Українська кампанія дедалі менше нагадує серію окремих нальотів і дедалі більше — системну операцію з ізоляції окупованого Криму, руйнування паливної логістики Росії та позбавлення її військ безпечного тилу
У середині липня 2026 року війна увійшла у фазу, в якій відстань від лінії фронту вже майже не гарантує Росії безпеки. Українські удари охоплюють одночасно Азовське море, російські нафтопереробні заводи, залізничні вузли, електричні підстанції, військові аеродроми, паливні ешелони та логістичні бази на окупованих територіях.
Йдеться не просто про збільшення кількості атак. Україна намагається створити взаємопов’язану систему тиску, за якої Росія втрачає можливість швидко перекидати пальне, боєприпаси й техніку між власною територією, окупованим Донбасом, півднем України та Кримом.
Найпомітнішим елементом цієї стратегії стала безпрецедентна кампанія проти російського судноплавства в Азовському морі. Паралельно українські сили посилили атаки на нафтопереробні підприємства в глибині Росії, енергетичну інфраструктуру окупованих регіонів і транспортні вузли безпосередньо в тилу російських угруповань.
Росія, своєю чергою, не припиняє наступальних операцій. Найскладнішою залишається ситуація в районі Костянтинівки, де російські підрозділи намагаються закріпитися в міській забудові та використовують масовану підтримку авіації. Однак на більшості інших напрямків російське командування не змогло досягти підтвердженого просування.
Таким чином, на фронті формується подвійна картина: Росія намагається повільно просуватися на Донеччині, тоді як Україна розширює географію війни й переносить головний тиск на систему забезпечення російської армії.
Азовське море перетворюється на зону ризику для російського флоту
З 6 липня українські сили розгорнули масштабну серію атак проти російських суден в Азовському морі. За українськими повідомленнями, протягом приблизно тижня було уражено до 90 суден.
Серед цілей були не лише танкери, а й пороми, буксири, суховантажі, земснаряд та інші судна, залучені до російської логістики.
Лише в ніч проти 11 липня Україна повідомила про удари по 28 суднах — 21 танкеру, чотирьох буксирах, двох суховантажах і земснаряді. Станом на 11 липня загальна кількість уражених із початку кампанії суден оцінювалася у 76.
Підрозділи Сил безпілотних систем Збройних сил України в ніч на 11 липня завдали ударів по 28 російських суднах в Азовському морі.
Про це повідомив командувач СБС ЗСУ Роберт «Мадяр» Бровді.
Під удар потрапили 21 танкер, чотири буксири, два суховантажні судна та один спеціалізований плавзасіб. Загалом українські оператори зафіксували 73 результативні влучання.
За інформацією «Мадяра», за шість діб — із 6 до 11 липня — українські дрони уразили загалом 76 суден.
У СБС стверджують, що внаслідок цих атак рух суден через Керченську протоку зупинився.
До операції із завдання ударів по суднах залучили 414-ту окрему бригаду безпілотних систем «Птахи Мадяра», 20-ту окрему бригаду безпілотних систем «К-2», 1-й окремий центр безпілотних систем, 413-й окремий полк безпілотних авіаційних комплексів «Рейд», 412-ту окрему бригаду безпілотних систем «Nemesis» та 427-му окрему бригаду безпілотних систем «Rarog».
У СБС також заявили, що протягом ночі українські безпілотники відпрацювали по 53 законних військових цілях у тимчасово окупованому Криму та на півдні окупованих територій України. Серед цілей називають кораблі російського флоту та об’єкти енергетичної інфраструктури. Операція отримала назву «Кримський рубильник off».
У ніч проти 12 липня українські сили атакували ще 14 суден, серед яких називали чотири пороми та десять танкерів. Росія використовувала їх для перевезення нафти, нафтопродуктів і підтримки транспортного сполучення з окупованим Кримом.
За словами командувача Сил безпілотних систем ЗСУ Роберта (Мадяра) Бровді, протягом тижня українські оператори завдавали ударів по одному танкеру, буксиру, порому або суховантажу в середньому кожні 112 хвилин.
“14 за ніч, 90 суден за тиждень. Кожні 112 хвилин тижня 06-12 липня Птахи СБС вигодовували “МоЛоЧКою” по одному танкеру, буксиру, порому чи суховантажу у Азовському морі. Танкерний шредер Волелюбного Українського Птаха не втомився, чого не скажеш про тіньовий флот хробаків”, – зазначив “Мадяр”.
Також командувач анонсував оприлюднення доказів наслідків нічної операції в тимчасово окупованому Криму.
“Кримський рубильник off” ночі 12 липня теж відчув усі тяготи окупації, про що пізніше доповім з пруфами. Працюймо, Джентельмени!”, – додав він.
Мета цієї кампанії виходить далеко за межі фізичного пошкодження окремих кораблів. Україна намагається змусити Росію відмовитися від самого використання Азовського моря як відносно безпечного внутрішнього логістичного коридору.
Після того як українські удари почали руйнувати автомобільні, залізничні та паливні маршрути на окупованому півдні, Москва могла б переорієнтувати частину перевезень на море. Атаки на танкери та допоміжні судна мають позбавити її і цієї альтернативи.
З’явилися повідомлення про тимчасове припинення руху через Доно-Азовський канал, який з’єднує Азовське море з річкою Дон, а також про обмеження проходу через Керченську протоку. Це означає, що українські удари впливають не лише на військові перевезення, а й на загальну роботу російського судноплавства, включно з експортом зерна та нафтопродуктів.
Донсько-Азовський судноплавний канал з’єднує річку Дон із Азовським морем та відіграє важливу роль у перевезенні зернових вантажів.
Уздовж узбережжя Азовського моря розташовані Ростовська область і Краснодарський край — одні з головних зерновиробних регіонів Росії.
Крім того, на березі Керченської протоки розташований другий за обсягами перевалки вантажів російський порт у Чорноморському басейні.
За оцінками, через Азовське море проходить до чверті російського експорту пшениці.
Росія зменшила кількість танкерів в Азовському морі через активні удари українських безпілотників.
Про це повідомляє Telegram-канал «Око Гора».
За підрахунками, поблизу Керчі кількість суден скоротилася на 75% — з 37 до 9.
Водночас автор зауважує, що ця кількість не є максимальною, оскільки в різний час в Азовському морі перебувало до 80 одиниць.
Наразі більша частка кораблів вийшла у Чорне море, приблизно за 50 км від попереднього місця, частина — у місця ремонту та зберігання. Разом із тим командувач СБС ЗСУ Роберт «Мадяр» Бровді повідомив, що лише за ніч 12 липня дрони вполювали 10 танкерів та 4 пороми.
Морський рух скоротився більш ніж удвічі
Дані морської розвідки Starboard Maritime Intelligence вказують на різке скорочення активності в Азовському морі.
30 червня система фіксувала 267 можливих суден з активними транспондерами автоматичної ідентифікації AIS. Станом на 11 липня таких сигналів залишилося лише 120. Таким чином, кількість суден, які відкрито передавали інформацію про своє місцезнаходження, могла скоротитися приблизно на 55%.
Ці дані не означають, що кількість кораблів фізично зменшилася саме на 55%. Російські екіпажі могли вимкнути транспондери, перейти до прихованого руху або використовувати засоби підміни та глушіння сигналів.
Однак навіть така поведінка свідчить про результативність української кампанії. Судна змушені змінювати маршрути, стояти поблизу портів, уникати відкритих ділянок моря або рухатися без систем ідентифікації, що підвищує ризик аварій і ускладнює управління потоками вантажів.
Азовське море, яке Росія після окупації українських територій намагалася перетворити на фактично внутрішню транспортну акваторію, стає нестабільним і небезпечним простором.
Ізоляція Криму як головна мета
Кампанія проти морських перевезень є частиною ширшої операції з ізоляції окупованого Криму.
Українські сили одночасно б’ють по трьох рівнях російської логістики:
- по виробництву пального на території Росії;
- по маршрутах його доставки до окупованих регіонів;
- по складах, підстанціях, залізничних вузлах і транспортних засобах безпосередньо біля фронту.
У Криму наслідки українських ударів уже виявляються у вигляді перебоїв з електро- та водопостачанням. Після атак на енергетичні об’єкти обмеження фіксувалися у Джанкої, Армянську, Красноперекопську, Сімферополі, Ялті, Євпаторії, Саках, Судаку та Севастополі.
Енергетичні проблеми впливають не лише на цивільну інфраструктуру. Вони ускладнюють роботу військових частин, складів, ремонтних підприємств, систем зв’язку, залізниці та портів.
Додатковим ударом по окупаційній економіці стало скорочення туристичного потоку. Федеральний уряд Росії був змушений виділити 4,3 мільярда рублів для підтримки кримських туристичних компаній, які зазнають втрат через небезпеку українських ударів.
Таким чином, Україна поступово збільшує ціну окупації. Росії доводиться одночасно витрачати ресурси на протиповітряну оборону, ремонт енергетики, підтримку бізнесу, охорону морських шляхів і пошук нових маршрутів постачання.
Кремль виділив 4,3 мільярда рублів на підтримку туризму в окупованому Криму
Федеральний уряд Росії виділив 4,3 мільярда рублів — близько 55,9 мільйона доларів — на підтримку туристичних компаній в окупованому Криму. Причиною стало падіння туристичного потоку на тлі регулярних українських ударів по військових, транспортних та енергетичних об’єктах півострова.
Фінансова допомога свідчить, що безпекова ситуація вже має прямі економічні наслідки для окупаційної влади. Туристи дедалі частіше відмовляються від поїздок через ризик атак, перебої з електроенергією, проблеми з транспортним сполученням і загальну мілітаризацію Криму.
Для Москви туризм у Криму має не лише економічне, а й політичне значення. Кремль роками використовував туристичний сезон як елемент демонстрації нібито «нормального життя» на окупованому півострові. Скорочення кількості відпочивальників підриває цей інформаційний образ.
Водночас бюджетні дотації збільшують вартість утримання окупованої території. Росії доводиться одночасно фінансувати військову інфраструктуру, ремонтувати пошкоджені об’єкти, підтримувати енергосистему та компенсувати втрати цивільному бізнесу.
Таким чином, українська кампанія проти Криму створює для Росії не лише військові, а й дедалі відчутніші економічні проблеми.
Курортний сезон в тимчасово окупованому Криму, схоже, проходить не так, як розраховувала російська влада. Замість натовпів відпочивальників місцеві жителі показують майже безлюдні пляжі та скаржаться на небезпеку пересування.
У мережі опублікували відео, на якому росіянка емоційно розповідає, що на пляжі в селі Веселе, у Кутлакській бухті, практично немає людей навіть у розпал курортного сезону.
За словами жінки, ситуація має катастрофічний вигляд, адже набережна залишається майже порожньою.
Окупантка також зазначає, що поїздки трасою стали ризикованими, а зайві кілька кілометрів шляху можуть бути небезпечними.
“Людей здесь нет совсем. Так непривычно вообще. Абсолютно пусто на новой набережной”, – скиглить росіянка на відео.
Удари по НПЗ формують паливну кризу
Паралельно з морською кампанією Україна продовжує системно атакувати російську нафтову інфраструктуру.
У ніч проти 12 липня було уражено Сизранський нафтопереробний завод у Самарській області, розташований приблизно за 800 кілометрів від фронту. Потужність підприємства становить близько 8,5 мільйона тонн нафти на рік. Воно виробляє бензин, дизельне та авіаційне пальне, частину якого використовує російська армія.
Ураження установки первинної переробки нафти АВТ-5 із кількома точками горіння в різних місцях зафіксували на Сизранському нафтопереробному заводі в Самарській області РФ.
Супутникові знімки об’єкта опублікував Telegram-канал Exilenova+.
Окрім цього, внаслідок ударів на підприємстві погоріли технічні естакади та суттєво постраждала інша установка — АВТ-6.
АВТ-5 та АВТ-6 є головними технологічними комплексами заводу, які виконують первинну перегонку нафти і розділяють сировину на бензинові, гасові та дизельні фракції.
Установка АВТ-5 забезпечує переробку 2,6 мільйона тонн сировини на рік, а потужніша АВТ-6 спроможна переробляти до 6 мільйонів тонн, що сумарно формує весь виробничий потенціал підприємства.
Сизранський НПЗ належить нафтовій компанії «Роснефть» та є одним із ключових виробників палива у Поволжі. Завод безпосередньо залучений до забезпечення пальним логістичних потреб російської армії.
Сизранський нафтопереробний завод входить до структури нафтової компанії ПАТ НК «Роснефть». Завод спроможний переробляти від 8,5 до 8,9 млн тонн нафти на рік, що становить понад 3% від загальноросійського показника.
Продукція складає автомобільний бензин, дизельне пальне (класу К5/Євро-5), авіаційний гас, мазут та бітум. Завод розташований на відстані понад 800 кілометрів від кордону України за координатами 53.07796210082914, 48.394046778312116.
Підприємство не вперше стає ціллю українських атак. Так, 21 травня 2026 року територію заводу теж атакували безпілотники.
Тоді серйозно пошкоджено головну установку первинної переробки нафти АВТ-6, що забезпечувала понад 70% потужності заводу.
Раніше Україна атакувала комплекс «Новатек» в Усть-Лузі Ленінградської області. На нафтобазі у Твері були знищені три паливні резервуари.
Загальна картина ударів значно ширша. Наприкінці червня та на початку липня українські сили завдали пошкоджень:
- нафтотерміналу в Ленінградській області;
- Ярославському НПЗ «Славнефть-Янос»;
- підприємству «ТАІФ-НК» у Нижньокамську;
- Ільському НПЗ у Краснодарському краї;
- резервуарам з авіаційним пальним на аеродромі Борисоглібськ;
- оборонному підприємству «Титан-Барикади» у Волгограді.
На нафтотерміналі поблизу Санкт-Петербурга були пошкоджені резервуари різного об’єму, трубопровідна естакада та інше технологічне обладнання. На аеродромі Борисоглібськ пожежі охопили десятки резервуарів з авіаційним гасом.
Ці удари не завжди повністю зупиняють роботу підприємств. Однак навіть часткове пошкодження установок первинної переробки, трубопроводів, кабельних естакад або резервуарних парків змушує скорочувати виробництво, проводити тривалий ремонт і перекидати продукцію з інших регіонів.
Для країни розміру Росії один уражений завод не є критичною втратою. Критичним стає накопичувальний ефект, коли атаки відбуваються регулярно й охоплюють одразу кілька ланок — від виробництва до транспортування і зберігання.
Бензин дорожчає, дефіцит поширюється Росією
Українська кампанія вже позначилася на внутрішньому російському ринку.
За даними Росстату, у червні 2026 року споживчі ціни на бензин у Росії зросли в середньому на 6,88%. Для порівняння, у травні зростання становило лише 0,85%, у квітні — 0,61%, а в березні — 1,08%.
Бензин АІ-92 за місяць подорожчав на 7,3%, АІ-95 — на 6,7%, дизельне пальне — на 7,1%. У річному вимірі бензин став дорожчим майже на 20%.
За оцінками, дефіцит різного масштабу відчувають щонайменше 78 із 83 російських регіонів, а також окуповані території України.
Ситуацію посилює літній сезон, коли збільшується цивільне споживання пального, зростає кількість автомобільних поїздок і навантаження на туристичну інфраструктуру. Одночасно російська армія потребує значних обсягів дизельного пального для бронетехніки, вантажівок, генераторів і залізничних перевезень.
Кремль опиняється перед вибором: забезпечувати внутрішній ринок, підтримувати експортні надходження або спрямовувати додаткові ресурси військовим. Цілком відмовитися від жодного з цих напрямків Росія не може.
Поки одні росіяни терпляче стоять у багатокілометрових чергах за пальним, інші вирішують питання доступу до бензину вже традиційним способом – кулаками.
У мережі опублікували відеозапис, на якому один із очевидців зафільмував бійку між окупантами на одній із АЗС у РФ.
На кадрах видно, що позаду місця сутички вишикувалася довга черга з автомобілів, водії яких очікують на можливість заправитися та водночас спостерігають за конфліктом.
“Ты ах#ел, когда с тобой нормально разговаривают”, – вигукує один з окупантів.
Відео вкотре демонструє, що так звана “спеціальна бензинова операція” в Росії дедалі частіше супроводжується конфліктами та сутичками на автозаправних станціях.
Операція «Пекло»: удар не по складу, а по логістичній системі
Показовою ілюстрацією нової української тактики стала операція «Пекло», проведена 1-м корпусом Національної гвардії «Азов» проти російського логістичного вузла в окупованій Донецькій області.
Це була багатоетапна атака, розрахована не лише на знищення пального, а на повне припинення роботи об’єкта.
Спочатку українські безпілотники атакували залізничний кран, який використовувався для розчищення та відновлення колій. Потім було уражено локомотив, щоб заблокувати залізничне сполучення. Наступною ціллю стала електрична підстанція, яка забезпечувала роботу комплексу. Лише після цього ударів завдали по паливних резервуарах та іншій інфраструктурі зберігання.
Така послідовність демонструє зміну підходу. Замість одного удару по найбільш помітній цілі Україна намагається позбавити об’єкт можливості:
- приймати вантажі;
- розвантажувати ешелони;
- відновлювати пошкоджені колії;
- отримувати електроенергію;
- зберігати та розподіляти пальне.
За українськими даними, Росія була змушена припинити використання вузла в районі Новоамвросіївського та перенаправити частину постачання іншими маршрутами.
Оператори безпілотних систем 1-го корпусу НГУ «Азов» завдали удару по прихованій російській паливно-логістичній базі в тимчасово окупованій Новоамвросіївці, що на Донеччині.
Про це повідомили у пресслужбі корпусу.
Перед атакою українські оператори провели детальну розвідку, після чого здійснили серію точних ударів за допомогою дронів Hornet.
Російські війська тривалий час використовували цей об’єкт як логістичний хаб для накопичення та постачання нафтопродуктів, необхідних для забезпечення окупаційного угруповання.
Унаслідок атаки дрони пошкодили резервуари з паливом та інфраструктуру логістичної бази. Крім того, удари заблокували залізничну колію, через яку російські війська постачали матеріально-технічні ресурси.
У підрозділі зазначили, що ураження об’єкта суттєво ускладнило забезпечення окупаційних сил. За оцінкою військових, російське командування змушене залишити цей логістичний пункт і переносити частину системи забезпечення на територію Росії.
Одночасно українські сили атакували підстанції у Волновасі, Єнакієві, Амвросіївці, Сентянівці, Калиновому та поблизу Маріуполя. Було пошкоджено локомотив паливного потяга біля Токмака.
Оператори 20-ї окремої бригади безпілотних систем К-2 завдали серії ударів по російській логістиці на напрямку тимчасово окупованого Єнакієвого.
Під ударами українських FPV-дронів опинилися вантажівки, військові автомобілі та інша логістична техніка противника, яка рухалася маршрутом, що перебуває під постійним вогневим контролем Сил оборони.
За результатами бойової роботи було уражено щонайменше 30 одиниць російської логістичної техніки, кілька антен зв’язку та електропідстанцію.
Також додається, що на багатьох автомобілях окупантів були встановлені засоби радіоелектронної боротьби та саморобні антидронові конструкції, однак це не завадило українським операторам успішно виконати бойове завдання.
Кадри бойової роботи оприлюднили військовослужбовці бригади К-2 у своєму телеграм-каналі.
Усе це формує єдину систему тиску на російське угруповання: пальне стає складніше виробити, важче доставити морем, небезпечніше перевозити залізницею і ніде безпечно зберігати.
Російська ППО не встигає за війною дронів
Успіхи українських ударів викликають дедалі помітніше невдоволення серед російських військових блогерів.
Вони визнають, що Росія не має єдиної системи захисту судноплавства в Азовському морі. Оборона портів, танкерів і морських маршрутів розподілена між різними відомствами, які погано координують свої дії.
Російський флот не може гарантувати безпеку цивільних і допоміжних суден. Мобільних вогневих груп недостатньо, постійне спостереження за маршрутами не організоване, а система супроводу конвоїв фактично відсутня.
Інша проблема полягає в самій архітектурі російської протиповітряної оборони. Вона створювалася переважно для перехоплення літаків і великих ракетних цілей. Невеликі безпілотники, що летять низько, використовують складний маршрут і атакують із різних напрямків, виявилися для неї значно складнішими цілями.
Розмістити комплекси ППО біля кожного НПЗ, порту, підстанції, аеродрому, складу й танкера неможливо. Чим ширшою стає географія українських ударів, тим більше Росії доводиться розпорошувати дефіцитні системи.
Україна фактично нав’язує Кремлю війну на виснаження у сфері протиповітряної оборони: дешевші й численніші засоби нападу змушують Росію витрачати дорогі ракети, створювати мобільні групи та знімати системи з інших напрямків.
У мережі опублікували відеозапис, який вкотре демонструє своєрідний рівень підготовки російських мобільних груп протиповітряної оборони.
Під час так званих “навчань” мобільних вогневих груп один із рашистів, намагаючись відкрити вогонь по повітряній цілі з кузова автомобіля, не втримав зброю.
Віддача розкрутила стрільця, після чого його буквально викинуло з автівки, тоді як кулемет продовжив хаотично обертатися.
На відео чути, як після інциденту окупанти перевіряють, чи всі живі, а потім з’ясовують, що під час стрільби було пошкоджено власний КамАЗ.
“Все живы? Ах#еть. #бать его в рот. Рома, ты мне КамАЗ прострелил”, – емоційно реагує один із рашистів.
Костянтинівка залишається головною точкою російського тиску
Попри масштаб українських ударів по тилу, Росія зберігає можливість проводити інтенсивні наступальні операції на Донеччині.
Найнебезпечніша ситуація склалася в районі Костянтинівки. Російські підрозділи змогли закріпитися у східній частині міста та просунутися в районі залізничної станції.
Повідомлялося про бої поблизу парку і стадіону «Металург», у районі міської лікарні та західних кварталів. Українські сили продовжують утримувати позиції в промисловій зоні біля річки Кривий Торець і зберігають окремі плацдарми в західній частині міста.
Особливість боїв у Костянтинівці полягає у використанні малих піхотних груп. Російські військові просочуються через руїни, промислові території та густу рослинність. Таке середовище ускладнює українське спостереження з повітря і знижує ефективність безпілотників.
Росія також активно застосовує керовані авіабомби, руйнуючи будівлі та намагаючись створити проходи для штурмових груп.
За оцінкою українських військових оглядачів, бої за Костянтинівку можуть тривати щонайменше до кінця липня, а найімовірніше — і протягом серпня.
Ще 11 липня геолокаційні матеріали підтверджували присутність російських сил на південно-західних околицях міста, однак одночасно українські групи проводили контратаки в різних районах Костянтинівки.
Це не схоже на швидке падіння міста. Швидше йдеться про тривалу міську битву, в якій контроль над окремими кварталами та промисловими зонами може неодноразово переходити з рук у руки.
На інших напрямках Росія не досягла вирішального прогресу
На півночі Сумської області російські війська продовжують використовувати тактику інфільтрації — проникнення невеликих груп у прикордонні села та лісосмуги.
Москва заявляла про захоплення Бачівська, однак українська сторона спростувала це. Геолокаційні матеріали свідчать радше про спроби проникнення, ніж про стійкий російський контроль.
Подібна ситуація спостерігається на півночі Харківської області, зокрема в Козачій Лопані та поблизу Великого Бурлука. Російські групи заходять у населені пункти або займають окремі будівлі, після чого по них завдають ударів українські сили.
Геолокаційні кадри, опубліковані 10 липня, показують, як українські війська завдали ударів по російській самохідній артилерійській системі 2С7 «Піон» з використанням високомобільної артилерійсько-ракетної системи (HIMARS) та ударних безпілотників Hornet і HX-2 поблизу Любинівки, Курська область (на північний схід від міста Суми та приблизно за 11 кілометрів від кордону з Україною).
На Куп’янському та Боровському напрямках російські війська 11–12 липня продовжували наступати, але підтвердженого просування не досягли. Українські контратаки й удари по радарах, засобах радіоелектронної боротьби, ретрансляторах та антенах зв’язку обмежили можливості російських штурмових груп маневрувати.
На Слов’янському напрямку також не було підтвердженого російського просування. Окремі малі групи могли діяти поблизу населених пунктів, однак сама їхня присутність ще не означає встановлення контролю.
На Добропільському та Покровському напрямках російські війська продовжували атаки, але не досягли помітних територіальних результатів. На Гуляйпільському, Оріхівському та Херсонському напрямках наземна активність залишалася обмеженою.
Отже, російська наступальна кампанія залишається нерівномірною. Реальна загроза зосереджена насамперед навколо Костянтинівки, тоді як на інших ділянках Росія часто видає проникнення невеликих груп за захоплення території.
На Запорізькому напрямку Росія почала застосовувати дрон К-8 «Двушка»
Російські війська почали розгортати в Запорізькій області новий ударний безпілотник К-8 «Двушка». За даними українського оборонного виробника, апарат має підвищену стійкість до засобів радіоелектронної боротьби, може нести до п’яти кілограмів бойового навантаження і розвивати швидкість до 150 кілометрів на годину.
Підрозділ «Посіпаки» зі складу 39-го зенітного ракетного полку збив на Запорізькому напрямку новий російський безпілотник К-8 «Двушка».
Про це повідомили у соцмережах компанії «Генерал Черешня».
Цей літальний апарат є новою розробкою ворога, яку позиціонували як стійку до засобів радіоелектронної боротьби.
Для ліквідації повітряної цілі бійці застосували український дрон-перехоплювач Bullet.
Росія вперше презентувала цей безпілотник у 2024 році, проте на фронті його фіксація розпочалася лише нещодавно.
БпЛА призначений для завдання ударів по позиціях, а також для забезпечення власної військової логістики.
Розробником зазначеного безпілотника є російська компанія «Велес логистик» із Новоросійська.
Серед заявлених виробником особливостей БпЛА виокремлюють можливість його запуску з руки.
Також розробники стверджують, що комплекс має мінімальний час розгортання, і підготовка до вильоту триває всього пару хвилин.
Апарат здатний виконувати польотні завдання у складних метеорологічних умовах, зокрема при швидкості вітру, що сягає 20 м/с.
Поява таких дронів свідчить про продовження технологічної адаптації російської армії. Москва намагається зменшити залежність безпілотників від каналів зв’язку та навігації, які можуть бути пригнічені українськими системами РЕБ.
П’ятикілограмове корисне навантаження дає змогу використовувати К-8 не лише проти окремих військових чи легких укриттів, а й проти техніки, командних пунктів, позицій операторів БпЛА та інших тактичних цілей.
Для українських підрозділів поява «Двушки» означає необхідність швидко оновлювати засоби виявлення, перехоплення та радіоелектронної протидії. Водночас реальна ефективність нового дрона залежатиме від масштабів його виробництва, надійності та здатності працювати в умовах насиченої української протиповітряної й радіоелектронної оборони.
Українські удари спричинили дефіцит човнів у росіян у дельті Дніпра
Українські удари безпілотниками, за повідомленнями, призвели до гострої нестачі швидкісних моторних човнів у російських військ на окупованій частині Херсонської області. Це безпосередньо ускладнює логістику та проведення наземних операцій у дельті Дніпра.
Партизанський рух «Атеш» повідомив, що українські сили знищили майже всі швидкісні човни, які російські підрозділи використовували для перекидання особового складу, боєприпасів і спорядження на острови.
Дельта Дніпра є складним простором для бойових дій: пересування між островами залежить від маломірного флоту, а відсутність човнів різко скорочує мобільність штурмових і розвідувальних груп. За таких умов російським військам стає важче проводити ротації, евакуювати поранених, доставляти припаси та підтримувати віддалені позиції.
За даними «Атеш», російське командування поки не замінює знищені плавзасоби. Причини цього не уточнюються, однак можливими факторами можуть бути дефіцит відповідної техніки, складність її безпечного перекидання або високий ризик повторного знищення українськими дронами.
Подібні проблеми російські війська вже мали у 2023–2025 роках. Їхнє повторне загострення у 2026 році показує, що українські удари здатні впливати не лише на великі тилові об’єкти, а й на локальні тактичні можливості Росії безпосередньо біля фронту.
Росія зберігає високий темп повітряних атак
Українські удари по тилу не означають, що Росія втратила можливість атакувати українські міста та інфраструктуру.
У ніч проти 11 липня російські війська застосували шість балістичних ракет «Іскандер-М» і С-400, чотири ракети Х-59/69, дві протирадіолокаційні ракети Х-31 та 121 безпілотник різних типів.
Українська ППО збила 111 дронів і дві ракети Х-59/69. Однак усі шість балістичних ракет, дві крилаті ракети та сім безпілотників досягли цілей. Удари припали на житлову, залізничну, портову, сільськогосподарську та медичну інфраструктуру.
У ніч проти 12 липня Росія випустила ще дев’ять ракет Х-59/69, чотири ракети Х-31 і 115 безпілотників. Було збито сім ракет Х-59/69 та 95 дронів, але частина засобів ураження влучила в об’єкти у Чернігівській, Дніпропетровській, Харківській та Одеській областях.
У Чернігівській області через пошкодження енергетичної інфраструктури без електроенергії залишилися понад 23 тисячі споживачів.
Росія таким чином намагається вести дзеркальну кампанію проти української енергетики, транспорту й тилової інфраструктури. Однак її удари значною мірою спрямовані також проти житлових районів і цивільних об’єктів.
Російські хакери могли стежити за маршрутами постачання зброї через цивільні камери
Росія, ймовірно, проводила кібершпигунську операцію проти країн НАТО та України, використовуючи зламані цивільні камери спостереження. За даними The Telegraph, яке посилалося на нідерландські розвідувальні служби AIVD і MIVD, кремлівські хакери отримували доступ до камер, розташованих поблизу військових баз і транспортних маршрутів, якими до України перевозили західне озброєння.
Метою операції могло бути відстеження руху військових вантажів і визначення типів техніки та зброї, які передавали Україні партнери. Під прицілом опинилися європейські країни-члени НАТО, зокрема Нідерланди, а також сама Україна.
Окремо припускається, що хакери могли використовувати не лише класичні системи відеоспостереження, а й цивільні камери дверних дзвінків. Такий підхід дає змогу збирати розвідувальну інформацію без прямого проникнення у військові мережі — через звичайні побутові пристрої, розташовані вздовж важливих логістичних маршрутів.
Цей епізод свідчить, що Росія намагається поєднувати традиційну воєнну розвідку з кіберопераціями, використовуючи слабко захищені цивільні системи як інструмент спостереження за постачанням допомоги Україні.
Україна інституалізує далекобійні операції
Масштаб ударів свідчить, що далекобійна кампанія перестає бути набором операцій окремих підрозділів і перетворюється на окремий стратегічний напрям.
10 липня президент Володимир Зеленський санкціонував створення Командування далекого, або глобального, впливу у складі Збройних сил України. Його завданням має стати системне зниження російського військового потенціалу в глибокому тилу.
Одночасно було створено Об’єднані сили швидкого реагування у складі Сухопутних військ.
Такі рішення можуть означати централізацію розвідки, планування цілей, виробництва дронів, розподілу боєприпасів і оцінки наслідків ударів.
Зеленський також анонсував кадрові зміни в уряді. Очікується, що новий склад Кабінету Міністрів має більше зосередитися на виконанні оборонних домовленостей із партнерами, зокрема на ліцензійному виробництві ракет-перехоплювачів Patriot і створенні спільної з Європою системи протиповітряної оборони.
Це поєднує два стратегічні завдання: нарощування власних можливостей для ударів по Росії та посилення захисту українських міст від відповідних російських атак.
Читайте також: “Два командування для двох рівнів війни: як ЗСУ перебудовують штурмові сили та далекобійні удари”
Що означає нова українська кампанія
Події 11–12 липня демонструють, що Україна намагається змінити саму логіку війни.
Російська стратегія спирається на перевагу в живій силі, авіабомбах, артилерії та можливості постійно поповнювати втрати. Україна відповідає ударами не лише по підрозділах на фронті, а по системі, яка дозволяє цим підрозділам наступати.
Йдеться про руйнування п’яти взаємопов’язаних елементів:
- виробництва пального;
- морського та залізничного транспорту;
- енергопостачання;
- тилових складів і ремонтних вузлів;
- систем зв’язку та управління.
Один уражений танкер не зупинить російську армію. Один пошкоджений НПЗ також не змінить перебіг війни. Однак одночасне скорочення судноплавства, зростання цін на бензин, дефіцит пального, пошкодження підстанцій, блокування залізничних вузлів і постійна загроза нових ударів можуть створити системний ефект.
Росія змушена буде подовжувати маршрути, збільшувати охорону, дробити партії вантажів, розосереджувати склади й витрачати більше часу на кожне постачання. У військовій логістиці навіть затримка на кілька днів може впливати на темп наступу.
Україна поки не позбавила Росію можливості наступати. Бої в Костянтинівці показують, що російська армія все ще здатна концентрувати сили, використовувати авіацію та поступово проникати в міську забудову.
Проте російське просування стає дедалі дорожчим.
Поки російські війська намагаються захопити окремі квартали на Донеччині, Україна завдає ударів по суднах в Азовському морі, НПЗ за сотні кілометрів від кордону, аеродромах, паливних ешелонах, підстанціях і складах на всій глибині російського тилу.
Саме в цьому полягає ключова зміна літа 2026 року. Україна не просто обороняє лінію фронту. Вона намагається позбавити Росію можливості вести тривалу наступальну війну в нинішньому темпі.
Азовське море стає небезпечним для російських танкерів. Крим дедалі більше залежить від нестабільних маршрутів. Нафтопереробні заводи й паливні бази більше не є безпечними навіть за сотні кілометрів від України.
Результат цієї кампанії визначатиметься не кількістю ефектних вибухів, а тим, чи зможе Україна підтримувати удари достатньо довго, щоб окремі проблеми російської логістики перетворилися на стійку кризу постачання.
За матеріалами understandingwar.org
