У ніч на 18 червня українська далекобійна кампанія вийшла на новий рівень політичного й військового ефекту. Удар по Москві-Сіті та повторне ураження Московського нафтопереробного заводу стали не просто черговими атаками по російській території. Вони продемонстрували одразу кілька тенденцій: зростання українських можливостей, перевантаження російської ППО, вразливість паливної інфраструктури РФ і дедалі помітніший розрив між офіційною кремлівською картинкою війни та реальністю, яку бачать самі росіяни.
Ця ніч стала показовою ще й тому, що удари відбувалися на тлі ширшого процесу: Україна одночасно тисне по російських глибоких тилах, по логістиці на окупованих територіях, по мостах, складах пального, командних пунктах і маршрутах постачання. Тобто йдеться вже не про поодинокі операції, а про системну кампанію виснаження російської військової машини.
Читайте також: “«Якщо палатиме Україна, палатиме Москва»: Зеленський дав зрозуміти, що Росія платитиме за атаки по Україні”
Головна подія: повторний удар по Москві та Московському НПЗ
За даними Генерального штабу України, у ніч із 17 на 18 червня українські сили завдали масштабного удару по території Росії, зокрема по Москві-Сіті та Московському нафтопереробному заводу, відомому також як Капотнянський НПЗ. Це був уже другий удар по цьому підприємству за два дні.
На заводі виникли пожежі у кількох місцях: на установках первинної та вторинної переробки нафти, а також на нафтобазі. Геолокаційні кадри, згадані в оцінці, підтверджували прольоти українських дронів над районом Москва-Сіті та пожежу на НПЗ. Російська влада, включно з мером Москви Сергієм Собяніним і губернатором Московської області Андрієм Воробйовим, фактично визнала сам факт ударів і наслідки у вигляді пожеж та пошкодження інфраструктури.
Особливе значення має те, що йдеться не про прикордонний регіон, до якого російське суспільство вже частково звикло як до “зони війни”. Москва — політичний, фінансовий і символічний центр РФ. Удар по її інфраструктурі має подвійний ефект: військово-економічний та психологічний.
Російське Міноборони заявило про збиття сотень українських безпілотників: спершу 555 за ніч, згодом — 992 дронів і чотирьох ракет за добу. Навіть якщо ці цифри подавати як російську версію подій, вони мимоволі свідчать про масштаб атаки й про те, що російська система ППО працювала в режимі надзвичайного навантаження.
19 червня в Московській області помітили українські ударні дрони «Січень», FP-1 та інші БПЛА.
Спочатку місцеві жителі помітили дрони «Січень», а через деякий час зафіксували й FP-1.
Атаку також підтвердив мер Москви Сергій Собянін. Він заявив, що сили ППО за початок дня зафіксували вже десятки безпілотників.
Відомо, що «Січень» має дальність польоту до 1400 кілометрів, а точність ураження становить до 20 метрів. Безпілотник оснащують бойовою частиною масою 40 кілограмів.
FP-1 призначений для ураження стратегічних цілей у глибині території противника на відстані до 1600 кілометрів і здатний нести бойову частину масою до 113 кілограмів.
Російська ракета, ймовірно, зенітного ракетно-гарматного комплексу «Панцирь» влучила по резервуару з нафтопродуктами у Москві.
Це сталося під час ранкової атаки українських ударних дронів на столицю Росії, а відповідне відео опублікував Horat1us_UA на Reddit.
На кадрах видно, як ракета влучає у місце зберігання нафтопродуктів, після чого відбувається детонація, яка підкинула кришку резервуара в повітря.
Також на відео помітно характерний слід від зенітної ракети.
Загалом під час цієї атаки було зафіксовано декілька промахів, що може свідчити про недосконалість головок самонаведення ракет 9M335/57Э6 проти таких цілей, як БпЛА.
Чому Московський НПЗ — важлива ціль
Московський НПЗ є частиною паливної інфраструктури, яка забезпечує не лише цивільний сектор, а й ширшу логістику російської економіки та воєнної машини. Ураження таких об’єктів має відкладений, але дуже відчутний ефект.
Українські удари по НПЗ і нафтобазах працюють одразу по кількох напрямах:
| Напрям впливу | Що це означає |
|---|---|
| Паливний дефіцит | Пошкодження переробних потужностей зменшує доступність бензину, дизеля й мастильних матеріалів. |
| Логістичний тиск | Росії доводиться перекидати паливо з інших регіонів або імпортувати його, що створює додаткове навантаження. |
| Фінансові втрати | Ремонт НПЗ, зупинка виробництва і страхові ризики підвищують ціну війни. |
| Військовий ефект | Паливо — критичний ресурс для бронетехніки, авіації, транспорту й тилового забезпечення. |
| Психологічний ефект | Удари по Москві руйнують відчуття безпеки в російському тилу. |
Вранці 18 червня відбувся наймасштабніший український удар по Московському нафтопереробному заводу «МНПЗ», що належить компанії «Газпром нєфть» і розташований за 15 кілометрів від Кремля — у районі Капотня столиці Росії.
Проектна потужність підприємства становить близько 12 млн тонн нафти на рік. Завод має ключове значення для російської столиці та всього центрального регіону.
Підприємство забезпечує до 40% потреб Москви в бензині та близько 50% – у дизельному паливі. Також НПЗ є постачальником авіаційного палива для московських аеропортів.
При цьому підприємство вважається одним із найкомпактніших нафтопереробних заводів такого класу — його площа становить лише 284 гектари. Виробничий комплекс включає понад 30 технологічних установок різного призначення, зокрема каталітичного та термічного крекінгу, а також риформінгу.
Президент України Володимир Зеленський за результатами операції Сил оборони заявив, що українські далекобійні санкції вдруге за тиждень уразили Московський НПЗ.
«Цілком справедлива відповідь на російські удари по наших містах і громадах та ще один важливий результат роботи наших воїнів по об’єктах, які забезпечують російську воєнну машину», – наголосив Зеленський.
Командувач Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді повідомив, що до удару по заводу долучилися оператори 1 ОЦ СБС, 9 бату «Кайрос» 414 обр «Птахи Мадяра», 413 оп СБС «Рейд» та 412 обр СБС «Немезис» сумісно з ССО, СБУ та ГУР.
Кадри зняті очевидцями у Москві свідчать, що українські оборонці застосували дрони різних типів, зокрема FP-1 та Ан-196 «Лютий», а також реактивні БпЛА «Барс».
Зафіксовано влучання та масштабні пожежі на щонайменше п’яти локаціях на території нафтопереробного підприємства.
Осінтери проекту «КіберБорошно», проаналізувавши доступні кадри з місця, з’ясували, що уражена значна кількість установок первинної та вторинної нафтопереробки.
«Сьогодні уражено комплексну установку КУПН, до складу якої входить друга установка АВТ-6. Тому можна зробити висновок, що протягом кількох днів українські безпілотники уразили 100% первинної нафтопереробки Московського НПЗ та повністю зупинили переробку», – вважають осінтери.
Також горіння зафіксовано на території резервуарного парку підприємства. Кадри від місцевих свідчать, що одна з ємностей вибухнула після влучання російської ракети ППО, яка намагалася збити український БпЛА.
На російському «МНПЗ» нафтопереробка забезпечується двома установками АВТ-6, кожна з яких має потужність 6 мільйонів тонн на рік. Надалі фракції з АВТ розходяться по всьому заводу для подальшої переробки на різні типи пального. Саме тому українські дрони б’ють по цих найважливіших установках, фактично вибиваючи нафтопереробку під корінь.
Раптова зупинка такого великого виробника палива може створити значне логістичне навантаження та відтягує ресурси з регіонів країни-агресора, де й так проблема нестачі бензину є критичною після попередніх українських ударів по НПЗ і нафтобазах.
Загалом за останній місяць Сили оборони України тричі били дронами по НПЗ в Москві.
Перша атака відбулася 17 травня. Вона за словами місцевої влади і представників заводу нібито «не завдала значних пошкоджень» підприємству. Однак роботу тоді зупинили на кілька днів «з міркувань безпеки», щоб уникнути можливих ризиків. Влада Москви заявила, що внаслідок атаки на прохідній підприємства постраждала зміна будівельників.
Наступний удар по Московському нафтопереробному заводу відбувся вранці 16 червня. Дрон точно уразив установку ЕЛОУ-АВТ-6. Вона призначена для підготовки та первинної переробки сирої нафти. Її головне завдання — розділити нафту на базові фракції (дистиляти) для подальшого виробництва пального.
У жовтні 2024 року на території підприємства помітили антидронові захисні сітки, встановлені для посилення оборони об’єкта, однак вони, судячи з результатів атаки, не дуже допомогли.
У цьому контексті важливо, що Росія, за повідомленнями Reuters, уже змушена імпортувати бензин з азійських країн і нарощувати поставки з Білорусі. У 2025 році РФ також мала проблеми з бензином наприкінці літа, але у 2026-му дефіцит проявився значно раніше — на початку сезону високого попиту. Це означає, що літній паливний ринок Росії може увійти в період турбулентності ще до пікового навантаження.
Росія планує імпортувати бензин морським шляхом, лнамагаючись подолати дефіцит пального, що виник після масштабних атак безпілотників на нафтопереробну інфраструктуру та бензовози.
Про це повідомляє Reuters із посиланням на власні джерела.
За інформацією агентства, у червні Росія, яка входить до числа найбільших світових експортерів нафти та нафтопродуктів, має отримати партію бензину через один із західних морських портів. Для країни, що традиційно сама забезпечує значні обсяги експорту пального, такий крок є поганим сигналом.
Зазначається, що бензин буде доставлено з Азії, однак подробиці щодо обсягів поставок і постачальників не розкриваються. Одне з джерел Reuters повідомило, що Росія розглядала можливість морського імпорту пального ще торік, але тоді внутрішніх запасів вистачило для покриття потреб ринку.
Цього року ситуація змінилася через систематичні удари українських дронів по нафтопереробних заводах, трубопроводах, паливних сховищах та бензовозах. Ці атаки спрямовані на скорочення можливостей Москви фінансувати війну та забезпечувати стабільне функціонування паливного сектору.
За даними Reuters, повідомлення про нестачу пального надходять приблизно з десяти російських регіонів. Офіційно дефіцит вже підтвердили в окупованому Криму та двох регіонах Сибіру.
У відповідь на ситуацію російський уряд заборонив експорт бензину виробниками пального до кінця липня. Очікується, що це дозволить спрямувати максимальні обсяги продукції на внутрішній ринок у період сезонного зростання попиту серед автомобілістів.
Для компенсації нестачі пального Москва також нарощує імпорт із Білорусі та раніше зверталася по додаткові обсяги до Казахстану.
Водночас джерела агентства зазначають, що жодна з цих країн не має достатніх резервних потужностей, щоб суттєво підтримати Росію у випадку подальшого погіршення ситуації.
За словами одного зі співрозмовників Reuters, імпорт бензину морем може залишитися лише тимчасовим рішенням.
Через складну логістику та високу вартість таких поставок він навряд дозволить швидко покрити значний дефіцит пального на російському ринку.
“Нафтовий дощ” і закриті аеропорти: як війна стала видимою для москвичів
Окремий показовий епізод — повідомлення місцевих жителів про так званий “нафтовий дощ” після пожежі на Московському НПЗ. Це не просто деталь з місця подій. Це символ того, що наслідки війни стали матеріальними й видимими для мешканців російської столиці.
Через удари всі чотири аеропорти московського авіавузла — Внуково, Домодєдово, Жуковський і Шереметьєво — тимчасово призупинили рейси. Для великого мегаполіса це означає порушення звичної логістики, транспортний хаос, економічні збитки й інформаційний резонанс.
У Кремля виникає складна дилема. З одного боку, російська влада намагається применшити значення ударів і зберегти образ контролю. З іншого — коли закриваються аеропорти, горить НПЗ, а місцеві жителі бачать дрони над містом, повністю приховати реальність уже неможливо.
Реакція російських мілблогерів: тріщина в інформаційній вертикалі
Оцінка звертає увагу на реакцію російських мілблогерів. Частина з них відкрито висловила занепокоєння щодо стану російської ППО, здатності захищати внутрішні об’єкти та якості державної пропаганди.
Їхні коментарі важливі не тому, що вони є незалежними експертами, а тому, що мілблогери часто виступають голосом провоєнної аудиторії, яка підтримує агресію проти України, але водночас критикує російське військове керівництво за неефективність.
Російський військовий оглядач і пропагандист Віктор Баранець в ефірі однієї з програм відверто визнав, що армія РФ нездатна захистити власні міста через “діряву” ППО та технологічне відставання від України та Заходу.
Відповідаючи на запитання про причини регулярних прильотів по прибережних та портових містах, Баранець назвав речі своїми іменами та озвучив вкрай песимістичний прогноз для росіян.
“Почему часто прилетают? Потому что там ПВО дырявая, уважаемые. Пропускаем, к сожалению. Потому что не можем”, – сказав пропагандист.
У російській Держдумі, коментуючи успішну атаку українських безпілотників на Москву 18 червня, закликали росіян не панікувати через пропущені удари, оскільки “це навіть добре” й Росія буцімто має “найкращу у світі ППО”.
Про це заявив голова Комітету Державної Думи РФ з питань оборони Андрій Картаполов.
Російський генерал спробував переконати внутрішню аудиторію, що палаюча інфраструктура в глибокому тилу РФ — це нібито частина корисного процесу військового навчання.
“Я з відповідальністю заявляю: у нас найкраща у світі ППО, і найкраща у нашій країні — такої немає взагалі ні в кого, її сьогодні немає. А те, що інколи якийсь безпілотник долітає кудись досить глибоко, це, з одного боку, навіть добре, бо ми набуваємо досвіду відбиття масових нальотів“, – каже Картаполов.
У цій реакції можна виділити кілька ключових мотивів:
- ППО не гарантує захисту навіть Москви.
Якщо українські дрони здатні долітати до столиці та спричиняти пожежі, це підриває тезу про “надійний щит”. - Війна більше не обмежується Україною.
Російська пропаганда довго продавала населенню ідею дистанційної війни, яка нібито відбувається “десь там”. Удари по Москві змінюють це сприйняття. - Державні ЗМІ втрачають переконливість.
Коли телебачення мовчить або зводить події до офіційних заяв, але люди бачать кадри пожеж і дронів у соцмережах, виникає інформаційний розрив. - Критика цензури стає голоснішою.
Мілблогери фактично звинувачують російські медіа у створенні штучної реальності, де “все добре”, хоча ситуація насправді погіршується.
Це не означає негайного політичного зламу всередині РФ. Але це означає, що українська далекобійна кампанія починає впливати не лише на військову логістику, а й на інформаційну стійкість російської системи.
Кремль намагається контролювати наратив
Російські державні телеканали, за повідомленням опозиційного видання “Медуза”, не дали повноцінного висвітлення ударів по Москві-Сіті у денних ефірах. Одні канали взагалі проігнорували подію, інші обмежилися цитуванням офіційних заяв.
Замість пояснення, що саме сталося, російські медіа зосередилися на іншому: необхідності карати мешканців, які знімають удари та їхні наслідки. Це типовий для Кремля підхід: проблема не в тому, що об’єкти горять, а в тому, що громадяни це бачать і поширюють.
Така стратегія має короткострокову логіку: обмежити паніку, зменшити видимість провалів ППО, не допустити масового обговорення вразливості столиці. Але в довшій перспективі вона створює зворотний ефект. Якщо реальність дедалі частіше суперечить офіційній картинці, довіра до цієї картинки падає навіть серед лояльної аудиторії.
Вразливість російської ППО: проблема не лише в кількості дронів
Одним із центральних висновків оцінки є те, що повторні українські удари по добре захищених тилових районах РФ викривають слабкі місця російської протиповітряної оборони.
Навіть якщо Росія справді збиває значну частину дронів, сам факт прориву окремих апаратів до стратегічних об’єктів створює серйозний ефект. Далекобійна дронова кампанія не обов’язково потребує стовідсоткового успіху кожного апарата. Достатньо, щоб невелика частина дронів долетіла до критичних вузлів — НПЗ, нафтобаз, мостів, складів, командних пунктів.
Прорив ППО Москви
Українським безпілотникам вдалося прорвати багаторівневу протиповітряну оборону, яку за роки повномасштабної війни сформували навколо Москви.
Основу ППО столиці країни-агресора складають близько сотні зенітних ракетно-гарматних комплексів «Панцирь-С1» та невелика кількість ЗРК «Тор», призначених для перехоплення українських безпілотників і крилатих ракет. Їх доповнюють близько двох десятків батарей С-400. Додатково росіяни посилили ППО мобільними вогневими групами.
Загалом станом на весну 2026 року Москву прикривають два щільні кільця систем ППО на додачу до кількох позицій у самому місті. За підрахунками осінтерів, у самому місті та навколо нього розміщено понад 100 позицій для зенітних систем. При цьому друге кільце позицій для систем ППО створили у 2025 році.
Після травневої атаки 2026 року дронів на російську столицю вони збудували щонайменше сім нових веж для розміщення ракетно-гарматних комплексів «Панцирь». Зокрема, за даними оглядача Марка Крутова, одну з позицій росіяни звели безпосередньо біля Московського НПЗ, однак не встигли там розгорнути комплекс ППО.
Комплекси «Панцирь» нової модифікації СМД-Е почали встановлювати безпосередньо на дахах житлових будинків, торговельних і бізнес-центрів у Москві.
Зокрема, наприкінці травня повідомлялося про розгортання такої системи на даху бізнес-центру «Нордстар Тауер», розташованого на вулиці Бєговій у Північному адміністративному окрузі російської столиці.
Через роботу російської ППО та засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ) частина безпілотників впала на цивільні об’єкти або врізалася у багатоповерхівки.
Мер Москви Сергій Собянін заявив, що у столиці через падіння БпЛА пошкоджено ТЦ «Садовод». А губернатор Московської області заявив, що «уламки» потрапили на покрівлю торгового центру «Белая Дача», що призвело до пожежі. Після цього ТЦ тимчасово закрили з «технічних причин».
Жителі Москви та Підмосков’я поскаржилися на «нафтовий дощ» після українського удару по НПЗ. Вони поскаржилися на відсутність SMS-повідомлень, а також сповіщень у чатах та соцмережах й сирен повітряної тривоги в місті.
Атака призвела до зупинення роботи одразу чотирьох російських аеропортів: Внуково, Домодєдово, Шереметьєво та Жуковський.
За повідомленням міноборони країни-агресора, їхня протиповітряна оборона нібито знищила 555 українських БпЛА за ніч над територіями різних регіонів, зокрема і Московської області. Водночас зранку мер Москви повідомляв, що загалом на підльоті до міста збили нібито близько 200 безпілотників. При цьому він, як і військові, не уточнив, скільки дронів досягли своєї цілі.
Загалом цифри, які озвучують окупанти, треба сприймати зі скепсисом, адже вони постійно брешуть щодо своїх «досягнень» і провалів у війні.
Проблема для Росії полягає в тому, що вона має захищати величезну територію. ППО не можна одночасно й однаково щільно розмістити навколо Москви, Санкт-Петербурга, НПЗ, портів, військових аеродромів, складів, мостів, залізниць, окупованого Криму, Донбасу, півдня України та прикордонних областей.
Україна, натомість, може обирати напрямки тиску й змушувати Росію розпорошувати ресурси.
Дефіцит перехоплювачів: чому це може стати стратегічною проблемою РФ
В оцінці згадується повідомлення CBS News про можливий дефіцит у Росії ракет-перехоплювачів для систем С-300. Українські посадовці, на яких посилається CBS, вказували, що Росії бракує окремих ключових компонентів, зокрема головок самонаведення та модулів керування.
Це важливо з кількох причин.
По-перше, С-300 Росія використовувала не лише для ППО, а й як засіб ударів по Україні в режимі “земля-земля”. Таке застосування саме по собі свідчило про адаптацію російських запасів під воєнні потреби.
По-друге, якщо запаси старіших або масовіших перехоплювачів скорочуються, Росія змушена частіше використовувати дорожчі й складніші системи проти дронів. Це економічно невигідний обмін: дешевший український дрон може змушувати РФ витрачати значно дорожчий боєприпас.
По-третє, що більше дронових атак Україна проводить, то сильніше навантаження на російську ППО. Війна перетворюється на змагання не лише технологій, а й виробничих темпів, запасів комплектуючих і здатності швидко відновлювати витрачені ресурси.
Кремлівська підготовка до нових ударів по Україні
Окремий блок оцінки стосується інформаційної підготовки Росії до можливого нового масштабного пакета ударів по Україні. Йдеться про заяви Росії та Білорусі щодо нібито українського удару по цивільному автобусу в Брянській області, який перевозив дитячу футбольну команду з Білорусі.
СБУ, за даними оцінки, повідомила про перехоплення внутрішніх російських звітів, які не підтверджують наявність українських дронів чи інших об’єктів поблизу місця інциденту. Водночас російські й білоруські чиновники вже використали цю історію для звинувачень проти України.
Логіка таких інформаційних операцій не нова: Кремль створює або розкручує емоційно заряджений привід, щоб легітимізувати подальші удари по українських містах. Особливо небезпечним є те, що в риторику включається Білорусь. Олександр Лукашенко заявив, що Україна нібито намагається спровокувати Мінськ і втягнути Білорусь у війну.
Це не означає автоматичного вступу Білорусі у війну. Але такі заяви підвищують інформаційний тиск і можуть бути частиною ширшої гри Москви — залякати Україну додатковим північним ризиком або виправдати майбутню ескалацію.
Українська кампанія по російській нафтовій інфраструктурі: не тільки Москва
Удар по Московському НПЗ — найгучніший, але не єдиний елемент кампанії. Генштаб України також повідомив про удар по нафтобазі Гуково в Ростовській області, де виникла пожежа.
Вночі українські безпілотники також уразили нафтобазу в Гуково Ростовської області, після чого там загорілися ємності з нафтопродуктами.
Вранці губернатор Ростовської області повідомив, що унаслідок атаки «відбулося два загоряння комерційних об’єктів», та пошкоджено тепловоз, пише Astra.
Очевидці повідомляють про серію вибухів у районі промислового об’єкта і проліт дронів перед цим.
Крім того, в оцінці згадуються українські атаки по інших нафтових і логістичних об’єктах:
- нафтоперекачувальна станція Палкіно в Ярославській області;
- об’єкт поблизу Котово у Волгоградській області;
- нафтовий термінал “Таманнефтегаз” у Краснодарському краї.
Ці об’єкти розташовані на різній відстані від українського кордону чи лінії фронту — від сотень кілометрів до глибокого тилу. Це показує розширення географії українських ударів.
Критичний дефіцит нафтопродуктів на території тимчасово окупованого Кримського півострова змушує місцевих автовласників йти на крайні заходи задля економії залишків палива. У мережі оприлюднили промовистий відеозапис із Севастополя, який наочно демонструє масштаби паливного колапсу в місті.
На кадрах, знятих очевидцями, зафіксовано величезну чергу на одній із місцевих автозаправних станцій.
Примітною деталлю відео стало те, як поводяться водії, очікуючи своєї черги до заправного пістолета. Щоб не запускати двигуни й не витрачати дефіцитний бензин, вони самі штовхають власні автомобілі щоразу, коли черга починає просуватися вперед на кілька метрів.
Стратегія виглядає так: бити не лише по фронту, а по всій системі, яка цей фронт живить. Паливо, мости, склади, залізниця, командні пункти, порти — це кровоносна система російської армії. Якщо її постійно пошкоджувати, навіть без миттєвого обвалу фронту Росія змушена витрачати дедалі більше ресурсів на підтримання базової функціональності.
Фронт: Росія тисне, але без масштабного прориву
На лінії бойового зіткнення картина залишається складною, але не схожою на російський “обвал української оборони”, який намагається зобразити Москва.
За оцінкою, російські війська незначно просунулися на слов’янському напрямку. Водночас на багатьох ділянках — Сумщина, північ Харківщини, Куп’янський напрямок, Борова, Добропілля, Покровський і Новопавлівський напрямки — росіяни продовжували наступальні дії, але не мали підтвердженого просування.
Це важлива різниця: російська армія атакує, витрачає людей, техніку й боєприпаси, але здобутки часто залишаються мінімальними або непідтвердженими.
Когнітивна війна РФ: прапори, перебільшення і відео, ймовірно створені ШІ
Окрему увагу оцінка приділяє російським інформаційним маніпуляціям на фронті. Йдеться про тактику підняття прапорів у населених пунктах або на окремих позиціях, щоб створити враження контролю над територією.
На Куп’янському напрямку українські сили, за повідомленням, уражали російських військових, які намагалися піднімати прапори. ISW трактує такі дії як частину когнітивної кампанії Кремля: не обов’язково реально захопити населений пункт, достатньо створити відеоряд для пропаганди.
На слов’янському напрямку Міністерство оборони РФ заявляло про захоплення Рай-Олександрівки та навіть робило тактичні заяви щодо Слов’янська. Але оцінка вказує, що Росія останніми місяцями посилила складність інформаційних операцій, включно з публікацією відео, які можуть бути згенеровані штучним інтелектом.
Це новий рівень проблеми. Якщо раніше російська пропаганда переважно перебільшувала або виривала з контексту реальні кадри, тепер вона може створювати штучні “докази” просування. Для аудиторії це має виглядати як підтвердження успіхів. Для військової аналітики — як спроба приховати обмеженість реальних здобутків.
Костянтинівка-Дружківка: інфільтрація замість повного контролю
Одним із найнапруженіших районів залишається тактична зона Костянтинівка-Дружківка. За геолокаційними відео, російські військові піднімали прапори в центрі Костянтинівки після, як оцінює ISW, місії з інфільтрації.
Тут важливо не переплутати інфільтрацію з контролем. Наявність окремих російських груп у місті або поблизу нього не означає захоплення району. Українські військові повідомляли, що російські групи розкидані по Костянтинівці, але не контролюють конкретних районів.
Російська тактика, схоже, полягає у проникненні малими піхотними групами, спробах обійти місто з флангів і створити ефект присутності. За оцінками українських військових, загальна кількість російського особового складу в тактичному районі Костянтинівка-Дружківка може становити близько 11 тисяч осіб, включно з передовими й ближніми тиловими силами.
Це свідчить про те, що Росія готує або вже веде тривалий тиск на цей район. Але поки що йдеться не про швидкий прорив, а про виснажливу боротьбу за підступи, маршрути, квартали й інформаційний ефект.
Українські удари по окупованій Донеччині: мости, склади, командні пункти
Паралельно Україна продовжує бити по російській логістиці на окупованій Донеччині. У ніч на 18 червня, за даними Генштабу, українські сили уразили:
- автомобільний міст через річку Калка поблизу окупованого Гранітного;
- російський командний пункт поблизу Соледара;
- склади паливно-мастильних матеріалів у Маріуполі та П’ятипіллі;
- склад матеріалів і логістики поблизу Бойківського.
Це вписується в загальну логіку кампанії: зменшити здатність Росії підвозити пальне, боєприпаси, техніку й особовий склад до активних ділянок фронту. Особливо важливими є удари по мостах, бо вони не просто знищують конкретну ціль, а змушують противника перебудовувати маршрути, витрачати час і ресурси на об’їзди, ремонт або наведення тимчасових переправ.
Південь: Україна б’є по маршрутах між Кримом і окупованими територіями
На південній осі українська кампанія середньої дальності дедалі більше спрямована на логістику між окупованим півднем України та Кримом.
Згадуються удари по російських вантажівках у Чаплинці, по маршрутах уздовж траси Р-47 Нова Каховка — Новоолексіївка, а також по мостовій інфраструктурі поблизу Генічеська й Арабатської стрілки. Окремо Генштаб повідомив про удар по залізничному мосту через Північно-Кримський канал поблизу Роздольного, який росіяни використовують для військової й окупаційної логістики.
Вночі 18 червня безпілотники атакували залізничний міст через Північно-Кримський канал поблизу села Роздольне в Ічкінському районі тимчасово окупованого Криму.
Про це повідомив моніторинговий Telegram-канал «Крымский ветер».
У каналі зазначають, що ця споруда є критично важливою частиною залізничної гілки Джанкой — Керч.
Після ударів у районі об’єкта спалахнула пожежа. У разі серйозних пошкоджень мосту рух потягів до Криму може бути повністю паралізований.
Очевидці заявляють, що вночі в районі мосту чули близько 20 вибухів, а на оприлюднених у мережі відео зафіксовано характерні звуки польоту БпЛА.
Згодом супутники сервісу NASA FIRMS підтвердили масштабну пожежу в районі об’єкта.
Окрім залізничної інфраструктури, під удар потрапив розташований поруч автомобільний так званий «горбатий» міст. Наразі ступінь руйнувань обох споруд невідомий.
Зазначена залізнична лінія має стратегічне значення для російського угруповання окупаційних військ на південному фронті, оскільки саме через неї здійснюється перекидання важкої бронетехніки, боєприпасів та пально-мастильних матеріалів.
Окрім того, супутники зафіксували пожежу на ділянці залізниці біля станції Владиславівка. Це ключовий вузол на сході півострова, що з’єднує Керч із Джанкоєм та Феодосією.
Нагадаємо, що російські окупанти після пошкодження Силами оборони України мостів облаштували два земляні насипи біля міста Армянськ у Криму та села Ставки на Херсонщині.
Додатково російські військові 14 червня обладнали понтонну переправу поблизу пошкодженого моста біля міста Генічеськ неподалік окупованого Криму.
Вони також облаштували понтонний міст у районі Чонгара. За даними супутникового моніторингу, понтонна переправа з’явилася 7 червня.
Ці удари мають особливе значення, бо Крим залишається одним із ключових тилових вузлів російської армії. Через нього проходять маршрути постачання, склади, бази, ремонтні потужності, аеродроми й транспортні коридори. Якщо Україна системно уражає мости й дороги, Росія змушена або ризикувати постачанням, або перекидати додаткові сили на захист тилу.
“Рубікон” у тилу: Росія змушена захищати дороги замість підтримувати наступ
Показовим є повідомлення про те, що російські війська розгортають операторів безпілотників елітного центру “Рубікон” для захисту вразливих автомобільних доріг в окупованій Херсонській області.
Це важлива ознака ефективності української кампанії. Якщо підрозділи, які раніше відігравали роль у створенні умов для російського просування на фронті, тепер змушені займатися протидроновою обороною тилових маршрутів, це означає перерозподіл ресурсу.
Російське командування опиняється перед вибором:
- або концентрувати найкращі дронові підрозділи на підтримці наступу;
- або перекидати їх у тил, щоб захищати дороги, мости й логістику;
- або намагатися робити і те, й інше, але з меншим ефектом на кожному напрямку.
Це і є одна з цілей української стратегії виснаження: змусити Росію захищати занадто багато об’єктів одночасно.
Російські удари по Україні: масована атака ракетами й дронами
У ніч із 17 на 18 червня Росія також завдала ударів по Україні. Повітряні сили повідомили про запуск семи балістичних ракет “Іскандер-М” або ракет С-400, а також 239 ударних дронів типу “Шахед”, “Гербера”, “Італмас” і дронів-приманок типу “Пародія”.
Українська ППО, за повідомленням, збила чотири ракети та 212 безпілотників. Водночас частина ракет і дронів досягла цілей або спричинила падіння уламків. Пошкодження зафіксували в Дніпропетровській, Київській і Полтавській областях; також через удари виникли відключення електроенергії в низці областей.
Ця взаємна інтенсивність ударів демонструє, що війна дедалі більше переходить у фазу далекобійного виснаження. Росія намагається тероризувати український тил і бити по енергетиці, житлу, бізнесу та інфраструктурі. Україна, зі свого боку, намагається вивести з ладу російську паливну, логістичну й військову інфраструктуру.
Підтримка союзників: PURL, дрони, Patriot і F-16
На тлі інтенсивної кампанії Україна отримує нові оголошення про допомогу від європейських партнерів.
Серед ключових рішень:
- Нідерланди виділяють 250 млн євро на розвиток українських дронових можливостей і ще 250 млн євро на закупівлю американської зброї через PURL.
- Німеччина оголосила 200 млн доларів на PURL і 200 млн доларів на програму JUMPSTART для закупівлі ракет PAC-3 до Patriot.
- Велика Британія планує надати Україні 150 тисяч дронів, а також 350 ракет і радарів ППО до кінця 2026 року в межах кредитного пакета, забезпеченого коштами від заморожених російських активів.
- Швеція виділяє 108 млн доларів на PURL.
- Бельгія планує передати Україні сім F-16 у 2026 році: три готові до використання і чотири — на запчастини.
Люксембург, Литва, Латвія, Ісландія та Австралія зроблять фінансові внески на закупівлю американської зброї для України в межах програми PURL.
Про це повідомив президент України Володимир Зеленський за підсумками засідання Контактної групи з питань оборони України у форматі «Рамштайн».
Окрім того, нові внески на закупівлю зброї виробництва США для Сил оборони України зробили: Норвегія, Нідерланди, Німеччина і Швеція.
Загалом країни погодили внесення понад 1 мільярд доларів на програму PURL. Зеленський зазначив, що це найбільша сума підтримки в межах цієї ініціативи, оголошена під час засідань Контактної групи.
У міністерстві оборони Австралії повідомили, що уряд виділить додаткові 100 мільйонів доларів для закупівлі критично важливого озброєння для України — внески по 50 млн дол протягом наступних 12 місяців. Кошти підуть на протиповітряну оборону та необхідні боєприпаси.
Окрім того, країни, які надають України військову допомогу підтримали також чеську боєприпасну ініціативу. Акцент зроблено на далекобійні артилерійські снаряди.
«Більш ніж 500 мільйонів доларів оголосили партнери на допомогу в цьому напрямі. Частину далекобійних боєприпасів Україна отримає вже цього місяця. Вдячні Норвегії, Данії, Люксембургу та Іспанії», – розповів президент.
Зеленський також зазначив, що країни зроблять внески на виробництво українських дронів і ракет на суму близько 1 мільярда доларів. «Цінуємо допомогу Великої Британії, Нідерландів та Норвегії», зазначив президент.
Норвегія виділить 190 мільйонів доларів на закупівлю боєприпасів збільшеної дальності для задоволення поточних потреб українських військових.
Окрім цього, Норвегія профінансує технічне обслуговування винищувачів F-16 та запустить з українськими компаніями спільний проєкт у сфері виробництва безпілотників (Drone Deal).
Велика Британія надасть Україні пакет військової допомоги на суму близько 865 мільйонів євро. Він передбачає постачання 150 000 безпілотників українського виробництва та понад 350 зенітних ракет і радарів для ППО.
А Німеччина передасть Україні «трьохзначну» кількість ракет класу «повітря-повітря» із власних запасів і виділить 400 мільйонів доларів на закупівлю ракет PAC-3 для України.
Ці рішення важливі не лише кількісно. Вони показують, що європейські союзники дедалі більше переходять до моделей довгострокового забезпечення України: закупівлі американської зброї, спільне виробництво, оборонні інновації, локалізація українських дронів у Європі.
Що це означає для війни
Українська кампанія ударів по Росії та окупованих територіях має кілька стратегічних наслідків.
1. Російський тил перестає бути безпечним
Удари по Москві, НПЗ, нафтобазах, мостах і логістиці демонструють: війна дедалі глибше заходить у російський простір. Кремль більше не може гарантувати повну недоторканність навіть найзахищеніших районів.
2. Росія змушена розпорошувати ППО
Кожен новий напрямок українських атак змушує РФ перекидати системи ППО, операторів дронів, засоби РЕБ і охорону. Це знижує щільність захисту на інших ділянках.
3. Паливна інфраструктура стає слабким місцем РФ
Якщо дефіцит бензину в Росії поглибиться влітку, це матиме і соціальний, і економічний, і військовий ефект. Імпорт пального для країни, яка є одним із найбільших виробників нафти у світі, сам по собі є показником проблем.
4. Інформаційна вертикаль Кремля дає тріщини
Коли удари видно на відео, а державне телебачення мовчить, пропаганда втрачає монополію на реальність. Це не руйнує систему одразу, але поступово підточує її.
5. На фронті Росія зберігає тиск, але платить високу ціну
Російські наступальні дії тривають, особливо на Донеччині. Але підтверджені просування залишаються обмеженими. Москва намагається компенсувати це інформаційними операціями — прапорами, перебільшеними заявами й, можливо, ШІ-відео.
Події 18 червня показують, що війна входить у фазу, де вирішальне значення має не лише лінія фронту, а й глибина тилу. Україна дедалі активніше б’є по тому, що забезпечує російську армію: паливу, мостах, складах, дорогах, командних пунктах, залізниці й інформаційній впевненості Кремля.
Росія все ще має значні ресурси, продовжує наступати, атакує українські міста ракетами й дронами та намагається тиснути на кількох напрямках. Але її слабкі місця стають видимішими: ППО перевантажена, паливний ринок напружений, тилові маршрути вразливі, а пропагандистська версія війни дедалі частіше не витримує зіткнення з реальністю.
Українська стратегія виглядає як спроба змусити Росію воювати не лише на фронті, а по всій довжині власної воєнної системи. І саме це може стати одним із ключових чинників виснаження РФ у 2026 році.
За матеріалами understandingwar.org
