24 лютого 2026 року — четверті роковини повномасштабного вторгнення. На цьому тлі Міністерство оборони України винесло в публічну площину не просто набір гасел, а структурований план війни, який має змінити російський розрахунок: зробити продовження агресії неприйнятним за ціною, ризиками та ресурсами.
Міністр оборони Михайло Федоров формулює це як завдання, поставлене президентом: паралельно з дипломатією системно посилювати оборону так, щоб “змусити ворога до миру”.
Ця публічна рамка з’являється в момент, коли дипломатичний трек виглядає в’язким: Bloomberg описує переговори як застопорені, а союзники — що США нібито хотіли б угоду до 4 липня 2026 року (символічна дата 250-річчя незалежності).
У такому контексті “три пункти” — це спроба перевести війну в мову вимірюваних цілей, зрозумілу і суспільству, і партнерам: що саме треба зробити, щоб мир став не побажанням, а наслідком нової реальності на фронті, в небі та в економіці РФ.
Читайте також: “Михайло Федоров – новий міністр оборони: що саме він обіцяє змінити”
Каркас плану: три цілі, які мають зійтися в одну точку
Офіційно Міноборони називає три стратегічні цілі:
- Закрити небо
- Зупинити ворога на землі, у морі та у кіберпросторі
- Позбавити Росію економічного ресурсу воювати
Але важливо розуміти: це не три паралельні “проєкти”. Це три важелі одного механізму:
- небо → збереження міст, енергетики, економіки й керованості країни;
- фронт, море, кібер → втрата наступального потенціалу РФ;
- нафта, санкції, тіньовий флот → висихання бюджету війни.
У фіналі МОУ прямо формулює умовний “момент миру”: коли небо закрите, російська армія втратить наступальний потенціал, а економіка РФ не витримає навантаження.
Читайте також: “Оборонна стратегія України – 2026: що в ній закладено, на що підуть $120 млрд і чи вистачить ресурсу”
“Закрити небо”: 100% виявлення і щонайменше 95% перехоплення
Найсильніший і найжорсткіший елемент плану — цифри.
Мета, яку публічно озвучує Міноборони:
- ідентифікувати 100% повітряних загроз у реальному часі;
- перехоплювати щонайменше 95% ракет і дронів.
Чому саме “95%” — це не просто “майже все”
Ця цифра звучить як перемога, але у війні масованих атак “5% прориву” теж має вагу.
- Якщо летить 100 цілей, то 95% перехоплення = 5 цілей проходять.
- Якщо 200 цілей — це вже 10 проривів.
Тобто амбіція “95%” — це про систему, яка має тримати удар у великих хвилях, а не про “одну успішну ніч”.
Що конкретно названо інструментами
Міноборони говорить про:
- запуск багаторівневої системи “малої” ППО;
- масштабування перехоплювачів (дрони-перехоплювачі);
- “важливі організаційні зміни” як перші кроки до системної протидії “шахедам” і стабільного захисту міст.
Фраза, яка пояснює сенс цього пункту без зайвих пафосних слів: “Коли небо закрите — країна функціонує”.
Читайте також: “Розвиток «малої» ППО: навіщо Повітряним силам «антидроновий купол» і що змінить призначений Павло Єлізаров”
“Зупинити ворога” в усіх доменах: зробити наступ неможливим
Другий пункт плану — про те, щоб у Росії зникла можливість просуватися як на суші, так і через море та кіберпростір.
Ключовий маркер, який МОУ виносить у публічність: ціна кілометра. На Донеччині, за версією МОУ, ворог платить 156 солдатів на 1 км², а “орієнтир” — понад 200 убитих окупантів за кожен км² як рівень втрат, за якого просування стає неможливим.
Читайте також: “Ціль «50 тисяч на місяць»: що насправді означає найгучніша заява Михайла Федорова”
Тут важлива логіка, яку Міноборони фактично пропонує суспільству:
- фронт має бути не лише “утриманням”,
- а виробництвом для ворога сталої, прогнозованої й неприйнятної ціни.
“Не лише зброя”: управління, реформи, дані
У цьому пункті МОУ прямо називає “перелік рішень і проєктів”:
- покращення системи закупівель;
- закінчення корпусної реформи;
- трансформація підготовки й управління “на основі даних”.
І тут ми підходимо до того, чому друга новина (про мобілізацію) насправді є продовженням тієї ж історії.
Мобілізаційна реформа: чому це “двигун” другого пункту, а не окремий реліз
23 лютого 2026 року (за день до презентації плану) Федоров публічно заявляє: Міноборони працює над комплексною реформою мобілізації, щоб вирішити “накопичені роками проблеми” й одночасно зберегти обороноздатність.
У цій заяві є два пласти: цифровізація процесів і обіцянка системного рішення.
Що вже зроблено: “90% відстрочок — автоматично”
Міноборони та урядова комунікація описують один із найвидиміших результатів цифровізації:
- у 90% випадків відстрочки продовжуються автоматично через застосунок Резерв+ — без заяв, довідок і походів до ТЦК;
- підстави перевіряються через державні реєстри, а підтвердження з’являється в застосунку.
Окремо пояснюється й “зворотний бік”: якщо людина не отримала push-сповіщення, це може означати застарілі (відсутні) дані в реєстрах, і тоді потрібно оновити інформацію або звернутися до ЦНАП.
Ціль такого рішення Міноборони описує практично: зняти навантаження з ТЦК по “відстрочках”, щоб у них залишався ресурс на ключові задачі мобілізації.
Читайте також: “Електронний Резерв ID стає головним військовим документом: що вже змінено в Резерв+ і які оновлення були раніше”
Як це співвідноситься з реальністю мобілізації
6 лютого головнокомандувач Олександр Сирський публічно заявляв: ТЦК забезпечують близько 90% мобілізації, ще орієнтовно 10% — через рекрутинг.
Ця формула важлива: якщо основний “канал” поповнення війська залишається ТЦК, то цифрові рішення, що прибирають зайву бюрократію, — це не косметика, а спроба підняти пропускну здатність системи.
Політичний контекст: ТЦК як окремий пріоритет президента
Ще 14 січня Зеленський проводив нараду з новопризначеним міністром оборони і говорив про пріоритети МОУ, серед яких — захист неба, забезпечення фронту та системні рішення щодо проблем із ТЦК.
Тобто “план з трьох пунктів” — це не “раптовий маніфест”, а кульмінація лінії, яка публічно тягнеться щонайменше з середини січня.
Читайте також: “Лавина скарг на ТЦК: що показує статистика омбудсмана і як її «розгребти» без зриву мобілізації”
“Позбавити Росію ресурсу”: нафта, тіньовий флот і санкційна дисципліна
Третій пункт — найменш “військовий” за формою, але потенційно найсильніший за наслідками.
МОУ прямо називає джерело: російські гроші на ракети, дрони, контракти й пропаганду — це нафта, яку РФ продає по світу через так званий “тіньовий флот”.
Далі — список того, що “потрібно”:
- посилення санкцій;
- координація з партнерами;
- стратегія протидії тіньовому флоту;
- спільні морські дії з партнерами.
І ще один важливий акцент: Міноборони заявляє, що Україна готує стратегію зробити дефіцит бюджету РФ цього року найбільшим в історії.
Читайте також: “Єдиний козир Києва – змусити Росію платити більше, ніж вона здатна витримати: план “мінімум” для України у 2026 році”
“Як ми це реалізуємо”: три підсилювачі плану
Окремим блоком МОУ описує механіку реалізації — три “підсилювачі”:
- Партнерства (win-win співпраця, рекордні обсяги допомоги у 2026 році; закупівля дронів, стабільні виплати, ППО та інші потреби).
- Технологічна перевага (випереджати ворога “щонайменше на десять кроків” у технологічних циклах).
- “Математика війни”: рішення на основі даних; МОУ згадує отримання даних через єБали в системі DELTA і перетворення даних на “вирішальну силу” (бачити більше, думати швидше, бити точніше).
Це — спроба зробити війну керованою не лише героїзмом, а й управлінням.
Читайте також: “Міністерство цифрової трансформації переформатовує роботу над оборонними інноваціями”
Що насправді означає “примусити Росію до миру”
Якщо прибрати емоції, план Міноборони зводиться до трьох тверезих тез:
- Небо: Росія не може “ламати тил” і паралізувати країну ударами.
- Фронт, море, кібер: Росія не може “покращувати позиції” на карті прийнятною ціною.
- Економіка: Росія не може фінансувати війну в колишніх обсягах, бо канали доходів перекриті (дорогі, ризиковані).
І тоді дипломатія перестає бути проханням і стає торгом з позиції сили, де у Кремля менше опцій, менше часу і менше ресурсу.
Публічна сила цього плану — в тому, що він ставить зрозумілі KPI війни: 100% виявлення, 95% перехоплення, “ціна кілометра”, удар по нафтових доходах і тіньовому флоту. А його слабке місце, і водночас головний виклик — залежність від масштабування: виробництва й постачання, управлінських реформ, дисципліни даних і рішучості партнерів у санкціях — саме тоді, коли мирний трек у світі виглядає заблокованим і з’являються політичні дедлайни.
За матеріалами nv.ua
