Документи закритих російсько-китайських переговорів, отримані журналістами The Insider, Der Spiegel і Le Monde, свідчать, що військова співпраця Москви та Пекіна могла зайти значно далі за дипломатичну підтримку, торгівлю компонентами й спільні навчання. Сторони обговорювали протидію супутниковій системі Starlink, створення нової системи ППО і ПРО, розробку автономних дронових «роїв», модернізацію бронетехніки та обмін технологіями в умовах західних санкцій. Росія пропонувала Китаю те, чого Пекіну бракує найбільше, — реальний бойовий досвід. Китай натомість міг надати електроніку, штучний інтелект і промислові можливості.
У центрі розслідування опинилися чотири презентації, підготовлені до Третього китайсько-російського форуму з військово-технічного співробітництва, який відбувся в Гуанчжоу в листопаді 2023 року, а також двомовний робочий протокол переговорів, підписаний у Москві 5 червня того ж року.
До цього часу про існування таких форумів практично не повідомлялося публічно. Проте документи описують не випадкові контакти окремих підприємств, а широку й структуровану програму, що охоплювала одразу кілька стратегічних напрямів: космічні озброєння, протидію супутниковим системам, інтегровану протиповітряну і протиракетну оборону, автономні баражувальні боєприпаси, бронетехніку нового покоління та військову авіацію.
Найрезонанснішою частиною матеріалів стала презентація про боротьбу зі Starlink. Однак її значення виходить далеко за межі супутникового інтернету. Документи показують, як Росія і Китай могли готуватися до нової моделі війни, в якій ключову роль відіграють не лише ракети, танки та літаки, а й орбітальні угруповання, цифрові мережі, алгоритми штучного інтелекту, частотний спектр і доступ до мікроелектроніки.
Від політичного партнерства до військово-технологічного обміну
Публічно Росія і Китай роками описують свої відносини як стратегічне партнерство. Пекін декларує нейтралітет щодо російсько-української війни, не визнає себе її учасником і намагається уникати прямих звинувачень у постачанні Москві летальної зброї.
Однак документи, проаналізовані журналістами, описують значно складнішу картину.
Йдеться не просто про закупівлю російського озброєння Китаєм або про продаж китайських цивільних компонентів Росії. Сторони обговорювали спільні дослідження, обмін інтелектуальною власністю, координацію інженерних робіт, створення дослідних зразків і використання бойового досвіду війни проти України.
Формула такого партнерства виглядає взаємовигідною.
Росія має величезний масив даних про сучасну війну: роботу дронів, радіоелектронної боротьби, супутникового зв’язку, високоточних ракет, систем ППО, західних протитанкових комплексів і цифрових систем управління боєм. Цей досвід був здобутий ціною колосальних втрат, але він залишається надзвичайно цінним для держави, яка сама не брала участі у великій війні проти технологічно розвиненого противника.
Китай натомість має те, чого дедалі більше бракує Росії під санкціями: сучасну електроніку, виробничі лінії, сенсори, батареї, компоненти зв’язку, обчислювальні модулі та можливості швидкого масштабування виробництва.
У результаті могла сформуватися своєрідна модель обміну: російський бойовий досвід — в обмін на китайські технології та промислові ресурси.
Чому Starlink став стратегічною ціллю
Після початку повномасштабного вторгнення Росії Starlink став для України одним із найважливіших елементів стійкості.
Система забезпечувала зв’язок у районах, де мобільна мережа та оптоволоконна інфраструктура були зруйновані або пошкоджені. Термінали використовували державні установи, військові частини, медики, рятувальники, енергетики та волонтери.
На фронті значення Starlink було ще більшим. Завдяки супутниковому зв’язку українські підрозділи могли передавати розвідувальні дані, координувати евакуацію, працювати з безпілотниками, підтримувати зв’язок між штабами й бойовими групами, швидко передавати координати цілей.
До листопада 2023 року SpaceX передала Україні понад 40 000 терміналів. Унаслідок цього комерційна супутникова система фактично стала частиною військової інфраструктури — хоча формально не належала жодній державі та не створювалася як військовий проєкт.
Саме ця трансформація стала предметом особливої уваги китайських військових дослідників.
У презентації, яку, за даними розслідування, підготували представники Китайської корпорації аерокосмічної науки і техніки CASC, Starlink описувався не просто як телекомунікаційна система, а як глобальна мережева військова інфраструктура.
CASC є одним із ключових державних космічних підрядників Китаю. Корпорація відповідає за сімейство ракет-носіїв «Чанчжен», значну частину китайської космічної програми та елементи військової супутникової інфраструктури.
Документ мав позначку «для внутрішнього використання». Він не належав до найвищого рівня державної таємниці, однак не призначався для публічного поширення.
Чому Starlink складно знищити
Китайські автори окремо наголошували на головній перевазі Starlink — розподіленій архітектурі.
У традиційній супутниковій системі знищення окремого апарата або наземного центру управління може призвести до серйозного порушення роботи мережі. Starlink побудований інакше. Його угруповання складається з тисяч супутників на низькій навколоземній орбіті, а функції зв’язку розподілені між великою кількістю апаратів і наземних станцій.
Тому в системі немає одного критичного вузла, знищення якого могло б миттєво паралізувати всю мережу.
Навіть якщо частину супутників буде втрачено, інші можуть перебрати на себе їхні функції. SpaceX також здатна регулярно поповнювати угруповання новими апаратами.
Це принципово відрізняє Starlink від багатьох традиційних військових супутникових систем, де кожен апарат є надзвичайно дорогим, складним і майже незамінним.
У китайській презентації ця стійкість описувалася як стратегічна загроза. Автори стверджували, що Starlink нібито створює «космічну блокаду», займаючи значну частину низьких орбіт і важливих діапазонів радіочастот.
Таке формулювання мало очевидну політичну мету: представити протидію Starlink не як агресивну операцію проти приватної американської компанії, а як форму захисту від монополізації космосу.
Перший рівень: обмежити Starlink через право і дипломатію
Запропонована стратегія протидії складалася з кількох послідовних рівнів.
Перший не передбачав застосування зброї. Китайські дослідники пропонували створити спільну російсько-китайську правову та дипломатичну кампанію проти подальшого розширення Starlink.
Її головним аргументом мав стати ризик зіткнення супутників.
Через велику щільність апаратів на низькій навколоземній орбіті Starlink можна було звинувачувати у створенні загрози для інших супутників, пілотованих станцій і майбутніх космічних місій.
Росія і Китай могли б просувати в міжнародних організаціях нові обмеження на кількість супутників, правила їхнього розміщення та використання орбітальних позицій.
Формально така кампанія виглядала б як боротьба за безпечний космічний рух. Однак у самих документах ці заходи розглядалися як частина цілеспрямованої військової протидії Starlink.
Для посилення тиску пропонувалося залучати інші держави, які могли бути незадоволені домінуванням американських компаній у космосі. Таким чином, двосторонній російсько-китайський проєкт міг перетворитися на ширшу міжнародну коаліцію.
Другий рівень: зайняти частоти та орбітальні позиції
Наступний рівень стосувався радіочастотного спектра і місць на орбіті.
Для роботи супутникової системи недостатньо просто запустити апарати. Оператор має отримати право використовувати певні частоти та зареєструвати орбітальні параметри через міжнародні механізми регулювання.
У документах пропонувалося, щоб Росія і Китай координували заявки на ті частотні діапазони та орбітальні позиції, які можуть знадобитися SpaceX для подальшого розширення Starlink.
Іншими словами, Пекін і Москва могли спробувати юридично та бюрократично зайняти частину ресурсу ще до того, як на нього претендуватиме американська компанія.
Це не обов’язково зупинило б Starlink, але могло б уповільнити його розгортання, створити додаткові міжнародні суперечки й підвищити вартість розширення системи.
Паралельно пропонувалося створити спільну архітектуру радіоелектронного придушення.
Її суть полягала у поєднанні російських і китайських засобів РЕБ в одну координовану систему з єдиними стандартами, спільними протоколами та взаємодоповнювальним географічним покриттям.
У документі згадувалися «подавлення потужності» та «адаптивна інтерференція». Ймовірно, йшлося про здатність вибірково порушувати роботу Starlink у певних географічних районах, не намагаючись відключити всю глобальну мережу.
Такий підхід виглядає значно реалістичнішим, ніж повне знищення супутникового угруповання. На полі бою навіть тимчасова втрата зв’язку на окремій ділянці може вплинути на керування дронами, координацію підрозділів або передачу розвідувальних даних.
Третій рівень: кібероперації проти мережі
Третій блок передбачав перехід до активних атак.
Одним із запропонованих інструментів були кібероперації через термінали цивільних користувачів. У презентації згадувалися підроблений доступ, використання вразливостей і зараження обладнання шкідливим програмним забезпеченням.
Ідея полягала в тому, щоб проникати в мережу не через добре захищену центральну інфраструктуру SpaceX, а через велику кількість користувацьких пристроїв.
Якщо шкідливий код зміг би поширюватися від заражених терміналів до інших елементів мережі, це, за задумом авторів, могло призвести до масштабного порушення її роботи.
Наскільки такий сценарій технічно реалістичний, із документів незрозуміло. Так само немає публічних доказів, що подібна операція була здійснена.
Проте сам факт її обговорення важливий. Він свідчить, що Starlink розглядався як комплексна ціль: одночасно юридична, радіоелектронна, кібернетична та космічна.
При цьому потенційні наслідки не обмежувалися б військовою сферою. Starlink використовують цивільні користувачі, лікарні, гуманітарні організації, журналісти, морські судна та підприємства у багатьох країнах.
Масштабна кібератака могла б мати міжнародні наслідки далеко за межами України.
Найнебезпечніший сценарій: фізичне знищення супутників
Найбільш радикальна частина презентації стосувалася прямого ураження космічних апаратів.
Китайські дослідники пропонували розробити недорогі засоби, здатні знищувати супутники Starlink за принципом «один проти багатьох».
Логіка була асиметричною. Якщо стійкість Starlink забезпечується великою кількістю відносно дешевих супутників, то традиційна протисупутникова ракета може виявитися економічно неефективною. Знищувати тисячі апаратів дорогими перехоплювачами практично неможливо.
Тому в документах ішлося про дешеві засоби ураження, які дали б змогу виводити супутники з ладу швидше, ніж SpaceX може запускати нові.
Якою саме мала бути така зброя, у відкритому переказі документів не уточнюється. Це могли бути кінетичні перехоплювачі, орбітальні апарати, системи радіоелектронного або лазерного впливу чи інші засоби.
Проте пряме знищення навіть частини супутників створило б величезний ризик.
Кінетичне ураження апарата на орбіті породжує уламки, які можуть роками залишатися у космосі. Вони становитимуть загрозу не лише для Starlink, а й для китайських, російських, європейських та інших супутників.
Масове застосування протисупутникової зброї може запустити ланцюгову реакцію: зіткнення породжують нові уламки, ті пошкоджують інші апарати, а кількість небезпечних об’єктів на орбіті стрімко зростає.
Тому фізичний напад на велике супутникове угруповання був би не просто військовою операцією, а кроком до масштабної космічної кризи.
Таємні переговори у Москві
Паралельно з обговоренням Starlink Росія і Китай працювали над спільним проєктом ППО та ПРО.
За даними розслідування, у травні—червні 2023 року китайська військова делегація провела дев’ятиденний візит до Москви. Її очолював полковник Тун Сяофен — представник структури Центральної військової ради Китаю, відповідальної за розвиток техніки та міжнародне військово-технічне співробітництво.
З російського боку в переговорах брали участь представники «Рособоронекспорту», концерну «Алмаз-Антей» і НПО «Алмаз».
Серед учасників був Павло Созінов — генеральний конструктор «Алмаз-Антея», пов’язаний із розробкою російських систем С-300, С-400 і С-500.
Китайська делегація також відвідала Науково-дослідний інститут приладобудування імені Тихомирова в Жуковському. Цей інститут розробляє авіаційні радари та елементи систем ППО, зокрема радіолокаційні комплекси для російських бойових літаків.
За підсумками переговорів сторони підписали двомовний робочий протокол. Його темою була спільна розробка інтегрованої маловисотної системи протиповітряної і протиракетної оборони для перехоплення цілей на кінцевій ділянці польоту.
Якою мала бути спільна система ППО/ПРО
Згідно з протоколом, нова система мала протидіяти одразу кільком типам цілей:
- балістичним ракетам середньої дальності;
- маневровим бойовим блокам;
- гіперзвуковим ракетам;
- цілям, які змінюють траєкторію з великими перевантаженнями;
- об’єктам у верхніх шарах атмосфери та ближньому космосі.
Під час переговорів вимоги нібито були підвищені.
Максимальну дальність балістичних ракет, які мала перехоплювати система, збільшили з 3500 до 4000 км. Допустиме бокове перевантаження цілі підвищили з 20g до 25g. Верхню межу висоти перехоплення збільшили з 30 до 40 км.
Такі параметри свідчать, що проєкт створювався не для боротьби зі звичайними літаками або крилатими ракетами. Його головною метою мали бути складні маневрові та гіперзвукові системи, зокрема американського виробництва.
Сторони планували спільно досліджувати ракети, здатні працювати одночасно в режимах ППО, ПРО і протидії об’єктам у ближньому космосі.
Також ішлося про інтегроване управління наземними, авіаційними та радіоелектронними засобами, автоматичний розподіл цілей і багаторежимне застосування ракет.
Для перевірки технологій передбачалося створювати фізичні прототипи окремих компонентів.
Наразі невідомо, на якій стадії перебуває цей проєкт і чи дійшов він до випробувань. Документи доводять факт обговорення і планування, але не підтверджують створення готової системи.
Російська війна як випробувальний полігон
Ще один важливий напрям співпраці стосувався безпілотників.
У презентації представника Академії військових наук Китаю пропонувалося систематизувати передачу Пекіну даних про застосування російських дронів у війні проти України.
Китай має потужну промисловість безпілотних систем. За оцінкою, наведеною в документах, китайські виробники створили близько 160 типів баражувальних боєприпасів.
Проте більшість із них не проходили перевірки у масштабній війні проти противника, який має сучасну ППО, РЕБ, розвідку й західні системи озброєння.
Росія натомість накопичила величезний масив бойових даних:
- про ефективність різних каналів зв’язку;
- про роботу дронів у зоні активної РЕБ;
- про виявлення і супровід цілей;
- про втрати безпілотників;
- про алгоритми обходу перешкод;
- про удари по рухомих цілях;
- про взаємодію дронів з артилерією;
- про застосування автономних систем на різній глибині фронту.
Пекін пропонував формалізувати обмін: Росія передає результати бойового застосування, а Китай надає технології штучного інтелекту, сенсори та виробничі можливості.
Фактично війна в Україні могла розглядатися як полігон для перевірки китайських розробок.
Дрон V2U і китайські компоненти
Одним із можливих прикладів такого обміну називається російський безпілотник V2U, який застосовується у війні проти України.
За даними, наведеними в розслідуванні, в ньому виявили китайські модулі штучного інтелекту, лідарні датчики, батареї та твердотільні накопичувачі.
Наявність китайських компонентів сама по собі ще не доводить участі китайської держави у створенні конкретного дрона. Значна частина електроніки може закуповуватися через комерційні або посередницькі канали.
Однак у поєднанні з документами форуму це набуває іншого значення.
Йдеться вже не лише про стихійне потрапляння цивільних компонентів до Росії, а про можливу модель цілеспрямованого технологічного обміну.
Для Китаю така співпраця дає можливість перевірити власні алгоритми, сенсори та системи автономної навігації в реальних бойових умовах, не вступаючи у війну безпосередньо.
Для Росії вона відкриває доступ до технологій, необхідних для створення дронів нового покоління — більш автономних, численних і стійких до втрати зв’язку.
«Рої» дронів як наступний етап війни
Окрему увагу сторони приділяли автономним «роям».
Йдеться про групи безпілотників, які можуть взаємодіяти між собою, розподіляти цілі, змінювати маршрут і продовжувати виконання завдання навіть після втрати частини апаратів.
Сьогодні більшість дронів залишається залежною від оператора та каналу зв’язку. Якщо зв’язок втрачено або придушено, апарат часто втрачає ефективність.
Автономний «рій» повинен частково вирішити цю проблему. Кожен дрон отримує алгоритми локального ухвалення рішень, а група діє як єдина система.
Для прориву ППО це особливо небезпечно. Навіть якщо більшість апаратів буде збито, частина може дістатися цілі. Вартість атаки при цьому може залишатися нижчою за вартість ракет-перехоплювачів.
Російський бойовий досвід і китайська промислова база теоретично здатні прискорити появу таких систем.
Бронетехніка: Китай вивчає російські втрати
Ще одна презентація була присвячена бронетехніці.
Китайські дослідники аналізували, як російські танки й бронемашини знищувалися в Україні за допомогою Javelin, NLAW, Bayraktar TB2, Switchblade, HIMARS та інших систем.
Таке дослідження мало практичну мету: використати російський досвід для створення нового покоління китайської бронетехніки.
Серед можливих напрямів згадувалися:
- активні системи захисту;
- автоматичне виявлення загроз;
- використання штучного інтелекту;
- необитаємі башти;
- інтеграція розвідувальних і ударних дронів;
- взаємодія бронемашин із безпілотними «роями».
Війна в Україні продемонструвала, що традиційна бронетехніка надзвичайно вразлива без розвідки, РЕБ, активного захисту й прикриття з повітря.
Китай отримує можливість вивчати не теоретичні моделі, а реальні випадки ураження російської техніки західною зброєю.
Цей досвід особливо важливий для Народно-визвольної армії Китаю, яка готується до потенційних конфліктів із противником, оснащеним американськими системами.
Авіація: Китай більше не лише покупець
У сфері військової авіації ролі Росії й Китаю також змінилися.
Протягом десятиліть Пекін купував російські літаки, двигуни та технології. Китайська авіаційна промисловість значною мірою розвивалася, спираючись на радянські й російські розробки.
Однак документи показують, що Китай більше не розглядає себе як молодшого партнера.
У презентації представника китайської авіаційної промисловості йшлося про спільні лабораторії, обмін інтелектуальною власністю, взаємний трансфер технологій і внесок Китаю в розвиток російської авіації.
Це принципова зміна.
Росія зберігає компетенції в окремих сферах — авіаційних двигунах, ракетному озброєнні, аеродинаміці, системах ППО. Китай натомість швидше розвивається в електроніці, безпілотних системах, сенсорах, промисловому масштабуванні та цифровому проєктуванні.
Партнерство дедалі більше стає взаємозалежним.
Санкції як стимул до зближення
В окремих матеріалах прямо згадувалися санкції, обмеження на постачання чипів і дефіцит критично важливих матеріалів.
Росія і Китай могли використовувати канали одна одної для подолання «вузьких місць».
Китай здатний постачати Росії:
- мікросхеми;
- електронні модулі;
- оптику;
- сенсори;
- батареї;
- обладнання для виробництва;
- компоненти зв’язку;
- цивільні товари подвійного призначення.
Росія натомість може пропонувати Китаю:
- сировину;
- метали;
- енергоресурси;
- окремі військові технології;
- двигуни;
- ракетні розробки;
- результати бойового застосування озброєнь.
У такій моделі санкції не розривають військово-технологічні зв’язки, а, навпаки, підштовхують Москву та Пекін до тіснішої координації.
Що це означає для України
Для України розкриті документи мають кілька стратегічних наслідків.
Starlink більше не можна вважати гарантованою перевагою
Супутниковий зв’язок залишається критично важливим, але противник системно шукає способи його обмежити.
Йдеться не лише про глушіння сигналу на фронті. Потенційний спектр загроз включає юридичний тиск, боротьбу за частоти, кібератаки, РЕБ і протисупутникові засоби.
Це означає, що Україні потрібна резервна архітектура зв’язку: альтернативні супутникові системи, захищені наземні мережі, радіорелейні канали та можливість швидко перемикатися між різними провайдерами.
Китай може опосередковано вдосконалювати російську зброю
Навіть без формальних поставок готових ракет або дронів китайські технології можуть істотно підвищувати можливості російського ВПК.
Мікроелектроніка, сенсори, камери, лідари, батареї й алгоритми мають критичне значення для сучасних безпілотних систем.
Тому контроль за товарами подвійного призначення стає не менш важливим, ніж контроль за готовою зброєю.
Росія передає Китаю досвід війни проти західної техніки
Китайські військові отримують можливість вивчати ефективність Javelin, NLAW, HIMARS, західної ППО, української РЕБ і тактики застосування дронів.
Ці знання можуть бути використані не лише проти України. Вони мають значення для будь-якого майбутнього конфлікту, в якому Китай зіткнеться зі зброєю США та їхніх союзників.
Україна стає частиною глобального технологічного протистояння
Війна більше не обмежується протистоянням України й Росії.
Вона перетворюється на лабораторію, де випробовуються технології майбутніх конфліктів: автономні дрони, супутниковий зв’язок, штучний інтелект, протиракетна оборона, засоби РЕБ і кібероперації.
Що залишається невідомим
Попри масштаб розкритих матеріалів, важливо відокремлювати плани від результатів.
Документи свідчать про переговори, презентації, пропозиції, погодження технічних вимог і графіки подальшої роботи. Але вони не доводять, що всі обговорювані проєкти були завершені або навіть перейшли до стадії виробництва.
Невідомо:
- чи створено спільний протисупутниковий засіб;
- чи почалися випробування нової системи ППО/ПРО;
- наскільки формалізованим став обмін бойовими даними;
- чи постачає китайська держава компоненти безпосередньо;
- який обсяг спільних досліджень триває зараз;
- чи були реалізовані кібероперації проти Starlink.
Також немає публічної незалежної технічної експертизи всіх документів. Розслідувачі заявляють, що перевірили їхню автентичність, зокрема через дані про перельоти учасників, однак повний масив матеріалів недоступний для широкої перевірки.
Тому коректно говорити не про доведену спільну програму знищення Starlink, а про задокументоване обговорення комплексу заходів — від дипломатичних до кінетичних.
Головна сенсація розслідування полягає не лише в тому, що Росія і Китай обговорювали можливість боротьби зі Starlink.
Набагато важливіше те, що документи описують нову модель їхнього військового партнерства.
Росія більше не є для Китаю безумовним технологічним лідером і постачальником готового озброєння. Китай, своєю чергою, вже не просто покупець або джерело цивільних компонентів.
Пекін має технології, електроніку, промисловість і ресурси для масштабування. Москва має досвід великої війни, дані про застосування західної зброї та готовність випробовувати нові рішення безпосередньо на полі бою.
Разом це створює небезпечну синергію.
Starlink у цій історії є лише одним із символів. Справжня боротьба точиться за здатність керувати війною в цифровому середовищі: бачити поле бою, передавати дані, координувати дрони, ухвалювати рішення швидше за противника і зберігати зв’язок навіть під ударами та дією РЕБ.
Війна Росії проти України дедалі більше стає частиною глобального суперництва між авторитарними державами та західною технологічною системою.
І це суперництво вже виходить за межі землі — у кіберпростір, радіочастотний спектр і на навколоземну орбіту.
