробного заводу після двох хвиль атак на об’єкт.
На оприлюднених кадрах зафіксовано численні сліди горіння на території підприємства, а також пошкодження окремих елементів інфраструктури.
Зокрема видно пошкоджені установки первинної переробки нафти, резервуар без кришки та інші сліди уражень на території заводу.
Крім того, у кадр потрапив і розташований неподалік торговельний центр “Садовод”.
Українська кампанія ударів по паливу: Москва вже не може повністю приховати наслідки
Один із найважливіших висновків оцінки ISW — українські удари по російській паливній інфраструктурі дедалі помітніше впливають на економіку РФ.
Центральний банк Росії 19 червня знизив ключову ставку до 14,25%. На перший погляд, це економічна новина, не пов’язана безпосередньо з фронтом. Але в контексті війни вона має важливе значення.
Російська економіка живе в умовах постійного тиску: військові витрати, санкції, інфляція, дефіцит робочої сили, залежність від воєнного виробництва. У таких умовах зниження ставки може виглядати як спроба підтримати бізнес і військово-промисловий комплекс дешевшим капіталом. Але водночас саме керівництво Центробанку визнає, що проінфляційні ризики залишаються високими.
Особливо важливо, що голова Центробанку Ельвіра Набіулліна згадала зростання внутрішніх цін на пальне. ISW пов’язує це з українською ударною кампанією проти російських енергетичних активів.
Це фактично рідкісне офіційне визнання: удари по НПЗ, паливних базах і логістиці не є лише символічними. Вони впливають на внутрішній ринок Росії, на ціни, очікування населення і стабільність постачання.
Чому зниження ставки може свідчити про тиск Кремля на Центробанк
ISW звертає увагу на суперечність: якщо інфляційні ризики високі, логіка обережної монетарної політики передбачала б не поспішати зі зниженням ставки. Однак Центробанк все ж іде на пом’якшення.
Це може означати, що Кремль тисне на фінансовий регулятор.
Для російської влади важливо демонструвати, що економіка «стабільна», а воєнна машина має ресурси. Зниження ставки допомагає підтримати таку картинку. Але якщо воно відбувається всупереч інфляційним ризикам, це може підірвати довіру до незалежності Центробанку.
Фактично Росія опиняється перед дилемою:
або тримати жорстку монетарну політику й стримувати інфляцію;
або здешевлювати гроші для бізнесу та ВПК, ризикуючи новим витком інфляції.
У мирній економіці це була б класична макроекономічна дискусія. У воєнній Росії це питання політичної виживаності режиму та здатності продовжувати війну.
Дефіцит бензину: від Криму до російських регіонів
Ударна кампанія України має ще один вимір — логістичний. ISW пише про труднощі з постачанням бензину в Росії та на окупованому півдні України.
У соцмережах місцеві жителі Московської області публікують кадри черг на автозаправних станціях.
Також місцеві жителі купують пальне на габаритний транспорт, після чого зливають його в каністри та бочки у зв’язку з обмеженнями на продаж пального в тару.
“В канистры нельзя, мы вот какой способ придумали”, – каже один із росіян на оприлюдненому відео.
Увага! Ненормативна лексика!
Financial Times повідомила 15 червня, посилаючись на французького аналітика з відкритих джерел Клемана Моліна, що перевірені кадри підтверджують, що Україна з травня 2026 року здійснила не менше 375 ударів безпілотників по російських вантажівках та транспортних засобах в окупованій Україні, половина з яких сталася на трасі М-14 Ростовська область – Крим (яку російські окупаційні чиновники позначають як трасу Р-280).
FT зазначила, що кримчани годинами стоять у чергах на заправках через дефіцит пального. Місцевий кримський Telegram-канал стверджував, що майже 25 відсотків російських заправних станцій, включаючи 85 об’єктів “Татнафти”, 2200 об’єктів “Роснефти” та всі заправні станції “Лукойл”, “Тебойл” та “Нафтомагістраль”, запровадили обмеження на купівлю бензину.
Однак російські чиновники продовжують заперечувати дефіцит бензину та обмеження на купівлю. Генеральний директор російської державної нафтової компанії «Роснефть», мажоритарним власником якої є «Роснефть», Ігор Сечін 19 червня заявив, що «Роснефть» не вводила жодних обмежень на заправку автомобілів на автозаправних станціях, і зазначив, що «Роснефть» гарантує стабільне постачання палива російським споживачам.
Кабінет Міністрів Росії 19 червня оголосив, що Росія має намір забезпечити стабільне постачання нафтопродуктів та запобігти «локалізованим дисбалансам на ринку».
Посилені українські удари по російській енергетичній інфраструктурі, ймовірно, призведуть до подальшого поширення дефіциту по всій Росії та загострення існуючого дефіциту, який російський уряд не зможе ігнорувати.
Це типова інформаційна поведінка авторитарної системи: проблему визнають лише тоді, коли її вже неможливо приховати. Поки дефіцит локальний — його називають «тимчасовим дисбалансом». Коли він поширюється — шукають винних серед «спекулянтів», «логістики» або «сезонного попиту».
Але стратегічно проблема глибша. Україна б’є не лише по НПЗ, а й по паливній логістиці: вантажівках, паливозаправниках, складах, залізничних маршрутах. Це створює ефект не одного великого вибуху, а багатьох малих розривів у системі постачання.
Для війни це критично. Паливо — кров армії. Без нього складніше перекидати війська, забезпечувати техніку, підтримувати темп наступу та реагувати на українські удари.
Фронт: Росія просувається інфільтрацією, а не великими проривами
На фронті картина залишається складною, але не свідчить про масштабний російський прорив.
ISW фіксує, що російські війська продовжували наступальні дії на кількох напрямках — Сумському, Харківському, Куп’янському, Лиманському, Слов’янському, Костянтинівському, Покровському, Новопавлівському, Запорізькому. Однак у багатьох випадках підтвердженого просування не було.
Натомість дедалі частіше згадується тактика інфільтрації: невеликі групи російських військових заходять у населені пункти або на околиці, піднімають прапори, знімають відео, після чого російська пропаганда подає це як «звільнення» чи «захоплення».
Такі епізоди зафіксовані біля Лиману, Закітного, Юрківки, Костянтинівки. ISW обережно наголошує: поява прапора або диверсійної групи не означає встановлення контролю над територією. Для справжнього захоплення потрібне закріплення, логістика, ротація, оборона від контратак і контроль над підходами.
Це важлива відмінність. Росія часто використовує інформаційні «мікроперемоги», щоб створити враження постійного наступу, навіть якщо на землі йдеться про спірні ділянки або короткочасні проникнення.
Слов’янський напрямок: спроба обходу і тиск авіацією
Окремо виділяється Слов’янський напрямок. Українські військові повідомляють, що російські війська намагаються реалізувати обхідну тактику — фактично створити «кліщі», охоплюючи українські позиції з флангів.
При цьому росіяни дедалі частіше використовують мотоцикли, квадроцикли та легкі транспортні засоби. Бронетехніка застосовується обережніше, ймовірно, через загрозу українських дронів і артилерії.
Це показує, як змінилася війна. Класичні бронетанкові прориви стали надзвичайно ризикованими. Поле бою насичене безпілотниками, FPV-дронами, коригованою артилерією, мінами та засобами спостереження. Тому російські підрозділи часто переходять до дрібніших, мобільніших, але менш захищених груп.
Паралельно Росія посилює застосування авіації — зокрема плануючих бомб ФАБ і КАБ. Удари припадають не лише по передових позиціях, а й по тилових районах, зокрема по Слов’янську, Краматорську, Миколаївці.
Це один із найнебезпечніших елементів російської тактики: там, де піхота не може швидко прорвати оборону, авіація намагається зруйнувати укріплення і змусити українські сили відходити під тиском.
Лиман, Костянтинівка, Покровськ: боротьба за логістику і міські підступи
На Лиманському напрямку російські війська, за оцінкою ISW, здійснювали проникнення в центральну частину міста, але не мали підтвердженого закріплення. Те саме стосується Закітного, де російські групи намагаються заходити малими підрозділами, однак українські удари дронами не дають їм консолідуватися.
Неймовірний приклад мужності, тактичної витримки та високої бойової майстерності продемонстрував український захисник на Донеччині. Один військовослужбовець Десантно-штурмових військ ЗСУ зумів самотужки нейтралізувати групу із трьох російських розвідників, які намагалися штурмувати чи виявити українські вогневі позиції.
Унікальні кадри успішного стрілецького бою оприлюднили в мережі.
Героїчний епізод відбувся на Слов’янському напрямку в районі населеного пункту Закітне. Російське командування відправило розвідгрупу для перевірки української лінії оборони. Проте на їхньому шляху встав воїн 81-ї окремої аеромобільної бригади 7-го армійського корпусу ДШВ.
Український десантник обрав грамотну тактику: він не викрив себе завчасно, проявив залізну витримку і підпустив штурмову трійку противника на мінімальну відстань до свого окопу. Коли окупанти підійшли впритул, боєць рішуче вступив у ближній бій. Захисник спочатку кинув в окупантів гранату, а потім довершив розгром прицільним вогнем з автоматичної стрілецької зброї.
“У підсумку двоє окупантів “двісті”, третій зазнав численних осколкових поранень та втік”, – зазначається у коментарі до відео боєзіткнення.
На Костянтинівському напрямку росіяни також проводили інфільтраційні місії. Це особливо важливо, бо Костянтинівка є частиною ширшого тактичного району Костянтинівка — Дружківка. Контроль над дорогами, під’їздами і логістичними маршрутами тут має велике значення для оборони всього вузла.
Росія продовжує бити по українських наземних лініях комунікації біля Дружківки, намагаючись ускладнити рух транспорту. Але, за повідомленнями української бригади, повністю зупинити українську логістику росіянам не вдається.
На Покровському напрямку російські війська продовжують атаки з півночі та південного заходу. Українські джерела повідомляють, що росіяни використовують бетонні конструкції та підвали для накопичення особового складу, запуску дронів і зв’язку.
Це свідчить про підготовку до довгої боротьби в урбанізованому середовищі, де кожна споруда може перетворюватися на укриття, пункт управління або стартовий майданчик для БПЛА.
Українські удари по логістиці: фронт дедалі більше розтягується вглиб
Одна з ключових тенденцій — Україна активно б’є не лише по передньому краю, а й по глибших логістичних вузлах Росії.
У звіті згадуються удари по:
- локомотиву з паливом у Брянській області;
- резервуарах і паливних об’єктах в окупованій Луганській області;
- складах паливно-мастильних матеріалів біля Маріуполя;
- логістичних транспортних засобах у Запорізькій області;
- залізничних мостах в окупованому Криму;
- об’єктах біля Роздольного, Владиславівки, Глібівського газоконденсатного родовища.
Сили безпілотних систем завдали ударів по низці об’єктів російських загарбників, серед них, зокрема, Глібівське підземне сховище газу в тимчасово окупованому Криму.
Про це йдеться у повідомленні СБС.
Що відомо про Глібівське газосховище?
Об’єкт використовується для регулювання сезонного та добового споживання газу на півострові, а також підтримання тиску в газотранспортній системі.
Інші цілі:
- У тимчасово окупованому Криму оператори 414-ї бригади “Птахи Мадяра” уразили дослідницький центр Глібівського ПСГ;
- У Запорізькій області оператори 5-го батальйону 414-ї бригади “Птахи Мадяра” уразили РЛС П-18 “Терек”;
- У тимчасово окупованому Криму оператори 1-го окремого центру уразили НРЛС “Репейнік” та уразили тепловоз, який використовувався в інтересах логістики противника;
- У Луганській області оператори 1-го окремого центру та 20-ї бригади К-2 уразили МТЛБ із ЗУ-23;
- Оператори зведеного загону “13” 414-ї бригади “Птахи Мадяра”, 412-ї бригади Nemesis та 1-го окремого центру уразили паливозаправники противника у Донецькій, Запорізькій та Луганській областях;
- У Луганській області оператори 20-ї бригади К-2 уразили цистерну з паливно-мастильними матеріалами;
- У Донецькій області оператори 412-ї бригади Nemesis уразили командно-спостережний пункт підрозділу зі складу 656-го мотострілецького полку 29-ї армії противника;
- Оператори підрозділу БАС “Фенікс” ДПСУ, 412-ї бригади Nemesis та 20-ї бригади К-2 уразили логістичний транспорт противника у Луганській та Запорізькій областях.
“Системне ураження об’єктів газової інфраструктури, засобів радіолокації та ППО, паливної, залізничної і транспортної логістики знижує спроможність противника забезпечувати війська, підтримувати управління та вести бойові дії на тимчасово окупованих територіях”, – сказано в повідомленні.
Сили оборони України продовжують успішно нищити паливну логістику російських окупаційних військ не лише на лінії фронту, а й у глибокому тилу ворога. Оператори ударних безпілотників провели успішну операцію на залізничній інфраструктурі в Брянській області РФ, уразивши важливий транспортний об’єкт.
Результативний удар по залізничному ешелону противника на території Росії завдали бійці 413-го окремого полку Сил системних технологій “Рейд” ЗСУ.
“Удар БПЛА по локомотиву з ПММ противника в районі с. Жудилово, Брянської області. Бойова робота операторів 413-го полку “Рейд”, – йдеться у коментарі до відеозапису успішної атаки українських воїнів.
Вночі 18 червня безпілотники атакували залізничний міст через Північно-Кримський канал поблизу села Роздольне в Ічкінському районі тимчасово окупованого Криму.
Про це повідомив моніторинговий Telegram-канал «Крымский ветер».
У каналі зазначають, що ця споруда є критично важливою частиною залізничної гілки Джанкой — Керч.
Після ударів у районі об’єкта спалахнула пожежа. У разі серйозних пошкоджень мосту рух потягів до Криму може бути повністю паралізований.
Очевидці заявляють, що вночі в районі мосту чули близько 20 вибухів, а на оприлюднених у мережі відео зафіксовано характерні звуки польоту БпЛА.
Згодом супутники сервісу NASA FIRMS підтвердили масштабну пожежу в районі об’єкта.
Окрім залізничної інфраструктури, під удар потрапив розташований поруч автомобільний так званий «горбатий» міст. Наразі ступінь руйнувань обох споруд невідомий.
Зазначена залізнична лінія має стратегічне значення для російського угруповання окупаційних військ на південному фронті, оскільки саме через неї здійснюється перекидання важкої бронетехніки, боєприпасів та пально-мастильних матеріалів.
Окрім того, супутники зафіксували пожежу на ділянці залізниці біля станції Владиславівка. Це ключовий вузол на сході півострова, що з’єднує Керч із Джанкоєм та Феодосією.
Український корпус, що діє в цьому районі, 19 червня заявив, що станом на 31 травня українські оператори безпілотників мають повний контроль над низьковисотним небом над окупованою Луганською областю.
Це демонструє системний підхід: Україна намагається не просто знищувати окремі цілі, а порушувати всю логіку російського забезпечення.
Якщо російським військам доводиться везти боєприпаси, пальне й техніку довшими маршрутами, під охороною, з більшим ризиком ураження, це уповільнює наступ і підвищує вартість кожної операції.
У війні на виснаження такі речі мають накопичувальний ефект. Один знищений паливозаправник не змінює фронт. Але сотні ударів по логістиці створюють проблему, яку вже неможливо компенсувати лише пропагандою.
Південь: українське просування біля Гуляйполя і боротьба за Запорізький напрямок
На південному напрямку ISW фіксує важливий епізод: українські війська нещодавно просунулися на північний захід від Гуляйполя, поблизу Солодкого.
Водночас російські війська продовжували обмежені наземні операції на заході Запорізької області, але без підтвердженого просування. Російські джерела заявляли про успіхи біля Малої Токмачки, однак українська сторона це заперечила, зазначивши, що російські сили навіть не утримують позицій у самому населеному пункті.
Російські війська на мотоциклах здійснили невдалу спробу штурму населеного пункту Мала Токмачка.
У 118-й окремій механізованій бригаді повідомили про розгром окупантів.
Цього разу командування кількох мотопіхотних полків і бригад РФ відправило особовий склад у наступ у нетиповий час.
Замість звичних ранкових або вечірніх сутінків штурм розпочався 16 червня о 18:00 — за повної видимості.
Щоб підвищити шанси на прорив до Малої Токмачки, противник залучив понад 30 одиниць мототехніки, яка рухалася трьома різними маршрутами.
Частину мотоциклів російські військові обладнали спеціальними пристроями для розчищення мінних полів.
Також на кількох мотоциклах помітили мобільні засоби радіоелектронної боротьби.
«Проте ані зміна часу, ані технічні вигадки окупантам не допомогли. Навпаки — така зухвалість лише заохотила наші підрозділи до ще активнішого знищення», — повідомили у бригаді.
У підсумку за кілька годин бою військовослужбовці 118-ї ОМБр спільно з приданими підрозділами ліквідували 26 російських штурмовиків.
Ще понад десять окупантів зазнали важких поранень. За словами військових, їхню евакуацію противник не проводить.
Крім того, українські захисники знищили понад два десятки мотоциклів і до десяти квадроциклів.
«Серед військовослужбовців 118-ї ОМБр втрат немає. Тримаємо стрій, тримаємо Малу Токмачку та продовжуємо випалювати ворога з української землі», — зазначили військові.
Запорізький напрямок залишається важливим з кількох причин. По-перше, Росія прагне утримувати сухопутний коридор до Криму. По-друге, будь-яке українське просування тут загрожує російській логістиці. По-третє, саме південь є зоною, де удари по мостах, складах, радарах і транспортних маршрутах можуть мати особливо болючий ефект.
Херсон: «людське сафарі» як тактика терору
Найбільш моторошний блок оцінки стосується Херсона. ISW пише, що російські війська посилюють тактику так званого «людського сафарі» проти правобережної частини Херсонської області.
За повідомленнями української сторони, лише з 8 по 14 червня росіяни запустили майже 2000 безпілотників проти Херсона. Ці удари спрямовані не лише по військових цілях. Російські дрони атакують цивільні автомобілі, машини швидкої допомоги, будівлі та інфраструктуру.
Це не має прямого вирішального військового сенсу. Його мета — терор, виснаження цивільного населення, руйнування нормального життя, тиск на міста біля фронту.
Херсон у цьому сенсі є прикладом того, як Росія використовує дрони не тільки як інструмент розвідки чи ударів по армії, а як засіб постійного психологічного й фізичного тиску на цивільних.
Читайте також: “ГУР: окупантам наказали посилити FPV-удари по цивільних об’єктах Запоріжжя”
Російська повітряна кампанія: 90 дронів за ніч
У ніч з 18 на 19 червня Росія запустила по Україні 90 безпілотників різних типів — зокрема «Шахед», «Гербера», «Італмас», «Бандероль» і дрони-приманки «Пародія».
Українська ППО збила 79 дронів. Дев’ять влучили у вісім локацій, уламки також спричинили ураження в кількох місцях.
Цілі російських ударів залишаються типовими для останніх місяців: транспортна, житлова, цивільна, енергетична та комерційна інфраструктура. Під ударом були Дніпропетровська, Херсонська, Миколаївська, Одеська, Сумська та Запорізька області.
Міністерство енергетики України повідомило про відключення електроенергії в кількох регіонах. Це вказує на те, що Росія продовжує кампанію системного тиску на українську енергетику, намагаючись створювати проблеми не лише для військової логістики, а й для цивільного життя.
Також у звіті згадується новий російський ударний дрон варіанту «Блискавка-2» — «Блискавка-13» із чотирма двигунами та 13-кілограмовою бойовою частиною. Це свідчить, що Росія продовжує адаптувати дронову війну, збільшуючи різноманітність ударних засобів.
Білоруський фактор: ретранслятори, Лукашенко і загроза нової ролі Мінська
Окремий важливий блок — Білорусь.
Президент України Володимир Зеленський звернувся до Олександра Лукашенка з вимогою демонтувати обладнання вздовж білорусько-українського кордону, яке Росія використовує для коригування ударів по Україні. Йдеться, ймовірно, про ретранслятори, що допомагають російським дронам працювати на більшій дальності та з більшою точністю.
Зеленський дав Білорусі тиждень — до 26 червня. Це важливий сигнал: Україна дедалі чіткіше позначає білоруську інфраструктуру як частину російської воєнної машини, якщо вона використовується для ударів.
Паралельно білоруські посадовці використовують заяви про нібито український удар по цивільному автобусу в Брянській області як аргумент для можливих «заходів щодо України». ISW вважає, що Росія і Білорусь можуть використати цю історію для легітимізації нових масштабних ударів по Україні.
Це не обов’язково означає пряме втягнення білоруської армії у війну. Але це означає, що територія Білорусі й далі залишається елементом російської воєнної інфраструктури — технічної, інформаційної та політичної.
Читайте також: “«Якщо він це не зробить — зробимо ми»: Зеленський висунув Лукашенку жорсткий ультиматум”
Що вся ця картина означає
Оцінка ISW за 19 червня показує війну не як набір розрізнених епізодів, а як боротьбу кількох систем виснаження.
Перша система — дипломатична.
Росія не готова до миру на умовах, які не закріплюють її вимоги. Кремль говорить про переговори, але фактично відкидає припинення вогню, якщо воно не веде до політичної капітуляції України.
Друга система — військова.
На фронті Росія продовжує тиснути, але дедалі частіше використовує інфільтрацію, малі групи, легкий транспорт, авіаційне руйнування позицій і удари по логістиці. Це не виглядає як швидкий прорив, але створює постійний тиск.
Третя система — економічна.
Українські удари по паливній інфраструктурі починають проявлятися в російській економіці. Ціни на пальне, дефіцит, обмеження на АЗС, проблеми з логістикою і реакція Центробанку — усе це ознаки того, що війна дедалі більше повертається всередину Росії.
Четверта система — інформаційна.
Кремль використовує удари по Москві, історії про нібито атаки на цивільних і риторику «захисту» для виправдання подальшої ескалації проти України.
П’ята система — дронова.
Обидві сторони дедалі глибше залежать від безпілотників: Росія атакує українські міста й цивільну інфраструктуру, Україна б’є по логістиці, паливу, мостах, техніці та тилових об’єктах.
Росія не зупиняється, але її війна стає дорожчою
Головний висновок із цієї оцінки простий: Кремль не демонструє готовності завершити війну компромісом. Росія прагне продовжувати тиск — на фронті, у повітрі, в інформаційному полі та на дипломатичному рівні.
Але водночас війна для Росії стає складнішою і дорожчою. Українські удари по паливній інфраструктурі вже створюють проблеми, які визнають навіть російські економічні інституції. Логістика на окупованих територіях стає вразливішою. Дронова війна розтягує фронт далеко в тил. А заяви про «стабільність» дедалі частіше суперечать реальності черг на заправках, пошкоджених НПЗ і необхідності перекидати ресурси довшими маршрутами.
Тому нинішня фаза війни — це не лише боротьба за конкретні населені пункти. Це боротьба за здатність витримати тривале виснаження.
І саме тут Україна намагається змінити логіку війни: не просто стримувати російський наступ на передовій, а бити по системах, які цей наступ живлять — пальному, логістиці, залізниці, складах, зв’язку, ретрансляторах і політичній впевненості Кремля, що війна може залишатися безпечною для самої Росії.
За матеріалами understandingwar.org
