Брюссель погоджується на гнучкіші правила допомоги, але водночас посилює вимоги до Києва. Тепер мільярди євро дедалі більше залежатимуть не просто від “реформ заради реформ”, а від конкретних змін, потрібних для вступу України до ЄС.
Україна та Європейський союз готуються до важливого перегляду однієї з ключових фінансово-реформаторських програм — Ukraine Facility, яка є частиною ширшого “Плану України”. Саме за цією програмою Київ отримує бюджетну підтримку в обмін на виконання конкретних реформ.
Формально йдеться про технічне оновлення переліку умов, критеріїв і правил виплати коштів. Але по суті — це значно глибша зміна логіки відносин між Україною та ЄС.
Брюссель погодився на більш справедливі правила: Україна більше не має втрачати сотні мільйонів євро лише через те, що виконала реформу майже повністю, але не дотягнулася до одного формального показника. Також Київ зможе отримувати гроші швидше, якщо виконає окремі кроки раніше встановленого графіка.
Однак ця гнучкість має свою ціну. ЄС одночасно робить допомогу більш жорстко прив’язаною до реформ, необхідних для вступу України до Євросоюзу. У центрі уваги — антикорупція, судова система, прокуратура, ДБР, ВАКС, ВККС, ВРП, Конституційний Суд, Бюро економічної безпеки та кримінальний процес.
Інакше кажучи, Брюссель готовий давати Україні більше простору для маневру. Але водночас він хоче бачити не декларації, а політично складні рішення, які роками відкладалися або вихолощувалися в українському парламенті та уряді.
Читайте також: “Гроші в обмін на реформи: чому сьомий транш ЄС на €2,8 млрд для України важливіший, ніж здається”
Що таке Ukraine Facility і чому ця програма така важлива
Ukraine Facility — це не просто чергова програма фінансової допомоги. Це механізм, за допомогою якого ЄС поєднує бюджетну підтримку України з вимогами до реформ.
Після початку повномасштабної війни Україна стала критично залежною від зовнішнього фінансування. Власних доходів держави недостатньо, щоб одночасно фінансувати армію, соціальні виплати, державний апарат, відновлення інфраструктури та підтримку економіки. Саме тому допомога ЄС, США, МВФ та інших партнерів стала одним із головних елементів фінансової стійкості країни.
Але Євросоюз дедалі чіткіше розділяє два типи підтримки.
Перший — це допомога на оборону. Вона має надаватися без політичних або реформаторських передумов, адже Україна воює не лише за себе, а й за безпеку всієї Європи.
Другий — це бюджетна допомога. І саме тут ЄС наполягає: якщо європейські платники податків фінансують український бюджет, Україна має проводити зміни, які роблять державу більш стійкою, прозорою та сумісною з правилами Євросоюзу.
У новому великому пакеті підтримки йдеться про 90 млрд євро. Більша частина має піти на оборону. Але приблизно третина — це бюджетна підтримка, і значна частина цих грошей залежатиме від реформ.
Окремо в межах оновленого Ukraine Facility на кону стоїть 8,35 млрд євро. Саме за ці кошти Україна має виконати нові умови, погоджені з Брюсселем.
Читайте також: “300 мільйонів євро на кону: ЄС жорстко попереджає Україну через затягування судової реформи”
Нова логіка: ЄС платитиме передусім за вступ до Євросоюзу
Одна з головних змін полягає в тому, що Ukraine Facility стає більш євроінтеграційною програмою.
Раніше в перелік реформ могли потрапляти різні важливі для України напрями: соціальна адаптація військових, житло для вразливих груп населення, окремі бюджетні або інституційні зміни. Це були справді потрібні речі, але не всі вони напряму стосувалися вступу України до ЄС.
Тепер фокус змінюється.
Нові умови мають бути пов’язані або з бенчмарками вступного процесу, тобто критеріями, за якими ЄС оцінює готовність України до членства, або з NPAA — Національною програмою адаптації українського законодавства до права ЄС.
Це означає: Брюссель фактично перетворює гроші на інструмент прискорення євроінтеграції.
Для України це має подвійне значення.
З одного боку, така логіка вигідна Києву. Вона допомагає пояснювати суспільству та політичним елітам, що болючі реформи — це не “вимоги донорів”, а частина шляху до членства в ЄС.
З іншого боку, це значно підвищує ціну саботажу. Якщо Верховна Рада, уряд або окремі групи впливу блокуватимуть потрібні зміни, Україна ризикуватиме не лише темпом переговорів про вступ, а й конкретними грошима для бюджету.
Читайте також: “Список Брюсселя для Києва. Які закони мають ухвалити, щоб не втратити гроші і темп вступу до ЄС”
26 нових умов: що зміниться у Плані України
Київ і Брюссель домовилися додати до оновленого Ukraine Facility 26 нових кроків. Для кожного з них визначать конкретну “вартість” — суму, яку Україна зможе отримати після виконання відповідної умови.
Юридично цей пакет ще має пройти європейську процедуру затвердження. Український уряд уже схвалив зміни. Далі документ має бути переданий до Брюсселя, отримати підтримку Єврокомісії, пройти розгляд державами-членами і бути затвердженим Радою ЄС.
Політичних сюрпризів не очікується, адже документ готувався у співпраці з Єврокомісією та з урахуванням позиції ключових європейських столиць.
Але є фактор часу. ЄС намагається ухвалити рішення до сезону літніх відпусток. Якщо процедура затягнеться, фінальне рішення може зміститися аж на вересень. Для України це небажаний сценарій, адже нові правила та нові гроші потрібні якомога швидше.
Чому старі правила були проблемою для України
Найважливіша поступка з боку ЄС — зміна підходу до оцінки виконання реформ.
Стара логіка була дуже жорсткою: якщо індикатор не виконаний повністю, відповідний транш міг бути втрачений повністю. Навіть якщо Україна зробила майже все, але не виконала один кількісний показник, гроші не зараховувалися.
Найпоказовіша історія — конкурс до Вищого антикорупційного суду.
Україна взяла на себе зобов’язання заповнити вакансії у ВАКС. Від цього індикатора залежали 300 млн євро. На момент погодження умови це не виглядало проблемою: здавалося, що конкурс суддів — технічне питання, яке можна виконати без серйозних політичних баталій.
Але реальність виявилася складнішою.
Перший конкурс завершився майже провалом. Замість необхідної кількості суддів призначити вдалося лише двох. Частина кандидатів не відповідала критеріям, частина не проходила перевірки, а кількість якісних заявок була недостатньою.
Після цього критерії переглянули, конкурс перезапустили, і результат став значно кращим: кваліфікаційна комісія дала добро на призначення 22 суддів. Це у багато разів більше, ніж раніше, але все одно менше за початкове зобов’язання.
За старою логікою Україна могла втратити всі 300 млн євро. І саме це стало аргументом Києва у переговорах із Брюсселем: держава зробила майже все можливе, але формально не виконала індикатор на 100%.
ЄС погодився, що така система несправедлива.
Часткове виконання: як нові правила можуть врятувати сотні мільйонів
Після переговорів Брюссель погодився на принцип часткового зарахування реформ.
Тепер, якщо Україна виконає індикатор у “значному обсязі”, Єврокомісія зможе визнати часткове виконання і не блокувати всю суму.
Це не означає, що Україні пробачатимуть невиконані реформи. Але означає, що оцінка стане менш механічною.
Наприклад, якщо держава має призначити певну кількість суддів, але з об’єктивних причин не закриває кілька вакансій, вона може втратити не всю суму, а лише частину. У випадку з ВАКС це може означати втрату не 300 млн євро, а значно меншої суми — умовно кількох десятків мільйонів.
Для України це критично важливо. У воєнних умовах багато реформ залежать не лише від політичної волі уряду. Частина процесів упирається в кадровий дефіцит, складні конкурси, обмежену кількість доброчесних кандидатів, судові оскарження, парламентську динаміку або зовнішні обставини.
Нова логіка дозволяє уникнути ситуації, коли держава втрачає величезні гроші без прямої провини.
Водночас вона створює іншу проблему: чим більше гнучкості отримує Брюссель, тим більше залежить від його політичної оцінки. А це означає, що питання довіри між Україною та ЄС стає ще важливішим.
Випередив графік — отримав гроші раніше
Ще одна зміна стосується дострокового виконання реформ.
Раніше система працювала асиметрично: якщо Україна запізнювалася з реформою, вона втрачала або затримувала гроші. Але якщо виконувала крок раніше, це не давало можливості отримати кошти швидше.
Тепер це змінюється.
За новими правилами, якщо Україна виконає реформу раніше встановленого строку, вона зможе претендувати на дострокову виплату відповідного фінансування.
Це важливо не лише як символічна винагорода. Для бюджету воюючої країни кожен місяць має значення. Дострокове надходження коштів може допомогти уряду краще планувати видатки, закривати дефіцит і зменшувати фінансову напругу.
Таким чином, ЄС намагається не тільки карати за невиконання, а й стимулювати швидкий рух уперед.
Антикорупція і правосуддя: головний фронт нових вимог
Найбільша частина нових умов стосується сфер, які традиційно є найболючішими для України: антикорупції, прокуратури, судів і правоохоронних органів.
За даними, що вже відомі з переговорів, до оновленого Ukraine Facility увійшли більшість пунктів так званого плану Качки-Кос. Це перелік пріоритетних реформ у сфері верховенства права та боротьби з корупцією, за якими європейські партнери оцінюють реальну готовність України до змін.
Йдеться не про абстрактні гасла. Кожен пункт має конкретний фінансовий вимір.
Наприклад, ухвалення якісної антикорупційної стратегії до 2030 року та урядової програми її реалізації може принести Україні 390 млн євро.
Відновлення або впровадження конкурсів для прокурорів Офісу генпрокурора та регіональних прокуратур оцінюється ще вище — приблизно у 550 млн євро.
Реформа Державного бюро розслідувань може бути пов’язана з виплатою у 124 млн євро.
Також серед вимог — комплексні зміни до Кримінального процесуального кодексу, доступ НАБУ до незалежної судової експертизи, відновлення участі незалежних експертів у доборі членів ВККС, призначення суддів Конституційного Суду та членів Вищої ради правосуддя, які пройшли міжнародну перевірку.
Сумарна “вартість” реформ із цього блоку може наближатися до 2 млрд євро.
Це означає, що антикорупційна та судова реформа перестають бути лише політичними обіцянками. Вони стають прямою бюджетною умовою.
Антикорупційна стратегія: перший великий тест
Один із найближчих дедлайнів — ухвалення антикорупційної стратегії до 2030 року.
До кінця вересня Верховна Рада має затвердити документ, який відповідатиме європейським зобов’язанням. Після цього уряд має ухвалити програму реалізації стратегії.
На папері це виглядає як стандартна законодавча робота. Насправді — це політичний тест.
Проблема в тому, що існують різні підходи до змісту цієї стратегії. Один варіант відповідає вимогам ЄС. Інший, за оцінками критиків, може вихолостити реформу і створити документ, який формально називатиметься антикорупційною стратегією, але не забезпечить реальних змін.
Саме тут виникає головне питання до нової гнучкості Брюсселя: чи готовий ЄС відрізняти справжнє виконання від імітації?
Якщо парламент ухвалить слабкий документ, українська влада може спробувати подати це як виконання умови. Але якщо Брюссель прийме такий підхід, він сам послабить власний механізм тиску.
Для України ставка дуже висока: 390 млн євро — це гроші, які бюджет не може легко замінити з інших джерел.
Прокуратура: пів мільярда євро за повернення конкурсів
Окрема важлива вимога — конкурси в прокуратурі.
ЄС готовий виділити Україні близько 550 млн євро за відновлення або запровадження конкурсних процедур для прокурорів Офісу генпрокурора та регіональних прокуратур до кінця 2026 року.
Ця вимога має не лише технічний, а й політичний зміст. Прокуратура в Україні традиційно була одним із найзакритіших і найвпливовіших елементів правоохоронної системи. Контроль над кадровими призначеннями у прокуратурі означає контроль над кримінальними провадженнями, тиском на бізнес, політичними справами та чутливими розслідуваннями.
Саме тому повернення конкурсів є таким важливим для ЄС.
Проблема в тому, що нинішня система значною мірою залежить від ручного управління. А попередні законодавчі зміни, які критикувалися через атаку на антикорупційну інфраструктуру, залишили низку проблем невирішеними.
Для Брюсселя це питання принципове: без незалежної та професійної прокуратури неможливо говорити про верховенство права. А без верховенства права неможливий вступ до ЄС.
ДБР, ВККС, ВРП і Конституційний Суд: інституції, від яких залежить довіра
Серед нових умов є і реформа ДБР.
Державне бюро розслідувань має ключову роль у справах щодо високопосадовців, правоохоронців, суддів та інших представників державного апарату. Але саме через це навколо ДБР роками точаться дискусії про політичний вплив, незалежність керівництва, процедури призначення і підзвітність.
Для ЄС реформа ДБР важлива не як окрема бюрократична вимога, а як частина загальної архітектури правосуддя.
Те саме стосується ВККС, ВРП і Конституційного Суду.
ВККС відповідає за добір і оцінювання суддів. ВРП має вирішальний вплив на суддівську кар’єру і дисциплінарну відповідальність. Конституційний Суд може блокувати або змінювати ключові рішення держави, зокрема у сфері антикорупції та євроінтеграції.
Якщо ці органи залишаються залежними або заповнюються сумнівними кандидатами, будь-яка реформа може бути зруйнована зсередини.
Саме тому ЄС наполягає на міжнародній перевірці кандидатів і прозорих процедурах добору. І саме тому ці вимоги тепер мають фінансову прив’язку.
Парадокс ВАКС: чому успішні реформи створили нові проблеми
Історія з донабором суддів ВАКС показує ще один парадокс українських реформ.
Коли Вищий антикорупційний суд створювався, він був майже унікальним майданчиком для доброчесних юристів. У старій системі багато хто вважав, що суддівська кар’єра без неформальних домовленостей або корупційних практик майже неможлива. ВАКС, навпаки, пропонував прозорий конкурс і міжнародну участь у відборі.
Але після часткового перезапуску судової системи ситуація змінилася. Якщо конкурси до інших судів стали чеснішими, ВАКС втратив монополію на привабливість для доброчесних кандидатів.
До цього додаються інші фактори: необхідність переїзду до Києва, високе навантаження, політична чутливість справ, публічний тиск і ризик атак з боку фігурантів резонансних проваджень.
У підсумку знайти достатню кількість якісних кандидатів стало важче, ніж очікували і Київ, і Брюссель.
Цей приклад демонструє, що реформи не завжди рухаються лінійно. Іноді успіх в одній частині системи створює нові проблеми в іншій. Саме тому нові правила Ukraine Facility мають бути не тільки жорсткими, а й розумними.
Головний ризик: реформи на папері
Попри позитивні зміни, оновлений Ukraine Facility має серйозний ризик.
Якщо ЄС стане надто гнучким, українська влада може спробувати виконувати умови формально. Тобто ухвалювати закони, які на папері відповідають вимогам, але на практиці не змінюють систему або навіть погіршують її.
Такі приклади вже були. Один із них — законодавчі зміни щодо декларацій суддів, які Брюссель погодився зарахувати, щоб Україна не втратила гроші. Але критики вважають, що в реальності ця історія не посилила прозорість, а створила додаткові проблеми.
Саме тому наступний етап відносин між Києвом і Брюсселем залежатиме не лише від того, чи ухвалюватиме Україна закони, а й від того, якої якості будуть ці закони.
Формальне виконання може дати короткострокову вигоду. Але якщо ЄС побачить систематичну імітацію, це вдарить по довірі, ускладнить наступні транші і може вплинути на переговори про вступ.
Чому це важливо для української політики
Оновлений Ukraine Facility може стати одним із найсильніших зовнішніх інструментів впливу на українську політичну систему.
Реформи, які роками блокувалися через опір груп впливу, тепер отримують конкретну ціну. Не ухвалили антикорупційну стратегію — ризикуєте сотнями мільйонів євро. Не повернули конкурси в прокуратурі — ризикуєте ще більшою сумою. Затягнули реформу ДБР або ВККС — втрачаєте гроші і політичну довіру.
Це створює нову реальність для Верховної Ради.
Депутати, які раніше могли блокувати або вихолощувати реформи без негайних фінансових наслідків, тепер будуть змушені пояснювати, чому їхні рішення коштують державі сотні мільйонів євро.
Для уряду це також виклик. Кабінет міністрів має не лише домовлятися з Брюсселем, а й проводити рішення через парламент, координувати міністерства, готувати якісні законопроєкти і не допустити саботажу на етапі підзаконних актів.
Що це означає для ЄС
Для Євросоюзу ця програма також є тестом.
З одного боку, Брюссель хоче підтримувати Україну стабільно і довгостроково. ЄС розуміє, що фінансова нестабільність України під час війни була би ризиком для всієї Європи.
З іншого боку, європейські столиці мають пояснювати своїм виборцям, чому мільярди євро йдуть до країни, яка ще не є членом ЄС. Тому вимога реформ — це не лише спосіб тиску на Київ, а й спосіб легітимізувати допомогу всередині самого Євросоюзу.
ЄС фактично каже: ми допомагаємо Україні не просто вижити, а стати частиною європейського правового і політичного простору.
Саме тому акцент на вступних бенчмарках та адаптації законодавства до права ЄС є принциповим. Гроші мають не консервувати українську систему, а змінювати її.
2027 рік: вимоги не закінчаться
Оновлення Ukraine Facility — це не фінальна історія.
У 2027 році ЄС планує нове поповнення програми, а отже — новий перелік індикаторів і реформ. І дуже ймовірно, що у центрі знову будуть правосуддя, антикорупція, правоохоронна система та управління державними інституціями.
Це означає, що Україна входить у період, коли реформи стануть не одноразовою умовою для траншу, а постійним механізмом відносин з ЄС.
Фактично кожен наступний рік наближення до членства матиме свою ціну, свої дедлайни і свої політичні конфлікти.
Компроміс, який може прискорити Україну — або викрити імітацію
Оновлений Ukraine Facility — це компроміс між двома потребами.
Україні потрібні гроші, гнучкість і розуміння воєнних обставин. ЄС потрібні гарантії, що ці гроші не просто закривають бюджетні діри, а допомагають перетворювати Україну на державу, готову до членства.
Брюссель погодився бути гнучкішим: визнавати часткове виконання, дозволяти дострокові виплати, переглядати критерії, якщо реальність змінилася не з вини України.
Але в обмін він посилює головну вимогу: гроші мають бути прив’язані до справжніх реформ, насамперед у сфері верховенства права та антикорупції.
Для Києва це шанс і ризик одночасно.
Шанс — отримати мільярди євро, прискорити рух до ЄС і використати зовнішній тиск для подолання внутрішнього опору.
Ризик — втратити гроші, якщо влада знову спробує замінити реформи їхньою імітацією.
У найближчі місяці стане зрозуміло, що переважить: реальна євроінтеграція чи звична українська спокуса виконати вимоги так, щоб формально відзвітувати, але нічого принципово не змінити.
Саме тому оновлений Ukraine Facility — це не лише фінансова програма. Це тест на політичну зрілість української влади і на готовність ЄС не просто давати гроші, а захищати сенс реформ, за які він платить.
За матеріалами eurointegration.com.ua
